НАТЯ́ГУВАТИ1 див. натяга́ти1.
НАТЯ́ГУВАТИ2, ую, уєш, недок., НАТЯГА́ТИ і НАТЯГТИ́, тягну́, тя́гнеш, док., перех., розм. Тягаючи, приносити в якій-небудь кількості (за кілька разів). Понад окопами жовтіли розсипи соломи, яку солдати натягували собі для ночівлі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 39); — А дивіться, скілько я гілля натягала! (Григ., Вибр., 1959, 305); Доки гості вмивалися, Гаврило з Йонькою натягли півкомори мішків та чемоданів (Тют., Вир, 1964, 212); // Діставати з колодязя в якій-небудь кількості (про воду). — Привів я до колодязя напувать коней, дивлюсь, нема цебра, нічим в корито натягать води (Стор., І, 1957, 114); // Ловити в якій-небудь кількості (про рибу). — Нічого, хлоп’ята, ось післязавтра неділя. Виїдемо з вами в море, порибалимо. Бичків, камбали.. натягаємо (Збан., Мор. чайка, 1959, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 222.