НА́ФТО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до на́фта. В тій ямі, що була в долинці, показалася ропа, себто рідкий чорний плин з нафтовим запахом (Фр., IV, 1950, 12); // Який виготовляється з нафти. Слід завжди дбати про заміну охолоджуючих рідин (наприклад, нафтового масла) емульсією (Як запоб. заразн. хвор., 1957, 49).
2. Признач. для видобування, обробки нафти. На сірих узгір’ях зводились нафтові вишки (Кучер, Зол. руки, 1948, 40); Вони працювали неподалік звідси на нафтових промислах (Гончар, III, 1959, 381).
3. Який працює, діє на нафті. Повністю використати на молотьбі хлібів усі нафтові, гасові, бензинові та дизельні двигуни (Рад. Укр., 29. VI 1947, 2); До чорного сволока була прибита нафтова лямпка [лампа], що неясно блискотіла через закопчене скло (Кобр., Вибр., 1954, 124).
4. Стос. до нафти, її добування й переробки. Вона вчиться в нафтовому інституті, до того працювала на заводі (Донч., II, 1956, 17); Нафтова індустрія; Нафтова промисловість.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 225.