НАЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.
1. Те саме, що наслу́хатися 1.Вона-бо змалу начулася, що вона красива (Кв.-Осн., II, 1956, 435).
2. Багато довідатися про кого-, що-небудь. Від Берника та від Гапія багато я начувся про Радянський Союз такого, що в душу запало (Мур., Бук. повість, 1959, 111); Багато начулася Маргіт про тих [радянських] лікарів та про їхнє рідкісне вміння рятувати людей (Гончар, Новели, 1954, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 238.