ОРЛЯ́К, а́, ч. (Рtеrіdіит). Багаторічна папоротева рослина з повзучим кореневищем і великими листками. Брели [Леся і Віра Захарівна] по високому орляку, обережно переступаючи через сонних вужів (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 747.