СЕБЕ́, наз. в. нема, одн. і мн., займ., зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники. Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Шевч., І, 1963, 131); Мені себе не жаль, коли б же ти мені не помарніла, моя небесна квітко, зоре ясна (Л. Укр., І, 1951, 242); Ми взялись усі за руки й потягли Тайах за собою на мол (Ю. Янов., II, 1958, 52); — Вода солона, роз’їдає ізоляцію… Весь час доводиться провід на собі тримати (Гончар, II, 1959, 426).
Від се́бе — від свого імені. Від себе подарували [опікуни Марусі] дві перини і ще надзвичайної роботи хрест (Хотк., II, 1966, 10); До се́бе — у свою кімнату, квартиру, у свій будинок і т. ін. Дума [Марець] покликать до себе у гості, Втопити, зрадивши брата, у річці (Коцюб., І, 1955, 427); Узя́ти за се́бе див. узя́ти; У се́бе — у своїй кімнаті, квартирі, у своєму будинку і т. ін. От зараз сиджу у себе і уявляю собі Вас у Криворівні. І так мені хочеться бути разом з Вами (Коцюб., III, 1956, 274).
∆ «Річ у собі́» див. річ1.
◊ Бра́ти (взя́ти) на се́бе що: а) зважуватися відповідати, розплачуватися за що-небудь самому. Вже йдучи, Ольга надумала, що не буде вона нічого казати про цю інструкцію своєму секретареві.. Для чого ще й йому відповідати за те, що вона вирішила взяти на себе (Дор., Не повтори.., 1968, 100); б) бути готовим виконати, очолити що-небудь самому. Походити коло війта, щоби дав на ту просьбу громадську печатку та й свій підпис, то вже брав Микола на себе (Март., Тв., 1954, 172); в) перебирати чиїсь функції, обов’язки і т. ін. Він, як найдосвідченіший з молодших командирів, узяв на себе командування ротою (Гончар, III, 1959, 155); Бра́ти (взя́ти) на се́бе вид, заст. — прикидатися яким-небудь або кимсь. Кликнувши ж в поміч Асмодея, Взяла [Юнона] на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (Котл., І, 1952, 263); Бра́ти (взя́ти) себе́ в ру́ки (до рук) див. рука́; Бра́ти на се́бе сміли́вість див. бра́ти; Бра́ти о́чі на (в) се́бе див. бра́ти; Бу́ти (залиша́тися) сами́м (сам) собо́ю — поводитися природно, щиро, відповідно до своїх звичок, принципів і т. ін. Ніколи ні перед ким не кривити душею, завжди бути самим собою, відкрито, прямо казати в очі всім і кожному правду,.. — саме такі моральні принципи глибоко увібрав у себе Ленін ще з дитячих та юнацьких років (Вітч., 11, 1964, 162); Рильський завжди залишався сам собою, — і в пору ластівок, і в пору, коли починається збір винограду (Веч. Київ, 18.I 1969, 3); Бу́ти собо́ю (з се́бе) яким — мати певні риси обличчя, зовнішності. — Вона була ще молодою; І прехорошая собою (Шевч., II, 1963, 36); То була людина немолодого вже віку, повненька з себе, не красуня, одна тільки усмішка надзвичайно красила її всю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 44); Виво́дити (ви́вести) з се́бе див. виво́дити1; Видава́ти (ви́дати) себе́ з голово́ю див. голова́; Вихо́дити (ви́йти) з се́бе див. вихо́дити; Ви́ще се́бе не плигне́ш див. плигну́ти; Володі́ти собо́ю див. володі́ти; Втрача́ти вла́ду над собо́ю див. утрача́ти; Гара́зд (до́бре) себе́ ма́ти — бути здоровим; Дава́ти (да́ти) себе́ зна́ти (почува́ти) див. дава́ти; Дава́ти (да́ти) собі́ ра́ду див. дава́ти; Душі́ в собі́ не чу́ти — дуже любити кого-небудь, бути дуже захопленим кимсь. [Качинська:] Мій покійний муж.. любив мене, і я його кохала, душі в собі не чула і плакала три дні, як він помер… (К.-Карий, II, 1960, 274); Хлопці й дівчата кидали на молодих айстри й чорнобривці, барвінок й кучеряву м’яту, обсипали їх насінням, зеленою травою з левади, а молоді горнулися одне до одного,.. не чули в собі душі (Кучер, Трудна любов, 1960, 162); Же́ртвувати (офірува́ти) собо́ю див. же́ртвувати, офірува́ти; Залиша́ти (залиши́ти) за собо́ю див. залиша́ти; Замика́тися (замкну́тися) в собі́ див. замика́тися; За собо́ю не носи́ти див. носи́ти; Зверта́ти (зверну́ти) на се́бе о́чі див. зверта́ти; Зжива́ти (ізжива́ти, зжи́ти, ізжи́ти) себе́ див. зжива́ти; Знайти́ себе́ див. знахо́дити; Зна́ти по собі́ див. зна́ти; Зна́ти собі́ ці́ну — правильно, належно оцінювати власні здібності, можливості і т. ін. У товаристві Наталя поводилася просто. Дружила однаково зі всіма.. дівчатами, не цуралася хлопців, але ціну собі знала, уміла кожного поставити в належні рамки (Збан., Сеспель, 1961, 417); Знахо́дити (знайти́) собі́ пристано́вище (приту́лок і т. ін.) див. знахо́дити; Знахо́дити (знайти́) собі́ ра́ду див. знахо́дити; Зніма́ти (зня́ти) ру́ки на се́бе див. рука́; Зупиня́ти на собі́ о́чі (о́ко) див. зупиня́ти; [І] га́дки (в га́дці) собі́ не ма́ти див. га́дка; ї́сти немо́в не в се́бе див. ї́сти; Ї́сти собі́ се́рце див. се́рце; Кри́ти в собі́ див. кри́ти; Лови́ти по́гляд (по́гляди, о́чі і т. ін.) на собі́ див. лови́ти; Лови́ти себе́ див. лови́ти; Ма́ти в собі́ див. ма́ти2; Ма́ти під собо́ю грунт див. грунт; Ма́ти пле́чі за собо́ю див. плече́; Ма́ти се́бе на ба́чності див. ба́чність; Мо́рщити із се́бе сироту́ див. мо́рщити; Наклада́ти (накла́сти) на се́бе ру́ки (ру́ку) див. наклада́ти; Наложи́ти на се́бе руки див. наложи́ти; Не зна́ти (не ма́ти, не дава́ти) собі́ спо́ко́ю див. спо́кій; Не знахо́дити (не знайти́) собі́ мі́сця див. знахо́дити; Не ма́ти собі́ рі́вного див. ма́ти2; Не пам’ята́ти себе́ див. пам’ята́ти; Не по собі кому: а) нездужається, погано кому-небудь. Була темна осіння ніч. Дощ, як крізь підситок, сіяв — густий та дрібний.. Під таку годину завжди важко дишеться.. Кожному чогось не по собі (Мирний, І, 1949, 327); Старому Євмену стало не по собі, він мало не застогнав од болю (Стельмах, Правда.., 1961, 246); б) незручно, ніяково кому-небудь. Марусі було якось не по собі в одній задній запасці: мовби зовсім роздягнена (Хотк., II, 1966, 148); в) моторошно, страшно кому-небудь. Бригадир пішов, і Микола залишився сам. Зробилось не по собі. Пригнічувала ця особлива, могильна мертва тиша (Гжицький, Вел. надії, 1963, 185); Не почува́ти землі́ під собо́ю див. почува́ти; Не прибра́ти собі́ мі́сця див. прибира́ти; Несхо́жий сам на се́бе див. несхо́жий; Не тя́мити себе́ див. тя́мити; Не чу́ти землі́ під собо́ю див. чу́ти; Не чу́ти під собо́ю ніг див. нога́; Ніс під се́бе див. ніс; О́бік се́бе (сиді́ти, стоя́ти і т. ін.) див. о́бік; Оволодіва́ти (оволоді́ти) собо́ю див. оволодіва́ти; Опано́вувати (опанува́ти) себе́ (рідко собо́ю) див. опано́вувати; Пам’ята́ти себе́ див. пам’ята́ти; Перемага́ти (перемогти́) себе́ див. перемага́ти; Переве́ршити [само́го (сам)] себе́ див. переве́ршувати; Пережи́ти себе́ див. пережива́ти; Перейма́ти (перейня́ти) вину́ на се́бе див. вина́; Переко́нувати (перекона́ти) се́бе див. переко́нувати; Перелама́ти само́го се́бе див. перела́мувати; Перело́млювати (переломи́ти) себе́ див. перело́млювати; Перемудри́ти само́го себе́ див. перемудри́ти; Пита́ти себе́ див. пита́ти; Підставля́ти себе́ під ку́лю (ніж і т. ін.) див. підставля́ти; Пійма́ти по́гляд (о́чі і т. ін.) на собі́ див. пійма́ти; Пока́зувати (показа́ти) себе́ див. пока́зувати; Пока́зувати (показа́ти) себе́ на ді́лі див. пока́зувати; Полиша́ти (полиши́ти) за собо́ю див. полиша́ти1; Поприбира́ти до се́бе див. поприбира́ти; По собі́: а) відповідно до своїх смаків, можливостей, вимог. Знайти роботу по собі; б) після себе. Карпо і Христя, не розгинаючись, мовчки врізались серпами в густу лаву жита, залишаючи по собі туго зв’язані цуркою снопи (Іщук, Вербівчани, 1961, 11); Посто́яти [сам (сама́, самі́)] за се́бе див. посто́яти; Почува́ти (почу́ти) себе́ див. почува́ти; Почува́ти (почу́ти) себе́ ма́тір’ю див. почува́ти; Почува́ти себе́ не в свої́й тарі́лці див. почува́ти; Почува́ти себе́ як ри́ба у воді́ див. почува́ти; Працюва́ти над собо́ю див. працюва́ти; Пра́ця над собо́ю див. пра́ця; Присяга́тися (присягну́тися) собі́ див. присяга́тися; Приткну́ти себе́ див. притика́ти; Прихо́дити (прийти́) до (в, у) се́бе див. прихо́дити; Розкрива́ти (розкри́ти) себе́ див. розкрива́ти; Само́му (самі́й) себе́ не зна́ти див. зна́ти; Сам (сама́, само́) за се́бе гово́рить що — що-небудь не потребує, не вимагає пояснення, підтвердження. — Вольному воля, — знизав плечима агент. — Я своїм товаром не набиваюсь — він сам за себе говорить (Стельмах, І, 1962, 198); Сам (сама́, само́) не при собі́: а) у дуже поганому настрої, у стані сильного душевного розладу. Вона на когось наштовхнулася, хтось сердито зиркнув на неї, але решта, бачачи, що жінка не при собі, відступилася з дороги (Речм., Весн. грози, 1961, 403); б) у незвичному для себе стані, не такий, як завжди. — А той бідолаха зовсім сторопів від такого доброго дива, і додому приїхав сам не при собі, і привіз капшук грошей (Вовчок, І, 1955, 358); Сам (сама́, само́) по собі́ див. сам; [Сам (сама́, само́)] про себ́е: а) ледве чутно. [Руфін (до раба):] Веди [гостя] сюди, се ти не розібрав. (Раб іде, мимрячи щось тихо про себе) (Л. Укр., II, 1951, 345); Проясніло [у Чумака] на душі, аж коли зустрівся з Ярошенком. Той, десь-то, мав добру розмову в повіткомі комнезаму, бо був веселий і намугикував про себе… (Речм., Весн. грози, 1961, 68); б) не вимовляючи вголос. Голова в кожної схилилася; очі вниз потупились… Кожна щось думала сама про себе… (Мирний, І, 1949, 291); «Чекайте, — весело думав про себе Маковей, — чекайте… Хіба це вже й край… Стану і я згодом таким воякою, як наші полкові «вовки» [розвідники]…» (Гончар, III, 1959, 59); Мусив відзначити про себе Функе: новин багато буде на Україні. Недарма шість років вів ..баталії з польською шляхтою Хмельницький (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 41); Сам (сама́, само́, самі́) собі́ див. сам; Сам (сама́, само́, самі́) собо́ю див. сам; Сам (сама́) собі́ голова́ див. голова́; Сира́ земля́ до се́бе прибра́ла див. прибира́ти; Сказа́ти собі́ див. сказа́ти; Собі́ на умі́ див. ум; Трима́ти (держа́ти) себе́ в рука́х див. трима́ти, держа́ти; Трима́ти на собі́ див. трима́ти; Трима́ти при собі́ думки́ (ду́мку, по́гляд і т. ін.) див. трима́ти; Трима́ти себе́ див. трима́ти; У го́лову (у го́лови) собі́ не бра́ти (не поклада́ти) див. голова́; Шука́ти себе́ див. шука́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 107.