СПЕВНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., розм. Те саме, що здійсни́ти 1.
Спевни́ти [своє́] сло́во — те саме, що Доде́ржати [свого́] сло́ва (див. доде́ржувати). Через рік пан Хоцінський вже спевнив своє слово. Знайшов Ясеві краще місце в недалекому селі (Н.-Лев., І, 1956, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 495.