СПЕЦ, а, ч., розм.
1. Представник інтелігентської професії — виходець із непролетарського середовища (назва, поширена в СРСР до середини 20-х років). Пускаючи його [завод] знову, новий господар, Радянська влада, не міг ще обійтися без тих, хто розпоряджався тут до революції, кого тепер називали «спецами» (Шовк., Інженери, 1956, 77); Марат відчув себе глибоко ображеним за Крушину. Як він, отой безпартійний спец, насмілюється робити зауваження самому редакторові? (Жур., Нам тоді.., 1968, 35).
2. Те саме, що спеціалі́ст. Специ вважали, що на ремонт [станції] треба вісім місяців (Трубл., І, 1955, 133); — Я, каже, по дереву майстер. Ну, це правда, він по дереву спец! (Рудь, Гомін.., 1959, 90).
СПЕЦ… Перша частина складних слів, що відповідає слову спеціа́льний у 1 знач., напр.: спецавіа́ція, спецвзуття́, спецві́дділ, спецзавда́ння, спецпідгото́вка, спецре́йс, спецхарчува́ння, спецчасти́на, спецшко́ла і т. ін.; у 2 знач., напр.: спецсеміна́р і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 500.