СПІ́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що спів 1, 3. Всі гуляють. А де ж Гонта? Чом він не гуляє? Чому не п’є з козаками? Чому не співає? Нема його; тепер йому, Мабуть, не до неї, Не до співи (Шевч., І, 1963, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 513.