СХІ́ДЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до схі́дець. Вони [ковзани] робляться так: береш по довжині чобота брусочок березини, явора або кленини.., робиш східчик для каблука, а низом рівненько пропускаєш дріт, чим товщий, тим краще (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 11); Він зійшов сходами, пильно розглядаючи коричневе дерево кожного східчика (Собко, Срібний корабель, 1961, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 888.