СЬКА́ТИСЯ, ська́юся, ська́єшся, недок., розм. Шукати вошей в себе або одне в одного. Такий мені пан: у соломі спить, а зубами ськається (Укр.. присл.., 1963, 121); — Після обід не буду ськатись та розкажу тобі, який мені бешкет зробили позавчора у Безверхім хуторі (Кв.-Осн., II, 1956, 187); Дівчата прилюдно і з насолодою ськалися, виспівуючи дуже нескладних пісень (Епік, Тв., 1958, 300); Жінки валялися по садках на ряднах, ськалися (Тют., Вир, 1964, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 913.