УБИ́ВЧИЙ (ВБИ́ВЧИЙ), а, е.
1. Здатний позбавляти життя, вбивати. І лише коли аероплан, ревнувши, шулікою шугонув згори просто на людей, несучись на них летючим, мигтючим, швидко виростаючим вихором пропелера, не одному з чаплинців майнула думка, що оце якраз воно і мигтить, оте вбивче фіолетове проміння, що несе людині погибель (Гончар, II, 1959, 216); Він глянув на мене так, що коли б людський погляд мав вбивчу силу, я мусив би впасти бездиханним трупом (Грим., Подробиці.., 1956, 59); Спить — не спить Софія. Автомобіль гестапівський у млу Пірнув, сховавши світло в чорні вії, А в череві убивчу силу злу (Воронько, Тепло.., 1959, 166).
2. перен. Який дуже вражає; нищівний, разючий. Вбивча українська народна сатира і дотепний гумор відтворюють цілий світ відчуттів, настроїв, переживань, думок і сподівань найширших мас трудящих! (Рильський, IX, 1962, 186); Досі він давав собі волю лише при тих, кого потім легко приструнчити ..А з тими, на кого слід впливати тільки залізною, вбивчою логікою, Федір Іполитович умів себе стримувати (Шовк., Людина.., 1962, 306); Сатира починається там, де гнівне осудження сполучається з їдким гумором, з вбивчою іронією (Рад. літ-во, 10, 1967, 38); Вона кинула на нього такий убивчий погляд, що Жолкєвський спинився (Ле, Наливайко, 1957, 287).
3. перен. Незвичайний, надмірний у своєму прояві. Лежали запорожці коло возів і, попихкуючи люльками, з убивчим спокоєм дивилися на місто (Довж., І, 1958, 241); Почувся сигнал — їх наздоганяла автомашина. Шоферові, певно, набридло вести її з убивчою повільністю слідом за пішоходами (Жур., До них іде.., 1952, 143); // Дуже сильний, важкий або неприємний. Незважаючи на вбивчу спеку, натовп похмурих степовиків у брилях.. жадібно й терпляче слухав свого юродивого віщуна (Гончар, Таврія, 1952, 116); Прикро вражав нас Запах убивчий тюленів, що живляться тванню морською (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 353.