УБРУ́С, а, ч., заст.
1. Старовинний жіночий головний убір. Давнішим головним убором східнослов’янських жінок є намітка під назвою убрус (Нар. тв. та етн., 6, 1969, 18).
2. діал. Скатерка. Сонце.. заглядало в блискучі келихи й чаші, що рядами стояли на столі, укритому убрусом, гаптованим золотом і сріблом (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 10); * Образно. Як медова сита, Всіх осінь ситила. Отож на певнім тижні Убрус гаптований стелила всім земля — І річ заходила в людей про весілля (Рильський, Поеми, 1957, 234); * У порівн. Він стояв, спершись обома руками на стіл, на якому, наче великий убрус з дивними візерунками, лежала військова карта (Перв., Невигадане життя, 1958, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 361.