УРО́СЛИЙ1 (ВРО́СЛИЙ), а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до урости́1. Двір був великий, урослий розкішним зеленим деревом (Вовчок, VI, 1956, 253).
УРО́СЛИЙ2 див. вро́слий1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 481.