ЦІДИ́ЛОК, лка, ч., розм. Те саме, що ціди́лко. Мотря пішла, видоїла корову, процідила на цідилок молоко й погнала до череди корову (Н.-Лев., II, 1956, 283); Біля порога на кілку — глечик, металевий блискучий цідилок (Тют., Вир, 1964, 358); *Образно. На плечі сідав дощ. Надокучливий, як мошкара. Небо розвішало дірявий цідилок, а він просіював і просіював літній сум… (Гуц., Скупана.., 1965, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 225.