ЩОРО́КУ, присл. Кожного року; протягом кожного року; раз на рік. Все було йому якесь лихо: то в його коняку вкрадено, то віл здох, то град ниву побив — і так мало не щороку якась біда йде та й другу за собою веде (Гр., II, 1963, 345); Дуже добре діло робите, надумавши видавати щороку «Нову раду» (Коцюб., III, 1956, 238); — Припустимо, що ви щороку збираєте по сорок п’ять пудів зерна з кожної десятини. Що ж ви робите із своїм урожаєм? (Стельмах, І, 1962, 371); Писати можу я нівроку (У мене творча голова), Пишу по ро́ману щороку, У високосний — міг би й два (Воскр., Сатира, 1946, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 607.