Я́КО, спол., заст. Як (див. як3). Розлилася кров гаряча, Яко вода по землі (Чуб., V, 1874, 739); Він завжди був певним, що заслуги його, яко патріота, не загинуть марно (Коцюб., І, 1955, 167); Галя в майстерні, мама не виходить, я лежу, а холодильник у нас завжди порожній… Яко птахи небесні (Перв., Дикий мед, 1963, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 640.