Надзвичайні пригоди надзвичайного космонавта - Сторінка 33
- Валерій Медвєдєв -Бачить очі земні, голубі".
— "Він їх краще отут розуміє,— підхопила тихо Таня,— на зірці далекій Збюні..."
— Але ж такої зірки немає,— сказав я.— Я знаю всі зірки на небі. Такої зірки там нема.
— Нема,— погодилась Таня,— нема, але буде... бо це твоя зірка... Адже вона знаєш як розшифровується?..— І після цього Таня замовкла. Я не знаю, скільки б вона мовчала, якби я її не спитав:
— А як розшифровується зірка Збюна?
— Зірка... Баранкіна... Юрія...— сказала Таня тихо й додала: —Нова! Наднова!..— Танині вуста шепотіли слова майже беззвучно, але я вже знав ті слова напам'ять. Вона шепотіла їх тихо, так тихо, ніби вона, Таня Тополева, була разом зі мною, Юрком Ба-ранкіним, на тій далекій зірці...
І ми бачим: жита половіють, Ми йдемо по ранковій росі. І гітара співа про Росію На зірці далекій Збюні...
Кінець