Полімнія - Сторінка 20

Пенею і до Адріатичного моря. Іонійським морем, як було сказано, Геродот називає Адріатичне море.

20.3. Тут ідеться про війни між різними малоазійськими, фракійськими та грецькими племенами. З цим пов'язано і переказ про облогу Трої.

21,1. Фінікійське судно "гавлос" було широке і округле. Для переправи потрібні були довгі грецькі кораблі (трієри і пентеконтери), які краще витримували морські течії в протоках.

22.1. Із Елаюнта можна було не пропускати грецькі суда з хлібом, що пливли з Чорного моря. З південного краю Калліпольського півострова, де перебував флот, і звідти перевозили продовольство для людей на Афоні.

22.2. Акант — місто на березі Акантської затоки; Торона — місто на Сітонійському півострові.

23,1. Геродот стверджує, що канал на Афонському перешийку було закінчено, і це доведено новітніми дослідниками. Він правильно визначив його довжину.

24,1. Проведення каналу на Афонському перешийку є доказом Ксерксового наміру за всяку ціну завоювати Грецію. Афонський півострів із його Німфейським мисом становив небезпеку для мореплавства.

25.1. Білим льоном тут називається "жерновець ситниковатий", що росте в Іспанії і з якого карфагеняни виготовляли кодоли.

25.2. Це мис поблизу містечка Левке акте ("білий берег") у Фракії коло Пропонтіди.

25.3. Можливо, що Тіродіза — ототожнення з Тейрістасією, яку географ Скілак згадує слідом за Білим берегом. Еіон на Стрімоні відрізняється від Еіона у Фракії, колонії мендайців на Халкідському півострові на березі Термайської затоки.

26.1. Місцеположення Кріталлів у Каппадокії залишається невідомим.

26.2. Келайни — місто на рівнині коло злиття рік Марсія і Меандру. Ксенофонт (в "Анабасі") твердить, ніби він бачив шкіру сатира Марсія, повішану в печері, з якої витікає річка.

27,1. Можливо, ідеться про внука Креза, сина його нещасного сина (І, 34), який успадкував велике багатство Мермнадів. Його ім'я вказує на зв'язок із пророчим святилищем Дельфів.

27,1. Ідеться про твори знаменитого самосця Теодора.

30.1. Колосси — місто на березі р. Ліку. До 401 р. до н. є. воно було значним і густо залюдненим містом, але після заснування Лаодікеї воно занепало (260 р. до н. є.).

30.2. Власне не під землею, а тече у вузькій ущелині.

31.1. Шанування Ксерксом чинари, зв'язане з культом священних дерев, що їх охороняли демони, як це зображено на ассірійських рельєфах.

31.2. Коли хтось із особистої охорони царя помирав, його негайно заступав інший тому вони називалися безсмертними.

33.1. Мис на європейському березі Геллеспонту між Сестом і Койлами. Мадіт — тістечко за кілька стадій від нього на півдні. Абідос — на азіатському березі.

33.2. Ксантіпп — батько Перікла. Це сталося 479 р. до н. є.

33.3. Про Артаікта в кн. IX, розд. 136.

35,1. Тут ідеться про властиве давнім народам ставлення— до всіх природних явищ [506] так, якби всі вони були схожими на людей. Це характерна для цих народів антропоморфі-зація світу.

36,1. В розповіді про наведення мостів не все зрозуміле. Оскільки за часів Геродота цих мостів уже не було, він використав тут різні повідомлення, які, можливо, суперечили одне одному.

37.1. Ксеркс затримався в Абідосі на цілий місяць, можливо тому, що обидва мости ще не було остаточно закінчено.

37.2. Згадане тут затемнення сонця спостерігалося в Сардах 17 лютого 478 р. до н. є. Геродот або використаний ним інформатор неправильно віднесли цю подію до походу Ксеркса проти Греції, що відбувався за два роки перед тим.

37.3. У давніх греків сонце ототожнюване з Аполлоном, мало віщувати про майбутнє, бо Аполлон був богом дельфійського пророчого святилища.

40.1. Охорона царя, яка йшла перед ним, тримала свої списи вістрям до землі на знак шани до царя. Тут число "тисяча" не означає кількості воїнів, а є назвою цього загону, начальник якого називався "тисячним".

40.2. Грецький Зевс ототожнювався з перським Ормуздом (Ахура-Маздом).

42.1. Ксеркс вибрав довший, але легший шлях уздовж узбережжя повз Кіму, Міріну і Елаю. Кана — мис малоазійської Еоліди на Адрамітській затоці.

42.2. Це плодюча рівнина, що простягається від глибини Адрамітської затоки до міста Антандра.

43.1. Річище Скамандра (тепер Мендере-су) досить широке, але влітку в ньому буває мало води.

43.2. Тобто Афіні, покровительниці міста Іліона. Цією жертвою Ксеркс хотів уласкавити місцеву богиню. Взагалі було неможливим, щоб маги робили узливання героям троянської війни.

43.3. Місто Гергіта недалеко від Лампсака.

44,1. Найвищий мис, який заходить далеко в Геллеспонт.

51.1. Тут Афіни — це назва радше етнічна, а не власне географічна. Афіни вважалися їхніми мешканцями за столицю малоазіатської Іонії.

51.2. Звичайно, побоювання Артабана не мали підстави до битви при Мікалі. 54,1. Ксеркс молився Мітрі, перському богові сонця.

58.1. За міфом дочка Атаманта Гелла впала в море і втопилася, коли разом з братом Фріксом вони перелітали на злоторунному барані з Греції до Колхіди. її ім'ям було названо протоку Геллеспонт (тепер Дарданелли).

58.2. Місто Агора між Пактіями на Геллеспонті і містом Кардією на Меланській затоці.

58.3. Місто Айнос при впадінні ріки Гебру. Поблизу нього було озеро Стенторіда*

59.1. Доріск — це місто і назва місцевосці.

59.2. Серрейон — мис і гора мають однакову назву, відому з міфології, бо там жінки кіконів убили Орфея.

60,1. Чисельність армії Ксеркса тут дуже перебільшено. Навряд чи число воїнів було більше за 200 тис.

61.1. Перелік народів та племен Азії, як і перелік сатрапій і опис царського шляху дуже важливі відомості для вивчення давньої історії. Геродотів опис, очевидно, базується на офщійних перських документах.

61.2. Схожість імен "Персей" і "Перс" спричинилася до виникнення міфу про те, що Перс — родоначальник персів був сином Персея.

62.1. Арії — було загальною назвою індоарійських племен, що розмовляли індоєвропейськими мовами. Ця назва відрізняла індоєвропейських кочовників, що оселилися на територіях середньої Азії, сучасного Ірану і північного Індостану (в долинах рік Інду і Гангу).

62.2. Цим словом називалися, очевидно, різні головні убори, характерні для давніх персів. Греки називали мітрою головну пов'язку, яка притримувалв волосся, а кінці її звисали на потилиці.

65,1. Під деревом тут розуміється бавовна.

69.1. Хітонами тут названо бурнуси, характерні і для сучасних арабів.

69.2. Ідеться про статую богині Анаіт (ім'я, яке в словнику Гесіхія тлумачиться, як "золота"). Обличчя цієї статуї нагадувало обличчя Аркістони.

70,1. Східними ефіопами називалися темношкірі тубільці Індії. В давньогрецькій мові слово "айтіопс" (ефіоп) означало "людина з обпаленим (тобто чорним) обличчям". Звідси темношкірі тубільці Африки та Індії однаково називалися ефіопами. [507]

73,1. Тут у Геродота йдеться про переселення фрігійців із Фракії до Малої Азії. Воно було пов'язано з рухом на південь дорійських племен і переселенням вірменів. Цей рух спричинився до падіння малоазіатської хеттійської держави. Вірмени, справді, були споріднені з фрігійцями.

74,1. Назву Олімп мали різні гірські масиви. Тут ідеться про місійський Олімп, між Місією та Віфінією (Бітініею).

76,1. Пророче святилище Арея (Ареса) в пісідійців може бути доказом того, що вони прибули колись до своєї країни з півночі.

80,1. Тобто 479 р. до н. є.

81,1. Слово "телос" у тексті цього розділу означає підрозділ піхоти або кінноти.

83,1. Все військо, крім особистої охорони царя, було поділено на 6 корпусів, кожним із яких командувало двоє стратегів.

85,1. Це "лассо", що його на війні використовували сармати, а пізніше гунни.

86.1. Дикі осли, тобто кулани.

86.2. Верблюд у найкращому разі може розвинути швидкість коло 15 кл" у годину.

89.1. Палестинські сірійці — це філістимляни.

89.2. Можливо, через недавнє повстання в Єгипті їх не використовували в піхоті.

90.1. Згідно з переказом Аякід Тевкр утік із своєї вітчизни з кількома троянськими полоненими і заснував місто Саламін на Кіпрі.

90.2. Цар Тегеї Агенор, як уважали, був засновником міста Пафос на Кіпрі. Давній грецький діалект Кіпру виявляє схожість із аркадійським діалектом на Пелопоннесі.

90.3. Під азійською Ефіопією тут розуміється Ассірія.

91.1. Кілік, епонім кілікійців, був сином Агенора, братом Європи, Фенікса (Фойніка) і Кадма.

91.2. Вважалося, що більшість грецьких колоній у Памфілії була аргоськими. Сама назва країни — Памфілія означала "край усіх племен". В епіграфічних пам'ятниках збереглися зразки своєрідного памфілійського діалекту.

92,1. Як це було зображено на єгипетських пам'ятниках, такий головний убір був характерним для так званих народів моря.

93,1. Про це було в кн. І, розд. 171.

94,1. Чому Данай, який оселився в Аргосі, пов'язується тут із Ксутом та іонійцями, невідомо. За міфом він був сином Елліна (Геллена) і, вигнаний із Фессалії своїми братами Еолом (Айолом) і Дором, знайшов притулок в Афінах, одружився з Креусою, дочкою Ерехтея, і в них народилося двоє синів Іон та Ахей (Ахай). Міфи про Даная і Ксута вказують на два важливих фактори в складанні давньогрецьких міст-держав. По-перше, тут згадується "Єгипет", під яким слід розуміти Кріт із його давньою культурою, а, по-друге, тут ідеться про дорійців та іонійців, котрі пройшли на південь через Фессалію.

95.1. Тут ідеться про населення Кікладських островів.

95.2. Іонійський Додекаполіс, тобто 12 іонійських міст на західному узбережжі Малої Азії.

95.3. Острови Мелос і Тера були заселені дорійцями.

95.4. Батьківщиною пеласгів на континентальній Греції вважалася Фессалія, де була область Пеласгіотіда і місто Пеласгійський Аргос.

95.5. Під Геллеспонтом тут розуміється, крім власного Геллеспонту, також і Фракійський Боспор і Пропонтіда.

96,1. Тут Геродот уживає слово "історія" в його теперішньому розумінні.

97,1. Легкі судна, що їх первісно будували на Кіпрі, називалися "керкурами". Чисельність перського флоту тут значно перебільшено. За Есхілом перський флот у битві при Саламіні нараховував 1000 кораблів. **

98.1. Тут фінікійське ім'я еллінізовано за зразком таких грецьких імен, як Арімнест.

98.2. Тобто Маттан, що як загальне ім'я означало "дар" (отже "дар бога", як наше Богдан).

98.3. Сіром, тобто Хірам III, цар Тіра, якого Навуходоносор узяв у полон.

98.4.