Цілі й органи державного управління й регулювання ЗЕД

Вступ.

1.Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Управління ЗЕД на підприємстві багато в чому залежить від того, які умови будуть створені в країні для розвитку його діяльності в зовнішній сфері, від ролі держави в регулюванні та підтримці розвитку ЗЕД на національному рівні.

В усіх країнах без винятку, а особливо в державах з перехідною економікою, де економічні відносини нестабільні, державне втручання в розвиток ЗЕД є об'єктивною необхідністю. Це пов'язано, головним чином, з метою захисту національних інтересів при здійсненні ЗЕД, більш повного використання ЗЕД як фактора економічного зростання.

Кожен з напрямків зовнішньоекономічної політики розв'язує проблеми з урахуванням етапу розвитку країни та сучасних тенденцій розвитку світового господарства.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з урахуванням таких цілей:

♦ забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

♦ стимулювання прогресивних ринкових структурних змін в економіці;

♦ створення сприятливих умов для входження економіки України в систему міжнародного поділу праці, міжнародної економічної інтеграції, насамперед, інтеграції до Європейського Союзу.

Безпосередньо в галузі ЗЕД державне регулювання має забезпечити:

♦ захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів ЗЕД;

♦ створення однакових можливостей для суб'єктів ЗЕД з метою розвитку усіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності;

♦ розвиток конкуренції та ліквідацію монополії.

1.Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Система органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні держави в країнах світу має деякі спільні риси:

По-перше, у кожній країні в регулюванні ЗЕД бере участь у першу чергу вищий законодавчий орган. В Україні таким органом є Верховна Рада.

Незалежно від назви ці органи виконують такі функції:

♦ приймають закони, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність;

♦ ратифікують відповідні угоди;

♦ асигнують фінансові засоби для ефективного розвитку ЗЕД.

Вищим органом, що здійснює державне регулювання ЗЕД в Україні, є Верховна Рада. До її компетенції належать:

♦ прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

♦ затвердження головних напрямків зовнішньоекономічної політики України;

♦ розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

♦ укладання міжнародних договорів відповідно до законів України про міжнародні договори і приведення чинного законодавства України у відповідність із правилами, установленими цими договорами;

♦ встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України відповідно до статей 24, 25 Закону України про ЗЕД;

♦ затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється відповідно до статей 16, 17 Закону України про ЗЕД.

По-друге, у кожній країні є вищий виконавчий орган, який:

♦ видає розпорядження на основі прийнятих законів про розвиток ЗЕД;

♦ контролює виконання цих законів;

♦ забезпечує раціональне використання коштів, виділених на розвиток ЗЕД. В Україні таким органом є Кабінет Міністрів.

До компетенції Кабінету Міністрів України належать:

♦ вживання заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до Законів України;

♦ здійснення координації діяльності міністерств, державних комітетів і відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності: координація роботи торгових представництв України в іноземних державах;

♦ прийняття нормативних актів управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

♦ проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності, передбачених законами України про міжнародні договори України;

♦ забезпечення виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, що підпорядковуються Кабінету Міністрів України;

♦ відповідно до своєї компетенції, внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання ЗЕД, повноваження яких не можуть бути вищими, ніж повноваження Кабінету Міністрів України, які він має відповідно до законів України;

♦ здійснення заходів щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

♦ забезпечення виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.

По-третє, найбільший вплив на регулювання й розвиток ЗЕД мають міністерства, що безпосередньо займаються економічними зв'язками з зарубіжними країнами та питаннями реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В Україні — це Міністерство економіки та питань європейської інтеграції як центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики. Це міністерство:

♦ забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію цієї діяльності відповідно до міжнародних угод України;

♦ здійснює контроль за дотриманням усіма суб'єктами ЗЕД чинних законів України та міжнародних угод;

♦ здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

♦ проводить антидемпінгові й антисубсидиційні та спеціальні розслідування в порядку, визначеному законами України

♦ виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

У рамках Міністерства економіки та питань європейської інтеграції регулюванням ЗЕД безпосередньо займаються 4 департаменти.

1 Департамент державної політики в сфері зовнішньої торгівлі, що містить у собі три управління:

♦ управління зовнішньої політики;

♦ управління моніторингу зовнішньої торгівлі;

♦ управління митно-тарифної політики та захисту внутрішнього ринку.

2 Департамент міжнародного торгово-економічного співробітництва нараховує 5 управлінь:

♦ управління багатостороннього економічного співробітництва;

♦ управління іноземних представництв;

♦ управління торгово-економічних зв'язків із країнами Європи, США, Канади:

♦ управління торгово-економічних зв'язків із країнами Азії, Тихоокеанського регіону, Африки і Латинської Америки;

♦ управління торгово-економічних зв'язків із країнами СНД.

3 Департамент торгових обмежень і контролю за зовнішньоекономічною діяльністю, що нараховує 3 управління:

♦ управління митного регулювання та контрактного обліку;

♦ управління контролю за зовнішньоекономічною діяльністю;

♦ управління торгових обмежень та недоброякісної конкуренції.

4 Департамент міжнародного розвитку та європейської

інтеграції, який нараховує 5 управлінь:

♦ управління міжнародного кредитного співробітництва;

♦ управління Європейської й Атлантичної інтеграції;

♦ управління двостороннього співробітництва в галузі координації міжнародної технічної допомоги;

♦ управління співробітництва з ЄЄ та багатостороннього співробітництва в галузі координації міжнародної технічної допомоги;

♦ управління міжнародних інвестиційних програм і проектів.

По-четверте, у регулюванні ЗЕД, у розробці та реалізації зовнішньоекономічної політики в країнах світу беруть участь й інші міністерства та державні структури, наприклад, Національний банк, Міністерство сільського господарства (чи агропромисловості), Міністерство оборони (якщо країна бере участь в експортно-імпортних постачаннях зброї), структури митниці тощо.

Національний банк України:

♦ здійснює збереження і використання золотовалютного резерву України й інших державних коштовностей, що забезпечують платоспроможність України;

♦ представляє інтереси України у стосунках з центральними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредитними установами й укладає відповідні міжбанківські угоди;

♦ регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

♦ здійснює облік та розрахунки за наданими й отриманими державними кредитами й позичками, здійснює операції з централізованими валютними ресурсами, що виділяються з Державного валютного фонду України в розпорядження Національного банку України;

♦ виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими й іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду й іншого державного майна України;

♦ здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України[9, c. 53-57].

Національний банк України може передавати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

Державна митна служба країни здійснює митний контроль в Україні відповідно до чинних законів України.

Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

♦ виконання і контроль за дотриманням законодавства України з питань митної справи;

♦ захист економічних інтересів України;

♦ забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними у встановленому законом порядку;

♦ сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

♦ застосування відповідно до закону заходів тарифного й нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

♦ здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщаються через митний кордон України, удосконалення форм та методів цього здійснення;

♦ контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

♦ вживання разом з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

♦ створення сприятливих умов для прискорення товарообігу і пасажиро потоку через митний кордон України;

♦ боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил;

♦ розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;

♦ ведення митної статистики;

♦ ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

♦ здійснення верифікації (установлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України[5, c. 41-44].

Антимонопольний комітет країни здійснює контроль за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі здійснює оперативне державне регулювання ЗЕД в Україні, приймає рішення про порушення та проведення антидемпінгових, антисубсидійних чи спеціальних розслідувань та вживання відповідно антидемпінгових, компенсаційних чи спеціальних заходів.

По-п'яте, розвитку та регулюванню ЗЕД сприяють різноманітні недержавні і напівдержавні організації. Це торгово-промислові палати, союзи підприємців, об'єднання експортерів імпортерів, інвестиційні фонди тощо.

Відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самостійною організацією, що поєднує юридичних осіб, які створені та діють відповідно до законодавства України, зареєстрованих як підприємці, та їхні об'єднання. Торгово-промислова палата є юридичною особою. Вона створюється з метою сприяння розвитку народного господарства та національної економіки, його інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової й торгової інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвитку усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торгових зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Завданнями торгово-промислових палат є:

♦ сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, експорту українських товарів та послуг, наданню практичної допомоги підприємцям у проведенні торгово-економічних операцій на внутрішньому й зовнішньому ринках, освоєнню нових форм співробітництва;

♦ представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і поза її межами;

♦ організація взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності, координація їхніх взаємин з державою в особі їхніх органів;

♦ участь в організації на території України і за її кордоном професійного навчання й стажування фахівців т громадян України з питань підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробці й реалізації державних та міждержавних програм у цій галузі;

♦ надання довідкових інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн відповідно до національного законодавства;

♦ сприяння в організації інфраструктури обслуговування підприємництва;

♦ надання послуг іноземним фірмам та організаціям для здійснення комерційної діяльності;

♦ встановлення й розвиток зв'язків з іноземними підприємцями, а також з організаціями, що їх поєднують чи представляють їхню участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних організацій;

♦ сприяння розвитку торгових та інших порядних відносин у підприємницькій діяльності, участь у розробці правил професійної етики в конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та об'єднань підприємців;

♦ виконання інших завдань, передбачених її статутом.

Тепер основним органом управління ЗЕД на місцевому рівні є Управління зовнішніх відносин та зовнішньоекономічної діяльності обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації. Таке Управління в регіонах є органом державної виконавчої влади. Воно створюється у складі обласної (міської) державної адміністрації з метою виконання її повноважень у сфері міжнародних відносин та співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків та іноземної інвестиційної діяльності. Управління підпорядковане облас-ний (міський у Києві та Севастополі) державній адміністрації, Міністерству економіки та питань європейської інтеграції, Міністерству закордонних справ України та обласній Раді народних депутатів у межах делегованих повноважень.

Основними завданнями цього Управління є:

♦ формування та реалізація на обласному (міському) рівні єдиної державної політики у сфері міжнародних відносин та співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків та іноземної інвестиційної діяльності:

♦ сприяння розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьби з тероризмом, економічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, туризму, фізкультури і спорту;

♦ участь в укладанні угод з іноземними партнерами при співробітництві в межах компетенції, визначеної законом;

♦ сприяння активізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств та організацій, розміщених на території області (міста), незалежно від форм власності;

♦ сприяння розвитку експортного потенціалу області (міста);

♦ сприяння створенню належних умов для організації торгівлі;

♦ сприяння діяльності місцевих органів та прикордонних служб для їхнього належного функціонування;

♦ внесення в установчому порядку у відповідні органи

пропозицій із залучення іноземних інвестицій для розвитку

економічного потенціалу області (міста).

Управління відповідно до покладених на нього завдань виконує цілий ряд конкретних функцій, спрямованих на активізацію та підвищення ефективності ЗЕД в області (місті) і більш повне її використання для соціально-економічного розвитку регіону та країни в цілому[3, c. 76-81].

2. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

У період до перебудови економіка країни мала закритий характер. Управління економікою (у тому числі ЗЕД) будувалося на монополії держави та переважно на адміністративних методах керування. За таких умов безпосередній виробник не був зацікавлений у розвитку експортної діяльності. Прямі зв'язки між виробниками та споживачами були відсутні. Не було чіткої концепції ЗЕД, яка б відображала її мету, пріоритети та методи їхнього досягнення.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

♦ захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

♦ створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати підприємницькою діяльність з всіма видами незалежно від форм власності та всі напрямки використання доходів, здійснення інвестицій;

♦ заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється відповідно до цього й інших законів України.

Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність". Крім того, у відповідних сферах регулюючу роль відіграють й інші Закони України:

♦ "Про захист іноземних інвестицій в Україні";

♦ "Про чинність міжнародних договорів на території України";

♦ "Про іноземні інвестиції";

♦ "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні";

♦ "Про міжнародний комерційний арбітраж";

♦ "Про режим іноземного інвестування" тощо.

Слід враховувати регулюючу роль інших законів України, якими передбачено ступінь управління зовнішньоекономічною діяльністю в конкретних її видах та напрямках. Зокрема, ст. 41 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" передбачає, що у випадку розбіжності положень цього Закону і правил міжнародного договору чинним є останній. Подібну ст. 22 містить і Закон України "Про інвестиційну діяльність". Ст. 19 цього Закону містить положення про захист іноземних інвестицій[8, c. 47-49].

Крім Законів України, важливе значення в регулюванні ЗЕД відіграють Укази Президента України. Серед них:

♦ "Про заходи для попередження експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок" від 25.07.94;

♦ "Про заходи здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту" від 21.09.94;

♦ "Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.94 тощо.

І, нарешті, існують нормативні рішення Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України та питань європейської інтеграції, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного та нетарифного характеру.

Державне регулювання являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, покликаних вдосконалювати ЗЕД в інтересах національної економіки.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється методом розробки та реалізації державної зовнішньоекономічної політики. У сучасних умовах зовнішньоекономічна політика — це система заходів, спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв'язків із зарубіжними країнами, поглиблення та розширення участі в міжнародному поділі праці з метою розв'язання стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

Зовнішньоекономічна політика — складова частина внутрішньої економічної політики держави. Звичайно, розв'язання спільних завдань зовнішньоекономічної політики в кожній країні має свої специфічні особливості.

Основні складові зовнішньоекономічної політики України:

♦ зовнішньоторговельна політика;

♦ інвестиційна політика;

♦ політика науково-технічного співробітництва;

♦ валютно-фінансова політика;

♦ політика міграції робочої сили та ін.

На території України відповідно до Закону про ЗЕД впроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

♦ національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав і обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо усіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їхніми інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, що входять разом з Україною до економічних союзів;

♦ режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків і зборів, якими користується і/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якому наданий згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори і пільги по них встановлюються в межах спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на підставі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України, та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

♦ спеціальний режим, який застосовується на територій спеціальних економічних зон відповідно до статті 24 Закону про ЗЕД, а також на територій митних союзів, до яких входить Україна, та у випадку встановлення будь-якого спеціального режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України згідно зі статтею 25 Закону про ЗЕД[1, c. 103-105].

Існує два основних напрямки зовнішньоторговельної політики:

♦ політика вільної торгівлі;

♦ протекціонізм.

Політика вільної торгівлі має місце коли держава утримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю. Ця політика забезпечує максимальну свободу для дії ринкових сил у прагненні одержати найбільші вигоди від міжнародного економічного обміну. Позитивні політичні наслідки пов'язані з підсиленням взаємозалежності держав. Політика вільної торгівлі дає переваги більш розвинутим країнам, хоча в чистому виді не застосовувалася.

Протекціонізм — державна політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів регулювання торгівлі.

Позитивні сторони протекціонізму:

♦ обмеження іноземної конкуренції з метою не допустити формування неефективної економічної структури в країні;

♦ забезпечення розвитку визначених галузей виробництва, коли в інших країнах вони вже більш розвинуті;

♦ скорочення безробіття.

Однак усунення іноземної конкуренції може призвести до застою, тому що послабляється зацікавлення вітчизняних підприємців у підвищенні технічного рівня й ефективності виробництва.

Крайня форма протекціонізму — економічна автаркія — означає прагнення країни обмежити імпорт тільки тих товарів, які у цій країні вироблятися не можуть, а експорт допускається тією мірою, у якій він забезпечує необхідний імпорт.

Виділяють кілька форм протекціонізму:

♦ селективний — проти окремих країн або товарів;

♦ колективний — об'єднання країн проти інших держав, які до об'єднання не входять;

♦ галузевий — захист певних галузей;

♦ прихований — здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі поділяються на тарифні і нетарифні.

Тарифні методи — методи, засновані на використанні митних тарифів[6, c. 86-87].

Висновки

В умовах ринкових відносин (переходу до них) характер впливу держави на економіку країни, у т.ч. ЗЕД, докорінно змінюється. Цей вплив набуває форми державного регулювання, що означає створення відповідних умов, які сприятимуть ефективному розвитку економіки країни в цілому та її складових частин.

Таким чином, державне регулювання ЗЕД підприємства в умовах переходу до ринкової економіки має полягати в створенні умов та сприянні розвитку його зв'язків із закордонними партнерами. У кожній державі функціонують ті чи інші органи місцевого (регіонального) управління ЗЕД.

У сучасних умовах хід економічної реформи в Україні характеризується тим, що центр тяжіння переноситься на місця, тобто в регіони. Усе більше поширюються права регіонів у розв'язанні соціально-економічних проблем з огляду на зовнішню сферу. На регіональному рівні, так само як і на державному, відбувається становлення системи управління взагалі і зовнішньоекономічної діяльності зокрема.

До органів місцевого управління ЗЕД в Україні належать:

♦ місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі й розпорядницькі органи;

♦ територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Компетенція місцевих Рад, їх виконавчих та розпорядницьких органів визначається Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про місцеві Ради народних депутатів України та місцеве самоврядування" та ін. Нормативні акти місцевих Рад народних депутатів України і підпорядкованих їм виконавчих і розпорядницьких органів щодо регулювання ЗЕД приймаються тільки в межах, передбачених законами України.

Список використаної літератури

1. Дідківський М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Микола Дідківський,. — К.: Знання , 2006. — 462 с.

2. Загородній А. Зовнішньоекономічна діяльність: Термінологічний словник/ Анатолій Загородній, Геннадій Вознюк,. — К.: Кондор, 2007. — 166 с.

3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів/ Інна Багрова, Наталя Редіна, Валерій Власюк, Оксана Гетьман,; За ред. Інни Багрової; М-во освіти і науки України, М-во фінансів України, Дніпропетровський держ. фінансово-економічний ін-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 579 с.

4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник/ Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, І. Ю. Сіваченко та ін.; Мін-во освіти і науки України, Одеський державний економічний ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 791 с.

5. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник/ Олександр Кириченко,. — 3-тє вид. перероб. і доп.. — К.: Знання-Прес, 2002. — 382 с.

6. Макогон Ю. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Юрій Макогон, В’ячеслав Рижиков, Сергій Касьянюк; Ред. Ю. В. Макогон; М-о освіти і науки України, Донбаська державна машинобудівна академія. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 423 с.

7. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб-но-практическое пособие/ Е. Прокушев,. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. — 207с .

8. Рум’янцев А. П. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник/ А. П. Рум’янцев, Н. С. Рум’янцева; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 375 с

9. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник для студ. вуз./ Пер. з рос. Н. Кіт, К. Серажим; Під заг. ред. А.І. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 1998. — 447 с.