Вступ.

1. Основні показники ефективності та результативності медичних та фармацевтичних організацій.

2. Назвіть та охарактеризуйте ключові проблеми охорони здоров’я населення в Україні.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Одним із головних своїх завдань Уряд України визначає підвищення якості життя громадян, гарантування високих європейських стандартів соціальних послуг — освіти, охорони здоров'я, соціального захисту.

Охорона здоров'я — це найважливіша складова соціальної сфери, один із головних чинників національної безпеки, який визначає життєдіяльність суспільства.

Соціально-економічні перетворення в нашій країні потребують реформування всієї медичної галузі. У Національному плані розвитку системи охорони здоров'я України на 2006 — 2011 роки закладено основи розбудови якісно нової системи охорони здоров'я. Сьогодні важлива роль відводиться профілактиці захворювань, доступності стаціонарної та амбулаторної допомоги, відкриваються широкі можливості розвитку сімейної медицини.

Сьогоднішні наші пріоритети — це, зокрема, активна демографічна політика, охорона материнства та дитинства, боротьба з ВІЛ/СНІДОМ; туберкульозом, онкологічною та серцево-судинною патологією, удосконалення медичної допомоги мешканцям села.

1.Основні показники ефективності та результативності медичних та фармацевтичних організацій

За даними Державного комітету статистики і Державної митної служби вартість реалізованої на ринку фармацевтичної продукції у 2004 р. становила 5523,8 млн. грн., що на 12,3% більше, ніж у минулому році. Протягом 2004 р. українськими виробниками було реалізовано продукції на суму 1916,7 млн. грн., експортовано — на суму 66,2 млн. дол. США, що на 22,3% більше, ніж у 2003 р. Імпортовано ж фармацевтичної продукції за 12 міс 2004 р. на 24,9% більше, ніж у 2003 р.- на 745,5 млн. дол. США.

Станом на 1 січня 2005 р. в Україні зареєстровано 9944 лікарських засоби (враховуючи 395 імунобіологічних препаратів). Серед них — 33,5% вітчизняних, решта — зарубіжного виробництва (переважно — індійського — 15,6%). Протягом 2004 р. в Україні було зареєстровано/перереєстровано 3558 лікарських засобів (без урахування імунобіологічних препаратів) та впроваджено у виробництво 158 нових препаратів. Серед них — 62 генеричних препарати, які вперше виробляються в Україні, решта — такі, які на момент випуску постачалися в Україну зарубіжними виробниками. Для порівняння: у 2001 р. почали виготовляти 80, у 2002 р. — близько 100, у 2003 р. — близько 120 лікарських засобів.

Стратегічним напрямом розвитку фармацевтичної галузі є її перехід до роботи за європейськими стандартами, який полягає у впровадженні системи забезпечення якості ліків, гармонізації відповідних нормативно-правових актів із законодавством ЄС. Шляхи впровадження цих стратегій були визначені у постанові Кабінету Міністрів України № 1419 від 28 жовтня 2004 р. «Деякі заходи щодо забезпечення якості лікарських засобів». Урядом встановлено остаточний термін впровадження основних належних практик, що є невід’ємними складовими системи забезпечення якості з 1 січня 2009 р. Відповідно до вимог цієї постанови основними завданнями на 2005 р. є визначення правил належних лабораторної та клінічної практик, гармонізованих з відповідними директивами ЄС. Забезпечення акредитації установ та організацій, що проводять доклінічні дослідження і клінічні випробування лікарських засобів, а також сертифікації установ та організацій, які здійснюють оптову реалізацію лікарських засобів, покладено на Державну службу.

Не менш важливою складовою системи забезпечення якості ліків є гармонізація вимог до державної реєстрації лікарських засобів, зокрема в частині проведення випробувань біоеквівалентності генеричних препаратів. Разом із сертифікацією виробництв на відповідність вимогам НВП це гарантує якість, ефективність та безпеку лікарських засобів, підвищує їх експортний потенціал. Іншим стратегічним напрямком, визначеним названою постановою, є встановлення бар’єрів для запобігання потраплянню на вітчизняний фармацевтичний ринок неякісних та фальсифікованих лікарських засобів, — державного контролю ліків при їх ввезенні в Україну. Відповідна постанова прийнята урядом 13 січня. Проте на час проведення колегії, за словами М. Пасічника, документ з-за стін Кабінету Міністрів не вийшов.

Важливим кроком стало введення посади уповноваженої особи, яка відповідає за функціонування системи забезпечення якості. На думку М. Пасічника, вже сьогодні настав час створити громадську професійну організацію уповноважених осіб, поклавши в основу її діяльності Кодекс уповноважених осіб країн ЄС. Надалі в ліцензії суб’єкта підприємницької діяльності планують вказувати уповноважену особу.

Продовжуючи роботу над удосконаленням нормативно-правового поля, яке стосується оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, Державна служба працює над низкою проектів нормативно-правових актів щодо:

— правил зберігання ліків, у тому числі під час їх транспортування,

— порядку виписування рецептів та відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення в аптеках та їх структурних підрозділах;

— змін до ліцензійних умов;

— змін до порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов;

— змін до порядку проведення атестації провізорів та фармацевтів.

З метою контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, а також перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов впродовж 2004 р. Державна служба провела 789 перевірок 483 суб’єктів господарювання. З них 533 планових інспектувань 317 суб’єктів господарювання та 256 позапланових перевірок 166 суб’єктів господарювання. Перевірками було охоплено 179 аптечних складів, 323 аптеки, 119 аптечних пунктів та 174 аптечних кіоски, розташованих у 17 областях. За результатами перевірок Ліцензійною комісією було запропоновано, а Державною службою впродовж 2004 р. прийнято рішення про анулювання ліцензій 84 суб’єктів господарювання, а 283 — надано розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов. Також було здійснено 66 інспектувань промислових виробництв.

В рамках стратегії запровадження європейських стандартів Державною службою з минулого року здійснюється атестація та акредитація випробувальних лабораторій. Їх наявність є необхідною вимогою для проведення сертифікації виробництв на відповідність нормам НВП. У зв’язку з цим фахівці Державної служби розробили відповідні документи, які визначають правила оцінки лабораторій, їх спроможність здійснювати аналіз лікарських засобів відповідно до вимог Державної Фармакопеї України. У 2004 р. було організовано інспектування та здійснено акредитацію 3 незалежних лабораторій вищого рівня, 6 лабораторій Державних інспекцій, а також 4 лабораторій з контролю якості вітчизняних підприємств.

Стратегічним напрямком розвитку вітчизняного виробництва є приведення його у відповідність з вимогами НВП. На сьогодні в Україні сертифіковано 9 виробничих дільниць 6 вітчизняних підприємств. В 2004 р. Державною службою було започатковано інспектування закордонних виробництв лікарських засобів, що імпортуються в Україну. Всього проінспектовано 13 підприємств: 11 — в Індії, по одному — в Росії та Угорщині. Сьогодні згідно прийнятим урядом порядком державного контролю якості при ввезенні продукції передбачено офіційне інспектування закордонних виробництв. З метою збільшення експортного потенціалу вітчизняних ліків та розширення географії постачання Державною службою було видано 141 сертифікат для міжнародної торгівлі на започаткування процедур реєстрації у 14 країнах Європи, Азії та Африки. Важливим є питання визнання національних сертифікатів про відповідність вимогам НВП на міжнародному рівні. Його можна вирішити шляхом вступу органу сертифікації до Системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (PIC/S). У минулому році Україна першою серед країн СНД подала заявку на вступ до цієї організації, було розпочато офіційну процедуру вступу, призначені куратори, які оцінюватимуть рівень відповідності на кожному з його етапів.

До сфери регулювання Державної служби входять також і вироби медичного призначення. Станом на 1 січня 2005 р. в Україні зареєстровано 727 виробів медичного призначення та медичної техніки (медичних виробів) вітчизняного виробництва і 3047 — імпортного. Протягом 2004 р. зареєстровано 1169 найменувань цієї продукції, із них 228 — вітчизняного виробництва. Кабінет Міністрів України 9 листопада 2004 р. прийняв постанову № 1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення», якою передбачено офіційне встановлення термінів та визначення понять, що відповідають міжнародній практиці і необхідні для регулювання відносин у сфері обігу медичних виробів; встановлення загальних норм і механізмів регулювання державної реєстрації медичних виробів тощо. У 2004 р. запроваджено Державний стандарт України 3627-2004 «Вироби медичні. Розроблення і впровадження у виробництво», розроблений Державною службою. Спільно з Комітетом Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства опрацьовується законопроект про медичні вироби.

2.Назвіть та охарактеризуйте ключові проблеми охорони здоров’я населення в Україні

Однією із стратегій системи охорони здоров’я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою і ефективною, наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, призводить до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий напрям системи охорони здоров’я більш складний, бо він проводиться на індивідуальному рівні. Сутність вирішення цієї проблеми полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку людини.

Важливу роль у справі збереження здоров’я населення повинна визначити інформація про небезпеку навколишнього середовища. Така інформація повинна вміщувати значення показників негативності середовища, токсикологічних викидів виробництва, стану здоров’я населення.

Охорона здоров'я є одним із пріоритетних напрямків державної діяльності.

Провідним органом із забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення у системі центральних органів виконавчої влади є Міністерство охорони здоров'я України. Основними завданнями МОЗ України є:

— забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення;

— розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості;

— організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню.

Для ефективної охорони здоров’я громадян на державному рівні потрібно реалізувати цілий комплекс політичних, економічних, юридичних, соціальних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, у яких активно брав би участь сам громадянин, дотримуючись принципів так званого здорового способу життя. Частку впливу медицини на суспільне здоров’я фахівці обмежують лише 10-12%.

У Державному бюджеті України на 2007 рік було передбачено спрямувати на галузь охорони здоров’я по зведеному бюджету (державний та місцеві бюджети) 21 млрд. 853,3 млн. грн., що більше в порівнянні з 2006 роком на 3 млрд. 318,8 млн. грн., або на 17,9%.

Видатки бюджету були спрямовані на розв’язання найбільш нагальних проблем галузі за наступними пріоритетними напрямами:

— на імунопрофілактику населення – 195,8 млн. грн., що на 10,2% більше у порівнянні з 2006 роком. За ці кошти здійснено закупівлю імунобіологічних препаратів (вакцин) для здійснення профілактичної вакцинації та ревакцинації дітей відповідно до календаря щеплень;

— на заходи по боротьбі з туберкульозом – 208,4 млн. грн., що більше в 1,8 рази у порівнянні з 2006 роком. Ці кошти призначаються для закупівлі протитуберкульозних препаратів першої та другої лінії для безперервного лікування протягом року хворих на туберкульоз та придбання медичного обладнання для забезпечення своєчасного виявлення і лікування туберкульозу;

— на заходи з профілактики та лікування ВІЛ- інфекції/СНІДу — 36 млн. грн. З цих видатків, зокрема, повністю забезпечено службу крові тест-системами для контролю донорської крові на СНІД, а також здійснено закупівлю окремих лікарських препаратів для високо вартісного медикаментозного лікування хворих на СНІД;

— на забезпечення заходів з лікування онкологічних захворювань, включаючи програму „Дитяча онкологія” – 196,7 млн. грн. Це дозволить вирішити питання забезпечення онкологічних хворих високо вартісними онко- препаратами, а також забезпечити необхідним обладнанням онкологічну службу;

— на реалізацію Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань – 87,2 млн. грн., що більше у 2 рази у порівнянні з 2006 роком. Цими коштами забезпечуватиметься суттєве поліпшення надання кардіологічної та кардіохірургічної допомоги хворим (придбання кардіостимуляторів, штучних клапанів, інших імплантантів серця тощо, а також лікувально-діагностичного обладнання);

— на централізовану закупівлю обладнання для оснащення закладів охорони здоров’я сучасною медичною технікою – 200 млн. грн., що більше в 2,9 рази у порівнянні з 2006 роком;

— на оснащення сільських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів та придбання автомобілів швидкої медичної допомоги для сільських закладів охорони здоров’я — 100 млн. грн. (субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам). Це забезпечує продовження розпочатих у попередні роки заходів з переоснащення закладів первинної медико-санітарної допомоги, в першу чергу розташованих в сільській місцевості.

Зокрема, з державного бюджету на охорону здоров’я передбачено спрямувати 5 млрд. 247,4 млн. грн., що на 22,4% перевищує обсяг видатків поточного року. Кошти державного бюджету будуть направлені на забезпечення функціонування:

— закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби;

— клінік науково-дослідних інститутів Міністерства охорони здоров’я та Академії медичних наук;

— інших спеціалізованих загальнодержавних закладів охорони здоров’я, які забезпечують надання високотехнологічних видів медичної допомоги населенню.

Вирішення проблем охорони здоров’я вимагає комплексного підходу. Не можна окремо вирішувати якусь одну проблему медицини, забезпечити її фінансування, тому що це буде перешкоджати розвитку інших програм. Наприклад, здоров’я дітей — це найважливіше питання. Але не можна вирішувати його лише шляхом оснащення пологових будинків, бо це тільки верхівка проблеми. При вирішенні цього питання необхідно звернути увагу на стан довкілля, здоров’я жінок дітородного віку, на перебіг вагітності. Треба проводити медико-генетичні консультації, в разі потреби вживати заходів для запобігання вадам розвитку дитини на самих ранніх стадіях вагітності, тому що ці фактори також впливають на здоров’я майбутніх матерів та дітей. Таких прикладів можна навести дуже багато. Тому програма «Здоров’я нації» повинна мати комплексний, системний характер, і зрештою замінити багато існуючих дрібних програм.

Україна визнала проблему ВІЛ/СНІДу пріоритетним напрямком в охороні здоров'я та соціального розвитку. Проблема привернула увагу громадськості, політиків та особисто Президента України, зважаючи на вплив епідемії на соціально-економічний розвиток України. Рішенням наради, проведеної у грудні 2007 року Президентом України Віктором Андрійовичем Ющенком, став Указ Президента №1208, у якому передбачені додаткові невідкладні заходи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. На виконання даного Указу нині задіяні усі гілки влади в Україні.

"Станом на 1 січня 2008 року за офіційними даними в Україні зареєстровано понад 122 тис. випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі майже 22,5 тис. випадків захворювання на СНІД та 12,5 тис. випадків смерті від захворювань, обумовлених СНІДом.

Протягом 2007 року в країні зареєстровано понад 17,5 тисяч нових випадків ВІЛ-інфекції, що становить 38,0 на 100 тис. населення. Незважаючи на реалізацію комплексу заходів, спрямованих на призупинення епідемії ВІЛ-інфекції, темпи приросту залишаються доволі високими. Кількість нових випадків ВІЛ-інфекції у 2006 році в порівнянні з 2005 роком зросла на 17 %, а в 2007 році у порівнянні з попереднім роком рівень приросту склав 10 %", — проінформував голова Комітету.

В 2007 році вдруге в Україні було проведено оцінку чисельності людей, які живуть з ВІЛ/СНІД в Україні. Порівняно з 2005 роком відмічено збільшення оціночної чисельності осіб віком від 15 до 49 років з позитивним ВІЛ-статусом майже на 15%.

Всі регіони України сьогодні залучені до епідемії ВІЛ-інфекції. Найбільш високі показники поширеності ВІЛ-інфекції продовжують реєструватися у південно-східних регіонах країни. В Одеській та Дніпропетровській областях цей показник становить 414,2, у Донецькій області — 395,6, у Миколаївській області — 378,9, у м. Севастополь — 309,4, в Автономній республіці Крим — 239,1, у м. Київ — 194,4.

Особливе занепокоєння викликає активне залучення в епідемію СНІДу центральних регіонів України, які до нинішнього часу вважалися епідемічно благополучними: Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська, Полтавська області.

Погіршення ситуації із захворюванням на ВіЛ-інфекцію та зростання кількості хворих на СНІД обумовлена низкою соціально-економічних та медичних причин. Провідними є зниження загального рівня життя, недосконала система інформування населення з питань запобігання ВІЛ-інфекції, недостатнє фінансування заходів профілактики та лікування, невідповідність наявної інфраструктури медичної та соціальної допомоги темпам поширення епідемії.

Злоякісні новоутворення у дітей залишаються актуальною проблемою суспільства. Смертність від злоякісних новоутворень у структурі дитячої смертності в Україні посідає 5-е місце. Негативна демографічна ситуація в країні, високий рівень смертності та інвалідності дітей від злоякісних новоутворень виводить проблеми дитячої онкології за рамки суто медичного питання та свідчить про її загальнодержавний, міжсекторальний характер.

В Україні лікування дітей, хворих на онкологічні захворювання здійснюється мережею спеціалізованих відділень (дитячих онкологічних та гематологічних) а також у інших медичних закладах відповідно до локалізації пухлин. Проте лише 75% дітей, у яких виявлено онкологічні захворювання отримують спеціальне лікування, що свідчить про низький рівень доступності до спеціалізованої медичної допомоги означеної категорії хворих.

Злоякісні новоутворення дитячого віку посідають 7 місце у структурі дитячої інвалідності. За рівнем захворюваності злоякісними новоутвореннями дитячого віку (11 -12 випадків на 100 тис. дитячого населення) Україна посідає одне з останніх рангових місць в світі, проте рівень смертності перевищує аналогічні світові показники, що свідчить про суттєві проблеми у виявленні, обліку та наданні медичної допомоги дітям із злоякісними пухлинами. В Україні кожна четверта дитина помирає від злоякісних пухлин на протязі першого року після встановлення діагнозу. У розвинених країнах світу до 70% хворих на злоякісні новоутворення дітей виліковуються.

На ситуацію, яка склалася в Україні щодо дитячої онкології впливає ряд негативних чинників:

— неефективна система раннього виявлення злоякісних новоутворень у дітей на рівні надання первинної медико-санітарної допомоги;

— відсутність в країні повноцінного обліку дітей зі злоякісними новоутвореннями та достовірних демографічних характеристик дитячої популяції;

— невідповідний сучасним вимогам рівень морфологічної, генетичної та променевої діагностики злоякісних новоутворень у дітей;

— відсутність науково обґрунтованих розрахунків матеріальних та кадрових ресурсів, необхідних для надання допомоги дітям, хворим на злоякісні новоутворення в Україні в умовах обмежених ресурсів;

— недостатнє медикаментозне забезпечення, що унеможливлює виконання міжнародних стандартів лікування;

— низький рівень оснащеності закладів охорони здоров'я обладнанням, необхідним для здійснення оперативних втручань, променевої терапії, надання інтенсивної допомоги;

— невідповідність штатних нормативів та рівня заробітної плати середнього медичного персоналу спеціалізованих відділень інтенсивності праці;

— недостатнє відображення проблем дитячої онкології в навчальних програмах до- та післядипломної підготовки спеціалістів;

— відсутність можливості санаторно-курортного лікування дітей;

— недостатність системи психологічної, соціальної та правової підтримки дітей із злоякісними новоутвореннями та їх сімей;

— відсутність системи реінтеграції у суспільство зазначеної категорії дітей;

— низький рівень обізнаності населення щодо раннього виявлення та можливих позитивних результатів лікування онкологічних захворювань у дітей.

Багатовекторність зазначених негативних чинників свідчить про надзвичайну гостроту та загальнодержавний рівень проблем дитячої онкології в Україні.

Ще одним пріоритетом є охорона материнства та дитинства. В Україні створюється Національний центр охорони дитинства і материнства. Протягом найближчих років передбачається ліквідувати дитячу безпритульність.

На сьогоднішній день в Україні не існує єдиного широкодоступного державного інформаційного джерела, що містить інформацію про діяльність установ охорони здоров'я, санітарно-гігієнічної сфери, охорони навколишнього середовища, про надані послуги і проблеми сектора медичної екології.

Забезпечення якісної і доступної медичної допомоги та динамічного розвитку системи охорони здоров'я:

— реформування системи охорони здоров'я шляхом пріоритетного розвитку первинної медичної допомоги, діагностики різних видів захворювань та впровадження обов'язкового профілактичного догляду, створення єдиного простору доступних для всіх верств населення медичних послуг;

— орієнтація на профілактику та попередження захворювань і здоровий стиль життя населення" в постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України, Програмі економічного і соціального розвитку України на 2006 рік, інших програмних документах стратегічного розвитку держави.

Програмним документом, що визначав принципи роботи галузі, була Концепція розвитку охорони здоров'я населення України, затверджена Указом Президента України від 7 грудня 2000 року № 1313/2000, яка спрямована на реалізацію положень Конституції України щодо забезпечення доступної кваліфікованої медичної допомоги кожному громадянинові, запровадження нових ефективних механізмів фінансування та управління у сфері охорони здоров'я, створення умов для формування здорового способу життя.

Висновки

Завдання державної політики в галузі охорони здоров'я, які реалізовувались в 2007 р., стосувалися:

• удосконалення нормативно-правової бази;
• створення ефективної системи фінансування охорони здоров'я;
• упорядкування мережі та удосконалення структури і функції закладів охорони здоров'я;
• поліпшення організації медичної допомоги на основі пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини;
• запровадження державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я;
• виконання перспективних наукових досліджень для розробки нових медичних технологій;
• удосконалення структури і підвищення ефективності здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
• ефективної підготовки медичних кадрів; створення єдиної системи інформаційного забезпечення охорони здоров'я;
• дотримання справедливості і рівності у питаннях охорони здоров'я; сприяння соціально-економічному захисту медичних працівників.

Головною ідеєю державної політики у сфері охорони здоров'я у 2006 році стало створення такої моделі системи медичного обслуговування населення, яка б забезпечувала рівний та справедливий доступ усіх членів суспільства до необхідних медичних послуг, високу якість, економічність, ефективність та результативність цих послуг і яка б в підсумку сприяла поліпшенню стану громадського здоров'я, підвищенню рівня задоволеності населення країни станом і якістю діяльності системи охорони здоров'я та усуненню структурних диспропорцій у процесі розвитку галузі.

Список використаних джерел

• Головченко В.Законодавство України про охорону здоров'я: проблеми реформування й оновлення // Право України. — 2000. — № 11. — С. 93-95
• Законодавство України про охорону здоров'я: Збірник нормативних актів / Відп. ред. В.ф. Москаленко. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 526 с.
• Карамишев Д.Проблеми і перспективи розробки та виконання галузевих програм з охорони здоров`я в Україні //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2006. — № 3. — С. 226-234
• Організація системи профілактики передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини в Україні: Огляд . — К.: Україна, 2002. — 31 с.
• Охорона здоров’я в Україні: Нормативна база /Укл. Є. К. Пашутинський. — 2-е видання випр. і доп. — К. : КНТ, 2006. — 478, с.
• Панорама охорони здоров’я населення України: монографія. — К. : Здоров'я, 2003. — 394, с.
• Сидоренко Т. Правові засади реформування галузі охорони здоров'я: стан, проблеми, перспективи розвитку //Право України. — 2005. — № 12. — С.95-97
• Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров’я: як Україні досягти європейського рівня якості послуг?: Збірка тез конференції. — К.: Сфера, 2007. — 250, с.
• Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я в Україні: наукове видання. — К.: Сфера, 2001. — 174, с.