Особливості профорієнтаційної роботи психолога із старшокласниками ЗОШ

Вступ

Проблема професійного самовизначення особистості, тобто підготовки молоді до усвідомленого обрання професії, добре відома у світі, а вдало обрана професія скорочує частоту фізичних і психічних проблем, пов’язаних із здоров’ям, і посилює задоволеність людини життям. Робота відіграє важливу роль у житті кожної людини й дуже впливає на її стан та самопочуття.

Негативні наслідки неправильного вибору професії торкаються як самої людини, так і усього суспільства. За підрахунками американських вчених, правильний вибір професії у 2-2.5 рази зменшує потік кадрів, на 10-15% збільшується продуктивність праці і у 1.5-2 рази зменшується вартість навчання кадрів.

У реальному житті не кожному вдається зробити найкращий професійний вибір. У психологічній науці накопичений досвід, що дозволяє оцінити ускладнення, які виникають у процесі свідомого вибору професії. Суть його полягає в тому, що вибір професії розглядається як багатоетапний процес утворення та прийняття рішення. На першому етапі виникає проблема вибору професії , приймається рішення. Другий етап пов’язаний зі з’ясуванням джерел інформації, компетентних осіб, що в змозі допомагати у виборі професії. Третій етап – збір інформації, що відображає суттєві моменти конкретної ситуації вибору. На четвертому етапі формується узагальнене уявлення про ситуації вибору професії. П’ятий етап – пошук варіантів вирішення, їх оцінка. На заключному, шостому етапі, робиться остаточний вибір професії. [20, с. 25]

Для надання допомоги учням у виборі професії . що найбільш відповідає їх індивідуальним особливостям , нахилам та здібностям призначена профорієнтаційна робота психолога. З даного питання існує багато наукових робіт таких авторів як Федоришин Б.О., Климов Є.О., Бондарчук О.І., Янцур В.О.,Шинкарева О.Ю., Вірна Ж.П., Орлова Т.В., Зуєв І., Пряжніков Н., Шатенко О.С.,Овчарова Р.В. та інші, але не зважаючи на це на сьогоднішній день існує проблема професійної орієнтації учнів загальноосвітніх шкіл.

З огляду на актуальність цього питання, ми і обрали дану тему дипломної роботи.

Тема: “Особливості профорієнтаційної роботи психолога із старшокласниками загальноосвітнього навчального закладу ”.

Об’єктом нашого дослідження є профорієнтаційна робота психолога у загальноосвітньому навчальному закладі.

Предметом дослідження єдіяльність психолога зі старшокласниками загальноосвітнього навчального закладу.

Метою нашого дослідження є визначення особливостей профорієнтаційної роботи із старшокласниками і виявлення форм та методів діяльності психолога з її удосконалення.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз ступеню розробленості програми профорієнтаційної роботи.

2. Дати характеристику методів дослідження, які використовуються у профорієнтаційній роботі.

3. На основі емпіричного дослідження визначити особливості професійних інтересів та нахилів старшокласників.

4. Визначити форми та методи роботи психолога з активізації професійних інтересів та нахилів в старшокласників та довести їх ефективність.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури; тестування: “Цифровий профорієнтаційний тест”, розроблений В.Гуленком, В.Мегедь, О.Овчаровим; “Діагностичний тест структури інтересів та нахилів” (СІН-190) І.Зуєва; “Диференційно-діагностичний опитувальник” (ДДО) Є.О.Климова, “Карта інтересів”, розроблена О.Голомштоком; констатуючий та формуючий експерименти.

РозділI. Теоретичні основи профорієнтаційної роботи психолога в загальноосвітній школі.

1.1.Зміст профорієнтаційної роботи в школі.

Керстін-Паулзен Бринк зазначає, що шкільна профорієнтація є важливим моментом у підготовці учнів до майбутнього професійного життя і є основою для побудови щасливого майбутнього та уміння долати життєві проблеми. [ 4, c. 15]

Проблема професійного самовизначення старшокласників – одна з найактуальніших проблем юнацького віку, стверджує О. Шинкарева. Ситуація з початковим вибором професії на думку К. – П. Брика ускладнюється тим, що :

— це перший серйозний та відповідальний вибір молоді на їх шляху ;

— виникає у психологічно-проблемний підлітковий період ;

— з’являється на стику протиріч між системою наступної освіти та зайнятості як проблема вибору майбутньої професії ;

— відіграє важливу роль у наступних можливих підвищеннях кваліфікації та перепідготовки. [ 4, c. 15 ]

Тож у цьому випадку необхідна допомога психолога, а саме профорієнтаційна робота з ним.

Р.Овчарова зазначає, що існує багато теорій профорієнтації, батьком якої по праву вважають Френка Парсона. В основу його теорії покладено три фактори:

1 – індивідуальні здібності та особливості, можливості, уміння, інтереси людини;

2 – особливості професії, вимоги, які вона висуває перед людиною;

3 – правильне співвідношення між собою 1-го та 2-го факторів.

Концепція Персона стала викликати критику, коли психологія досягла більш високого ступеня розвитку та вчені довели, що розвиток не закінчується в 18-20 років, він продовжується все життя. Існують і критичні, і сензитивні періоди, якісь функції розвиваються швидше, якісь – повільніше.

Таким чином, ще одним підходом до проблеми профорієнтації стала концепція вікового розвитку. Її прихильники вважали, що професійний розвиток неприривний, складається з ряду фаз – існують типи професійного розвитку , стадії професійного розвитку спираються на віковий розвиток.

Третя концепція – концепція індивідуальності. В основу її покладено глибоке вивчення особистості людини, її орієнтації, мотивів, особливостей структури.

Теорії Ганни Анастазі, Леона Тайлера стверджують, що основою профконсультації є саморозуміння; завдяки саморозумінню людину можна підвести до правильного вибору. [24, c.276-277]

О.Бондарчук виділяє наступні підходи у вирішенні завдань професійної орієнтації.

Основні положення діагностичного підходу висвітлені в трьохфакторній моделі профорієнтації Ф.Парсона, що наведена вище. В рамках даної теорії вибір професії розглядається як пошук відповідності між вимогами професії та індивідуальністю. На основі результатів тестування психічних та особистісних особливостей претендента на професію роблять заключення відносно властивій йому, не змінній структурі професійних здібностей.

Іншою різновидністю профорієнтаційного підходу є так звана виховна концепція, що передбачає, що будь-яка людина може бути підготовлена до будь-якої професії.

Прибічники такого підходу, що представляють одну з наукових психологічних шкіл – біхевіоризм, спирались на уявлення про більш чи менш однозначну обумовленість поведінки людини набором зовнішніх подразників. У той же час зібрано немало факторів, що свідчать про важливу роль спадковості у формуванні професіонала. Ще у дослідженнях М.Я.Басова подаються відповідні приклади з життя декількох поколінь видатних людей.

Ігнорування природного фактора може призвести до того, що вибрана трудова діяльність буде виконуватись зі значним напруженням, що сприятиме втраті інтересу до професії, розчарування у своїх здібностях, навіть нервові захворювання.

Тому сучасний підхід у профорієнтації – особистісно-орієнтований – передбачає своєчасну підтримку та розвиток тих особливостей та характеристик особистості, які будуть передумовою майбутньої успішної професіональної діяльності, сприяють пізнанню оточуючого світу, самопізнанню, самореалізації особистості, усвідомленню власної ролі у виборі професії, прийняття відповідальності за нього. [20, c.27]

Профорієнтація – це науково-практична система підготовки особистості до самостійного та усвідомленого вибору професії. Основним об’єктом цієї системи є особистість учня у різні вікові періоди її розвитку – від молодшого до старшого шкільного віку ( за Б. Федоришиним ). [ 43, с. 6 ]

Г. Щокін зазначає, що профорієнтація — це комплекс психолого-педагогічних та медичних заходів, що спрямовані на оптимізацію процесу працевлаштування у відповідності з бажаннями, нахилами, здібностями та з врахуванням потреби суспільства у спеціалістах. [20, c. 26 ]

Він наголошує також на тому, що профорієнтація є органічною частиною виховної роботи навчальних закладів, оскільки вибір професії як усвідомлення необхідності своєї участі в суспільно корисній праці – важлива умова формування особистості.

Г. Щокін виділяє дві форми професійної орієнтації :

— на вузькій базі, що полягає в тому, що у навчальному закладі, який готує спеціалістів, студентам розкривають всі особливості їхньої подальшої діяльності, вказують оптимальні шляхи залучення до даної професії тощо ;

— на широкій базі, що полягає в ознайомленні молоді, що ще не зробила свій вибір, зі світом професій. [ 49, c. 97 ]

О. Шатенко зазначає, що профорієнтація – це довготривалий, до певної міри незворотній процес оволодіння особистістю тою чи іншою професією, яка включає три основні моменти :

— процес впливу соціального середовища на особистість, що формується ;

— процес усвідомлення необхідності праці, пізнання конкретної сфери праці;

— саме перетворення праці за законами розвитку сьогоденної дійсності. [ 39

Професійна орієнтація, як система, містить декілька взаємопов’язаних етапів: професійне інформування та освіта, професійне консультування, професійний вибір, професійну підготовку та професійну адаптацію ( за Г. Фокіним ). [ 49, c. 97 ]

Б. Федоришин стверджує, що для того, щоб ефективно проводити профорієнтаційну роботу з учнями, потрібно чітко уявляти її структурні підрозділи. Розглядаючи професіональну орієнтацію як систему підготовки школяра до самостійного та усвідомленого професіонального самовизначення, мається на увазі не тільки система цілеспрямованих заходів виховного характеру, але і комплекс певних структурних підрозділів, що мають власний зміст, завдання та методи. Профорієнтація складається з трьох суттєвих елементів системи :

— профінформація ;

— профконсультація ;

— початковий профпідбір ;

Ці елементи тісно пов’язані один з одним, і у практиці профорієнтаційної роботи у школі не завжди можна встановити чітку межу, що відокремлює один елемент від іншого. Разом з тим вони характеризуються відносною самостійністю, оскільки кожен має свій специфічний зміст, власні задачі та власні методи.[ 43, c. 6 ]

О. Шатенко бачив професійну орієнтацію як систему, що включає такі основні напрямки або підсистеми :

— профінформація ;

— профконсультація ;

— профвідбір ;

— профадаптація ;

— як окремий етап профорієнтаційної роботи можна розглядати процеси трудового і професійного навчання в школах і міжшкільних НВК. [ 39 ]

О. Бондарчук в структурі професіональної орієнтації виділяє наступні компоненти :

— профорієнтація ;

— профконсультація ;

— профвідбір ;

Профінформація ж ( за О. Бондарчуком ) є однією з форм профорієнтації

Профінформація – це ознайомлення з різними видами професійної праці, соціально-економічними та психофізіологічними умовами вибору професії ( за О. Бондарчуком ). [ 20, c. 28 ]

Б. Федоришин зазначає, що професіональна інформація, як окремий відносно самостійний елемент профорієнтації є система організації навчально-виховної роботи, що спрямована на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні, політичні та психофізіологічні умови правильного вибору професії. [ 43, c. 6 ]

На думку О. Шатенко професійна інформація являє собою процес ознайомлення відповідного контингенту учнів з конкретними професіями і спеціальностями, з вимогами, які ставляться до людини, що прагне отримати відповідну професію. Одночасно іде ознайомлення з закладами, де можна одержати дану спеціальність можливого працевлаштування. Основна мета цієї роботи – створення необхідної інформаційної основи для підготовки : кожного учня до свідомого вибору певної професійної діяльності.

Профінформація являє собою систему психолого-педагогічних і організаційних заходів, спрямованих на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні і психофізіологічні особливості професії. [ 39 ]

У роботі загальноосвітньої школи по профорієнтації головну увагу слід приділяти її профінформаційному аспекту, вважає Б. Федоришин. Профінформація за своїми цілями та шляхом здійснення нероздільно пов’язана з усією системою навчально-виховної роботи школи. У цьому, взагалі то, й полягає головна умова проведення успішної профінформаційної роботи з учнями. Головним завданням усього комплексу роботи, що проводиться по профінформації, є підготовка молоді до вступу в самостійне життя професійної діяльності після закінчення середньої школи, яке має забезпечити наступний всебічний гармонійний розвиток особистості. І в цьому відношенні завдання всього навчально-виховного процесу співпадають з основною метою профінформаційної роботи.

Комплекс робіт у сфері професійної інформації передбачає вирішення таких основних завдань :

1) ознайомлення учнів з інформацією про найбільш масові професії ;

2) інформування учнів щодо умов оволодіння тими чи іншими професіями ( паро навчальні заходи, навчальні предмети, термін навчання, про кваліфікаційні перспективи тощо ) ;

3) формування позитивного відношення до різних видів професійної діяльності ( особливо до тих, потреба в яких диктується соціально-економічним розвитком суспільства ) ;

4) формування стійких професійних інтересів та правильно з мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення соціально-економічних потреб суспільства та психологічних особливостей (можливостей ) особистості.

У перших двох завданнях відображаються інформаційно-довідкові функції профінформації, у двох останніх – її формуючі та виховні функції. У процесі здійснення профінформаційної роботи всі ці функції проявляються у взаємозв’язку, в глибокому взаємопроникненню один в одного. Так, наприклад, цілеспрямоване формування інтересів та відношень особистості допускає попереднє ознайомлення учня з довідковою інформацією. А засвоєння ним необхідної довідкової інформації з метою активного використання її у подальшій самостійній профінформаційній роботі не може бути ефективним при нейтральному або негативному відношенні до неї.

Роботу, що стосується професійної інформації необхідно будувати так, щоб інформаційний матеріал був основою формування в учнів необхідних знань про професії та про свій внутрішній світ і щоб ці знання допомогли їм прийняти обґрунтовані рішення щодо питань професійного самовизначення. [ 43, c. 89]

Основою ( джерелом ) профінформаційної роботи є професіографія – це опис професії та диференціюючих їх спеціальностей щодо вимог, які вони висувають людині.

Результатом професіографії є професіограми – опис та обгрунтування системи вимог, що пред’являються певною спеціальністю, професією або їх групою до людини ( за О. Бондарчук ). [ 20, c. 28 ]

Б. Федоришин зазначає, що професіограми – своєрідні описи професій, що містять основні вимоги, які висуває професія психологічним та фізичним властивостям людини. [ 44, c. 45 ]

На думку Миколи Янцура, професіограми – це перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного виконання певної професійної діяльності та її вимог до людини. Він також наголошує на тому, що структура професіограм може бути різноманітною, але за змістом вони мають включати :

— соціально-економічну характеристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнення і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальності, географію її поширення, про підприємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організації праці ;

— виробничу характеристику професії : умови праці, робоче місце та його особливості, головний предмет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, головні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно необхідні знання, вміння та навички ;

— санітарно-гігієнічні умови праці, тобто рівень складності та напруженості праці, обмеження у виборі професії за статтю та віком, режим праці та відпочинку, мінливість праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії ;

— вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста, де вказується добова біоритміка та нейродинаміка, психоторика ( рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, координація рухів, сенсорно-перцептивні особливості сприймання ( сприймання предмета, швидкість реакції на подразники ), особливості різновидів пам’яті, уваги, мислення, уяви про мовлення, інтелектуального розвитку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців ;

— відомості про підготовку кадрів : типи навчальних закладів, терміни та форми навчання, необхідний рівень загальноосвітньої підготовки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця. [51, c. 18 ]

Професійна консультація також є окремою, відносно самостійною системою (за Б. Федоришиним ), у зміст якої входить організація та проведення спеціальної роботи по виявленню індивідуальних психологічних та психофізіологічних особливостей старшокласника, що мають суттєве значення для правильного вибору професії. [ 43, c. 6 – 7 ]

В. Синівський дає наступні визначення : профконсультація– це система психолого-педагогічного вивчення особистості з метою допомогти їй при виборі такої професії, в якій найбільш повно реалізувались та розвилися б її здібності. При цьому профконсультація сприяє встановленню оптимального співвідношення між прагненнями та можливостями людини та реальними потребами ринку в спеціалістах відповідної кваліфікації. [ 20, c. 34 ]

О. Шинкарева виділяє дві основні форми профконсультації :

— адаптуюча ;

— розвиваюча ;

Розвиваюча ( активізуюча ) профконсультація виключає активність самого суб’єкта з процесу вирішення життєво важливого завдання, а розглядається як головний фактор правильного вибору. Основною метою є активізація процесу формування психологічної готовності учня до професійного самовизначення, ненав’язливе психологічне супроводження вибору професії та підготовки до неї.

На думку Шинкаревої основний принцип розвиваючої консультації складається з реалізації нового підходу до використання та інтерпретації психодіагностичних методик. Необхідно надати нового змісту цій роботі. Поряд з традиційним завданням психодіагностики – визначенням актуального стану розвитку індивідуальності учня слід :

а) використовувати її результати для стимулювання потреб учня до самопізнання та самовдосконалення щодо підготовки до своєї професіональної праці у майбутньому ;

б) для виявлення недоліків, проблем у розвитку тих чи інших якостей, здібностей, які важливі для майбутньої професійної діяльності ;

в) для прийняття рішень про характер колекційної та розвиваючої роботи з метою підготовки до майбутньої професії ;

г) для здійснення контролю за розвитком необхідних якостей, здібностей після корекції або тренінгу ;

д) для виявлення обмежень при виборі сфер професіональної діяльності, що ставить жорсткі вимоги до психофізіологічних особливостей індивіда.

Другий принцип полягає у відмові від збільшення арсеналу методик психодіагностики та зосередженні головної уваги на розробці та застосуванні спеціальних навчаючих та корекційних програм, систем психотренінгів, проблемно-ігрових та навчально-професійних ситуацій.

І, нарешті, реалізація принципу співпраці оптанта з консультантом шляхом введення елементів гуманістичного підходу до профконсультування. Успіх консультацій в більшості залежить від того, чи вдається встановити з учнем довірливі відносини. Недопустимим є будь-який тиск, директивний тон, нав’язування своєї думки. Акцент потрібно робити на поясненні того, що вибір професії тільки тоді буде правильним, коли він усвідомлений, самостійний і коли йому передує велика кропітлива робота по самопізнанню та вивченню світу професій. [ 47, c. 67 ]

Для ефективної реалізації головного завдання профконсультації, на думку Б. Федоришина, потрібно відокремити конкретні завдання, які, з одного боку, відображають зміст та головну думку професійної консультації, а з іншого – визначають шляхи пошуку та вдосконалення її методичних основ.

У професійній консультації Б. Федоришин виділяє у всякому разі три групи спеціальних завдань :

1) психологічний аналіз особистості школяра ;

2) співвідношення психологічних структур особистості та професії ;

3) визначення шляхів подальшого розвитку особистості, цілеспрямованого вдосконалення її психологічної структури.

Ці групи завдань тісно пов’язані між собою. Насправді, не можливо допомогти учневі у „примірюванні” його до професії та професії до нього ( друга група завдань ), попередньо не з’ясувавши його здібності та можливості ( перша група ).

І так само не можна давати рекомендації школяру про необхідність розвитку тих чи інших психічних функцій, властивостей, якостей ( третя група ) без порівняльного аналізу можливостей особистості та вимог професії ( друга група ). При вирішенні цих завдань виявляються ті суб’єктивні фактори, якими обумовлюється правильний вибір професії та успішність діяльності в ній. [ 44, c. 8 – 9 ]

О. Шатенко зазначає, що професійна консультація – являє собою сукупність науково організованих і обґрунтованих дій, основною метою яких є виявлення індивідуально-психологічних і психофізіологічних особливостей особи, що вибирає відповідну професію. Такі дії найбільш ефективні у тих випадках, якщо вони організовані з врахуванням вікових і освітніх рівнів і якщо до цих дій залучені учителі і батьки.

Бесіди , пов’язані з профорієнтацією, мають проводитись спеціально підготовленими профконсультантами – психологами і педагогами, медиками і соціологами. В залежності від місця і умов проведення профконсультації – це або тривалий процес, або одноразовий акт. Зрозуміло, що в умовах школи цей процес має бути тривалим і охоплювати якомога ширший діапазон класів. Фактично, профорієнтація в школі – це організація і керівництво цілеспрямованою багаторічною діяльністю учня у його професійному самовизначенні.

З допомогою різних профдіагностичних методів профконсультація повинна визначити і вказати учню важливіші для його майбутньої професіональної діяльності особливості його особистості і на цій основі дати йому науково обґрунтовані рекомендації по вибору професії.

Головним завданням професійного відбору – наступного етапу профорієнтаційної роботи – є науково обгрунтоване визначення професійної придатності учня до відповідної /конкретної/ трудової діяльності з врахуванням його особистісних якостей і потреб конкретного виробництва, зазначає О. Шатенко. [ 34 ]

Профвідбір – це система засобів, що забезпечують прогностичну оцінку взаємо відповідності людини та професії у тих випадках діяльності, які здійснюються у нормативно заданих небезпечних умовах ( гігієнічних, мікрокліматичних, технічних, соціально-психологічних ), що вимагають від людини підвищеної відповідальності, здоров’я, високої працездатності, точності виконання завдань, стійкої емоційної регуляції ( за О. Бондарчук ). [ 20, c. 32 ]

Б. Федоришин розглядає початковий профвідбір як систему заходів, що забезпечують підбір конкретної професії для випускника середньої загальноосвітньої школи з максимальним врахуванням усіх суттєвих об’єктивних та суб’єктивних умов. [ 43, c.7 ]

Основою професійного відбору є конкретні нормативні характеристики професії :

— соціальні ( функції, завдання, цілі ) ;

— операційні ( точність виконання, тимчасові, просторові, логічні характеристики ) ;

— організаційні ( гігієнічні, соціально-психологічні, психофізіологічні умови праці ) ;

Профвідбір передбачає декілька послідовних та взаємопов’язаних етапів :

— попередній, на якому відбувається відбір за методичними показниками, станом здоров’я;

— проведення психодіагностичного обстеження з використанням різних комплексів тестів, імітаційного експерименту, що відтворює фрагменти, ситуації, етапи реальної трудової діяльності при суворому реєструванні показників функціонального етапу, мотиваційно-емоційних проявів, показників продуктивності ;

— прогнозування успішності оволодіння професією на основі порівняння її вимог з психодіагностичними даними з врахуванням можливості деяких недостатньо розвинутих якостей за рахунок більш високого розвитку інших.[20, c. 32 – 33 ].

Професійна адаптація являє собою процес активного входження учня в професію, пристосування його до змісту своїх професійних обов’язків, режиму, і організації праці, до вимог виробництва. Іншими словами, професійна адаптація – це досягнення в оптимальні строки певного кваліфікаційного рівня, ( за О. Шатенко ). [ 39 ]

У взаємозв’язку розглянутих елементів є певна послідовність, яка диктується завданнями виховання. Робота, що проводилась у сфері професійної інформації, передує роботі по профконсультації і початковому профвідбору. У процесі профконсультації учень одержує відомості про себе, про важливі з точки зору професійного самовизначення особливостях його психологічної структури, але відношення до професії при цьому ще не формується. Формування відношень та інтересів – це головна ціль профінформаційної роботи. Звичайно, вибір професії практично можна здійснити, використовуючи матеріали профконсультації. Однак при цьому професійне самовизначення людини відбувається на основі збіднілих, неповноцінних професійних інтересів, нестійкого, слабо змотивованого відношення до вибраної професії. А це згодом може призвести до ускладнень у процесі професійної адаптації з усіма наслідками, що випливають звідси.

Початковий профвідбір, кінцевий етап роботи по професійній орієнтації, ефективний тільки тоді, коли він спирається на весь комплекс роботи, що був проведений по профінформації та профконсультації. Бо при виборі професії для випускника школи важливо врахувати всі особисті та функціональні властивості його психологічної структури : і ті, які були сформовані у процесі виховної роботи, і ті, які виявляються типологічними особливостями особистості. Тільки в цьому випадку можна підібрати для людини таку професійну діяльність, під час якої особистість максимально реалізує свої можливості та здібності у процесі праці. При цьому людина буде одержувати задоволення від виконаної роботи. Крім того, вона одерже можливості для подальшого розвитку своїх здібностей у процесі діяльності, а суспільство здобуде хорошого фахівця, майстра своєї праці.

1.2 Профорієнтаційна функція в роботі практичного психолога.

Профорієнтаційна діяльність психолога, як і будь-якого фахівця в системі „людина-людина”, базується на принципах та ідеалах рівності та гуманізму, зазначає Л. Хоружа [45, с.110]. Тим самим зобов’язує дотримання правил і норм професійної етики, що сприятиме ефективній роботі. Особливо це стосується шкільної практики, вважає Н.Гврітішвілі ,адже ні для кого не таємниця, що багато особистісних процесів, які протікають в учнів у цей період, мають незворотний характер. Шкільний психолог має справу з найтоншим об’єктом – внутрішнім світом дитини, підлітка. Його покликання – захищати інтереси школяра, сприяти розвитку його особистості. І тут, звичайно, ніяк не обійтися без чітко окреслених меж, в яких контакти психолога з усіма учасниками навчально-виховного процесу залишаються теплими, бажаними, цілющими.

На думку Н.Гврітішвілі, далеко не всі проблеми, з якими стикається практикуючий психолог у школі, мають однозначне тлумачення і мають бути точно регламентовані.

Досить часто самі лише почуття та інтуїція підказують психологові найбільш правильне рішення в тій чи іншій ситуації або застерігають його від поспішних і помилкових вчинків. Отож суттєво важливе значення мають індивідуальна етична свідомість психолога, його почуття відповідальності, професійна компетентність, особисті моральні властивості.

Шкільні психологи завжди повинні дотримуватися професійних етичних принципів і не дозволяти іншим впливати на себе з метою порушити ці принципи. Щоб уникнути таких неоднозначних ситуацій і сприяти більш ефективні діяльності психолога в системі освіти, у 1990 році був прийнятий Етичний кодекс психолога. [26,с.393]

Етичний кодекс насамперед передбачає застосування таких загальних етичних принципів: повага до особистості, захист людських прав, почуття відповідальності, чесність та відвертості стосовно клієнта, обережність щодо використання методів і процедур, професійна компетентність, твердість у досягненні мети і процедур, професійна компетентність у досягненні мети втручання, наукове обґрунтування останнього. Тобто мова йде про те, що всі люди мають право на особисту недоторканість та на непорушність. Тому психологи повинні проявляти особливу обережність в тих аспектах своєї роботи, які можуть бути загрозою особистій недоторканності клієнта.

Психологи працюють на підставі наукових знань та набутого досвіду з метою поглибити уявлення людей про себе, сприяти само визначеності особистості, покращити умови життя і навчання підростаючого покоління, зменшити кількість конфліктів і стресових ситуацій у школі. Щоб досягти цього, вони мають бути обізнаними з новими науковими й професійними дослідженнями у своїй галузі, постійно підвищувати власну компетентність. Але цього не досить. Справа в тому, що психолог, котрий працює в системі освіти, повинен усвідомлювати свої сильні й слабкі сторони, щоб реально оцінити, які завдання він повинен взяти на себе, а які ні. Слід також пам’ятати про те, що жодний кодекс не в змозі охопити всі можливі ситуації і дати рецепти поведінки професіонала, тому в своїй діяльності він повинен керуватися передусім глибоким психологічним розумінням суті різноманітних явищ, їх взаємозв’зків і взаємозумовленостей, особливостей поведінки всіх учасників навчально-виховного процесу. [26, c.394] Психологічна служба в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психологічного здоров’я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості. Тому Л.Цушко та Л. Царенко визначили наступні завдання практичного психолога загально — освітнього навчального закладу, що полягають:

— у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей, їх успішній соціалізації на кожному віковому етапі;

— у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання та саморозвитку;

— у запереченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення. [46,с.24]

Практична психологія освіти розв’язує у даний час різноманітні завдання. В.Панок ці завдання розділяє на освітні та виховні. Він зазначає, що підвищення ефективності процесу навчання постало нині з особливою гостротою у зв’язку з урізноманітненням навчальних програм та навчальних закладів (ліцеї, гімназії, спеціалізовані школи). Ці процеси породили необхідність розробки методів оцінки педагогічних інновацій з огляду суб’єктивної цінності навчання. Крім того, індивідуалізація та диференціація навчання втрачають свій сенс без психологічного відбору учнів та адаптації їх на початкових стадіях навчання. Найважливіше для психолога – визначити інтелектуальну, особистісну та мотиваційну готовність учня до навчання у тому чи іншому класі.

Іноді психологові доводиться вивчати причини неуспішності або відвідування учнів. Як правило, визначаються: рівень розумового розвитку учня, умови його виховання й навчання, стан здоров’я та інше. Іноді достатньо дослідити рівень розвитку когнітивних, мотиваційних та операційних складових розумової діяльності, іноді необхідно провести патопсихологічне обстеження, що наближає даний вид діяльності шкільного психолога до психолога клінічного.

В.Панок виділяє окремий напрям роботи практичного психолога системи освіти – профорієнтація. Основними завданнями профорієнтаційної функції психолога є вивчення здібностей та нахилів учнів з метою правильного вибору ними професії, рекомендації у пошуку психологічно виправданих програм індивідуального навчання, визначення шляхів саморозвитку та самовиховання для учнів, зазначає В.Панок. [26,с.36]

З. Косарчук у роботі шкільного психолога відокремлює просвітницьку функцію:

— ознайомлення вчителів та батьків з основами дитячої, педагогічної та соціальної психології, а учнів – з основами самовиховання;

— популяризування та роз’яснювання результатів найновіших психологічних досліджень;

— формування потреби у психологічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дитиною або в інтересах власного розвитку.

Зважаючи на те що серйозною проблемою сучасної школи є проблема відхилень у психофізичному розвитку й поведінці дітей, до вказаних завдань слід, на думку З. Кірсарчука, додати такі:

— проведення просвітницької роботи серед педагогів і батьків ( особливо у початкових класах ) щодо причин проявів і корекції аномалій психофізичного розвитку дітей, здійснення заходів, спрямованих на соціально – трудову адаптацію таких дітей;

— просвіта педагогів та батьків щодо причин появи важковиховуваних підлітків і особливостей психолого – педагогічної роботи з ними.

Типовими формами просвітницької роботи шкільного психолога є виступи на батьківських зборах, педрадах, лекції, семінари, бесіди й консультації для вчителів, батьків, учнів. [26, с. 258]

Просвіта педагогів та батьків щодо причин появи важковиховуваних підлітків і особливостей психолого-педагогічної роботи з ними.

Типовими формами просвітницької роботи шкільного психолога є виступи на батьківських зборах, педрадах, лекції, семінари, бесіди й консультації для вчителів, батьків, учнів. [ 26, c. 258 ]

Профілактична ж робота шкільного психолога, зазначає З. Кісарчук, загалом націлена на створення у школі таких умов навчання й виховання, які б сприяли гармонійному психічному та особистісному розвитку учнів. Одним із заходів реалізації загальної мети профілактичної роботи, на його думку, є проведення профорієнтаційної роботиз учнями старших класів. [ 26, c. 261 – 264 ]

Профорієнтаційна робота в школі – це, як правило конкурси по професіям, оформлення кабінетів, зустрічі з цікавими людьми, одержання вузької спеціальності, до того ж далеко не завжди тієї, яка відповідає нахилам самого учня, вважає Г.Овчарова.

Участь у профорієнтації та допомога учням у обґрунтованому виборі професії – одна з найважливіших сторін роботи шкільного психолога. У зміст цієї діяльності входить:

— виявлення інтересів, нахилів учнів, спрямованості особистості, первинних профнамірів та їх динаміки;

— визначення соціальних установок та допомога у їх формуванні;

— виявлення мотивації вибору та її структури;

— формування готовності до самоаналізу та самооцінки, реального рівня домагання;

— виявлення вираженості та структури здібностей;

— виявлення рівня розвитку різних сторін особистості, ймовірної “ціни” діяльності (конфліктність, напруженість, тривожність, схильність до монотонності, потенційні можливості та їх реалізація, стійкість та наполегливість, цілеспрямованість тощо).

— здійснення профпідбору, при необхідності – первинного профвідбору;

— виявлення ступеня відповідності “профіля особистості” та професійних вимог, внесення корективів у профнаміри учнів;

— участь та проведення занять з учнями по курсу “Основи вибору професії”. [61, c.277-278]

Є. Климов розуміє роботу по профорієнтації та профконсультації не як тимчасову компанію, а як нормальну систематичну боротьбу за соціальний прогрес, як органічну частину навчально-виховної роботи школи, що готує своїх випускників до життя. [ 15, c. 23 ]

На думку О. Татенко, специфічною особливістю управління шкільною профорієнтацією є те, що профорієнтаційний вплив на школярів має проводитись систематично і планово на протязі всього терміну навчання. Тобто профорієнтація повинна здійснюватись на всіх вікових етапах :

1. Емоційно-образний ( діти старшого дошкільного віку ).

Формування позитивного ставлення до світу професій, до людей праці. На цій стадії професії відомі дітям лише за назвами і деякими зовнішніми ознаками ( форма одягу, манери поведінки, оцінка оточуючих людей ).

2. Пропедевтичний ( 1- 4 класи ).

Розвиток інтересу до професії батьків, до найбільш масових професій. Формування любові і сумлінного ставлення до праці. У молодших школярів ще не має підстав для здійснення серйозного професійного вибору, часто відсутні виражені інтереси і нахили. Вони легко змінюються на інші.

3. Пошуково-зондуючий ( 5 -7 класи ).

Формування професійної спрямованості при усвідомленні інтересів, здібностей, цінностей, які пов’язані з вибором професії і визначенням свого місця у суспільстві. В цих учнів можуть мати місце особливо раптові переміни в інтересах, що викликано істотним підйомом пізнавальної активності у цьому віці. Але саме в цьому віці можуть виникнути інтереси, які можуть мати вихід на професійну діяльність.

4. Формування професійної свідомості ( 8 – 9 класи ).

Формування особистісного сенсу вибору професії, уміння співвідносити суспільні цілі вибору сфери діяльності із своїми ідеалами, уявлення про цінності зі своїми можливостями. На цьому етапі учень повинен вже реально сформулювати для себе задачу вибору майбутньої діяльності з урахуванням наявного психологічного і психофізіологічного ресурсів.

5. Період уточнення соціально-професійного статусу ( 10 – 11 класи ).

Формування знань, умінь у визначеній сфері трудової діяльності. Це класи з поглибленою спецпідготовкою.

6. Входження в професійну діяльність ( учні ПТНЗ, студенти спеціальних середніх і вищих навчальних закладів ).

Поглиблена підготовка до професійної діяльності, формування досвіду життєдіяльності у трудовому колективі.

7. Переорієнтація. У випадку необхідності на іншу професійну діяльність з врахуванням попереднього професійно-соціального досвіду і індивідуальних можливостей. [ 39 ]

На дамку Миколи Янцура, профорієнтаційну роботу потрібно починати проводити в 5-их класах. Робота по профорієнтації в 5-9 класах за своїм змістом може бути розбита на два етапи. Так, у 5 – 7 класах передбачається : формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з найбільш поширеними професіями, формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування відносно вибору профілю подальшої освіти та трудової діяльності ( навчальних закладів, факультетів, спец предметів, гуртів, секцій); створення умов для проблеми та розвитку здібностей у різних видах трудової ( та наближеної до професійної ) діяльності; формування загально трудових умінь. Результатом такої роботи повинен бути вибір напряму (профілю) продовження освіти в старших класах та сфери самореалізації.

На етапі 8 – 9 класів передбачається: вивчення наукових основ вибору професії ( класифікаційних ознак професії, їх вимог до людини та спорідненість за психологічними ознаками, основних професійно важливих якостей, правил вибору професії; оволодіння методиками самопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важливих якостей; формування уміння зіставляти вимоги професії з власними можливостями та кон’юнктурою ринку праці; створення умов для професійної проби в різних видах професійної ( чи наближеної до професійної ) діяльності; консультування відносно вибору професії та навчального закладу, формування психологічної готовності до стану професійно незайнятого і в майбутньому до зміни професії. В результаті повинні бути сформовані особистісно-значимий смисл вибору професії, стійка професійна спрямованість ( професійні наміри, плани оволодіння професією, професійна перспектива, психологічна готовність до стану незайнятого і зміни професійної діяльності та переорієнтації на нову діяльність. [ 51, c. 17 ]

На думку Б. Федоришина, підготовка до свідомого вибору професії має починатись з перших років перебування їх у школі, тому він у процесі підготовки учнів до вибору професії умовно виділяє три етапи.

Перший етап роботи – з молодшими школярами – пропедевтичний. Головне завдання полягає у вихованні у дітей загальної трудової спрямованості, любові та старанного відношення до праці, готовності виконувати будь-яку роботу, що необхідна суспільству.

При плануванні бесід, екскурсій, що мають на меті ознайомити молодших школярів з професіями, потрібно пам’ятати, що з огляду на вікові особливості психіки учнів цього віку заплановані форми роботи повинні мати свої особливості у подачі інформаційного матеріалу: розкриваються лише найзагальніші риси даної сфери діяльності або професії, її важливість для суспільства, подається елементарний аналіз змісту певної професіональної діяльності, аналіз її вимог до людини ще не в змозі зрозуміти діти даного віку.

На другому етапі підготовки учнів до вибору професії ( у середніх класах ) проводиться робота по формуванню у школярів позитивного відношення до всіх видів трудової діяльності. Увага психолога, що проводить профорієнтаційну роботу має бути спрямована на вивчення інтересів підлітків, на їх зміни та розвиток.

Планування профорієнтаційної роботи на цьому етапі освіти школяра має сприяти розширенню та поглибленню пізнавальних інтересів учнів. Заходи ( екскурсії, зустрічі з спеціалістами тощо ) вже більш глибше, ніж на першому рівні, пропедевтичному етапі, ознайомлюють учнів зі світом професій.

Окрім бесід, екскурсій, зустрічей зі спеціалістами для розширення кола інтересів учнів цього віку можуть плануватись : демонстрація фільмів про професії, обговорення телепередач з профорієнтаційною тематикою тощо.

На третьому, останньому етапі підготовки учнів до вибору професії ( в старших класах ) планування профорієнтаційної роботи має специфіку, що обумовлена поставленими перед нею завданнями. На цьому етапі також плануються заходи, що спрямовані на формування знань про світ праці. Одержавши певний багаж знань на попередніх етапах, старшокласники психологічно готові до сприйняття більш складного інформаційного матеріалу про вибір професії. Заплановані профорієнтаційні заходи будуються таким чином, щоб у процесі подавався глибокий соціально-економічний та психологічний аналіз професії. Якісно більш високий рівень професійної інформації на цьому етапі сприяє тому, що старшокласники, засвоюючи її, у той же час опановують спосіб самостійного аналізу професій та застосовують його при ознайомленні з новими професіями.

Планування профорієнтаційної роботи зі старшокласниками передбачає вже не тільки проведення заходів для розширення їх знань про світ професій та розвитку пізнавальних інтересів, але і таких форм роботи, які спрямовані на формування, поглиблення, закріплення інтересів до сфери праці, професіям, що виникли раніше.

Велику увагу в плануванні на цьому етапі потрібно приділити роботі психолога з батьками учнів, шкільним лікарем, бібліотекарем та іншими учасниками цього великого комплексу, що задіяний для підготовки школярів до майбутнього професійного самовизначення. [ 43, c 158 – 160 ]

О. Шатенко виділяє два головних напрямки роботи психолога школи в області профорієнтації.

1. Проведення інформаційно-просвітницької роботи, яка спрямована на розвиток психологічної культури учнів, поглиблення знань з психології. Доцільним є викладання психологом курсу „Основи вибору професії” під час якого окрім знань професійної спрямованості попадаються також необхідні психологічні знання, проведення професійних консультацій.

Розрізняють чотири види профконсультації :

— довідкову, в ході якої з’ясовуються шляхи працевлаштування, вимоги до прийому на роботу і навчання, можливості оволодіння різними професіями, терміни підготовки, перспектива професійного росту;

— діагностичну – спрямовану на вивчення особистості, інтересів, нахилів, здібностей з метою виявлення її відповідності особливостям професії;

— формуючу – що має на меті керівництво, корекцію вибору школярами професії і передбачає систематичну реєстрацію змін особистості школяра стосовно професійного самовизначення ;

— методичну – спрямовану на виявлення стану здоров’я учнів, їхніх психологічних властивостей щодо вподобаної професії, і, в разі потреби – на переорієнтацію на іншу, близьку по суті діяльність.

Профконсультація передбачає цілком певні організаційні норми : групову роботу з класом та індивідуальну з кожним учнем.

Проведення індивідуальних консультацій з підлітками і юнаками, які передбачають діагностику, корекцію і власне консультацію.

Організація індивідуальної профконсультації дає можливість шляхом діагностики здібностей виявити індивідуальність, потенційні можливості і в певній мірі впливати на їх формування.

Надання допомоги учням у виборі професії здійснюється на основі їх всебічного вивчення в процесі навчальної та трудової діяльності. На протязі всього періоду навчання учнів шкільний психолог вивчає інтереси та нахили учнів, активно впливає на їх розвиток

Рекомендації щодо вивчення учнів в процесі їх профорієнтації можна звести до таких:

1. Не обмежуватись вивченням навчальної діяльності та шкільної суспільно-корисної активності учнів, а намагатись досліджувати їх позанавчальні та позашкільні інтереси та нахили аж до рівня життєвої активності.

2. Визначити сильні якості учнів, продуктивні сторони особистості з точки зору не тільки навчання в школі, але і вимог різних: видів праці і звертати на них увагу підлітків та їх батьків.

3. Виявляти психологічні та медичні протипоказання до вибору тих чи інших професій.

4. Індивідуально-психологічні особливості людини необхідно оцінювати різносторонньо. Для ефективності профконсультації недостатньо визначити відповідність якої-небудь особливості вимогам конкретної професії. Необхідно встановити відповідність особистості в цілому вимогам тієї або іншої галузі діяльності.

5. Враховувати такий індикатор професійної придатності, як емоційний комфорт, емоційна задоволеність своєю професією, роботою.

6. Доводити до свідомості самих учнів виявлені в них професійно позитивні та негативні /протипоказані/ якості, дотримуючись при цьому педагогічного такту.

В процесі формування в учнів готовності до вибору професії необхідно звертати увагу на такі індивідуальні особливості:

Перш за все — це інтереси, нахили учнів. Професійні інтереси відрізняються конкретністю і цілеспрямованістю. Це інтерес до тієї професії, яку обирає для себе учень

Розвиток та формування професійних інтересів безпосередньо зв'язані з пізнавальними інтересами. Це інтереси, які спрямовані на оволодіння знаннями з професії, розуміння її суті, оволодіння не тільки практичними, але і теоретичними основами даної професії. Чим сильніше виражений професіональний інтерес, тим глибша потреба в оволодінні знаннями з конкретної професії.

Важливо також встановити, якими мотивами керується школяр при виборі професії, чим визначаються його цілі, що породжені ідеалами та переконаннями.

Ідеали та переконання – це вищі життєві мотиви, які формуються і виховуються на протязі всього життя людини, це мисленні зразки особистісних якостей людини, її діяльності і професійної соціальної — поведінки. Ними керується учень тепер і вони визначають його плани на майбутнє. [ 39 ]

Р.Овчарова виділяє десять правил психолога-профконсультанта:

1. Знати професіограми спеціальностей, характерних для даного району.

2. Під час профконсультації обов’язково мати показання та протипоказання до професій, різноманітні методики діагностування, щоб у необхідних випадках виконати й цю процедуру.

3. Під час профконсультації розвивати самооцінку та вказувати на позитивні якості особистості, допомагати у розвитку об’єктивного самовизначення.

4. Всі рекомендації давати тактовно, консультацію проводити у довірливій обстановці. Необхідно спрямовувати зусилля особистості з урахуванням умов та вимог суспільства.

5. Психолог повинен бути переконаним, що кожен школяр є особистістю, що володіє індивідуальними інтересами, здібностями, особливостями характеру, які необхідно використовувати у реалізації потенційних можливостей учня.

6. Психолог може задавати запитання, узагальнюючи та систематизуючи відповіді на них; дає поради, несучи відповідальність за їх наслідки.

7. Психолог робить висновки на основі комплексного вивчення особистості клієнта (даних спостережень, біографії, історії події, відповідей на питання анкети, медичного діагнозу, результатів психодіагностики).

8. При консультуванні необхідно враховувати у більшій мірі останні дані про особистість, ніж попередні.

9. Консультант повинен всебічно та вичерпано проводити необхідні експерименти, допомагати школяру зрозуміти свої недоліки, негативні риси характеру та у довірливій формі вказувати можливості їх усунення.

10.Консультант, впливаючи на інтелектуальну та емоційну сфери школяра, повинен постійно враховувати його психологічний стан. Його ціль – зрозуміти співрозмовника та бути зрозумілим ним.[24, c.318-319]

Таким чином, у процесі виконання психологом профорієнтаційної функції утворюється концепція шкільної профорієнтації, що містить ряд компонентів, коротку характеристику яких подає К. – П. Бринк.

Інформаційні джерела щодо вибору професії.

Ця частина концепції призначена для навчання учнів методики одержання та управління інформацією, за допомогою якої вони:

— познайомляться з джерелами інформації щодо вибору професії та профорієнтації, та навчаться оцінювати одержану інформацію;

— ознайомляться з описами якостей тієї чи іншої професії;

— навчаться одержувати професійну інформацію на практиці в установах та в окремих громадян.

Фактори, що обумовлюють вибір професії.

Індивідуальний вибір професії знаходиться під впливом факторів, що обумовлюють її вибір. Ці фактори повинні бути представлені та класифіковані на заняттях по профорієнтації. В якості факторів, що обумовлюють вибір професії, потрібно обговорити:

— дія стадії розвитку суспільства на вибір професії;

— вплив друзів та родини;

— вплив соціально-економічного статусу людини;

— регіональні особливості освіти;

— вибір професії з урахуванням статі.

Власна уява про професійні очікування та індивідуальні здібності.

Усвідомлений підхід до вибору професії, поряд із знанням вимог конкретних професій та факторів суспільних умов, вимагає обговорення з окремою особистістю. Тому учням необхідно давати можливість проявляти свої професійні нахили, інтереси та очікування, щоб вони могли виявити свою концепцію вибору професії та вміти її сформувати.

Підготовка, проведення та аналіз виробничої практики.

Для того, щоб дати учням можливість усвідомити власний досвід, який буде поштовхом для наступного процесу вибору професії, у межах профорієнтації є доцільним провести довгострокову практику. Індивідуальні знання, надії та очікування від певної професії можуть бути порівняні з конкретним досвідом на виробництві.

Профосвіта та професійне планування.

Необхідно ознайомити учнів з трудовим законодавством їх країни та навчити одержувати інформацію про порядок навчання та його переваг.

Прийняття заяв.

Необхідно ознайомити учнів з різними аспектами прийняття заяв, ознайомити з рядом необхідних даних для прийняття на роботу та підготувати до співбесіди, яка проводиться з претендентами. Все разом реалізує мету профорієнтації, розширюючи можливості адаптації школяра на ринку праці. [4, c. 16 ]

Профорієнтаційна робота, тобто виконання психологом профорієнтаційної функції, сприяє вибору професії у відповідності з індивідуальними можливостями та нахилами, а також можливостями, які надаються людині її „генетичною природою” та суспільством. [36, c.32 ]

Для того, щоб дати учням можливість усвідомити власний досвід, який буде поштовхом для наступного процесу вибору професії, у межах профорієнтації є доцільним провести довгострокову практику.

Висновки до розділу

Отже, у роботі психолога практичного напрямлення виділяють такі напрямки: ознайомлення вчителів та батьків з основами дитячої, педагогічної та соціальної психології, а учнів – з основами самовиховання;популяризування та роз’яснювання результатів найновіших психологічних досліджень;формування потреби у психологічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дитиною або в інтересах власного розвитку; проведення просвітницької роботи серед педагогів і батьків ( особливо у початкових класах ) щодо причин проявів і корекції аномалій психофізичного розвитку дітей, здійснення заходів, спрямованих на соціально – трудову адаптацію таких дітей; просвіта педагогів та батьків щодо причин появи важковиховуваних підлітків і особливостей психолого – педагогічної роботи з ними.

Тобто, у взаємозв’язку розглянутих елементів є певна послідовність, яка диктується завданнями виховання. Робота, що проводилась у сфері професійної інформації, передує роботі по профконсультації і початковому профвідбору. У процесі профконсультації учень одержує відомості про себе, про важливі з точки зору професійного самовизначення особливостях його психологічної структури, але відношення до професії при цьому ще не формується. Формування відношень та інтересів – це головна функція профінформаційної роботи. Звичайно, вибір професії практично можна здійснити, використовуючи матеріали профконсультації. Початковий профвідбір, кінцевий етап роботи по професійній орієнтації, ефективний тільки тоді, коли він спирається на весь комплекс роботи, що був проведений по профінформації та профконсультації. Усвідомлений підхід до вибору професії, поряд із знанням вимог конкретних професій та факторів суспільних умов, вимагає обговорення з окремою особистістю. Тому учням необхідно давати можливість проявляти свої професійні нахили, інтереси та очікування, щоб вони могли виявити свою концепцію вибору професії та вміти її сформувати.

Виконання психологом профорієнтаційної функції, сприяє вибору професії у відповідності з індивідуальними можливостями та нахилами, а також можливостями, які надаються людині її „генетичною природою” та суспільством.

Розділ II.Діяльність шкільного психолога з профорієнтації у загальноосвітньому навчальному закладі

2.1 . Організація та методи емпіричного дослідження

Для вивчення та формування готовності школярів до вибору професії необхідно використовувати комплекс доповнюючи один одного психолого-педагогічних методів, які включають спостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди тощо.

Спостереження за учнями необхідно вести постійно, на протязі всього часу навчання, особливо в старших класах [39]

Спостереження – цілеспрямоване збирання психологічних факторів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення, зазначають О.М.Степанов та М.М.Фібула у своєму посібнику [39, с.42]

Експеримент – один з основних методів наукового пізнання взагалі, у тому числі й психологічного дослідження. Відрізняється від спостереження активним втручанням в ситуацію з боку дослідника, що здійснює планомірне маніпулювання однією або декількома змінними (факторами) і реєстрацію відповідних змін у поведінці досліджуваного об’єкта. Правильно поставлений експеримент дозволяє перевірити гіпотези про причинно-наслідкові відношення, не обмежуючись констатацією зв’язків між змінними.

Інтерв’ю – бесіда спосіб одержання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування .

Інтерв’ю діагностичне ( від гр. diagnosis – розпізнання ) – метод одержання інформації про властивості особистості, що використовується на ранніх етапах профорієнтації. Інтерв’ю діагностичне є особливим шляхом встановлення тісного особистого контакту зі співрозмовником.

Бесіда – метод збирання фактів про психічні явища в процесі безпосередньо спілкування за спеціально розробленою програмою. [30, с.46]

Бесіда дозволяє отримати широку інформацію про підготовленість кожного учня до вибору професійного шляху. Консультативні бесіди про вибір професії можна умовно поділи на ознайомчі, коректуючі та заключні.

Ознайомчі бесіди, як правило, проводяться з усім класом. В процесі бесіди консультант повідомляє старшокласникам про типові спеціальності якоїсь групи професій, розширює знання про взаємовідносини людини і професії, відповідає на запитання учнів (згідно протоколу ознайомчої бесіди, що заповнюється шкільним психологом або класним керівником).

Коректуюча та заключна бесіди носять індивідуальний характер і проводяться на основі аналізу всіх наявних даних про учнів. У процесі бесіди шкільному психологу необхідно викликати максимальну активність того, кого опитують, добитись свободи висловлювань. У коректуючій та заключній бесіді безпосередньо обговорюється учнем конкретно обрана професія. Предметом обговорення є сам учень, його сім’я, друзі, успішність навчання в школі, концентрація або розсіювання його інтересів, подальші життєві плани. В ході бесіди слід прагнути того, щоб співставити інтереси та нахили школяра з вимогами професії, яку він вибирає.

Отримані за допомогою відповідних методик дані узагальнюються в консультаційному профільному листі на кожного учня персонально. Консультаційний профільний лист складається з двох розділів:

1) аналіз психолого-педагогічного вивчення особистості учня;

2) результати консультацій по вибору професії.

Перший розділ заповнюється консультантом на основі даних, які отримані від класного керівника, батьків і самого учня, аналізу анкетного матеріалу, зібраного на кожного учня, власних спостережень консультанта і проведеної бесіди. Другий розділ відображає тільки результати консультаційної бесіди: ознайомчих, коректуючих, заключних.

Таким чином, консультаційний профільний лист є: узагальненим документом, в якому поєднані всі дані про учня, отримані в результаті використання різних методів вивчення його особистості. Він допомагає консультанту дати учню кваліфіковану пораду по вибору професії, ґрунтуючись на об’єктивних даних [39].

Бесіда не є “чистим” методом, а використовується в поєднанні з іншими методами і прийомами профорієнтаційної роботи вчителя з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіовізуальні засоби (телебачення, магнітофони, діафільми, кінофільми), також стенд-професіограму даної професії, яка виконує роль плану бесіди.

До бесіди слід готуватися заздалегідь, як відмічалось раніше, за визначеним планом. Нижче наводиться примірний план бесіди:

1. Ознайомлення з історією виникнення і розвитку даної професії.

2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємства, фірм міста, району цієї професії.

3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній трудовій діяльності.

4. Умови праці.

5. Загально трудові, загально технічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.

6. Психофізіологічні вимоги професії до людини.

7. Економічні відомості про професію.

8. Підготовка кадрів та етапи професійного і творчого зростання.

Одним із способів, що допомагають зробити правильний вибір професійної діяльності є тести. Користуючись ними, можна досить точно визначити оптимальну сферу діяльності, рейтинг власних інтересів, наявність якостей, необхідних для тієї чи іншої професії тощо, зазначає І.Шипова [48, с.17]

Тест (англ. test — випробування) – короткочасне стандартизоване випробування, спрямоване на визначення у того, кого досліджують, показників розвитку певних психічних властивостей. [36, с.44] Наприклад, тест Т.Матвєєвої дозволяє оцінити рівень підприємницьких здібностей.[39]

Одним з прикладів тестових методик є також диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО) Є.О.Климова. Основою цієї методики є схема класифікації професій, у відповідності з предметом праці: “людина-природа”, “людина-техніка”, “людина-людина”, “людина-знакова система”, “людина-художній образ”. Використовується дана методика для оцінки професійної спрямованості на основі аналізу схильностей людини до різних за характером видів діяльності. [27, с.375]

Існує модифіційований варіант даного опитувальника – опитувальник професійних переваг (ОПП) автор Л.Н.Кабардова. Він включає додаткову шкалу та питання та дає можливість аналізувати співвідношення мотиваційного, когнітивного та практичного компонентів, таким чином опитувальник професійних переваг призначений для виявлення ставлення учнів до різних видів професійної діяльності (типів професій).

Л.Верещагіна ж пропонує опитування для вивчення провідних мотивів професійної діяльності. У даному опитувальнику мотиви поділяються на чотири основні групи:

— мотиви власної праці;

— мотиви соціальної значимості праці;

— мотиви самоствердження у праці;

— мотиви професійної майстерності. [27, с. 388]

В цілях професійного самовизначення для вивчення професійних інтересів та нахилів учнів найчастіше використовується, вже згаданий вище, диференційно-діагностичний опитувальник, розроблений під керівництвом Є.Климова. Але для аналогічних цілей може бути запропонована методика Йовайші, модифіційна в Хабаровському краєвому центрі зайнятості населення. Дана методика застосовується для оцінки нахилів оптантів до різних сфер професійної діяльності. За цією методикою всі професії можна розподілити на шість типів:

— сфера мистецтва “людина-художній образ”,

— сфера технічних інтересів “людина-техніка”,

— сфера роботи з людьми “людина-людина”,

— сфера розумової праці, схильність до розумової праці,

— сфера фізичної праці, схильність до рухливої (фізичної) діяльності,

— сфера матеріальних інтересів, виробництво та споживання матеріальних благ. [27, с.390]

Згідно типології особистості американського психолога Дж. Холланда, вирізняють шість психологічних типів людей: реалістичний, інтелектуальний, соціальний, конвенціальний (стандартний), діловий, артистичний. Кожен тип характеризується певними особливостями темпераменту, характеру і т.д. У зв’язку з цим певному психологічному типу особистості відповідають професії, в яких людина може досягти найбільших успіхів. Тож для визначення психологічного типу особистості буде доречним використання методики Дж.Холланда. [27, с.394]

Анкетування учнів та їх батьків призначені для виявлення переважаючих інтересів та нахилів учнів, їх загально-трудової підготовки та розвитку індивідуальних якостей особистості. Ефективність навчання та виховання інтересу до професії багато в чому залежить від потреб старшокласників, їх інтересів, нахилів та ідеалів. У зв’язку з цим шкільному психологу необхідно зайти, що спонукає активність учнів у засвоєнні навчальної, суспільної діяльності, що визначає його певне відношення до тих чи інших видів професійної праці, професійні плани. [39]

Анкетування (лат. inquirer – розслідувати, шукати) – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою. [30, с.47]

Звичайний досвід учнів за допомогою різних анкет, побудованих на емпіричних основах, не завжди дає надійний матеріал для профорієнтаційної роботи, стверджує Б.Федоришин.

Прямолінійність у побудові основного питання у таких анкетах ставить інколи учня в умови пошуку такої відповіді, який би добре узгоджувався б з засвоєними ним соціальними установками – деякі відповіді просто “підтягуються” до певної “соціальної концепції”.

При цьому мова зовсім не йде про нещирість учнів, а швидше про дію постановки питання на формування відповідей.

Якщо в анкеті ми повинні виявити деякі елементи психологічної структури особистості, то її побудова та процедура використання повинні відповідати певним психологічним принципам. Основні з них можна було б сформувати так:

1. Матеріали профорієнтаційної анкети повинен відповідати пізнавальним потребам та пізнавальним можливостям учнів, активізувати їх розумову діяльність, спрямовуючи її на розв’язання близьких їм, цікавих, важливих та посильних завдань.

2. Зміст основних питань профорієнтаційної анкети має стимулювати особистість до “проектування” себе в ситуацію, відображену в поставлених питаннях.

3. Структура питань профорієнтаційної анкети має забезпечити учневі можливість самостійно вибрати один з деяких можливих відповідей, жоден з яких не викликає заздалегідь заперечного відношення до нього збоку учня.

4. Ціль роботи з анкетою має бути сформована так, щоб вона мала певне і суттєве значення для особистості учня (індивідуальне чи суспільне), тобто учень повинен бути особисто зацікавлений у роботі з профорієнтаційною анкетою. [43, с.32-33]

Відповідно до цих принципів і була розроблена та експериментально апробована профконсультативна методика “СІМ-78”.

Абревіатура у назві методики означає її функціональне призначення – виявлення та оцінення професійної спрямованості, професійних інтересів та професіональних мотивів, рік розробки – 1978. Автор методики – Б.О.Федоришин. В основі цієї методики – спеціальна анкета для старшокласників, що складається з дев’яти основних питань. Деякі з них – питання закритого типу з певним діапазоном запрограмованих відповідей, інші – відкриті запитання з вільними відповідями, але з обмеженням їх кількості. Використанню анкетної методики “СІМ-78” передує підготовча установочна робота з учнями. Вони повинні обов’язково знати мету анкетування. Її вибір обумовлюється двома умовами:

а) надання допомоги учням щодо їх підготовки до усвідомлення професійного самовизначення;

б) реальні можливості школи в організації профорієнтаційної роботи з учнями.

Правильне використання цієї методики дає можливість одержати об’єктивну інформацію про професійну спрямованість учнів, їх професійні інтереси та наміри. Разом з тим робота з цією методикою чине стимулюючий педагогічний вплив на учнів: активізує їх пізнавальні потреби та прагнення до самооцінки.[43, с. 33-35]

Ефективне здійснення профорієнтації як науково-практичної системи підготовки особистості до вільного та усвідомленого вибору професії неможливо без вияву, аналізу, оцінки та врахування інтересів особистості.

Саме для цього можна скористатися методикою “ОДАнІ” – одна з модифікацій “Анкети інтересів”.

В абревіатурі методики зашифрована її повна назва – орієнтовано-діагностична анкета інтересів. Автор даної методики – С.Я.Карпиловська. Застосовуючи методику “ОДАнІ”, можна виявити інтереси учня, сферу його “переваг” та “заперечень”. Вона дає також можливість розглянути зміст інтересів, зорієнтуватися у їх діапазоні, виділити ансамбль інтересів, який може бути важливим при вирішенні питань щодо вибору професії.[43, с.39-41]

Для діагностики пізнавальних інтересів можна також використати “Карту інтересів”, що розроблена О.Голомштоком. Дана карта інтересів складається з 174 питань, що відображають спрямованість інтересів у 29 сферах діяльності.[27, с.379]

Борис Федоришин зауважує на тому, що в будь-якій діяльності знаходить свою реалізацію сукупність динамічно взаємопов’язаних властивостей і якостей особистості, що забезпечують успішне досягнення мети. У кожному конкретному виді діяльності проявляються уміння та здібності, які є провідними для неї. У професіях, які за своїм змістом пов’язані з активною взаємодією людини з людиною, у якості провідних виступають комунікативні та організаторські здібності, без яких не може бути забезпечений успіх у роботі. Саме для дослідження цих здібностей і існує методика “КОЗ-1”.

В Абревіатурі методики відображено її функціональне призначення (дослідження комунікативних та організаторських здібностей) та номер варіанту (1). Автори даної методики – В.В.Синівський та Б.О.Федоришин. [43, с.53-56]

При інтерпретації одержаних даних слід пам’ятати, що методика констатує лише існуючий рівень розвитку комунікативних та організаторських нахилів і даний період розвитку особистості. При наявності позитивної мотивації, цілеспрямованості та належних умов діяльності дані нахили можуть розвиватися.[43, с.65]

Ефективне вирішення учбових та трудових завдань у певній мірі залежить від рівня розвитку інтелектуальних здібностей людини, важливим компонентом яких є оперативна пам’ять. Тож з метою профконсультації, наголошує Б.Федоришин, необхідно використовувати для виявлення та оцінки рівня розвитку оперативної пам’яті старшокласників методику “ОП-1”

Абревіатура методики розшифровується наступним чином: “ОП” – назва досліджувальної функції (оперативна пам’ять), “1” – номер розробленого варіанту. Автори методики – І.Т.Романюк, Б.О.Федоришин, О.Є.Ящишин.[43, с.65-66]

У всіх операторських професіях сучасного виробництва, а також і в інших спеціальностях, психологічна структура яких близька до операторської діяльності (водії, диспетчер тощо), поряд з іншими професійно значимими якостями важливу роль відіграє рівень розвитку короткочасної наочно-образної пам’яті людини. Для визначення якого, на думку Б.Федоришина, можна використати методику “КНОП-1”.

Дана методика представлена для виявлення та оцінки рівня розвитку точності та об’єму короткотривалої наочно-образної пам’яті старшокласників. Даний варіант – це модифікація тестового завдання, що було розроблене чеськими психологами (Я. Гайскуп, Л. Репань). в абревіатурному коді представлене функціональне призначення методики – дослідження короткотривалої наочно-образної пам’яті, та номер варіанта – (1). Автор даного варіанта методики – О.Є.Ящишин.[43, с.82-84]

Багато професій пред’являють психологічній сфері особистості специфічні вимоги, серед яких можна виділити вимоги до рівнів функціонування просторових уявлень. Тож просторові уявлення розглядаються як професійно важливе професійне явище, необхідне для оволодіння багатьма сучасними професіями, в яких діяльність здійснюється з опорою на просторові образи.

Це є умовою необхідності створення об’єктивних методів виявлення та оцінки рівня розвитку просторових уявлень в учнів при проведенні з ними профконсультаційної роботи. Дана методика повинна активізувати у досліджуваних діяльність уявлення. Крім того, вона повинна бути зручною і використанні, достатньо портативною та дати консультанту можливість легко й швидко обробити результати дослідження. Таким вимогам відповідає “Методика оцінки рівня розвитку просторових уявлень” Р.Амтхауера, адаптована Е.М.Ткаченко.

Будь-яка кваліфікаційна професійна діяльність вимагає від людини певних проявів тих чи інших властивостей та особливостей уваги. Тож для дослідження уваги існує методика “УВ-2”.

В основу побудови методики виявлення та оцінки стійкості розподілу уваги покладено таблицю Шульте та деякі наступні варіанти її перетворення, у тому числі й методика “УВ-1”. Суттєве перетворення початкової таблиці, що було проведене Ф.Н.Горбовим (чорно-червона таблиця), стало тією основою, на базі якої розроблена методика “УВ-2”. В абревіатурі методики покладена інформація про її функціональне призначення (вивчення уваги) та порядковий номер варіанта (2). Автор даного варіанта методики Б.О.Федоришина.[43, с.117-119]

Для виявлення та оцінки особливостей концентрації уваги учнів використовується психодіагностична методика коректурної проби.

В основу запропонованої методики покладено відомий метод коректурної проби Анфимова. Бланковою частиною методики є “Коректурна таблиця”.

Конструктивні особливості методики дозволяють використовувати її для вивчення особливостей концентрації уваги як в індивідуальній роботі з учнями, так і в роботі з класом.[43, с.136]

Для діагностики особливостей прояву переключення уваги Б.Федоришина пропонує адаптований метод “Складання чисел з переключенням”. Даний метод достатньо об’єктивно діагностує у досліджуваних рівень прояву стійкості переключення уваги з одного способу діяльності до іншого. [43, с.143, с.146]

Сучасні зміни виробництва, що викликанні науково-технічним процесом, змінили вимоги до сенсомоторики людини. Таким чином велике значення має рівень розвитку сенсомоторних реакцій для успішної діяльності у “швидкісних професіях”. Сенсомоторика є також важливим компонентом діяльності у більшості робітничих професіях. Тож при підборі та додатковій розробці методик виявлення та оцінки точності та координації рухливих дій Б.Федоришина наголошує на дотриманні наступних вимог:

— методики повинні виявляти такі види сенсомоторної діяльності, які притаманні багатьом видам професійної праці;

— методики повинні забезпечувати кількісну інтерпретацію рівнів прояву досліджуваних сенсомоторних дій;

— методики мають бути портативними та простими.

У відповідності з цими вимогами були розроблені методики для оцінки точності та координації дій досліджуваного при роботі двох рук (ручні сенсомоторні дії).

Для визначення та оцінки рівня прояву точності рухових дій розроблена апаратурна методика “Лабіринт”. У конструктивно-технічному відношенні до неї входять: панель досліджуваного, електро-обчислювальний пристрій і контактний стержень. [43, с.108]

Активізуючий опитувальник “За та проти” Н.С.Пряжнікова. Він включає в себе три відносно самостійних опитувальники: “За та проти-1” (призначений для виявлення груп професій, якій надають перевагу); “За та проти-2” (для виявлення найбільш розвинутих груп якостей) та “За та проти-3” (для виявлення професійних цінностей, яким надають перевагу).

Методика є активізуючою в тому значенні, що при зовнішній схожості зі “справжнім” тестом, вона більш призначена для стимулювання роздумів клієнтів над складними світоглядними проблемами професійного вибору, а також – для спонукання розмов та індивідуальних консультацій клієнтів ціннісно-змістового плану. Але методика має і власне діагностичну цінність, яка підвищується, якщо використовувати її разом з іншими розповсюдженими профорієнтаційними опитувальниками, наприклад, з “Диференційно-діагностичним опитувальником” (ДДО) Є.О.Климова, з “Картою інтересів”, з опитувальником Дж.Голланда тощо.

Методика розрахована для роботи зі старшокласниками (основні норми набрані на учнів 10-х класів), та дорослими клієнтами. Цілями ж даної методики є:

1. Виявити найбільш прихильні для клієнта групи професій (це швидше зовнішня ціль).

2. Активізувати клієнта, що самовизначається, на ціннісно-моральні роздуми, пов’язані з вибором професії (внутрішня ціль методики).

Методика вивчення мотивації професійної діяльності К.Замір у модифікації А.Реана застосовується для діагностики, включаючи й мотивації професійно-педагогічної діяльності. В основу покладено концепцію про зовнішню та внутрішню мотивації.

Для виявлення особистісної спрямованості в даний час використовується орієнтацій на анкета, вперше опублікована Б.Бассом у 1967 році.

За допомогою методики виявляються наступні спрямованості:

1. Спрямованість на себе (Я) – орієнтація на пряму винагороду та задоволення безвідносно роботи та співробітників, агресивність у досягненні статусу, схильність до суперництва, роздратованість, тривожність, інтровертованість.

2. Спрямованість на спілкування (С) – прагнення при будь-яких умовах підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто на шкоду виконанню конкретних завдань або сердечній допомозі людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності та емоційних відношеннях з людьми.

3. Спрямованість на справу (С) – зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділове співтовариство, здібність відстоювати в інтересах справи власну думку, яка корисна для досягнення спільної мети.

Активізуючий опитувальник “Перехрестя” Н.С.Пряжнікова та О.Ю.Пряжнікової розрахований для роботи зі старшокласниками та з дорослими клієнтами.

Дана методика містить дві основні частини:

1. Перша частина методики – “Перехрестя-1” призначена для виявлення найбільш прихильних для клієнта “предметів (Сфер) праці” та “засобів праці”. Це дозволяє в кінці уточнити найбільш привабливі професії (за спеціальною таблицею – на перетині, тобто на “перехресті” привабливих предметів та засобів).

2. Друга частина методики – “Перехрестя-2” є допоміжною та призначена для визначення найбільш привабливого для клієнта “рівня професійної освіти” та його допустимого “рівня самостійності в праці”. В кінці це дозволяє співвідносити рівень професійних переваг клієнта та його готовність самостійно, ініціативно та творчо реалізувати свої претензії (за спеціальною таблицею – на перетині, тобто знову ж таки – на “перехресті” рівня професійної освіти та рівня самостійності).

Дана методика заявлена як активізуючи, тобто власне психодіагностичний ефект є не головним. Більш важливим є провокування роздумів клієнта над складними світоглядними проблемами, що пов’язанні з вибором професії та навчального закладу. Оскільки методика “Перехресті” є активізуючим опитувальником, то й процедура повинна будуватися дещо інакше, чим при проведенні справжніх “тестів”.

1. Деякі питання складені в емоційно провокаційному плані. Такі питання – це маленькі філософські ділення. Сама ж методика задумувалась як спонукання роздумів над подібними питаннями.

2. Деякі питання психолог може по-своєму коментувати, що також категорично забороняється при роботі зі “справжнім” тестом. Ідея коментування деяких питань була підказана учнями, які часто самі (та по-своєму) коментують питання, що “зацікавили” їх. Психолог лише перехоплює їхню ініціативу… Крім того, психолог може через такі коментарі визначити найбільш вважливі ціннісно-змістові акценти професійного та особистісного самовизначення.

3. У самих деяких педагогів та психологів можуть виникнути питання, пов’язані з такими “професійними групами” як “Анти суспільна діяльність” та “Дармоїдство”. Звичайно, наявність таких груп є нетрадиційним для подібних методик, хоча соціологи та філософи, виділяючи подібні групи населення в різних культурах, давно кажуть про “неминучість” злочинців та проституток, а соціальні педагоги говорять про те, що вже давно сформувався інститут “професійний убогий”.

Одержаний матеріал після проведення даної методики є лише скромною інформацією для прийняття кінцевого рішення. Прийнятним підсумком роботи з опитувальником “Перехресті” було б не тільки обговорення конкретного вибору, але й паралельне обговорення ціннісно-змістових питань професійного та особистісного самовизначення.

Загальними ж цілями методики є:

1. Виявлення найбільш привабливих для клієнтів предметів (сфер) праці.

2. Виявлення найбільш привабливих для клієнта зовнішніх та внутрішніх засобів праці.

3. Співвідношення предметів та засобів для уточнення найбільш привабливих для клієнта професій (за спеціальною таблицею).

4. Аналізувати (спровокувати) самовизначаючого клієнта для ціннісно-моральних роздумів, що пов’язані з вибором професій (внутрішня, власне активізуючи мета методики). [34]

Отже, у професійній консультації психолог користується системою методів та показників, які Овчарова Р.В. подає наступним чином :

У психології під інтересом розуміють вибіркову спрямованість особистості на певну сферу пізнання або діяльності. Під нахилом розуміють потребу особистості у певній діяльності. Ці два поняття пов’язані між собою, так як часто саме з інтересу до певної сфери діяльності починається формування нахилів до неї. Показниками вираження інтересів та нахилів у школярів зазвичай є вибіркове, вони надають перевагу конкретним шкільним предметом, заняттям, розвагам, інформації на певні теми; прагнення більше часу надавати яким-небудь видам діяльності, оволодіти відповідною професією, спеціальністю, зазнає Є. Климов. [14, с. 5]

Тож для виявлення в учнів 9-го та 10-го класів сш. № 230 провідних інтересів та нахилів до різних сфер теоретичних знань та практичної діяльності було використано “Діагностичний тест структури інтересів та нахилів” (СІН-190) І.Зуєва.

Представлені в даній методиці інтереси та нахили охоплюють 20 наступних галузей знань та сфер діяльності (див.додаток Д)

На думку І.Зуєва, ці 20 найменувань містять достатньо широке інформаційне поле, що стосується змісту різних занять.

СІН-190 має декілька особливостей, відрізняють його від інших подібних діагностичних методик. Головна з них полягає у тому, що інтереси та нахили представлені не окремо, а в їх зв’язку та взаємозалежності. Бо у свідомості людини інтереси, нахили, професійні переваги існують не ізольовано, а зазвичай у вигляді певної структури, що складається з пов’язаних між собою у певному співвідношенні елементів. Характер цих співвідношень, їх місце та значення впливають на професійне та особистісне самовизначення.

Кожне речення текстів висловлювань в даній методиці вміщує два види інтересів та нахилів. Таким чином. 190- це число всіх можливих парних поєднань 20-ти тем (інтересів та нахилів).

Під час проводження емпіричного дослідження у 9-му та 10-му класах, учням було запропоновано прочитати висловлювання, які містять інформацію про різні сфери науки та життя, теорії та практики. З усіх 190-то висловлювань їм необхідно було вибрати 20, які їм імпонували більше ніж інші. Це були висловлювання про знання, які вони хотіли б одержати, або уміння, якими вони б хотіли оволодіти, або висловлювання на тему, яка їх цікавить, особливо якщо вони із задоволенням читають спеціальну або популярну літературу, або висловлювання про професії або види діяльності, якими вони хотіли б займатися у майбутньому, а можливо вже займаються зараз.

Допускається, щоб число вибраних висловлювань було менше 20-ти, але не менше 15-ти. Якщо учні обрали менше 15-ти пунктів, то їм необхідно проглянути ще раз висловлювання й додати деякі.

Допускається, щоб вибраних висловлювань було більше 20-ти, але не більше 25-ти. Якщо в учнів було більше 25-ти, їм необхідно було перечитати ще раз вибрані пункти і закреслити ті, які їх менше цікавить серед вибраних. У випадку, коли учні починали працювати з текстом і відчували, що кількість виборів може бути більшою, ніж 25-ять; я їм пропонувала спочатку вибрати ті висловлювання, які їх дуже цікавить. Робота учнів з даною методикою займала 20-40 хв.

Номера вибраних пунктів учні записували у стовпчик :

4

17

29

……

Після того, як вони записали всі номери своїх виборів, їм необхідно було звернутись до ключа тесту її виписати з нього заголовок для кожного вибраного висловлювання. Наприклад (див додаток Є)

Цей простий підрахунок дозволяє визначити провідні інтереси та нахили учнів. Чім більше балів, тим вищий інтерес або нахил до відповідної науки, інформації, професії або сфери діяльності. Необхідно визначити значимі нахили та інтереси – це ті, які набрали не менше 3-ьох балів (виборів). Останнє, що потрібно зробити, це підрахувати “вагомість” кожного інтересу, який набрав не менше 3-ьох балів. Для цього необхідно скласти бали конкретного інтересу з балами всіх інтересів, пов’язаних з ним. Також після кінцевої обробки результатів, інколи виходить так, що інтереси, які спочатку одержали однакову кількість виборів (балів), тобто тотожня кількість зв’язків, може мати різну “вагомість”, в залежності від того, якої якості цей зв’язок – з більш “вагомими”, центральними інтересами чи з “легкими” перефірійними.

“Вагомість” – це показник справжньої значимості даного інтересу до структури інтересів та нахилів учнів. Показовим є місце конкретного інтересу – те просторове розміщення, яке він займає у стислій структурі. [13, с.24-28]

В жовтні 2009 року для первинного дослідження нахилів та професійних інтересів учнів 10-го класу був використаний опитувальник ДДО.

Основою даного опитувальника є ідея про поділ всіх існуючих професій на 5 типів за ознаками предмета та об’єкта, з яким взаємодіє людина у процесі праці.

Першу групу становлять професії типа людина – природа, де об’єктом праці є живі організми, рослини, тварини та біологічні процеси. Сюди відносяться такі професії, як агроном, зоотехнік, ветеринар, садівник, лісник тощо.

Основою другого типу є відношення людина-техніка, об’єктом праці є технічні системи, машини, апарати та установи, матеріали та енергія. Такими професіями є : радіо механік, токар, слюсар, шофер, тракторист, інженер.

Третю групу утворюють професії типа людина-людина, де об’єктом праці є людина, групи, колективи. Спеціальності – сфери обслуговування, медицина, педагогіка, юриспруденція тощо.

Четверту групу становлять професії типу людина — знакова система. Об’єктами є умовні знаки, шифри, коди, таблиці. У цій сфері працюють коректори, програмісти, машиністи, статистики, економісти.

Людина – художній образ – основа п’ятого типу. Об’єктом праці цих спеціальностей є художні образи, їх роль, елементи та особливості. До даного типу відносяться, наприклад, такі спеціальності, як ювелір, фотограф, музикант, художник, мистецтвознавець, письменник, артист тощо. [ 24, с.289-290]

Названі типи не можуть бути суворо обмежені, приймаються до уваги лише переважаючі ознаки, що характерні для кожного з цих типів.

Перед учнями 10-го класу було поставлене завдання – дати, не задумуючись, відповідь на 20 пар питань ДДО. При цьому відповіді повинні бути диференційовані. Якщо назва у питанні діяльність швидше подобається, чим ні, потрібно поставити у відповідній клітині “Листа відповідей ДДО” знак плюс (+). Якщо подобається – два плюса (++), а якщо дуже подобається три плюса (+++). Якщо швидше не подобається, чим подобається, — один мінус (-), якщо точно не подобається – два мінуси (- -), а якщо дуже не подобається – три мінуси (- — -).

Потім результати відповідей (кількість плюсів та мінусів) були підраховані по кожній колонці “Листа відповідей ДДО”.

Підсумки були зроблені за допомогою алгебраїчної суми. Ці результати й охарактеризували сферу найвдалішого застосування сил учнів 10-го класу. Але було обговорено те, що результати ДДО лише в певній мірі характеризують їхні здібності в даний момент [24, с.290].Тому для глибшого аналізу профорієнтаційних інтересів та нахилів учнів через декілька місяців була використана методика “СІН – 190”.

Враховуючи те, що опитувальник ДДО дуже загальний і слабо диференційований тобто дає лише орієнтовані дані про професійні нахили учнів, тому для дослідження профорієнтаційних інтересів та нахилів учнів 11-го класу була використана – “Карта інтересів”.

“Карта інтересів” це модифіційований варіант методики, опублікований О.Є.Голомштоком у збірці “Профорієнтаційні роботи в школі”.

“Карта інтересів” призначена для вивчення інтересів та нахилів старшокласників у різних сферах діяльності. Таких сфер у даній методиці нараховується 23 : фізика, математика, хімія, астрономія, біологія, медицина, сільське господарство, філософія, журналістика, історія, геологія, географія, суспільна діяльність, право, транспорт, педагогіка, робітничі спеціальності, сфери обслуговування, будівництво, легка промисловість, техніка, електроніка “Карта інтересів” нараховує 174 питання, на кожну сферу діяльності приходить по 6 питань.

Обробка листа відповідей полягає у підрахунку кількості позитивних та заперечних відповідей по кожному з 24 критерій.

Стовпці, що одержали максимальну кількість плюсів, вказують на сфери діяльності, яким діти надають перевагу; при оцінці спрямованості інтересів учнів 11-го класу ці результати враховувались першими. Якщо кількість плюсів у декількох стовпцях однакова, то переважаючим інтересом оптанта відповідають ті з них, які містять меншу кількість мінусів. Для найбільш обґрунтованих висновків звертається увага також і на стовпчик з найбільшою кількістю мінусів.

При інтерпретації даних враховуються і розподіл плюсів і мінусів по горизонталі. Перші дві строки листа відповідей говорить про поверхневі інтереси та захоплення. Наступні дві строчки містять відомості про схильності опитуваних, про прагнення до поглибленого пізнання. Дві останні строки до практичної діяльності. Велика кількість плюсів свідчить про добре розвинуті професійні інтереси. Мала кількість плюсів і велика кількість мінусів свідчить про не сформованість пізнавальних та професійних інтересів[24. c.299-300].

2.2 Аналіз результатів констатуючого експерименту

Після проведення емпіричного дослідження інтересів та нахилів учнів 9-го класу за допомогою методики “СІН – 190 ”, виявили, що :

— високий рівень сформованості профорієнтаційних інтересів та нахилів мають 45% учнів даного класу;

— середній рівень сформованості профорієнтаційних інтересів та нахилів мають 45% учнів;

— низький рівень – 10% учнів.

Інтереси та нахили учнів 9-го класу доволі різноманітні. Але існують сфери, які мають більший інтерес, так, наприклад, автотранспорт цікавить 36% учнів, до яких належать лише хлопці, дівчата автотранспортом не цікавить. Що ж стосується комп’ютерної техніки, то їй надали перевагу 32% учнів, серед яких лише хлопці, та 5% учнів – це дівчата. Це зрозуміло, тому що автотранспорт, техніка – це сфери в яких в основному працюють чоловіки, але не завжди. Серед дівчат великої популярності набула така сфера, як музика 27% учнів (дівчат). Хлопці також не байдужі до цієї сфери – 14 % учнів.

Галузі знань пов’язані з математикою, фізикою, хімією, літературою, біологією, екологією, економікою та сільським господарством не користуються високою популярністю та інтересами серед учнів цього класу. Це підтверджується також успішністю учнів з предметів, що пов’язані з даними сферами. Так, наприклад, з математики знання в учнів 9-го класу низькі, це показала контрольна робота, що мала на меті перевірити рівень знань учнів. Під час бесіди з ними була присутня антипатія та неприязнь учнів до даного предмету. Хімія та фізика також викликали негативні емоції в учнів. Це спричинено, на мою думкою, тим , що вони не розуміють даного предмету і їм це не цікаво. Деякі учні в цьому зізнаються і впевнено відповідають, що це їм не цікаво. До таких предметів як “біологія” та “література” більшість учнів відносяться нейтрально. Те, що заплановано вивчити за програмою з даних предметів, не викликає інтересу, захоплення, а спонукає учнів до пасивності. Проте у позаурочний час деякі учні (5%) читають художню літературу, але звичайно ту, яка їм подобається, і слідкують за появою нових видань цієї серії і розповідають із захопленням про зміст прочитаного іншим. Щодо біології, то декого з учнів цікавлять лише ті теми, які безпосередньо стосується їх, тобто вплив шкідливих звичок на організм людини, здорове харчування тощо, а глибинні проблеми науки даної сфери не викликають пізнавального інтересу.

Але щодо комп’ютерної техніки, то їм надають перевагу 37% учнів, серед яких 32% — хлопці, 5% — дівчата, як вже було зазначено. Проте інформатика у даному класі не викладається, але учнів цікавить ця сфера діяльності, їм подобається комп’ютерна техніка, і вони намагаються здобути знання самостійно, поза межами школи. Деякі учні відвідують курси інформатики, цікавляться періодичними виданнями, науковою літературою, що пов’язана з комп’ютерною технікою.

Учнів цікавить музика – 41%, з яких 14% – хлопці, а 27% – дівчата. Це підтверджується тим, що дехто вміє грати на музичних інструментах, закінчивши музичну школу, або навчившись грати на інструменті не з допомогою кваліфікаційних вчителів, а з допомогою друзів, знайомих. Дехто навіть має задум створити свою вокально-інструментальну групу. Інші учні займаються різними видами танців, приймають участь у конкурсах і свого життя не уявляють без музики.

Автотранспорт користується неабиякою популярністю серед хлопці – 36%. Це зацікавлення спонукає учнів до пізнавальної діяльності : опрацювання наукової літератури, що подає цікаву та обґрунтовану інформацію, перегляд кінофільмів, в яких показано можливості удосконалення властивостей автомобілів; перегляд телепередач, які дають можливість взнати про останні досягнення у сфері автотранспорту. Цей інтерес не зупиняється лише на теоретичному пізнанні, а й проявляється у практичному застосуванні : деякі учні навчаються керувати автомобілем, допомагають у ремонті автотранспорту у вільний час, для того, щоб на практиці застосувати свої теоретичні знання і здобути практичні навички.

27% учнів цікавляться малюванням : 9% – хлопці, 18% – дівчата. Це учні у класі є відповідальними за оформлення стінгазети до шкільних свят. Вони це виконують із задоволенням і їхні газети вирізняються неабиякою винахідливістю, яскравістю, багатством фарб та витонченим смаком.

23 учнів проявляють свій інтерес до психології, але це лише дівчата. Вони захоплюються перечитуванням різноманітних тестів у періодичних виданнях (журналах, газетах), пропонують своїм друзям дослідити увагу, волю, пам’ять тощо, за допомогою тестових методик. Деяким подобається допомагати іншим у вирішенні душевних проблем, пов’язаних з взаємовідносинами з батьками, з друзями, проблеми пов’язані з коханою людиною.

23% учнів цікавляться спортом : 18% – хлопці, 5% – дівчата. Захоплення спортом доволі позитивно впливає на свідомість людини, її самопочуття та інтереси. Дехто у цьому класі своє захоплення спортом проявляє у заняття різними видами танців, а дехто – у заняттях футболом. Вище зазначені результати висвітлюються в таблиці 2.2 та на графіку 2.4.

Результат дослідження особливостей інтересів та нахилів учнів 9-го класу (за методикою “СІН – 190”)

Після проведення емпіричного дослідження інтересів та нахилі учнів 10-го класу за допомогою методики “СІН – 190”, виявилося, що :

— високий рівень сформованості профорієнтаційних інтересів та нахилів мають 54% учнів;

— середній рівень – 38% учнів;

— низький рівень 8% учнів.

Так само як і в 9-му класі, в 10-му класі музика користується найбільшою популярністю – 77% учнів, серед яких 54% — хлопці, 23% — дівчата. Також вагоме значення і для учнів має комп’ютерна техніка. Цією сферою цікавляться 46% учнів: 31% — хлопці; 15% — дівчата. Захоплення комп’ютерною технікою є доволі актуальним на сьогоднішній день і це показують результати дослідження учнів 10-го та 9-го класів, які надають немало значення цій сфері : 46% учнів 10-го класу цікавляться комп’ютерною технікою і 37% учнів 9-го класу. Але на відміну від 9-го класу в 10-му класі викладається курс інформатики і учні 10-го класу мають непогані результати з даного предмету, і навіть деякі учні приймали участь у конкурсному відборі. Фізикою цікавляться лише хлопці – 38% учнів. Цей інтерес проявляється не лише активністю на уроках фізики та винахідливістю у використанні різноманітної техніки, а й у відвідуванні курсів “Радіотелесправи” у “Міжшкільному навчально-виробничому комбінаті” Святошинського району (МНВК), де вони набувають вмінь користуватись електровимірювальними приладами, електро-радіосхемами, набуття технологічних прийомів по ремонту та налагодженню телерадіо-електричної апаратури. А ось автотранспортом цікавляться не лише хлопці (31%), а й дівчата (8%). Інтерес сприяє загальному розвитку учнів, так як вони цікавляться марками автомобілів, країнами, які випускають ті чи інші автомобілі, але у декого є бажання навчитися керувати легковим автомобілем. Учні 10-го класу не проявляють інтересів до таких сфер як біологія, сільське господарство та будівництво. А ось щодо сфери обслуговування, то 31% учнів : 8% – хлопці; 23% – дівчата; надають перевагу саме цій сфері. Це підтверджується не лише результатами емпіричного дослідження, а й практичною діяльністю учнів у школі. Серед тих учнів, яких зацікавила дана сфера діяльності є учні, яким подобається спілкуватися з людьми, відкликатися на їхні прохання, щодо організації вечірки, підготовки вітальних листівок, організації екскурсій, при цьому беручи на себе відповідальність за зручності під час екскурсії, люблять відповідати за костюми, під час шкільних вистав, декорації, деяких цікавлять статті у журналах та газетах про роботу барменів та офіціантів (табл.2.6, графік 2.7).

У цьому 10-му класі у жовтні 2009 року було проведено емпіричне дослідження нахилів та професійних інтересів учнів за допомогою опитувальника ДДО. Результати якого показали, що 49% учнів (хлопці) належать до другої групи професії “людина-техніка”, що підтверджує результати одержані під час проведення дослідження за допомогою методики “СІН – 190”, яка показала зацікавлення хлопців комп’ютерною технікою та фізикою. 33% учнів (дівчата) належать до третьої групи професій “людина-людина”, це підтверджує результати одержані після дослідження за допомогою методики “СІН – 190”, яка показала, що 23% учнів (дівчат) проявили інтерес до сфери обслуговування і 23% учнів (дівчата) показали зацікавлення політикою. Саме в цих сферах об’єктами праці є люди, групи, колективи. 20% учнів (хлопці) за методикою ДДО також належать до типу професій “людина-людина”, порівняно з результатами методики “СІН – 190”, яка показала, що 15% учнів (хлопців) проявили інтерес до психології та економіки дозволяє допустити, що результати емпіричного дослідження мають високий відсоток правдивості, щодо нахилів та професійних інтересів учнів 10-го класу.

Жодного учня серед хлопців 10-го класу не можна віднести до типу професій “людина-природа”, що підтверджується результатами методики “СІН – 190”, де жоден хлопець не вибрав біологію та сільське господарство, а серед дівчат лише 13% учнів можна віднести до типу “людина-природа” (табл.2.8).

Особливості вибору сфер інтересів учнів 10-го класу

В 11-му класі дослідження професійних інтересів та нахилів проводились за допомогою “Карти інтересів” (модифікована методика О.Є.Голомштока). Результати дослідження показали, що 36% учнів надають перевагу фізкультурі та спорту. Це підтверджується тим, що більшість учнів займаються спортом не лише на уроках фізкультури, а й поза урочний час. 21% учнів надали перевагу транспорту, воєнним спеціальностям та журналістиці. Щодо журналістики, деяких учнів захоплює написання робіт творчого характеру і виходить в них це доволі непогано з огляду на оцінку за творчі роботи з української мови та літератури. Деякі учні подають до друку свої творчі роботи у газету учнівського та педагогічного колективу школи № 203 “12 балів”. Поточні науки, такі як математика, фізика, хімія не цікавлять учнів, хоча знання з математики вони мають глибокі та ґрунтовні, але інтересу до цього предмету вони не проявляють (графіки 2.9 та 2.10).

І в 9-му і в 10-му класах дослідження професійних інтересів та нахилів проводились за допомогою методики “СІН – 190”. Тож можна, порівнюючи результати сказати, що найвищий відсоток як у 9-му класі (40%), так і в 10-му класі (77%) набрала музика. А ось у 11-му класі свій інтерес до музики проявили лише 7% учнів.

Комп’ютерна техніка також користується популярністю та інтересом серед учнів 9-го класу (36% учнів) та 10-го класу (46%) (за методикою “СІН – 190”).

Сфера сільського господарства не викликає зацікавленості учнів ні 9-го класу, ні 10-го класу, це, напевно, пов’язано з місцем проживання учнів саме в місті, а не в сільській місцевості, та з тим, що вони не бачать перспективи у професіях, що відносяться до даної сфери.

На відміну від сільського господарства спорт посідає не останнє місце : 23% учнів 9-го класу, 32% учнів 10-го класу і 36% учнів 11-го класу надають перевагу спорту. Це є безумовно позитивним показником з огляду на схильність підлітків та юнаків до шкідливих звичок, які згубно впливають на їхнє здоров’я і ніяк не пов’язані зі спортом.

Таким чином, підсумовуючи результати дослідження хочу зазначити, що у досліджуваних класах було визначено, що чим старші учні, тим більша їх кількість яскравіше уявляє свою майбутню професію і те, чим вони бажають займатися в майбутньому.

Якщо у 9-му класі до високого рівня сформованості профорієнтаційних інтересів та нахилів можна віднести 45% учнів, то в 10-му класі – 54%, а в 11-му класі, після дослідження професійних інтересів та нахилів за допомогою “Карти інтересів”, до рівня яскраво виражених інтересів належать 50% учнів і до вираження інтересів 43% учнів, а до рівня “слабо виражені інтереси” – 7% учнів, тоді як до низького рівня профорієнтаційних інтересів та нахилів у 9-му класі належать 10 % учнів, а в 10-му – 8% учнів.

Порівняльна характеристика рівнів сформованості професійних інтересів та нахилів учнів 9-го, 10-го та 11-го класів ( у %)

Висновки до розділу

На основі емпіричного дослідження було визначено, що у 9-му класі найбільшою популярністю користується комп’ютерна техніка, автотранспорт та музика, у 10-му класі-музика, фізика, комп’ютерна техніка та автотранспорт, а у 11-му класі-фізкультура, транспорт, воєнна спеціальність та журналістика. Але було також з’ясовано, що у 9-му класі 10% учнів, у 10-му 8% учнів, а у 11-му 7% учнів мають низький рівень сформованості профорієнтаційних інтересів та нахилів. тому була створена програма активізації професійних інтересів та нахилів у старшокласників загальноосвітньої школи. Дана програма складається з 5-ти занять, під час яких були використані метод анкетування, лекції, екскурсії, тестові методики, ознайомлювальні ігри-загравання, ціннісно-моральні ігри.

Таким чином, підсумовуючи результати дослідження хочемо зазначити, що у досліджуваних класах було визначено, що чим старші учні, тим більша їх кількість яскравіше уявляє свою майбутню професію і те, чим вони бажають займатися в майбутньому.

Розділ III.Форми та методи діяльності психолога з формування професійної спрямованості школярів

3.1Програма з активізації професійних інтересів та нахилів у старшокласників загальноосвітнього закладу.

Дотримуючись принципів активізуючої форми профконсультації, була розроблена програма розвиваючої профорієнтаційної роботи з учнями 9-ого та 10-ого класу, що мають середній та низький рівень сформованості профорієнтаційних нахилів та інтересів, та з учнями 11-го класу, що мають слабо виражені профорієнтаційні інтереси.

Програма “У пошуках свого покликання” складається з 5-ти занять. Пропонуються теми занять:

— “Давайте познайомимось !”

— “Розширення знань про світ професій”

— “У світ професій – по компасу”

— “Світ професій і твоє місце в ньому”

— “Стратегія професійного вибору”

У запропонованій моделі профорієнтаційної роботи зі старшокласниками були використані наступні методи активації: ігри та ігрові профорієнтаційні вправи, ділові ігри, метод аналізу та обговорення ситуації, спеціально організовані лекції, дискусії, бланкові та карточні ігри професійного та особистого самовизначення, екскурсії.

Заняття 1.

Тема “Давайте познайомимось !”

Сценарій заняття:

1. Знайомство. Учасникам пропонується представитись по імені або по псевдоніму і до свого імені підібрати три відповідні епітети, що починаються з першої букви імені.

Незвичайне, оригінальне знайомство створює умови для довірливого спілкування з учнями та дозволяє ведучому скласти перше враження по клас.

2. Оголошення теми заняття та ознайомлення учнів з формами та методами роботи.

3. Гра “Асоціації”

Вона призначена для корекції уявлень учнів про професії, формування загального й емоційного ставлення до них, дає змогу розвивати уяву, інтуїцію, творче мислення.

З класу вибираються 3 особи, що за допомогою асоціативних запитань повинні будуть відгадати загадану іншими учнями професію. Краще попередньо назвати школярам професію і разом подумати, якого вона швидше за все може бути “кольору”, яким “рок-ансамблем”, ”мелодією”, ”запахом”, чи “порою року” представлена. Це робиться для того, щоб учні зрозуміли суть асоціативних запитань, адже в грі забороняється ставити “правильні” запитання про предмет, умови, знаряддя праці.

Учні, які відгадують, виходять із класу і придумують по 2 асоціативні запитання. Клас у цей час загадує одну професію.

Ті, які відгадують, заходять і, звертаючись до конкретних учнів, ставлять свої запитання. Ведучій коротко фіксує 6 запитань і 6 відповідей, після чого команда, що відгадує, повинна за 30 секунд запропонувати 3 варіанти відповідей. Якщо хоча б одна відповідь правильна, вважається, що команда, що відгадує виграла. За урок звичайно вдається розглянути 3-5 професій, оскільки ті, що відгадують, у кожнім турі гри міняються.

4. Діагностичний зріз. Проведення анкети.

Анкета на визначення інформованості у сфері професійного самовизначення.

1. Що таке професія?

2. Що необхідно перш за все, щоб одержати професію?

3. Що необхідно враховувати при виборі професії?

4. Як ви вважаєте, скільки професій можна одержати у нашому місті?

5. Які навчальні заклади м. Києва ви знаєте?

6. Чи вибрали ви майбутню професію, якщо так, то яку?

7. Чи продумали ви шляхи її одержання (навчальний заклад, конкретне підприємство тощо)?

8. Чи є резерви, запасні варіанти, якщо не здійснюється основний?

9. Що вас приваблює у вибраній професії?

Заняття 2.

Тема: “Розширення знань про світ професій”

Сценарій заняття.

1. Лекція, що висвітлює поняття пов’язані з темою даного заняття.

Професія– вид трудової діяльності, що є джерелом існування та потребує певної кваліфікації; необхідна для суспільства і обмежена внаслідок розподілу праці сфера застосування фізичних та духовних сил людини, що дає їй натомість застосованої праці можливість існування та розвитку, рід трудової діяльності людини, що володіє певними загальними та спеціальними теоретичними знаннями та практичними навичками, набутими в результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи. Види та найменування професій визначаються характером та змістом праці, а також специфікою та умовами різних сфер діяльності.

Кар’єра (від франц. cariera) – успішне просування вперед у тій чи іншій сфері (суспільній, службовій, науковій, професійній) діяльності. Доцільно розрізняти:

— широке розуміння кар’єри як професійне просування, професійний ріст, як етап підняття людини до професіоналізму, перехід від одного рівня, етапу, ступеня професіоналізму до іншого, як процес професіоналізації (від вибору професії до оволодіння професією, потім зміцнення професійних позицій, оволодіння майстерністю, творчістю тощо); результатом кар’єри у широкому розумінні є високий професіоналізм людини, досягнення признаного професійного статусу;

— більш вузьке розуміння кар’єри як посадового просування; тут на перший план висовується не тільки оволодіння рівнями та ступенями професіоналізму, але і досягнення певної посади; кар’єра тут – це усвідомлено вибраний та реалізований робітником шлях посадового росту, прагнення до наміченого статусу (соціального, посадового, кваліфікаційного), що забезпечує професійне та соціальне самоствердження людини у відповідності з рівнем його кваліфікації.

Кваліфікаціярозглядається як сума знань, умінь та навичок, які необхідні людині для того, щоб задовольняти вимоги, що висуваються їй у зв’язку з виконанням робітничих завдань. Невід’ємною частиною терміна “Кваліфікація” є аспект застосування, тобто він вказує не на бажані та некомерційні умови певної людини, а швидше на ті уміння, які дійсно потребують у системі зайнятості.

Спеціальність– це вид діяльності у рамках тієї чи іншої професії, для якої необхідні певні знання, уміння і навички, що набуваються шляхом спеціальної підготовки та досвіду роботи; вузька сфера професійної діяльності.

Вакансія– вільне місце, незайнята посада.

Посада– функціональні обов’язки робітника на кожному робочому місці.

Покликання– схильність та потяг до якоїсь професії, яка супроводжує переконання в тому, що необхідні природні дані для неї є.

У процесі вибору професії необхідно знати до якої групи належить обрана професія.

У кожній професії можна виділити 2 сторони:

— змістовну– специфічні вимоги до особистісних особливостей людини, тобто набір необхідних знань і вмінь, що піддаються вихованню та тренуванню;

— динамічну– певний темп виконання, швидкість, уміння переключатися з одного типу завдань на інший, концентрація уваги тощо (хоча перелік таких професій не дуже великий, але для їх одержання необхідно пройти спеціальний відбір).Отже, можна поділити всі професії за ознакою професійної придатності (класифікація Гуревича).

Перша група професійпов’язана з абсолютною професійною придатністю (тобто професія висуває жорсткі вимоги до особистісних якостей людини).

Друга група професійпотребує відносної професійної придатності (тобто даною професією може володіти практично кожна людина, але за умови бажання, наполегливості, а значить докладання якихось цілеспрямованих зусиль).

Наступна, широко використовувана в профорієнтації класифікація (Є.Климова), визначає сферу професійних уподобань учнів і побудована на підставі істотних ознак праці. Відповідно до цих ознак, всі існуючі професії та спеціальності можна розділити на п’ять типів:

— “людина – техніка”

— “людина – природа”

— “людина-знак”

— “людина – людина”

— “людина – творчий образ”.

2. Старшокласникам пропонується вибрати один із типів професії, що ім. імпонує. На листочку креслять коло та вказують тип професії, наприклад: (Людина – людина)

3. Дається завдання написати п’ять професій з обраної сфери, а потім підкреслити одну-дві, що найбільше сподобались. (Учні використовують таблицю 3.1)

4. Потім учнів розподіляють на групи (за вибраним типом професій), їм роздаються відповідні таблички і по 5-6 карточок з якостями. (Таблиця 3.2)

Завдання: відібрати лише ті якості, які необхідні спеціалісту у вибраній сфері.

Результати групової роботи зачитуються й обговорюються, підбирається оптимальний набір якостей.

Заняття 3.(для учнів 9-го класу)

Тема: “У світ професій – по компасу” (Екскурсія до “Міжшкільного навчально-виробничого комбінату” (МНВК)

МНВК Святошинського району м. Києва це навчально – виховний загальноосвітній заклад з профільним спрямуванням навчання. МНВК здійснює трудове навчання учнів 10-11 класів шкіл району.

Зміст трудового навчання у 10-11 класах має профільне навчання, на яке необхідно відводити шість годин і воно може завершуватися початковою професійною підготовкою.

МНВКстворений на підставі розпорядження Представника Президента України в Ленінградському районі м. Києва за № 136 від 05.06.1992 року. Комбінат здійснює свою діяльність відповідно до Закону України “Про освіту”, “Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад”, “Положення про МНВК” та власного Статуту.

Заклад ліцензований Міністерством освіти і науки України і згідно ліцензій має право видавати випускникам диплом кваліфікованого робітника єдиного державного зразка України за фахом:

1. 8342.2 – Водій автомобіля категорії “ВС”

2. 4115 – Секретар – друкарка

Допрофесійна, базова трудова та профорієнтаційна підготовка здійснюється у комбінаті за напрямками:

1. Оператор ПЕОМ.

2. Основи швейного виробництва.

3. Основи перукарської справи.

4. Основи кулінарії.

5. Помічник вихователя у дошкільному закладі (педагогічний).

6. Слюсарна справа.

7. Основи економіки та бухгалтерського обліку (економічний).

8. Основи дизайну.

9. Молодша медична сестра по догляду за хворими (медичний).

10. Радіотелесправа.

Матеріал з професій був доцільно систематизований і за змістом включав:

— соціально-економічну характеристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнення і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальності, географію її поширення, про підприємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організації праці;

— виробничу характеристику професії: умови праці, робоче місце та його особливості, головний предмет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, головні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно необхідні знання, вміння та навички;

— санітарно-гігієнічні умови праці, тобто рівень важкості і напруженості праці, обмеження у виборі професії за статтю та віком, режим праці та відпочинку, змінність праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії;

— вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, Ії сила, темп, швидкість, точність, ритм, координація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприймання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різновидів пам’яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального розвитку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;

— відомості про підготовку кадрів: типи навчальних закладів, терміни та форми навчання, необхідний рівень загальноосвітньої підготовки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.

Короткий огляд подається у додатку №4

Заняття 4.

Тема: “Побач себе у світі професій”

1. Проведення з учнями цифрового профорієнтаційного тесту, розробленого В.Гуленком, В. Мегедь та О.Овчаровим, для того, щоб довідатися про індивідуальні особливості самими учнями для самопізнання.

З кожної наведеній у таблиці 3.3 пари (1-2, 3-4, 5-6, 7-8) описів, необхідно вибрати одну і записати його порядковий номер. Одержують набір з чотирьох цифр, що означають назви типів особистості(див.додаток)

Ваш тип: 1357-“Інспектор”, 1358 – “Адміністратор”, 1368 – “Підприємець”, 1457 – “Зберігач”, 1458 – “Ентузіаст”, 1467 – “Гуманіст”, 1468 – “Наставник”, 2357 – “Майстер”, 2457 – “Посередник”, 2358 – “Маршал”, 2458 – “Політик”, 2367 – “Критик”, 2467 – “Лірик”, 2368 – “Шукач”, 2468 – “Радник”

3. Гра “Острів”

За змістом – це ціннісно-моральнісна гра, що дає змогу формувати в учнів 6-11 класів шанобливе ставлення до непрестижної, але суспільно-необхідної праці.

Усі уявляють, що клас дивом потрапив на незаселений острів, де протягом 2-4 місяців повинний вижити і залишитися цивілізованим. Питна вода, напів’їстівна рослинність і риба є, а от печери, човна — немає.

Потрібно провести загальні збори, визначити, які види робіт необхідні для вживання і збереження людського вигляду. Школярі показують будівництво житла, полювання, готування їжі, виготовлення знарядь праці тощо. Усі пропозиції виписуються на дошці. Важливо, щоб сам клас визначив стратегію виживання.

Визначивши перелік основних справ, клас вирішує, скільки чоловік необхідно для кожного виду робіт, виділяє бажаючих брати участь у них, що теж фіксується на дошці. Іноді утворюються групи “ледарів”, що ні в чому не хочуть брати участь, що якоюсь мірою моделює ситуацію в реальному суспільстві. Бажано всю цю роботу провести за 15-20 хвилин.

Після цього ведучий заявляє, що в нього – дивна хвороба і він стає “злим духом”, що буде заважати виживанню класу за допомогою природної стихії, епідемій, злих “чудес”. Він пропонує класу обрати Раду, що організувала би подальше життя мікросуспільства і привела у відповідність число необхідного й бажаного, направляла роботу підрозділів.

Поки Рада організовує виживання, ведучий не втручається.

При підведенні підсумків гри визначається, чи вдалося класу вижити на острові.

Заняття 5. (для учнів, що мають низький рівень сформованості профорієнтаційних нахилів та інтересів)

Тема: Стратегія професійного вибору

Проведення гри “Профконсультація”

Мета: познайомити учнів з процедурою правильної побудови особистих професійних планів (ОПП), а також навчити школярів надавати деяку профорієнтаційну допомогу своїм товаришам.

Умови проведення гри.Гра розрахована на учнів 7-10 класів. Для гри необхідна окрема кімната. Час на перше програвання – 15-40 хвилин. Загальний час гри не повинен перевищувати 1.5 – 2 години.

Етапи гри.

Підготовчий етап. Ведучий коротко знайомить учнів з основними елементами ОПП (у більш простих випадках – з “трьома китами” вибору професії: “хочу, можу, потрібно”). На підготовчому етапі важливо розсадити учасників за спільним столом. Сам відбір у ігрову групу здійснюється тільки на добровільній згоді.

1. Ведучий знайомить учасників з умовами гри (інструкцією): “Зараз у нашій країні розвивається служба професійної консультації. До спеціалістів — профконсультантів приходять діти з батьками, щоб порадитись про вибір професії. Ціль вашої гри – навчитись правильно надавати допомогу товаришам у виборі професії, тим самим навчитись краще вирішувати свої власні проблеми. Давайте розподілимо ролі: “профконсультант” (краще вибрати двох), “учень” та його “батьки”. “Профконсультант” та “батьки” повинні триматися серйозно, як дорослі, а “учні” нехай будуть самими собою. Намагайтесь, щоб у грі кожен сказав своє слово. Якщо нема запитань, можете починати гру. Я спробую не втручатись” (при цьому ведучий трохи відсаджується від учасників гри).

2. Школярі самостійно ведуть гру, а ведучій сидить поряд та спостерігає за їх діями. При організації свого втручання у гру ведучий повинен мати на увазі наступні моменти:

а) на перших порах учні, як правило, оволодівають незвичними для них ролями та серйозні питання майже не обговорюються. Ведучий не повинен їм заважати;

б) при спробах відразу вирішити виниклі проблеми, школярі можуть виявити свою неготовність до вирішення. Ведучий також не повинен відразу підказувати, а запропонувати учням подумати. При цьому, після бурхливого початку гри, може виникнути мовчазна пауза. Нерідко школярі після такого розмірковування самі дають готові рішення, висловлюють цікаві пропозиції;

в) якщо конструктивних пропозицій у учнів нема та виникає небезпека закінчення гри, ведучий може у дуже короткому вигляді допомогти гравцям (чіткіше сформувати профорієнтаційну проблему, уточнити інтереси, можливості “учнів”, його уявлення про майбутню роботу, про шляхи набуття професії тощо);

г) ведучий повинен втручатись у наступних випадках:

— ігровий конфлікт переростає у міжособистий;

— хтось серед учнів (особливо “профконсультант”) впевнено говорить зовсім неправильні речі, а інші гравці з ним погоджуються;

— гравці самі просять ведучого дати їм інформаційну справку (який конкурс у той чи інший навчальний заклад, чи потрібна професія, що обговорюється, народному господарству тощо);

— гравці захопились обговоренням якогось приватного питання;

— одні гравці поводяться дуже активно, а іншим не вдається вставити навіть слова;

— гравці починають відверто дурачитись.

Всі втручання ведучого мають бути мінімальними.

Крім безпосереднього втручання, ведучий може підбадьорювати деяких учасників за допомогою поглядів, жестів.

Не потрібно очікувати від “профконсультанта” ідеального консультування і обов’язкового вирішення всіх проблем тому, що у грі важливо усвідомити проблему та намітити найзагальніші шляхи її вирішення.

Обговорення гри.При обговоренні ведучий може запитати у “учня” та його “батьків”: “Чи заслуговує “профконсультант” вашої вдячності?” Після цього ведучий сам може назвати деякі помилки “профконсультанта”, а також помилкові висловлювання “батьків” та “учня” та коротко розповісти чи показати як можна було б діяти правильніше. При цьому важливо спиратися на загальну схему ОПП.

Після обговорення школярі міняються ролями та організовується наступне програвання, яке проходить більш динамічно та з меншою кількістю помилок.

Діагностичні можливості гри.Гра допомагає з’ясувати готовність учнів працювати з різними елементами ОПП, а також зі всією схемою ОПП. Оскільки робота проходить з невеликою групою, психолог одержує цінну інформацію про кожного учасника.

Типові труднощі.Так як школярі допускають у грі багато помилок, психолог постійно прагне підказати, втручається в гру, тим самим знижуючи її активізуючий ефект. Дана гра має високу змістову насиченість, і нерідко буває важко зберегти логіку гри, не дати їй змогу розвиватись стихійно. Особливо часто це проявляється при першому програванні. У грі можуть виникати питання, з якими не знайомий і сам ведучий, тому бажано мати під рукою різноманітну довідкову літературу. [24,с.331-333]

Заняття 6

Тема : “Куди піти навчатись?”

Лекція, для ознайомлення учнів з переліком навчальних закладів м. Києва

На лекції були обговорені позитивні та негативні сторони професій,наприклад: медичний працівник навчання дороге,а зарплати у медичних закладах мізерні, але сама професія дуже важлива для усього людства.

Обліково-фінансовий факультет :

Облік і аудит — фахівці з цієї спеціальності готуються для роботи у системі Головного контрольно-ревізійного управління України, а також на підприємствах торгівлі, громадського харчування, органів державного та відомчого контролю, незалежного аудиторського контролю, контрольних підрозділів, суб'єктів підприємництва усіх рівнів І форм власності, фінансових органів, навчальних закладів системи вищої та середньої спеціальної освіти, системі підготовки та підвищення кваліфікації та науково-дослідної роботи. При цьому вони можуть працювати на посадах:

— керівників ( головний бухгалтер, фінансовий директор підприємств торгівлі і громадського харчування та різних галузей народного господарства усіх форм власності, головний ревізор Державної контрольно-ревізійної служби, головний інспектор Державної податкової служби тощо);

— спеціалістів ( робота в органах державного контролю, відомчого контролю, незалежного контролю, фінансових органів Державної податкової служби. Державного казначейства);

— спеціалістів з аналізу господарської діяльності (фінансовою аналізу) для роботи на підприємствах різних форм власності.

А також було надано інформацію про дні відкритих дверей у ВНЗ м. Києва (див.додаток )

3.2 Ефективність програми активізації професійних інтересів та нахилів у старшокласників загальноосвітньої школи.

Емпіричне дослідження сформованості інтересів та нахилів учнів 9 та 10 класів було повторно здійснено за допомогою методики “СІН-190” після проведення психокорекційної програми. Результати показали, що у 9 класі:

високий рівень сформованості інтересів та нахилів мають 59% учнів;

середній рівень – 41% учнів;

низький рівень – 0% учнів.

Результати дослідження особливостей інтересів та нахилів учнів 9-го класу також показали, що серед хлопців зріс інтерес до комп’ютерної техніки: до проведення психокорекційної програми – 32%, після проведення 36%. Серед дівчат також зацікавленість щодо комп’ютерної техніки зросла: до проведення програми – 5%, після проведення психокорекційної програми – 14%, а ось до музики інтерес серед дівчат знизився: до проведення програми – 27%, після проведення – 18%. Це свідчить про те, що інтерес до музики був не сталим і не мав під собою міцного підгрунтя, що це – захоплення в якому деякі учні не вбачають своєї майбутньої професії. Серед дівчат зріс інтерес до психології: до проведення психокорекційної програми – 23%, після проведення – 27%; та до іноземних мов: до проведення програми – 0%, після проведення 14%. Деякі учні бажали проявити більший інтерес до поезії на англійській мові, декому подобається спілкуватися англійською мовою, вони вбачають перспективу у вивчені іноземних мов, що приводить до сталого зацікавлення саме цією сферою. До сільського господарства під час повторного дослідження не було виявлено інтересу ні серед хлопців, ні серед дівчат, хоча під час першого дослідження 5% учнів (дівчат) проявили інтерес не тільки іншим сферам діяльності, а й сільському господарству також, проте це був не стійкий інтерес, що проявилось піл час повторного дослідження. До сфер діяльності, які пов’язані з такими предметами, як хімія та біологія також інтерес не проявився, але під час першого дослідження до хімії проявили інтерес 5% (хлопці) і до біології – 5% (хлопці). Це напевно, пояснюється невпевненістю, невизначеністю своїх інтересів, нахилів та можливостей одержання професії або з цими професіями повязані їхні нестабільні захоплення (див.додатки таблиці 3.7, 3.9, графіки 3.8,3.10)

Після повторного дослідження сформованості інтересів та нахилів учнів 10-го 10 класу, було визначено :

— високий рівень сформованості інтересів та нахилів мають 62% учнів;

— середній рівень – 38% учнів;

— низький рівень – 0% учнів.

Результати дослідження особливостей інтересів та нахилів учнів 10-го класу також показали, що серед хлопців зріс інтерес до техніки: до проведення програми – 15%, після проведення психокорекційної програми – 23%. Фізика так само користується високою популярністю серед хлопців як і до психокорекційної програми, так і після – 38%. Значно зріс відсоток кількості дівчат, які надають перевагу іноземній мові: до проведення програми – 15%, після проведення – 23%. Щодо музики, то серед хлопців знизився інтерес: до проведення програми – 54%, після проведення — 46%, а серед дівчат зріс: до проведення програми – 23%, після проведення – 31%. Серед дівчат зріз також інтерес до спорту: до проведення програми – 8%, після проведення програми – 15%, а ось серед хлопців інтерес залишився сталим, як до проведення психокорекціфної програми, так і після – 23%. Знову ж таки до біології, сільського господарства і будівництва не було проявлено інтересів ні серед дівчат, ні серед хлопців. (таблиці 3.13,3.15, графіки 3.14,3.16

Емпіричне дослідження сформованості інтересів та нахилів учнів 11 класу було повторно здійснено за допомогою “Карти інтересів” (методика О.Голомштока) після проведення психокорекційної програми, і результати показали:

високий рівень заперечення інтересів мають 0% учнів;

інтерес заперечується – 0% учнів;

інтерес виражений погано – 0% учнів;

виражений інтерес – 46% учнів;

яскраво виражений інтерес – 54% учнів

Під час повторного дослідження було також визначено, що серед учнів 11-го класу зріс інтерес до журналістики: до проведення програми – 21%, після проведення програми – 28%, а також до літератури: до здійснення програми – 7%, після проведення психокорекційної програми – 14%. Між журналістикою та літературою існує певний зв’язок, що і проявляється у відсотковій залежності: зріс інретес до літератури, що на мою думку, привело до росту інтересу й до журналістики. Зник інтерес до педагогіки: до проведення психокорекційної програми – 7%, після проведення – 0%, та до деревообробки: до проведення програми – 7%, після проведення – 0%. Це, на мою думку, пояснюється тим, що професії пов’язані з цими сферами, учні вважають менш перспективними й зробили свій вибір на інших сферах діяльності, тому, що їхня сфера мала більший інтерес до інших професій, що і призвело до таких цифрових показників. (таблиця 3.19, графік 3.20)

Висновки до розділу

Виходячи з результатів дослідження до та після проведення психологічних засобівактивації професійних інтересів ми можемо сказати, щопрофорієнтаційна роботавиявляє збільшення обізнаності учнів з тих сфер діяльності по яким була проведена програма « У пошуках свого покликання суттєво не впливаючи на загальний результат по тим предметам та сфер діяльності по яким вони вже обізнані із власного досвіду. Рівень обізнаності зостався на тому ж рівні, а професійна обізнаність покращилась. Саме це виявляє ефективність цієї методики.Отже, у цьому розділі ми провели такі методи дослження:ігри та ігрові профорієнтаційні вправи, ділові ігри, метод аналізу та обговорення ситуації, спеціально організовані лекції, дискусії, бланкові та карточні ігри професійного та особистого самовизначення, екскурсії. Під час проводження емпіричного дослідження у 9-му та 10-му класах, учням було запропоновано методика “Діагностичний тест структури інтересів та нахилів” “СІН – 190”.а в 11-му “Карта інтересів”. Та після, отримали такі результати: якщо у 9-му класі до високого рівня сформованості профорієнтаційних інтересів та нахилів можна віднести 45% учнів, то в 10-му класі – 54%, а в 11-му класі, після дослідження професійних інтересів та нахилів за допомогою “Карти інтересів”, до рівня яскраво виражених інтересів належать 50% учнів і до вираження інтересів 43% учнів, а до рівня “слабо виражені інтереси” – 7% учнів, тоді як до низького рівня профорієнтаційних інтересів та нахилів у 9-му класі належать 10 % учнів, а в 10-му – 8% учнів. Судячи з цього ми можемо сказати,що у 25% учнів виявленосереднійй та низький рівень профорієнтаційних інтересів та нахилів. Це свідчить про те, що проблему потрібно вирішити. Результати емпіричного дослідження призвели до висновку, що для вирішення цих проблем необхідно провести серію психологічних заходів

Загальні висновки

Виходячи з результатів дослідження до та після проведенняпсихологічних засобів акактивації професійних інтересів ми можемо сказати, що профорієнтаційна роботавиявляє збільшення обізнаності учнів з тих сфер діяльності по яким була проведена програма « У пошуках свого покликання суттєво не впливаючи на загальний результат по тим предметам та сфер діяльності по яким вони вже обізнані із власного досвіду. Рівень обізнаності зостався на тому ж рівні, а професійна обізнаність покращилась. Саме це виявляє ефективність форм та методів роботи психолога з активізації професійних інтересів та нахилів у старшокласників та доводить її ефективність.

На основі емпіричного дослідження було визначено, що у 9-му класі найбільшою популярністю користується комп’ютерна техніка, автотранспорт та музика, у 10-му класі-музика, фізика, комп’ютерна техніка та автотранспорт, а у 11-му класі-фізкультура, транспорт, воєнна спеціальність та журналістика. Але було також з’ясовано, що у 9-му класі 10% учнів, у 10-му 8% учнів, а у 11-му 7% учнів мають низький рівень сформованості профорієнтаційних інтересів та нахилів. тому була створена програма активізації професійних інтересів та нахилів у старшокласників загальноосвітньої школи. Дана програма складається з 5-ти занять, під час яких були використані метод анкетування, лекції, екскурсії, тестові методики, ознайомлювальні ігри-загравання, ціннісно-моральні ігри.

Ефективність даної методики підтверджується повторним емпіричним дослідженням, за результатами якого не було виявлено учнів з низьким рівнем сформованості профорієнтаційних інтересів та нахилів.

Перспективами подальших досліджень є виявлення професійних нахилів та інтересів на ранніх вікових етапах онтогенезу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Битякова М.Р. Организация психологической работы в школе – М . : Совершенство, 1997.

2. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. Харків, 1996.

3. Бортницький В. та інші. Твоя майбутня професія : Довідник. Посібник з профорієнтації. : К. – 1999.

4. Бринк К.- П. К концепции школьной профориентаций. Экономика. Вопросы школьной экономики образования.- 2002. — № 1 – с. 15-16.

5. Вірпа Ж.П. Професійна індетифікація : побудова і валідність тесту кольорових відношень для діагностики усвідомлення професійного образу.// Практична психологія та соціальна робота. – 2003 — № 5 – с. 21-24.

6. Вицлак Г. Основы психодиагностики.// Под ред. Н.Ф. Талызиной. – М. 1986.

7. В помощь педагогу, психологу, профконсультанту : тесты для профшколы . проф.. образование. – 2003 — № 5 – с.26-27.

8. Давидова В.В., Чеснавский А.В.Методика проведения груповой профконсультации для старшекласников . //Семейная психология и симейная терапия. – 1998 — № 2, с.50-55.

9. Дружиніна М. Активізуючи методи у профорієнтаційній роботі .// Психолог – 2003 – травень ( № 1819) – с. 15-16.

10. Етичний кодекс психолога. Тернопіль, 1996.

11. Же мера Н. Вибір професії : престиж чи усвідомленість ?// Директор школи. – 01 — № 44 – с. 10-11.

12. Зернова О. Контрольна на завтра : професійна орієнтація – справа соціальної адаптації випускників школи.// Директор школи – 01. –

№ 2- с.15.

13. Зуев И.А. Диагностический тест структуры интересов и склонностей (СИС- 190) Практическая психология и социальная работа. – 2002 –

№ 7. – с.24-28.

14. Климов Е.А. Как выбирать профессию. – М., 1984.

15. Климов Е.А. Психолого- педагогические проблемы профессиональной консультации. – М. : Знания, 1983.

16. Климов Е.А. Психология професіонального самоопределения. Ростов-на -Дону.: Фенікс, 1996.

17. Климов Е.А. , Чистяков С.Н. Выбор пофессии – М, 1988.

18. Кореневская В. Право профессионального выбора.// Шк.. психолог

( первое сент.) – 2002 – 3 43 – с.3

19. Лерпер П. Профільна освіта старшокласників : якою їй бути?// Завуч. – 2003. – травень ( № 14)- с.6-7.

20. Лукашевич Н.П., Сигнаевская И.В., Бондарчук Е.И. Психология труда: Учеб.-метод. пособие . Под ряд. Н.П.Лукашевича – К.: МАУП ,1997.

21. Матвєєв А., Же мера Н. Професійне самовизначення особистості? Директор школи. – 1999.- № 45.-с.10.

22. Матвєєва М.П. Організація роботи шкільного психолога: Метод. рек.- Кам”янець-Подільский: Кам”янець-Подільскій держ.пед.ук-т, 2001.

23. Можаровський В. профорієнтація – новий зміст освіти: Формування нового змісту освіти і профорієнтації в системі до вузівської підготовки // Директор школи.-01.-№44.-с. 9.

24. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога.- М., 1996.

25. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования: Учебное пособие для студентов высшее спец. Учеб.заведение // Р.В.Овчарова – М.: творческий центр «Сфера», 2001.

26. Основи практичної психології // В. Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: К., : Либідь, 2001.

27. Практикум по общей , експериментальной и прикладной психологии: Учебное пособие // В.Д.Балик, В.К.гайда, В.К.Гербачевский и др. // Под общей ред. А.А. Крылова, С.А.Маничева – СПб: Питер – 2000.

28. Притяжников Н. Будь готов! : активизирующая профориентационная методика. // Школьный психолог (ПС).-2001-№13.-с.5-12.

29. Пряжников Н.С. Игровые профориентационные упражнения.- М.: Институт практической психологии, — Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997.

30. Пряжников Н. Профориентационная активизирующая методика “За и против” // Школьний психолог – 2002 -№1- с. 1-16 .

31. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М., 1996.

32. Пустова Є. Профорієнтація : проблеми, досвід, перспективи // Завуч.-03.-№9.- с. 2-3.

33. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании : Учебное пособие .- М. : ВЛАДОС, 1996.

34. Сазонов А.Д. Профессиональная ориентация учащихся.- М., 1988.

35. Скутный термин и «профориентация» // Работа и учеба.-2001.-окт.(№38).- с. 14-15.

36. Соловцева Е.Е. Поговорим о профориентации // Проф. Образование.- 2003.-№7.- с.32.

37. Степанова М.А. Профессия: практический психолог.

// Воспр.психологии.- 2001.- №5.- с. 80-85.

38. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки : посібник.- К.: Академвидав., 2003.

39. Тешенко О.С. профорієнтаційна робота в школі.- К.: Знання, 1982.

40. Тести для всіх // Упоряд. Т.В.Орлова; передм. О.М.Добророднєва.- з-є видання.-К.: довіра, 1996.

41. Толстолужська Л.Г. Тренінг- курс ефективної педагогічної взаємодії як метод розвитку професійної мотивації студентів. // Практ.психологія та соц. Робота.- 2001.- №7.-с.5-9.

42. Тюрина П. Кар”єра : раз і назавжди чи існують варіанти: // Директор школи.- 01.-№ 18.-с. 6.

43. Федоришин Б.А. профконсультационная работа со старшекласниками. – К.: Рад.школа, 1980.

44. Федоришин Б.А. и др. система профинформационной работы со старшекласниками.-к.: Рад школа, 1981.

45. Хоружа Л.Л. етико-педагогічні аспекти вдосконалення діяльності шкільного психолога.// Персонал, № 5 (59), 2000, приложение № 10

( 15), СШ- 113.

46. Цушко І.І. , Царенко Л.Г. планування роботи практичного психолога загально-освітнього навч. закладу //Практична психологія та соц. Робота.-2000.-№ 7.-с.24-27.

47. Шинкарева О.Ю. Психологические модели профориентационной работы // Наука і освіта.- 2002.-№ 1.- с. 67-70.

48. Шитова І. Як обрати професію // Психолог – 2003 – травень 18-19 (66-67).- с.17-18.

49. Щекин Г.В. Основы психологических знаний.- 4-е изд., стереотип.- К.: МАУП, 2001.

50. Яковлєва В.А. Целевая программа “профессиональное самоопределение учащихся” // Клас.рук. – 2001- № 5- с.30-35.

51. Янцур М. Професійна орієнтація учнів основної школи в процесі трудового навчання. // Труд.підготов. в закл. освіти- 2002.- № 3.- с.17-22.