Презентація на тему «Григорій Галаган»

Підготувала
Учениця 11-Б класу
ЗОШ І-ІІІст. №11
Відняк Людмила
Григорій Галаган

Зміст
Біографія
Григорій Галаган – меценат
Створення Колегії Павла Ґалаґана
Джерела

Біографія
Григорій Павлович Галаган народився в Києві в 1819 році. Його батько і мати володіли величезною кількістю землі й кріпаками в різних губерніях України.
Їхній син здобув домашню освіту — наставником був Федір Васильович Чижов, котрий, за відгуками сучасників, “належав до кращих людей сорокових років”.

Григорій Галаган закінчив юридичний факультет Петербурзького університету в 1840 році й поступив на службу в Чернігівську палату державного майна, де прослужив три роки.
У 1847-му Григорій Павлович одружився з Катериною Василівною Кочубей, що також володіла великою кількістю землі й кріпаками. Жили вони в селі Сокиренці Прилуцького повіту Полтавської губернії, де 15 липня 1853 року народився їхній єдиний син Павло. З осені до квітня Галагани мешкали в Києві, у власному будинку.

З 1851 до 1854-го — року Галаган був суддею.
У 1876 році він склав детальний план початкового навчання в Прилуцькому повіті, який цілком ухвалило земство і завдяки якому Прилуцький повіт за кількістю тих, котрі навчалися, в 1870-х і 80-х роках посідав перше місце в губернії. У тому ж році Галаган пожертвував садибу в селі Дехтярі для установи ремісничого училища, що існує й донині.

Галаган був членом заснованої в Києві в 1859 році суспільної організації української інтелігенції “Громада”.
Із 1865 р. — земський діяч-меценат: за його ініціативою й при його матеріальній підтримці відкрито гімназію в Прилуках (1874) й багато народних шкіл — а також колегію (названу іменем його передчасно померлого сина Павла) в Києві (1871).
Матеріально підтримував журнал «Киевская Старина».
У 1873–1875 роках — голова Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

У 1869-му Галаган продав свій будинок на Хрещатику і в серпні купив садибу на розі Фундуклеївської й Олексіївської. У березні 1876 року він купив суміжну ділянку і кам'яний будинок на півтора поверхи на розі Фундуклеївської й Новоєлизаветинської.

15 травня 1869 року в листі до М. Юзефовича Галаган передав на розгляд проект створення загальноосвітнього навчального закладу закритого типу для хлопчиків 14—16 років. У обговоренні цього проекту взяли участь відомі київські педагоги, представники української інтелігенції.
Галаган розробив статут, що визначив:
1) мета колегії — “готувати молодих людей до університету”;
2) “повинні прийматися хлопці з недостатніми матеріальними засобами, різних станів і уродженці різних місцевостей Росії, але обов'язково православного віросповідання”.

Галаган пожертвував 8 тис. десятин землі (тобто дохід з неї) і 5 тис. десятин “на розширення діяльності колегії в майбутньому”.
Як зазначалося в звіті за 25 років, колегія дала можливість одержати освіту майже 150 дітям незаможних батьків.
Озброїла їх найпевнішими засобами для боротьби з бідністю і примножила нашу бідну силами інтелігенцію.

Колегія Павла Ґалаґана

Нині, коли відроджують колишні поняття меценатства, потрібно згадати про те, що створив Григорій Павлович Галаган — зразковий навчально-виховний заклад, який проіснував за рахунок засобів однієї сім'ї майже 50 років. Скільком хлопцям — багатим і бідним, міським і сільським — він відкрив шлях до науки, культури, допоміг реалізувати свої здібності. У некролозі на смерть Григорія Галагана у вересні 1888 року газета “Киянин” писала: “На прикладі створення Колегії ми бачимо, що може зробити в нашому суспільстві людина високого державного і соціального стану, котра має великі матеріальні статки, оскільки він натхненний бажанням суспільного добра”.

Джерела
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D2%91%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
http://usim4.eukrainians.net/ua/archive/2009/novyny127a.htm
http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3432/art/1228250345.html