Презентація на тему «Королева Наталена Андріанівна» (варіант 2)

Королева Наталена Андріанівна
Презентацію підготувалаСтудентка групи 1Ф-14Яблонська Альбіна
Митцем взагалі може бути тількивиключно яскрава індивідуальність…(Микола Хвильовий)

Повне ім'я за старовинним іспанським звичаєм: Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена.
Мати майбутньої письменниці Марія-Клара де Кастро Лачерда Медінаселі померла при пологах. Вона походила із старовинного іспанського роду Лачерда. Батько Наталени — польський граф Адріан-Юрій Дунін-Борковський — займався археологією, жив переважно у Франції.

 Родовий маєток його матері Теофілі з литовського роду Домонтовичів знаходився у с. Великі Борки на Волині. Батько А.-Ю. Дуніна-Борковського Адам Дунін-Борковський загинув під час польського повстання 1863 р., його майно було конфісковане царським урядом. Наталену одразу після народження взяла до себе бабуся Теофіля, у якої вона жила до п'яти років. Після смерті бабусі дівчинку забрав до Іспанії материн брат Еухеніо, старшина королівської гвардії, згодом католицький священик. Там нею опікувалась також тітка Інес. Наталену віддали на виховання в монастир Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях, де вона пробула майже дванадцать років. 

 Коли батько одружився вдруге з Людмилою Лось, з якою оселився у Києві, на вимогу мачухи восени 1904 р. сімнадцятирічна Наталена приїздить до Києва, вступає до Київського Інституту шляхетних дівчат, який закінчила через два роки. У Санкт-Петербурзі, куди перебралася графська родина, Наталена Королева здобуває вищу освіту. Спочатку вона закінчила археологічний інститут, одержала ступінь доктора археології за праці з литовської старовини, потім зайнялася єгиптологією і водночас вчилася в Петербурзькій мистецькій академії, після закінчення якої одержала диплом "вільного художника”, мала свої художні виставки в Петербурзі й Варшаві.

Щоби уникнути нав'язаного з волі батька і мачухи шлюбу з російським гусаром-нелюбом, Наталена вступає до французького Михайлівського театру в Петербурзі, а згодом укладає контракт з паризьким "Theatre Gymnase”, що гастролював тоді в столиці. Незважаючи на успіх на сцені, театральна кар'єра Наталени не вдалася через слабке здоров'я. Вона залишає театр, лікується на Закавказзі, а потім виїжджає в Західну Європу, де продовжує лікування, займається улюбленою справою — мистецтвом і археологією. У ці роки вона побувала в Іспанії, Франції, Італії, країнах Близького Сходу, знову виступила в оперних театрах Парижа і Венеції (співала партію Кармен в опері Ж. Бізе), взяла участь в археологічних розкопках Помпей і в Єгипті, з 1909 р. почала системачно виступати з художніми творами і науковими статтями у французьких літературних і наукових журналах.

В часі Першої світової війни Н. Королева повертається до Києва до хворого батька, який невдовзі помирає. Не маючи змоги виїхати з Києва внаслідок закритих кордонів, вона через товариство Червоного Хреста стає сестрою милосердя в російській армії. Майже три роки пробула на війні, одержала солдатський хрест "За храбрость”, три поранення, тиф і кілька запалень легенів. Разом з мачухою вона записується в групу чеських репатріантів і виїжджає до Львова, однак мачуха хворіє і помирає. Наталена Королева потрапляє до Праги, де починає працювати в системі народного шкільництва. У Празі вона зустрілася з Василем Королівом-Старим, з яким згодом одружується. Подружжя придбали скромний будиночок на околиці містечка Мельнік біля Праги, в якому і прожили до кінця своїх днів. Саме тут за порадою чоловіка письменниця почала писати українською мовою і відтоді все подальше життя присвячує літературній праці.

Перше оповідання українською мовою "Гріх (З пам'ятної книжки)” було надруковано у віденському українському тижневику "Воля” 15 січня 1921 р. за підписом "Н. Ковалівська-Короліва”

У середині 30-х — на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання и популярність: збірка легенд "Во дні они” (1935), повісті "1313” (1935), "Без коріння” (1936), збірка оповідань "Інакший світ” (1936), повісті "Предок” (1937), "Сон тіні” (1938), "Легенди старокиївські” (1942 — 1943). Після війни у Чикаґо опубліковано її повість "Quid est veritas?” (1961), завершену ще 1939 p. Останні роки життя письменниця жила самотня, всіма забута, заробляла на прожиття приватними уроками французької та іспанської мов. 

У середині 30-х — на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання и популярність: збірка легенд "Во дні они” (1935), повісті "1313” (1935), "Без коріння” (1936), збірка оповідань "Інакший світ” (1936), повісті "Предок” (1937), "Сон тіні” (1938), "Легенди старокиївські” (1942 — 1943). Після війни у Чикаґо опубліковано її повість "Quid est veritas?” (1961), завершену ще 1939 p. Останні роки життя письменниця жила самотня, всіма забута, заробляла на прожиття приватними уроками французької та іспанської мов. 

У середині 30-х — на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання и популярність: збірка легенд "Во дні они” (1935), повісті "1313” (1935), "Без коріння” (1936), збірка оповідань "Інакший світ” (1936), повісті "Предок” (1937), "Сон тіні” (1938), "Легенди старокиївські” (1942 — 1943). Після війни у Чикаґо опубліковано її повість "Quid est veritas?” (1961), завершену ще 1939 p. Останні роки життя письменниця жила самотня, всіма забута, заробляла на прожиття приватними уроками французької та іспанської мов. 

Померла письменниця 1 липня 1966 р. в Мельніку. 

Найбільшою заслугою Наталени Королеви вважають привнесення до української прози нових тем, зокрема з античного і європейського світів, що є успішним продовженням культурної традиції, започаткованої Лесею Українкою. Опрацьовуючи історичні і біблійні теми, авторка намагалася пов'язати світ давньої Скіфії, Русі і України зі світом античності і середньовіччя. Письменниця оновила окремі прозові жанри української літератури, зокрема жанрові історичної повісті надала класичної віртуозності, а літературній легенді – розкутості, вміло поєднавши поганський, античний, скіфський і давньоруський світи з біблійним і християнським. До традиційного стилю й образної мови української прози влився новий струмінь європейського письма. Лексика, фразеологія, точність образу і вислову, навіть синтаксичні конструкції речень відрізняють її художній текст від питомо українського. Для індивідуального художнього світу Наталени Королеви характерний симбіоз східної і західної культур, язичництва і християнства, синтез романського, арабського, греко-римського, візантійського і слов'янського стилів. В центрі уваги авторки перебуває людина та її духовний світ. Персонажі її творів – це біблійні, античні і міфологічні фігури, лицарі, винахідники, яких об'єднує жага знань, пошук істини, утвердження високих ідеалів загального добра, братерства і любові. За зовнішньою оболонкою світових тем творів Н. Королеви проступає те найважливіше, що було наслідком болісних пошуків самої письменниці, виявом її високого благородства, чистоти і вихованості.

Дякую за увагу!!!