Презентація на тему «Антична література» (варіант 1)

Антична література
Робота
Учениці 8-В класу
Іщенко Інни

Анти́чна літерату́ра
Анти́чна літерату́ра (від лат. antiquus — стародавній) — це література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Її письмові пам'ятки, створені на діалектах грецької мови і латинською мовою, належать до 1 тисячоліття до н.е. і початку 1 тисячоліття н.е. Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Історично грецька література передувала римській.

Гомер
Гомер - легендарний давньогрецький поет-оповідач, якому приписується створення «Іліади» та «Одіссеї».
«Іліада» і «Одіссея» були створені значно пізніше описуваних в них подій, але раніше VI століття до н. е.., коли достовірно зафіксовано їх існування. Хронологічний період, в якому локалізує життя Гомера сучасна наука, - приблизно VIII століття до н. е..
Про життя та особистості Гомера достовірно нічого не відомо. Місце народження Гомера невідомо. За право називатися його батьківщиною боролися сім міст: Смірна, Хіос, Колофон, Саламін, Родос, Аргос, Афіни. Як повідомляють Геродот і Павсаній, помер Гомер на острові Іос архіпелагу Кіклади.

«Іліада»
«Іліада» є переробкою і об'єднанням численних сказань Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.
Дія віднесена до десятого року облоги Трої (Іліону) об'єднаним ополченням грецьких вождів. Сказання про попередні події під верховним начальством Агамемнона), постаті головних вождів (Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одісей, Нестор, Діомед, Аякс, Ідоменей та ін., троянський цар Пріам, його сини Гектор, Паріс і т. д.), так само як і результат війни (загибель Трої), передбачаються в Іліаді відомими. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу, епізод з історії облоги Трої.

Ахілл
Ахілле́с, також Ахілл  — син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди, внук Еака, герой Троянської війни.
Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п'яту, за яку його тримала, купаючи, мати. Ахіллесу провіщали безмежну славу й загибель у Троянській війні.
В «Іліаді» Ахіллеса зображено головним героєм, взірцем сміливості й краси. Коли довелося вибирати між життям довгим, але бездіяльним, і коротким, але звитяжним, він обрав коротке. Учителями Ахіллеса були Фенікс і кентавр Хірон
Ахіллес бився з Гектором. Відважний троянець, засліплений божественною зброєю противника, гине від його могутніх ударів. Тіло Гектора Ахіллес прив'язав до колісниці й тягнув до свого табору. Потім урочисто поховав Патрокла. Труп Гектора Ахіллес віддав за викуп його батькові Пріаму. На цьому Гомер закінчує оповідь.

Гектор
Ге́ктор  — герой, старший син Пріама й Гекаби, чоловік Андромахи, батько Астіанакта (Скамандрія), за іншими версіями міфа — Лаодама та Амфіноя. За «Іліадою», найхоробріший воїн у троянському війську; вбив Протесілая, вступив у бій з Аяксом Теламонідом і Діомедом; загинув від руки Ахіллеса. Під час двобою з Ахіллесом на Зевсових терезах були зважені долі обох героїв, і виявилося, що має загинути Гектор. Героєві віддавали шану в Іліоні; у Фівах, куди був перенесений прах Гектора, показували його могилу.
Життя й подвиги Гектора надихали багатьох митців. Відома картина О. Іванова «Пріам благає в Ахіллеса тіло Гектора». Остання зустріч Гектора з дружиною, оспівана в епосі, вражає своєю людяністю

«Одіссея»
Одіссе́я (грец. Οδύσσεια) — епічна поема Гомера, що описує поневіряння та повернення на батьківщину героя троянської війни, царя Ітаки Одіссея. Будучи закінченою пізніше «Іліади», «Одіссея» слідує за більш раннім епосом, однак не являється безпосереднім продовженням «Іліади».
в «Одіссеї» переважає матеріал побутовий та казковий, власне кажучи не пов'язаний з героїчною сагою.

Одісей
Одісей – цар о.Ітаки. Герой Одіссей— стародавня, очевидно ще «догрецька» фігура з трохи елінізованим народною етимологією ім'ям. Сюжет про чоловіка, що повертається після довгих мандрівок невпізнаним на батьківщину і потрапляє на весілля дружини, належить до числа широко розповсюджених фольклорних сюжетів, так само як і сюжет «сина, що відправляється на пошуки батька». Майже всі епізоди мандрівок Одіссея мають численні казкові паралелі. Сама форма розповіді від першої особи є традиційною в цьому жанрі (фольклор мореплавців). У оповіданнях, вкладених у вуста Одіссея («апологах»), могли відкластися і географічні спостереження іонійських мореплавців, але численні спроби географічної локалізації мандрівок Одіссея не привели до однозначних результатів.

Оповідання («апологи») Одіссея:
Одіссей відвідав країну лотофагів, що харчуються лотосом, кожен, хто покуштував лотоса, забуває про батьківщину.
Велетень-людожер, кіклоп Поліфем, зжер у своїй печері декількох товаришів Одіссея, але Одіссей напоїв і засліпив киклопа і врятувався з іншими товаришами з печери під вовною баранів.
За це Поліфем накликав на Одіссея гнів свого батька Посейдона. Бог вітрів Еол вручив Одиссею міхи із зав'язаними в ньому вітрами, але недалеко від батьківщини супутники Одіссея розв'язали міхи, і буря знову відкинула їх у море.
Людоїди-лестригони знищили всі кораблі Одіссея, крім одного, який пристав до острова чарівниці Кірки (Цірцеї), що обернула супутників Одіссея у свиней. Переборовши чари за допомогою Гермеса, Одіссей протягом року був чоловіком Кірки.
Одіссей спускався в царство мертвих, щоб розпитати віщуна Тіресія і розмовляв з тінями матері і померлих друзів.
Плив повз Сирен, що затягають мореплавців чарівним співом і гублять їх; проїжджав між стрімчаками, на яких живуть чудовиська Скилла і Харибда. На острові сонячного бога Геліоса супутники Одіссея вбили бика бога, і Зевс наслав бурю, що погубила корабель Одіссея з усіма супутниками. Одіссей виплив на острів Каліпсо.

Давньогрецька лірика
Термін «лірика» походить від слова «ліра», бо спочатку елліни виконували вірші в супроводі музичних інструментів (передовсім ліри). За міфом, найпершу ліру для Аполлона виготовив Гермес із панцира черепахи. Пізніше вона потрапила до легендарного співця Орфея, а після його смерті морські хвилі принесли її до острова Лесбос, батьківщини відомої поетеси Сапфо, де ліра зберігалася в храмі, а потім Зевс перетворив її на сузір'я Ліри.
Мови складали прислів'я.
Давньогрецька лірика                       /                                 Пісенна             Декламаційна             /                             /                Сольна      Хорова     Елегійна     Ямбічна      (монодйчна)            (елегія)      (ямби)

Сапфо
Сапфо́ Мітіленська (бл. 630 до н. е. — 570 до н. е.) — давньогрецька поетеса, представниця монодичної пісенної лірики. Уродженка острова Лесбос, міста Мітіліні. Перша в історії літератури оспівувала чуттєву любов між жінками, їй приписують оспівування лесбійської любові. Була засновницею та начальницею «Дому Муз» при храмі Афродіти, гуртка знатних дівчат, яких навчала музиці, віршуванню, й танцям. У центрі її лірики — теми любові, ніжного спілкування подруг, дівочої краси. Вірші відрізняються метричною розмаїтістю, за ім'ям Сапфо отримали назву сапфічна строфа.
В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні і елегії. З усього масиву творчості Сапфо до нас дійшли, крім численних уривків, тільки дві цілі поезії: гімн до Афродіти, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і  — поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття.

Архіло́х
Архіло́х  — давньогрецький лірик. Перший поет Стародавньої Греції, творець ямбічного вірша.
Народився на острові Паросі, син аристократа Телесікла і рабині. Час життя Архілоха точно невідомий, але з його іменем зв'язана перша точна дата в грецькій літературі. В одному його уривку описується сонячне затемнення, що відбувалося за обчисленнями астрономів 5 квітня 648 до н. е.
З літературної спадщини Архілоха до нас дійшло понад двісті уривків, серед яких немає жодного вірша, який зберігся би повністю. Серед його творів багато гімнів, елегій, байок. Проте Архілох уславився своїми сатиричними ямбами. У віршах Архілоха знайшли відображення філософські роздуми про несталість життя, соціальні події того часу, особисті переживання.

Анакреонт
Анакреонт (близько 570 до н. е. — близько 485 до н. е.) — давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики. Народився в Теосі, у Малій Азії. Відомо, що із наступом персів близько 545 до н. е. Анакреонт переселився разом зі співгромадянами в Абдери, які були тоді заново засновані теосцями, що рятувалися від ворога. Через деякий час Анакреонт отримав запрошення від тирана Самоса Полікрата, куди і перебрався після завоювання Теоса персами. Анакреонт усе життя був вірний епікурейським настроям, дух розкоші й веселощів розбещеного на східний манер суспільства, що панував при дворі тирана, прийшлися йому до смаку. Коли в 522 до н. е. Полікрат помер, Анакреонт переселився в Афіни, до двору тирана Гіппарха, сина Пісістрата. Час і місце смерті Анакреонта точно невідомі. Можливо, після смерті Гіппарха та вигнання Пісістратидів він повернувся на Теос, де жителі поставили йому символічний надгробок і статую. Однак незвичайні почесті, якими оточили Анакреонта афіняни, які також установили на Акрополі його статую роботи Фідія, дають підстави припускати, що Анакреонт, подібно Сімоніду, міг прожити в Афінах до початку V ст. до н. е. За античною традицією Анакреонт прожив 85 років.

Тіртей
Тіртей  — напівлегендарний давньогрецький елегійний поет середини VII ст. до н. е., ім'я якого стало збірним у розумінні «поета-воїна». Зачинатель жанру військової елегії — ембатерії. За античним, проте, малодостовірним, переказом, він був афінянином з дому Афідни, якого відправили на допомогу спартанцям під час Другої Мессенської війни (685—668 до н. е.), щоб надихати воїнів своїми піснями. Пізніша легенда додає, що спартанці звернулися до афінян по радника через віщування Дельфійського оракула, але афіняни не хотіли допомагати і відправили найнепридатнішу до військової справи людину — кульгавого недоумкуватого шкільного вчителя. Тіртей, прибувши до Спарти, почав складати військові елегії — ембатерії — і під впливом його поетичної майстерності спартанці здобули остаточну перемогу.
Виглядає більш імовірним, що Тіртей був малоазійським іонійцем. Вірші Тіртея написані в стилі іонійської елегії і багато в чому перегукуються з медитативними частинами гомерівського епосу. Вони становлять свого роду катехізис громадянської ідеології Спарти архаїчного періоду.

Виглян елінського театру
Грецькі будівлі театру називалися театрон («бачачи місце»). Театри були великі, розташовувалися на відкритому повітрі, тобто, побудовані на схилах пагорбів. Вони складалися з трьох основних елементів: орхестра, скена і театрон.
Центральним місцем в театрі була «орхестра», або «танцювальний майданчик», — великі круглі або прямокутні площадки внизу самої споруди. Орхестра використовувалася для хорового виконання, релігійних обрядів, і можливих дійств. Крім того, зчаста, в середині орхестри був розташований вівтар (в Афінах — вівтар Діоніса).
За орхестрою було велике прямокутне приміщення, назване «скена» (що означало «намет» або «хатинка»). Її використовували актори, щоб змінювати свої костюми і маски.
Зразу ж за колом (в рідших випадках, прямокутником) орхестри розміщався «театрон». Глядачі сиділи на ступінчатих лавках, побудованих на схилі пагорба.

Есхіл
Есхіл (525 до н. е., Елефсін — 456 до н. е.) — давньогрецький трагік, автор класичної трагедії, перший із трьох великих афінських трагіків V ст. до н. е. поряд із Софоклом та Евріпідом.
Есхіл народився в 525 до н. е. в сусідньому з Афінами містечку Елевсіні, його батьком був Евфоріон, що належав до стародавньої афінської аристократії, евпатридів.
Вперше Есхіл взяв участь у змаганні трагіків бл. 500 до н. е., під час першої Олімпіади, разом з Хірилом й Пратином, але перший приз йому вдалося здобути тільки в 484 до н. е., коли йому виповнилось сорок один рік. Він написав найвідоміші його твори такі, як «Перси» , «Прометей закутий» , «Семеро проти Фів» , «Благальниці» та «Орестея»

Софокл
Софо́кл (бл. 496—406 до н. е.) — давньогрецький трагік, драматург, один із трьох найвизначніших трагічних поетів класичної античності, який займає за часом життя і характером творчості місце між Есхілом та Еврипідом.
Софокл народився в селищі Колон, що існувало на відстані приблизно за 2,5 км на північ від Афінського акрополя.
він написав сім уцілілих трагедій приблизно в такому порядку: «Аякс», «Антигона», «Троянки», «Цар Едіп», «Електра», «Філоктет», «Едіп у Колоні». Відомо, що Софокл одержав перший приз за «Філоктета» і другий — за «Царя Едіпа».

Пу́блій Вергі́лій Маро́н
Пу́блій Вергі́лій Маро́н (15 жовтня 70 до н. е. — 20 вересня 19 до н. е.), найвидатніший поет стародавнього Риму та один із найвизначніших поетів світової літератури, автор епосу «Енеїда», що оспівує легендарне походження римського народу.
Перші поетичні спроби Вергілія відносяться до шкільних років і написані в дусі пануючого тоді «неотеричного» напрямку, головним представником якого був Катулл; для цього напряму була характерна байдужність до політичних і соціальних проблем, що розвинулася в розорених громадянськими війнами групах середніх римських станів, і індивідуалістичне ставлення до життя.

«Енеїда».
Головний твір Вергилія — героїчна поема «Енеїда». В основі її лежить сказання про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, що втік під час пожежі Трої в латинську землю. За офіційною версією римляни вважалися нащадками троянців, а рід Юліїв, до якого зараховував себе Октавіан Авґуст, вів своє походження від самого Енея. Поема Вергілія мала стати хвалою предкам Октавіана і древніх установлень, реставратором яких той себе вважав. Новий літературний смак, що звернувся до класичних зразків, вимагав створення великого епосу, збагаченого новим соціально-політичним і релігійно-філософським змістом; і Вергілій створив новий тип епічної поеми. У побудові «Енеїди» підкреслене прагнення створити римську паралель поемам Гомера. Більшість мотивів «Енеїди» Вергілій знайшов вже в існуючих обробках сказання про Енея, але вибір і розташування їх належать самому Вергілію і підпорядковані його поетичному завданню. .

Квінт Горацій Флакк
Квінт Горацій Флакк 8 грудня 65 до н. е.—27 листопада 8 до н. е.) — давньоримський поет «золотого віку» римської літератури, разом з Вергілієм і Овідієм, один з найуславленіших авторів у всій світовій літературі.
Горацій народився 8 грудня 65 до н. е. у Венузії (суч. Веноза) в області Апулія на півдні Італії. Батько, про якого сам поет згадував із захватом і преклонінням (про матір він не згадує), був вільновідпущеником.
Твори:(35 до н. е.) Sermonum liber primus або Сатири I, (30 до н. е.) Epodes (Еподи), (30 до н. е.) Sermonum liber secundus або Сатири II, (23 до н. е.) Carminum liber primus або Оди I, (23 до н. е.) Carminum liber secundus або Оди II, (23 до н. е.) Carminum liber tertius або Оди III (20 до н. е.), Epistularum liber primus (Послання),(18 до н. е.) Ars Poetica, Поетичне мистецтво або Послання до Пісонів ,(17 до н. е.) Carmen Saeculare або Пісня вікового свята ,(14 до н. е.) Epistularum liber secundus (Послання) ,(13 до н. е.) Carminum liber quartus або Оди IV

Публій Овідій Назон
Публій Овідій Назон або: Овідій (20 березня 43 до н. е., Сульмон, Апенніни—†17 н.е), останній з поетів «золотої доби» римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську літературу з Середніх віків по наш час.
Згідно автобіографічного твору «Скорботні елегії», Овідій народився в забезпеченій провінційній сім'ї вершницького стану.
Овідій виховувався в атмосфері імперії Октавіана Авґуста, коли по закінченню громадянських воєн надзвичайно зросла заможність італійських землевласників. Поет відобразив у своїй творчості ідеологію вершницького стану, що досяг в той час свого найвищого економічного розвитку.

Висновок
Отже, Антична література — це література стародавніх греків і римлян.Історично грецька література передувала римській.
До грецький поетів належали: Гомер, Тіртей, Сапфо, Анакреонт, Архіох та ін.
До римський поетів належали: Софокл, Есхіл, Публій Овідій Назон,Горацій,Публій Вергілій Марон та ін.
Інформацію знайдено:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Антична_література
http://uk.wikipedia.org/wiki/Гомер
http://uk.wikipedia.org/wiki/Іліада
http://uk.wikipedia.org/wiki/Одісей
http://uk.wikipedia.org/wiki/Давньогрецька лірика
http://uk.wikipedia.org/wiki/Давньогрецькі поети і поетеси
http://uk.wikipedia.org/wiki/Енеїда
http://uk.wikipedia.org/wiki/Давньоримські поети