Презентація на тему «Шарль Бодлер» (варіант 1)

Шарль Бодлер — предтеча символізму

Що означає назва збірки «Квіти Зла»?
Яку концепцію Краси виклав Ш.Бодлер у збірці?
Яким чином у вірші «Гімн Красі» протиставляється Добро і Зло?
Як зображується доля поета у вірші «Альбатрос»?
1. Робота із картками.

Тест
Волт Вітмен

1. Волт Вітмен – поет …
Англійський
Американський
Шотландський

2. Волт Вітмен народився 3 травня 1819…
на острові Лонг-Айленд
в Манхеттемі
в Лондоні

3. Родина Вітмена не відзначалася…
Особливим достатком
Особливою культурою
Особливою релігійністю

4. Волт починає трудове життя…
У 11 років
У 14 років
У 17 років

5. Роман Вітмена "Франклін Іванс, або П'яничка" був написаний…
Під час лікування поета від алкоголізму
У співавторстві з Едгаром По
На замовленням товариства тверезості

6. Знайдіть помилку. Під час Громадянської війни Вітмен…
працює санітаром у вашингтонських шпиталях
стає поетом-агітатором військ Півдня
видає збірку «Бий, барабане!

7. Вірш Вітмена "О капітане, мій капітане" присвячений…
Трагічній долі поета
Президенту Аврааму Лінкольну
Батькові Вітмена

8. Славу Вітмену принесла…
Збірка «Квіти зла»
Збірка «Про себе»
Збірка «Листя трави»

9. Над цією збіркою Вітмен працював …
15 років
25 років
35 років

10. 4 липня 1855 року стає знаменною датою в історії американської літератури…
Народився Волт Вітмен
Здійснене перше видання книги "Листя трави"
Написаний цикл віршів про Авраама Лінкольна

11. Упродовж життя поета ця книга перевидавалась …
9 разів
19 разів
29 разів

12.Верлібр- це …
Назва збірки Волта Вітмена
Вірш, в якому відсутні метр та рима
Місто, де народився поет

Словникова робота:
Модернізм - (від франц. - новітній, сучасний) - напрям у літературі та мистецтві, який починає формуватися на межі XIX-XX ст. і набуває розквіту у 10—40-і роки XX ст. Модернізм тяжіє до умовних засобів художнього зображення та вираження, йому властивий дух експериментаторства.

Символізм (від франц. — знак, ознака) - художній напрям у мистецтві та літературі кінця XIX — початку XX ст. Його особливістю є тотальна «символізація» художнього мислення, внаслідок якої речі матеріального світу перетворювалися у свідомості митця на «знаки» певних душевних станів і вічних ідей, котрі знаходяться поза межами земної реальності, а художні образи — на символи, що тлумачилися як єдиний засіб прорватися через серпанок повсякдення до сутності речей, ідеальної краси та істинного сенсу.

Вірш прозою — невеликий прозаїчний твір ліричного характеру, графічно представлено як проза. У ньому відчутні повторення ритмічно подібних синтаксичних конструкцій, звукові переклички, рідше — рими і т. п., тобто ті засоби виразності, які використовуються у віршованій мові. Іноді цими властивостями володіють ліричні відступи в повістях і романах

Життєвий і творчий шлях Шарля Бодлера

Доля подарувала Шарлю П'єру Бодлеру всього 46 років, позначивши печаткою вже при народженні.
Коли 9 квітня 1821 р, він з'явився на світ, його батькові, Жозефу Франсуа Бодлеру, було 62 роки, а матері, Кароліні, — 28.

Батько помер, коли Шарлю не було ще й 6 років, але на все життя в душі Бодлера залишилося тепле дитяче почуття до батька, що межувало з поклонінням.

Він любив згадувати шляхетного сивого старого з красивим ціпком у руці, який гуляв з сином Люксембурзьким садом і пояснював символіку численних статуй.
Люксембурзький сад

Але психічна травма, яку митець отримав у дитинстві, полягала не в ранньому сирітстві, а в "зраді" матері, яка через рік після смерті чоловіка знов вийшла заміж за 39-річного генерала Опіка.

Відвертий, чесний І дисциплінований, Опік все ж таки не був звичайним солдафоном, хоча й зовсім не знався на мистецтві. Бодлер до самої смерті вітчима не пробачив йому, що той «забрав» у нього матір.

Але повторне одруження було ще не єдиною "зрадою" Кароліни Бодлер: у 1832 році 11-рІчного Шарля віддають в інтернат при ліонському Королівському коледжі, бо сім'я перебралася саме до Ліона.
Ліон

Тут і прокинулися почуття, що псували життя Бодлера до кінця його днів — образа, ревнощі, ненависть. Ліонський період життя тягнувся до 1836 р., коли родина Опік знов повернулася до Парижа.

Шарль закінчив коледж Людовіка Великого і, отримавши ступінь бакалавра, відчув, що не хоче більше продовжувати навчання. Це був акт протесту і звільнення — він вирішив стати "творцем".

Бодлер приятелював з молодими літераторами і навіть насмілився заговорити на вулиці з самим Бальзаком. Юнак не уникав сумнівних знайомств, вів богемне життя.

В результаті — хвороба століття "сифіліс" на все подальше життя стала причиною нервових зривів, фізичних недомагань, депресії, нудьги, тривоги Шарля Бодлера.

Нажахана поведінкою Шарля, родина Опік вирішує відправити його у далеку мандрівку. Юнака посадили на корабель, що відпливав до Калькутти, однак в Індію Бодлер так і не потрапив.

Він витримав 5 місяців на борту корабля і відмовився пливти далі.
В лютому 1843 року він знов опинився в Парижі, де його чекав батьківський спадок — 100 000 франків.

Ці гроші він витрачає надто швидко і безоглядно — на розваги, повій, на створення іміджу денді
(денді - чоловік, який підкреслено стежить за «лоском» зовнішнього вигляду та поведінки).

Бодлер усіма можливими засобами намагався вразити своїм зовнішнім виглядом: оксамитовий камзол, як у венеціанських аристократів; чорний фрак з циліндром на голові; вільна блуза, яку він вважав новою власною формою дендизму.

Хоча елегантна зовнішність і манери Бодлера справляли враження на жінок, він не намагався завести серйозні стосунки з порядною жінкою.

Гіпертрофована саморефлексія, нерішучість, невпевненість у собі як в чоловікові підштовхували його шукати жінку, поруч з якою він відчував би свою беззаперечну вищість, при цьому нічого не пояснюючи і не виправдовуючись.

Такою жінкою стала Жанна Дюраль, статистка одного з паризьких маленьких театрів. Протягом 20 років вона була його постійною коханкою, хоча не відзначалась ані красою, ані розумом, ані талантом.

У ставленні Бодлера до цієї дивної жінки відчувається не лише характер поета, а й його сприйняття проблеми зради (точніше внутрішнє застереження проти будь-якої "зради" — і фізичної, і моральної)

Вона відверто зневажала літературну діяльність Шарля, постійно вимагала у нього гроші, зраджувала при будь-якій нагоді, але Бодлер доглядав за нею, пізніше розбитою паралічем, забезпечував матеріально і був поруч до своєї смерті.

Саме з цією жінкою пов'язана величезна кількість віршів у збірці "Квіти Зла".
Літературна діяльність Бодлера починається у 40-і роки.

У цей момент вже написана частина поезій, що увійшли пізніше до складу його збірки, але вперше митець заявив про себе як літературний критик.

У середині 1844 р. сталася подія, яка підірвала душевний настрій Шарля — він був визнаний людиною неблагонадійною, яка потребує опіки і нагляду.

Причиною стала наркотична залежність Бодлера і легковажне ставлення до отриманого спадку (половину грошей він вже витратив на розваги). Родичі вимагали перед владою офіційної опіки.

Таким опікуном став нотаріус Ансель, який вів грошові справи Бодлера і видавав йому певну незначну суму щомісячно.

Душевному стану бунту, непокори, який був притаманний поету все життя, повністю відповідав революційний бунт у Франції 1848 р.
Сам Бодлер згадував:

"Моє сп'яніння в 1848 р. Якої природи було це сп'яніння? Жага помсти. Природне задоволення від руйнування".
Останні роки життя поета були сумними.

Збірка "Квіти Зла", що вийшла у 1857 р., зробила Бодлера відомим. Після появи цієї славнозвісної збірки митцю залишалося жити ще 10 років і два місяці.

Але оточений неймовірною самотністю і сумом, він встиг написати небагато, в тому числі 50 "віршів у прозі", які були не стільки шедевром нової поетичної форми, скільки поетичної думки.

У 1862 р. на повний голос "заговорила" давня хвороба Бодлера — почастішали напади запаморочення, жару, безсоння, майже божевілля.

Він практично нічого не пише, одягнений в лахміття, годинами ходить вулицями, намагаючись "загубитися" в натовпі.

Але все ж таки знаходить в собі сили читати лекції і домовитися про видання своїх творів.
Катастрофа сталася 4 лютого 1866 р., коли під час відвідання церкви Бодлер непритомніє.

У нього виявляють ознаки паралічу, часткову, а пізніше і остаточну втрату здатності говорити. У липні його перевозять до Парижа, де він і помер.

Збірка “Квіти зла”

Історія її створення.
1.Кінець 1840-х років: намір написати книгу віршів «Кола пекла» (за аналогією з твором Дайте «Божественна комедія»).

2. 1857 р.: випуск збірки «Квіти Зла» (у перекладі з французької може звучати як «Квіти Хвороби»). За цю книгу автора було притягнуто до суду, деякі вірші заборонені за “антиморальність”

Тільки у 1946 році цей присуд скасовано.
3. Збірка вийшла у червні 1857 і одразу потрапила в поле зору не лише читачів, а й прокуратури, яка відкрила судову справу і звинуватила поета в "зневажанні релігії".

Бодлер був наляканий майбутнім судом, але ще більшою мірою його образило саме звинувачення суду:

"жорстоку книгу", в яку він вклав все своє серце, всю свою ніжність, всю свою релігію, всю свою ненависть", судді оголосили брутальною порнографією — твором, який містить "непристойні й аморальні місця й вислови".

Покарання Бодлера було м'яким — 300 франків штрафу, до того не за "зневажання релігії", а за образу суспільної моралі, у зв'язку з чим автору було запропоновано вилучити із збірки шість поезій.

• Структура збірки 1.посвята,
2. вступ і
3.шість циклів («Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Квіти Зла», «Бунт», «Смерть»).

Основний зміст книги як цілісного твору, де протиставляються Добро і Зло, тому домінантами поетики є контраст і символіка.
 

• Ліричний герой - це дисгармонійна особа, яка втратила душевну рівновагу, спокій, нібито намагається опиратися пануванню зла хоча б у своїй душі,

але водночас втрачає віру. Бодлер намагається розкрити духовний світ сучасної людини, реальність існування якої він уявляє царством моральної хворобливості.

“Гімн Красі” як програмний вірш збірки

З'ясуємо сутності концепції Краси, висловленої у вірші - джерелом прекрасного однаковою мірою можуть бути Добро і Зло.

Предмет зображення у вірші Бодлера — переживання самого поета, його зболена, страдницька душа, яка на теренах жорстокого життя шукає рятівного притулку та ідеалу.

Він розмірковує над сенсом життя, взаєминами людини з Природою і Всесвітом, над призначенням митця тощо.

Красо! Чи з неба ти, чи з темної
безодні —
В твоєму погляді — покара і вина.
Безумні злочини й діяння
благородні;
Захмелюєш серця, подібно до вина,

В твоєму погляді — і присмерк, і
світання,
Як вечір грозовий. приносиш
аромат.
Німим стає герой з твого
причарування.
І сміливішає дитина во сто крат.

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із
провалля,
Йде Фатум, наче пес, за покроком
твоїм;
І, розсіваючи біду чи безпечалля,
У всьому вільна ти, хоч пані над
усім!

Красо! Ти по мерцях
ступаєш без мороки.
Злочинство, ревність, жах —
то наче золоті
Коштовності,
твої чарівливі брелоки,
Що витанцьовують
на твому животі.

Коханець зморений,
що пригортає милу,
Що кволо хилиться й
зітхає раз у раз,
Нагадує того,
хто сам свою могилу
Вкриває ласками
у свій вмирущий час.

Немає значення,
чи з пекла ти, чи з раю,
Потворно вибредна,
страхітлива й свята,
Як до безмежностей,
що я про них не знаю,
Але жадаю їх,
відчиниш ти врата!

Це байдуже, хто ти,
чи Діва, чи Сирена,
Чи Бог, чи Сатана,
чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя,
о владарко натхненна,
Зробила легшим ти,
а всесвіт — менш гидким!

У двох останніх рядках автор говорить про роль краси у житті людини. Якою б не була природа краси, вона надихає поета, є для нього владаркою натхненною, і найголовніше — робить життя легшим, “а всесвіт — менш гидким!”

Та найголовніше, що всеосяжна краса, на думку поета, допоможе йому “відчинити врата” “до безмежностей”, зазирнути у заборонене та незвідане.

Адже Бодлер, як і інші митці та філософи його часу, вважав, що за реальністю, яку бачить людина, існує світ ідей, який вона бачити не може.

Ось він-то і є справжнім, а видимий, реальний світ — його блідий відбиток. Цей справжній таємничий світ не можна осягнути розумом, але його можна відчути, вгадати інтуїтивно, підсвідомо, — вважав Бодлер.

Митець повинен стати медіумом, провідником, інструментом цього ідеального світу, адже лише йому може відкритися глибина життя у явищах повсякденності.

І ці явища у новому мистецтві стають символами.