Презентація на тему «Фауст» (варіант 1)
227
Слайд #1
Опозиція Фауст – Мефістофель:діалектичне вирішення проблеми добра і зла
Слайд #2
Вічний образ
Образ Фауста, подібно до образів Прометея, Дон Жуана, Дон Кіхота, Гамлета, належить до так званих «вічних» образів людства, тобто таких образів, які найбільш виразно і яскраво концентрують у собі сутність певних сторін людської природи, втілюють певний тип людської поведінки.
Образ Фауста, подібно до образів Прометея, Дон Жуана, Дон Кіхота, Гамлета, належить до так званих «вічних» образів людства, тобто таких образів, які найбільш виразно і яскраво концентрують у собі сутність певних сторін людської природи, втілюють певний тип людської поведінки.
Слайд #3
Справжній Йоган Фауст Ім'я Фауст (з латинської «faustus») означає «щасливий», «вдалий»
Слайд #4
Роздуми Фауста про сенс буття
Слайд #5
Життєва позиція Фауста
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б'ється день у день за них.
Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю.
Тоді гукнув би до хвилини:
Постій, хвилино, гарна ти!
Ніяка вічність не поглине
Мої діла, мої труди!
Провидячи те щасне майбуття,
Вкушаю я найвищу мить життя.
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б'ється день у день за них.
Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю.
Тоді гукнув би до хвилини:
Постій, хвилино, гарна ти!
Ніяка вічність не поглине
Мої діла, мої труди!
Провидячи те щасне майбуття,
Вкушаю я найвищу мить життя.
Слайд #6
Мефістофель – (з давньоєврейської) «мефіс» — руйнівник, «тофель» — обманщик
«… тої сили частина, що робить лише добро, бажаючи лише злого», - так Мефістофель іронічно характеризує себе
«… тої сили частина, що робить лише добро, бажаючи лише злого», - так Мефістофель іронічно характеризує себе
Слайд #7
Договір укладено!.. Підпис, звичайно, кров'ю…
Слайд #8
Діалектика образу Мефістофеля
Постійно прагнучи зла людині, Мефістофель, який також є частиною Божого задуму, утверджує добро, хоча є його запереченням або спробами протистояти йому.
Постійно прагнучи зла людині, Мефістофель, який також є частиною Божого задуму, утверджує добро, хоча є його запереченням або спробами протистояти йому.
Слайд #9
Погляд Мефістофеля
Утіхи, щастя — все йому в ненасить,
Жаги ніколи спрагнений не вгасить;
Бідаха рветься зупинить
Пусту, благу останню мить!
Боровся він зо мною скільки сил,
Та час — за нас: упав старий на діл.
Годинник став...
Утіхи, щастя — все йому в ненасить,
Жаги ніколи спрагнений не вгасить;
Бідаха рветься зупинить
Пусту, благу останню мить!
Боровся він зо мною скільки сил,
Та час — за нас: упав старий на діл.
Годинник став...
Слайд #10
Одна із спокус - Маргарита
Маргарита у творі Гете виконує важливу роль, оскільки є уособленням тих моральних і природних засад людського існування, які символізують божественне начало людської душі і які виявляються непідвладними ані згубній владі диявола.
Маргарита у творі Гете виконує важливу роль, оскільки є уособленням тих моральних і природних засад людського існування, які символізують божественне начало людської душі і які виявляються непідвладними ані згубній владі диявола.
Слайд #11
Смерть та вознесіння Фауста
Слайд #12
Бог прощає Фауста та приймає його душу
Слайд #13
Трагедія «Фауст» стала вершиною творчості Йоганна Вольфганга Гете, вона мала надзвичайний вплив на світове мистецтво.
Її образи стали вічними у світовій літературі:
Фауст — втілення непоборного прагнення пізнання і діяльності;
Мефістофель — скептичного заперечення та руйнування;
Маргарита — відданого і нещасного кохання.
Її образи стали вічними у світовій літературі:
Фауст — втілення непоборного прагнення пізнання і діяльності;
Мефістофель — скептичного заперечення та руйнування;
Маргарита — відданого і нещасного кохання.
Слайд #14
Фінал трагедії
Образи гетевської трагедії, як і сенс її фіналу є неоднозначними та суперечливими і ставлять перед читачем більше запитань, аніж дають на них відповідей. Втім, очевидно, такою й була кінцева мета Гете.
Завершуючи «Фауста», він писав у одному з листів, що трагедію задумано так, щоб у ній «усе разом являло відверту загадку, яка знову й знову непокоїтиме людей і даватиме їм поживу для роздумів».
Образи гетевської трагедії, як і сенс її фіналу є неоднозначними та суперечливими і ставлять перед читачем більше запитань, аніж дають на них відповідей. Втім, очевидно, такою й була кінцева мета Гете.
Завершуючи «Фауста», він писав у одному з листів, що трагедію задумано так, щоб у ній «усе разом являло відверту загадку, яка знову й знову непокоїтиме людей і даватиме їм поживу для роздумів».
