Презентація на тему «Генріх Гейне» (варіант 5)
652
Слайд #1
“Я світив вам у темряві …”
Генріх Гейне – “ останній поет романтичної епохи ”
Генріх Гейне – “ останній поет романтичної епохи ”
Слайд #2
Видатний німецький поет Генріх Гейне
Народився 13 грудня 1797 року в місті Дюссельдорф в родині збіднілого комерсанта Самсона Гейне
Народився 13 грудня 1797 року в місті Дюссельдорф в родині збіднілого комерсанта Самсона Гейне
Слайд #3
Дюссельдорф
Старовинне німецьке місто Дюссельдорф розташоване на зелених берегах величного Рейну, там, де в нього впадає річка Дюссель. Це батьківщина Генріха Гейне.
Старовинне німецьке місто Дюссельдорф розташоване на зелених берегах величного Рейну, там, де в нього впадає річка Дюссель. Це батьківщина Генріха Гейне.
Слайд #4
Музей Гейне в Дюссельдорфі
В цьому будинку 13 грудня 1797 року народився великий поет.
В цьому будинку 13 грудня 1797 року народився великий поет.
Слайд #5
Амалія Гейне
Перше кохання Гейне – його двоюрідна сестра Амалія. Дівчина відкинула любов бідного родича. Страждання від нещасливого кохання – головна тема знаменитої збірки віршів – “ Книга пісень ”
Перше кохання Гейне – його двоюрідна сестра Амалія. Дівчина відкинула любов бідного родича. Страждання від нещасливого кохання – головна тема знаменитої збірки віршів – “ Книга пісень ”
Слайд #6
І. Шишкін. “ На півночі дикій…”
“ Книга пісень “ розпочинається циклом “ Страждання юності “. Один з найвідоміших творів цього циклу – вірш “ Сосна ” . За його мотивами російський художник І. Шишкін написав картину “ На півночі дикій… “
“ Книга пісень “ розпочинається циклом “ Страждання юності “. Один з найвідоміших творів цього циклу – вірш “ Сосна ” . За його мотивами російський художник І. Шишкін написав картину “ На півночі дикій… “
Слайд #7
Скеля Лорелей
Прогулюючись берегом Рейну, Гейне почув легенду про Лорелею – русалку, що жила в річці. Цю скелю німці так і називають – Скеля Лорелей.
Прогулюючись берегом Рейну, Гейне почув легенду про Лорелею – русалку, що жила в річці. Цю скелю німці так і називають – Скеля Лорелей.
Слайд #8
Лорелея
Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті.
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має.
І косу розчісує ним,
І дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
Незнана красуня на кручі
Сидить у самоті.
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має.
І косу розчісує ним,
І дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
Слайд #9
Статуя Лорелей у Бронксі, Нью-Йорк
Слайд #10
Париж, бульвар Монмартр
В 1831 році Гейне був змушений емігрувати з Німеччини. Він оселився в Парижі, де й прожив до самої смерті.
В 1831 році Гейне був змушений емігрувати з Німеччини. Він оселився в Парижі, де й прожив до самої смерті.
Слайд #11
Гейне та його дружина Матильда
Дружина великого поета була неосвіченою селянкою. Але вона дуже кохала свого чоловіка і віддано доглядала за ним до самої його смерті.
Дружина великого поета була неосвіченою селянкою. Але вона дуже кохала свого чоловіка і віддано доглядала за ним до самої його смерті.
Слайд #12
Гейне у “ матрацовій могилі “
Останні вісім років життя Гейне провів прикутим до ліжка через тяжку хворобу. Але все одно продовжував писати.
Останні вісім років життя Гейне провів прикутим до ліжка через тяжку хворобу. Але все одно продовжував писати.
Слайд #13
Могила Гейне в Парижі
Помер Генріх Гейне в Парижі 17 лютого 1856 року. Поховали його на кладовищі Монмартр.
Помер Генріх Гейне в Парижі 17 лютого 1856 року. Поховали його на кладовищі Монмартр.
Слайд #14
Генріх Гейне “ Гімн “
Я – меч, я – полум'я.
Я свтив вам у темряві, і коли битва розпочалась, я бився попереду, в першім ряду.
Круг мене лежать трупи моїх друзів, але ми перемогли. Ми перемогли, але навколо скрізь лежать трупи моїх друзів. У радісних вигуках тріумфальної пісні похоронні хорали звучать. Та в нас нема часу ані для радості, ані для суму. Знову сурмлять сурми, провіщаючи нову боротьбу.
Я – меч, я – полум'я.
Переклад П. Тичини
Я – меч, я – полум'я.
Я свтив вам у темряві, і коли битва розпочалась, я бився попереду, в першім ряду.
Круг мене лежать трупи моїх друзів, але ми перемогли. Ми перемогли, але навколо скрізь лежать трупи моїх друзів. У радісних вигуках тріумфальної пісні похоронні хорали звучать. Та в нас нема часу ані для радості, ані для суму. Знову сурмлять сурми, провіщаючи нову боротьбу.
Я – меч, я – полум'я.
Переклад П. Тичини
