Презентація на тему «Життя і творчість Ольги Кобилянської» (варіант 2)

Презентація
на тему:
“Життя і творчість
Ольги Кобилянської”
Студентки 1 курсу
Групи 9П-30
Маловічко Яни

Ольга Кобилянська - це письменниця глибоких душевних переживань, напруженої думки, ліричних настроїв. Вона виступила як прозаїк-новатор. Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. в невеликому містечку Гура-Гумора Кимпу-лунзького повіту в Південній Буковині (тепер Румунія).

Батько Кобилянської – Юліан Кобилянський, українець, походив з Тернопільської області, мама, Марія Вернер, наполовину полька і німкеня. Мама найбільше розмовляла з дітьми польською, тато – українською, а між собою вони спілкувалися німецькою.

Ольга Кобилянська закінчила 4 класи школи, а свій високий рівень знань досягла самостійно. Письменниця добре малювала, грала на різних музичних інструментах (а навчилася грати на слух), була хорошою вершницею.

Перші свої вірші написала німецькою мовою. Цікаво, що Ольга Кобилянська підписувалася "Кобиляньска", бо саме таке написання започаткував її батько.

Рукопис найпершої повісті Кобилянської, датованої 1880 роком, “Гортенза, або Доля однієї дівчини” був написаний німецькою мовою.

Книга супроводжує Ольгу Кобилянську з того моменту, як вона навчилася читати. Навчилася читати вона навіть не українською мовою , не німецькою, а польською. А перша прочитана книга була чеською мовою. Вона входить у світ книги, у світ читання. І далі вже пішло: шукає, хапає, ловить ті книги. Також мала добру пам'ять і могла декламувати твори із "Кобзаря" кілька годин.

У родині Кобилянських завжди було особливе ставлення до музики. Про це свідчать альбоми з піснями, які любили в родині Кобилянських. Пісенники переписували і батько, і брат, і сама Ольга. А ще майже всі члени родини грали на якомусь інструменті, дехто гарно співав. Сама Кобилянська грала на цитрі (струнний щипковий інструмент, що ставиться на коліна). А ще – на дримбі та фортепіано. Усі ці раритети – родинні пісенники, фортепіано, цитра дбайливо зберігаються у Чернівцькому літературно-меморіа­льному музеї Ольги Кобилянської.

Родина Кобилянських. Чернівці, 1898 рік. Стоять (зліва направо): Олександр, Юліан, Степан, Володимир. Сидять (зліва направо): Максим, Євгенія, Марія Йосипівна (мати), Юліан Якович (батько), Ольга.

Видатна українська письменниця прожила в Чернівцях понад 50 років.

Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської в Чернівцях

Ольга Кобилянська мріяла побачити море, але за все життя так його і не побачила. Дуже багато атрибутів моря у особистих речах мала – від венеціанського човника до різних мушель. Проте письменниця майстерно описала шторм на морі.

Напевно один із найцікавіших експонатів – це подарована пляшка морської води.

Ліжко в музеї письменниці дуже маленьке. Виявляється, Ольга Кобилянська була невисокого зросту, не вищою за 1,60 м. І що ще цікаво: тут же, поруч ліжка, на невеликій тумбочці – дзвінок, у який вже хвора письменниця дзвонила, коли прокидалася вранці.

Коли вже була досить поважного віку та хвора, то просила у рідних назбирати осіннього листя, бо дуже любила саме цю пору.

Ольга Кобилянська так і не вийшла заміж.Ольга Кобилянська дуже
кохала Йосипа Маковея, але той не відповів їй тим же почуттям.За давньою легендою, дівчина, яка знайде едельвейси, буде дуже щасливою і матиме міцну та велику родину. Ольга маленькою дівчиною на крутих схилах назбирала ці квіти, але повір'я так і
не справдилося. Але цей гербарій був завжди з нею.
 

Йосип Маковей

У Кобилянської була прийомна донька – Олена. Ольга і її сестра Євгенія опікувалися цією дівчинкою від народження. І якщо говорити про нащадків Ольги Кобилянської, то вони залишилися лише по лінії брата Олександра (батька Олени). Брат письменниці Максим мав двох доньок і одного онука, але той був бездітний. Юліан мав трьох дітей, і вони – бездітні. Степан, Володимир, Євгенія дітей не мали.

Із Лесею Українкою Ольга Кобилянська вперше поспілкувалася саме на Полтавщині – чернівчанка приїздила до Києва на археологічний з'їзд, але всі засідання велися російською, якої Кобилянська не знала. Напевно, тоді ж виникла думка зустрітися із давньою подругою по листах. Цікавий факт, що листи Лесі Українки збереглися, а ось Ольги Кобилянської – практично лише півтора. Леся Українка не мала звички зберігати листи.
Лист до О.Ю.Кобилянської. 25.09.1906 р

Леся Українка і
Ольга Кобилянська
З письменницею Лесею Українкою вони були знайомі 14 років, але бачилися тричі за життя. Два з них - Леся Українка приїжджала у Чернівці.

Прості люди її дуже поважали і мали за щастя, коли вона виглядала із віконця і кланялася їм за пісні перед вікнами. Після перенесеного інсульту будні письменниці часто зводились до того, що Ольга сиділа у кріслі і дивилася у вікно.

Срібний лавровий вінок, який подарували львів'яни в знак поваги до таланту.

Ольга Кобилянська похована у Чернівцях поруч з батьками

Ольгу Кобилянську вшанували у місті, де вона народилася

Ольгу Кобилянську вшанували у місті, де вона народилася

Драмтеатр ім. О.Кобилянської