Презентація на тему «Григорій Сковорода» (варіант 2)

З грудня
1722
Робота
Учениці 9 класу
Слобідського НВК
Новоселицького району
Бодніцької Юлії

1.Біографія
4.Афоризми та крилаті вислови
3.Літературна спадщина
2.Видатні особистості про
Г. Сковороду
6.Обличчя української історії
(фільм)
5.Літературна розминка

Біографія
Народився письменник-просвітитель ХVII ст. Григорій Сковорода 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині, в сім‘ї Сави і Паланки Сковородів — малоземельних селян із козаків. Батьки Григорія славилися на всю округу чесністю і
правдивістю,
гостинністю і пра-
цьовитістю;
так виховували
і Гриця.
Одного дня повів тато сина до дяка в науку. Навчався Григорій із цікавістю і навіть був на привілейованому становищі, бо дяк виявив у хлопця надзвичайної краси голос, навчив нотної грамоти, поставив першим співаком у церковному хорі, давав читати книжки і підготував до вступу в академію.

Битим шляхом через Пирятин, пішки, жадібним до знань, Григорій дістався до Києва і став одним із наполегливих і тямущих студентів.
У 1753-му році Григорій закінчив академію. На цей час він вже поет, композитор, соліст і музикант. Його відряджають до Петербурга в придворну капелу, бо він прославився чудовим басом, грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах, сопілці.
Згодом він стає викла-
дачем синтаксису, грецької
мови та етики у Харківському колегіуму. Сковорода був незвичайним учителем: писав
байки, викладав стародавні мови, глибоко цікавився математикою, географією, економікою.

9 листопада 1794 року Григорій Савич помер. Помер так просто, як і жив… Останнє десятиріччя життя Сковороди – це роки його слави. Всі хотіли його бачити. У Харкові, Бєлгороді та багатьох селах виникли гуртки послідовників його вчення і способу життя. Останнє десятиріччя життя Сковороди – це вершина творчості письменника. Про це Павло Тичина писав:"Він свідомо обрав своїм кабінетом цілий світ, при обміркуванні його творів присутні були і небо над головою, журавлі, лелеки, тополі, озера, ліси і тверда земля під ногами, а головне – люди".
Справді, боляче те, що за його життю не надруковано ні жодного твору. Але його поезія, притчі поширювалися на Україні вустами народу. Він написав 30 прозових байок, пізніше склали збірочку "Байки Харківські". Велику славу письменнику принесла збірка ліричних поезій "Сад божественних пісень".

Тарас Григорович Шевченко про Григорія Сковороду:
Василь Яременко в передмові до вибраних творів Григорія Савича зазначає:"Для Т.Г. Шевченка твори Сковороди були не лише підручною книгою, але й незглибимим джерелом філософської і поетичної думки, з якого повною мірою черпала допитлива душа генія"
У в вірші "А. О. Козачковському" Тарас Шевченко писав:
Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п'ятака — Бо я було трохи не голе, Таке убоге — та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду...
Максим Рильський про Григорія Сковороду:
Благословенні ви, сліди,Не змиті вічності дощами,Мандрівника СковородиЗ припорошілими саквами,Що до цілющої водиПростує, занедбавши храми.
М. Рильський, "Слово про рідну матір"
Лев Толстой про Григорія Сковороду:
Багато в його світогляді є дивовижно близького мені. Я недавно іще раз його перечитав. Мені хочеться написати про нього. І я це зроблю. Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні й твори!

Дмитро Павличко про Григорія
Сковороду:
СКОВОРОДА
Хвала і слава сонцеві і росам,Що розсипають по мураві день.Ганьба розледачілим малоросам,Що не достукався до них Монтень.
А як прийшов у чорному жупаніКозацький син з чолом у небеса,Вони його з маєтків і плебанійПрогнали, як заразливого пса.
І, виламавши палицю із тину,Він темними байраками пішовКріпацьким дітям викладать латину,Бентежити думками рабську кров.
Де хата димом і добром зігріта,Ставав у дверях, величав і сив,Притулку для Платона й ДемокрітаІ хліба він, соромлячись, просив.
Збиралися статечно, як лелеки,Навколо нього тихі мужики.
Він голови єпископські, як глеки,Словами розбивав на черепки.
Не відшукати щастя для вітчизни,Як в немочі проказній людський рід.Він біблію, немов ріку пустизни,Пересікав не раз уплав і вбрід.
Він риб шукав - знаходилися змії,Чіплялися до рук і ніг вужі.Святому сину покритки МаріїПробачити не міг святої лжі.
Малого більший тузає й тусає -Правдиве це і вічне, як трава.А серце в серце гляне й замерзає:Там звір лежить з обличчям божества.
Чи звіра брав мудрець на поворозку,Чи бога брав мудрець на воловід?Мала частинка світу в людськім мозку,А в кожнім серці людськім - цілий світ.
Живем і помираєм ненароком.Шукаєм правди, хоч вона страшна...Над людством нахилявсь, як над потоком.В якому видно воду аж до дна.

Літературна спадщина
ГОЛОВА I ТУЛУБ
(Байка)
ЖАЙВОРОНКИ
(Байка)
ПСИ
(Байка)
Бджола та Шершень
(Байка)
DE LIBERTATE
(Про свободу)

Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
_____________________________
Критика,коментарі до твору, пояснення (стисло) Найбільша цінність для ліричного героя (а разом із ним і для автора) — це воля, особиста свобода. Проти волі всі інші принади світу — болото. Взірцем борця за волю народу Г. Сковорода називає Богдана Хмельницького, гетьмана, що очолив національно-визвольну війну українського народу проти польської шляхти. Вірш емоційно багатий, у ньому використані риторичні питальні та окличні речення, звертання. 
De libertate

— Скажи менi, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї працi не стiльки тобi самiй, як людям кориснi, а тобi часто i шкодять, приносячи замiсть нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурiсть свою збирати мед. Багато у вас голiв, але всi безмозкi. Видно, що ви без пуття закоханi в мед.
— Ти поважний дурень, пане раднику,— вiдповiла Бджола.— Мед любить їсти й ведмiдь, а Шершень теж не проти того. I ми могли б по-злодiйському добувати, як часом наша братiя й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрiвнянно бiльша радiсть збирати мед, анiж його споживати. До сього ми народженi i будемо такi, доки не помремо. А без сього жити, навiть купаючись у меду, для нас найлютiша мука.
 
Сила:
Шершень — се образ людей, котрi живуть крадiжкою чужого i народженi на те тiльки, щоб їсти, пити i таке iнше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому дiлi трудиться. Багато шершнiв без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нiчого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.
Бджола та Шершень

Тулуб, одягнутий  у розкiшну,  франтовиту, з  дорогими прикрасами одiж, величався перед Головою i дорiкав їй тим, що на неї й десятої частини не припадає того багатства, яке має вiн. — Слухай-но, дурню! Коли може помiститися твiй розум у черевi, то затям, що так робиться не через велику твою вартiсть, а тому, що годi тобi обiйтися таким малим, як це можу я, — вiдказала Голова.
Фабулка ця для тих, хто честь свою на самiй пишнотi поклали.
Голова і тулуб

ПСИ
У селi в господаря жило два пси. Довелося якось повз ворота проїжджати незнайомцевi. Один пес вискочив, погавкав, доки чоловiк не зник iз очей, i повернувся до двору. Що це тобi дало? — спитав другий собака. У всякому разi не так нудно, — вiдповiв той. Але ж не всi,— сказав розумнiший, — переїжджi такi, щоб їх обов'язково мати за ворога нашого господаря. Коли б так, то б i я повинностi своєї не залишив, хоч iще з минулої ночi в мене пошкоджено вовчими зубами ногу. Собакою бути — це рiч непогана, а от брехати на кожного — зле.
С и л а. Розумний чоловік знає, що ганити, а дурний ляпає без розбору

Ще в давнi часи, коли черепахи в орлiв лiтати вчилися, молодий Жайворонок сидiв недалеко вiд того мiсця, де одна зi згаданих черепах, за розповiддю мудрого Езопа, своє лiтання щасливо з великим шумом та грюком скiнчила на каменi. Жайворонок злякався i, тремтячи всiм тiлом, дiстався до свого батька. — Батечку! Бiля тiй гори, мабуть, сiв орел, про якого ти менi розповiдав колись, що то найстрашнiша й найсильнiша з усiх птиця... — А чому тобi так здалося, синку? — спитав старий. — Батечку! Коли вiн сiдав, я такої швидкостi, шуму i грому нiколи ще не бачив. — Коханий мiй синку, — сказав старий. — Ти маєш молоденький розумець. Знай, друже мiй, i завжди спiвай отаку пiсеньку:
Не той орел, що високо лiтає, А той, що легко сiдає...
С и л а. Багато хто не за призначенням починає велике дiло, та погано кiнчає. Всякiй справi а печаттю добрий намiр i кiнець.
Жайворонки

Афоризми та крилаті вислови
«Коли володар маєтків живе щасливо, не тому він щасливий, що володіє ними: щастя до маєтків не прив'язане».
Це прислів'я вчить, тому що не всі багаті люди щасливі і щастя не залежить від багатства.
 
«Найдобріша людина тим неспокійніша і нещасніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена».
Прислів'я вчить, що не треба обирати посаду, з якою не зможеш впоратись.
 
 

«Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку ти щасливий».
Якщо почав робити щось, то треба це робити упевненно і до кінця.
 
«Ми народилися для справжнього щастя і мандруємо до нього, а життя наше – шлях, що тече, як річка».
Цей крилатий вислів означає,що у кожної людини є щастя, і вона через все життя до нього мандрує.
 
«І ми могли б по – злодійському добувати, як часом ваша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радісить збирати мед, аніж його споживати».
 

«Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою».
Прислів'я свідчить про те, що треба пізнати себе, знайти справу, до якої будеш мати прихильність,щоб бути насправді щасливим.
 
«Щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе– ходитимеш у темряві і боятимешся там, де страху й не бувало».
У цьому прислів′ї автор мав на увазі, що треба не боятися щастя, а треба боротися за нього.
 

1. Де народився Г. Сковорода?
 
На Полтавщині
2.Ким був батько поета?  
Козаком
3.У якому колегіумі Сковорода викладав піїтику?
 
У Переяславському
4.До якої збірки письменник бере епіграфи з біблії?
«Сад божественних пісень».
 
5.Скільки років автор писав байки до збірки «Сад божественних пісень»?
 
Тридцять два роки
Літературна розминка
6.Коли помер Григорій Савич?
9 листопада

Дякую за увагу!!!