Презентація на тему «Давня українська література» (варіант 2)
767
Слайд #1
Давня українська література
Слайд #2
Давня українська література охоплює вісім століть (XI – XVIII ст.)
Слайд #3
Основні риси давньої української літератури
* Вона була рукописною, її пам'ятки здебільшого не мали стійкого тексту.
* Не розвинулось ще почуття авторської власності, тексти багатьох творів не зберегли ні імені їхніх авторів, ні дат написання.
* Ця література в основному була пов'язана з церквою, з історичними подіями, з тими чи іншими історичними особами.
* Вона була рукописною, її пам'ятки здебільшого не мали стійкого тексту.
* Не розвинулось ще почуття авторської власності, тексти багатьох творів не зберегли ні імені їхніх авторів, ні дат написання.
* Ця література в основному була пов'язана з церквою, з історичними подіями, з тими чи іншими історичними особами.
Слайд #4
Основні жанри давньої української літератури:
Апокри́фи (грец.αποκρυφος — таємний, прихований) — релігійно-легендарні твори, які не визнавались церквою канонічними й заборонялися. виниклі на рубежі нашої ери в елліністичному давньоєврейському і давньосирійському середовищі, а також на християнському Сході. Твори про персонажів і події Священної історії, що не ввійшли до офіційних іудейських і християнських церковних канонів.
Житія́ — життєписи людей, прилічених церквою до лику святих. Такі люди удостоювалися церковного шанування і поминання, складання.
Апокри́фи (грец.αποκρυφος — таємний, прихований) — релігійно-легендарні твори, які не визнавались церквою канонічними й заборонялися. виниклі на рубежі нашої ери в елліністичному давньоєврейському і давньосирійському середовищі, а також на християнському Сході. Твори про персонажів і події Священної історії, що не ввійшли до офіційних іудейських і християнських церковних канонів.
Житія́ — життєписи людей, прилічених церквою до лику святих. Такі люди удостоювалися церковного шанування і поминання, складання.
Слайд #5
Основні жанри давньої української літератури:
Літо́пис — історико-літературний твір у Київській Русі, пізніше в Україні, Росії та Білорусії, в якому оповідь велася за роками. Назва походить від структури літопису, де статті починались зі слів «в літо».
Сказа́ння, жанр розповідної літератури Київської Русі про історичних діячів та давні події. Образи і сюжети в сказаннях відзначаються поетичною вигадкою, хоча вони й розповідають про реальні події і про реальних осіб. Сказання наближаються до легенд. Широко відомі сказання про св. Бориса і Гліба, про Мамаєве побоїще тощо.
Літо́пис — історико-літературний твір у Київській Русі, пізніше в Україні, Росії та Білорусії, в якому оповідь велася за роками. Назва походить від структури літопису, де статті починались зі слів «в літо».
Сказа́ння, жанр розповідної літератури Київської Русі про історичних діячів та давні події. Образи і сюжети в сказаннях відзначаються поетичною вигадкою, хоча вони й розповідають про реальні події і про реальних осіб. Сказання наближаються до легенд. Широко відомі сказання про св. Бориса і Гліба, про Мамаєве побоїще тощо.
Слайд #6
Основні жанри давньої української літератури:
Патерики (грец. paterikon, лат. vita patrum від pater -батько) - життєписи і повчання святих отців Церкви, збірники оповідань про життя християнських святих отців, засновників християнської церкви, з країн християнського Сходу і Заходу.
«СЛОВО», ораторський жанр церковно-релігійного й повчального змісту в Київській Русі («Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона з першої половини XI ст.; вісім «Слів» Кирила Туровського. з другої половини XII ст. та ін.), а також церковно-ораторська проза XVII ст. (наприклад, велика збірка церковних проповідей Л. Барановича «Труби словес проповідних», 1674). У Київський Русі «Слово» мало значення також поетичного сказання
— поетичної повісті; найвизначніший зразок: «Слово о
Полку Ігоревім» (XII ст.).
Патерики (грец. paterikon, лат. vita patrum від pater -батько) - життєписи і повчання святих отців Церкви, збірники оповідань про життя християнських святих отців, засновників християнської церкви, з країн християнського Сходу і Заходу.
«СЛОВО», ораторський жанр церковно-релігійного й повчального змісту в Київській Русі («Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона з першої половини XI ст.; вісім «Слів» Кирила Туровського. з другої половини XII ст. та ін.), а також церковно-ораторська проза XVII ст. (наприклад, велика збірка церковних проповідей Л. Барановича «Труби словес проповідних», 1674). У Київський Русі «Слово» мало значення також поетичного сказання
— поетичної повісті; найвизначніший зразок: «Слово о
Полку Ігоревім» (XII ст.).
Слайд #7
Основні періоди давньої української літератури:
Слайд #8
Основні періоди давньої української літератури:
Слайд #9
Основні періоди давньої української літератури:
Слайд #10
Основні періоди давньої української літератури:
Слайд #11
Давня українська література має переважно рукописний характер. Навіть після запровадження друкарства (XVI ст.) більшість давніх творів писалися від руки і поширювалися серед читачів у такому вигляді.
Слайд #12
Найдавніші книги писали на спеціально
виготовлених для цього шкірах, що називалися пергаментом. Переважно ці шкіри були телячі. Спочатку пергамент привозили з грецьких земель (він за якістю нагадує білий і тонкий пергамент грецьких манускриптів), пізніше цей матеріал для письма почали виготовляти й на українських землях. Пергамент коштував дуже дорого, тому з ХІV ст. його замінили папером, який завозили з-за кордону. Виробництво власного паперу почалося в Галичині в першій половині ХVІ ст.
виготовлених для цього шкірах, що називалися пергаментом. Переважно ці шкіри були телячі. Спочатку пергамент привозили з грецьких земель (він за якістю нагадує білий і тонкий пергамент грецьких манускриптів), пізніше цей матеріал для письма почали виготовляти й на українських землях. Пергамент коштував дуже дорого, тому з ХІV ст. його замінили папером, який завозили з-за кордону. Виробництво власного паперу почалося в Галичині в першій половині ХVІ ст.
Слайд #13
Устав (письмо урочисте, спокійне)
Півустав (почерк більш швидкий, менш строгий, він може бути нахиленим, але ще зберігати чіткість, з'являється в кінці ХІУ ст.
Скоропис (букви з'єднуються між собою зв'язками, що давало можливість писати надзвичайно швидко).
Основні типи почерків, які існували в давній українській літературі:
Півустав (почерк більш швидкий, менш строгий, він може бути нахиленим, але ще зберігати чіткість, з'являється в кінці ХІУ ст.
Скоропис (букви з'єднуються між собою зв'язками, що давало можливість писати надзвичайно швидко).
Основні типи почерків, які існували в давній українській літературі:
Слайд #14
Текст писали у два кольори: чорним і червоним. Червоним — перші рядки, звідки вираз «червоний
рядок», а також окремі слова або речення, на які читач повинен був звернути особливу увагу.
рядок», а також окремі слова або речення, на які читач повинен був звернути особливу увагу.
Слайд #15
В оформленні староруської книги широко використовували декоративний елемент — в'язь. Це специфічний вид написання літер, коли назва або слово відігравали роль орнаменту, їх писали червоною фарбою, а в престижних виданнях і золотом.
Слайд #16
Усі рукописні книги «одягалися» в оправи для захисту та надання охайного вигляду. Для виготовлення оправи використовувалися добре висушені й оброблені дошки, які надійно скріплялися з блоком, їх покривали шкірою, а подекуди й коштовними тканинами, металевими прикрасами, які були багато орнаментовані. Обов'язковим елементом були орнаментовані застібки, відлиті з металу, найчастіше з бронзи.
Слайд #17
Головними осередками, де переписувалися книги, були монастирі, а переписувачами — ченці.
Слайд #18
Проте бували переписувачами й не ченці, а члени білого духовенства — священики, дяки; буває підпис, що працювали над перепискою книги піп із сином. Нарешті, за переписку бралися і світські освічені люди, навіть князі та княгині, бо ця праця вважалася богоугодною..
Ярослав Мудрий
Княгиня Ольга
Ярослав Мудрий
Княгиня Ольга
Слайд #19
Найвідоміші твори та їх автори:
Слід згадати Нестора-літописця, видатного давньоруського письменника, який об'єднав усі попередні літописи, відредагував і доповнив новими матеріалами про початок Русі, показав її місце в історії світу. Особливо докладно Нестор розповідає про східнослов'янські племена, їхні закони і звичаї, розкриває загальноруський патріотизм у класовій боротьбі. Важливо те, що дізнаємося з «Повісті временних літ» про початок слов'янської писемності (основоположники Кирило і Мефодій), про піклування Ярослава Мудрого освітою, культурою, будівельною справою...
Отже, ця пам'ятка розкриває
перед нами тривалий період
історії Давньої Русі.
Слід згадати Нестора-літописця, видатного давньоруського письменника, який об'єднав усі попередні літописи, відредагував і доповнив новими матеріалами про початок Русі, показав її місце в історії світу. Особливо докладно Нестор розповідає про східнослов'янські племена, їхні закони і звичаї, розкриває загальноруський патріотизм у класовій боротьбі. Важливо те, що дізнаємося з «Повісті временних літ» про початок слов'янської писемності (основоположники Кирило і Мефодій), про піклування Ярослава Мудрого освітою, культурою, будівельною справою...
Отже, ця пам'ятка розкриває
перед нами тривалий період
історії Давньої Русі.
Слайд #20
Найвідоміші твори та їх автори:
Важливим явищем була поява циклу творів під назвою «Поученіє» Володимира Мономаха. Дітей він повчав жити за законами християнської моралі: слухатися старших; дбати про тих, хто потребує допомоги; щоб слово не розходилося із ділами; не вести розпутне життя; переборювати лінощі, бо вони гублять людину; знати 5 мов. На основі
власного життя він застерігав дітей від
нерозважливих вчинків.
Важливим явищем була поява циклу творів під назвою «Поученіє» Володимира Мономаха. Дітей він повчав жити за законами християнської моралі: слухатися старших; дбати про тих, хто потребує допомоги; щоб слово не розходилося із ділами; не вести розпутне життя; переборювати лінощі, бо вони гублять людину; знати 5 мов. На основі
власного життя він застерігав дітей від
нерозважливих вчинків.
Слайд #21
Найвідоміші твори та їх автори:
Вагомий внесок у розвиток ораторського мистецтва вніс київський митрополит Іларіон своїм твором «Слово про закон і благодать». По суті це церковно-політичний трактат, який був написаний під час війни Русі із Візантією. Автор говорить про обшир християнської віри і тим самим створює власну патріотичну версію всесвітньої історії, вказуючи на місце Русі в ній.
Вагомий внесок у розвиток ораторського мистецтва вніс київський митрополит Іларіон своїм твором «Слово про закон і благодать». По суті це церковно-політичний трактат, який був написаний під час війни Русі із Візантією. Автор говорить про обшир християнської віри і тим самим створює власну патріотичну версію всесвітньої історії, вказуючи на місце Русі в ній.
Слайд #22
Найвідоміші твори та їх автори:
Звичайно ж, оригінальною пам'яткою є «Слово о полку Ігоревім». Це найвеличніший твір світового героїчного епосу. Автор не відомий, але це людина рідкісного поетичного таланту, бо створив шедевр про боротьбу русичів із половцями. Основна ідея твору — заклик руських князів до об'єднання, бо тільки спільними силами можна здолати ворога, захистивши цим свою Батьківщину.
Звичайно ж, оригінальною пам'яткою є «Слово о полку Ігоревім». Це найвеличніший твір світового героїчного епосу. Автор не відомий, але це людина рідкісного поетичного таланту, бо створив шедевр про боротьбу русичів із половцями. Основна ідея твору — заклик руських князів до об'єднання, бо тільки спільними силами можна здолати ворога, захистивши цим свою Батьківщину.
Слайд #23
Усі ці твори є гідним внеском у скарбницю світової духовної культури.
Слайд #24
Презентацію підготувала
учениця 9-Б класу
Шекера Анна
учениця 9-Б класу
Шекера Анна
