Презентація на тему «7 чудес Сонячної системи»
202
Слайд #1
7 чудес Сонячної системи
Слайд #2
Енцелад — найбільш геологічно активний супутник Сатурна. На ньому можуть бути водяні вулкани (гейзери), які оновлюють іній на поверхні та слугують джерелом речовини для розрідженого пилового кільця вздовж орбіти супутника. Проте енергетичне джерело цієї вулканічної та геологічної активності невідоме.
Чудо перше: Рідкі гейзери Енцелада
Чудо перше: Рідкі гейзери Енцелада
Слайд #3
Енцелад — найбільш геологічно активний супутник Сатурна. На ньому можуть бути водяні вулкани (гейзери), які оновлюють іній на поверхні та слугують джерелом речовини для розрідженого пилового кільця вздовж орбіти супутника. Проте енергетичне джерело цієї вулканічної та геологічної активності невідоме.
Чудо перше: Рідкі гейзери Енцелада
Чудо перше: Рідкі гейзери Енцелада
Слайд #4
Чудо друге: Стіна Япета
Стіна Япета — кільцевий гірський хребет, що оперізує по екватору супутник Сатурна Япет. Стіна має висоту до 13 км, до 20 км ширини і довжину 1,3 тис. км. Дана геологічна структура була відкрита космічним апаратом «Кассіні» 31 грудня 2004 року.
Стіна Япета — кільцевий гірський хребет, що оперізує по екватору супутник Сатурна Япет. Стіна має висоту до 13 км, до 20 км ширини і довжину 1,3 тис. км. Дана геологічна структура була відкрита космічним апаратом «Кассіні» 31 грудня 2004 року.
Слайд #5
Чудо друге: Стіна Япета
Стіна Япета — кільцевий гірський хребет, що оперізує по екватору супутник Сатурна Япет. Стіна має висоту до 13 км, до 20 км ширини і довжину 1,3 тис. км. Дана геологічна структура була відкрита космічним апаратом «Кассіні» 31 грудня 2004 року.
Стіна Япета — кільцевий гірський хребет, що оперізує по екватору супутник Сатурна Япет. Стіна має висоту до 13 км, до 20 км ширини і довжину 1,3 тис. км. Дана геологічна структура була відкрита космічним апаратом «Кассіні» 31 грудня 2004 року.
Слайд #6
Чудо третє: Вулкани Іо
Одночасно на поверхні планети зафіксовано виверження 10 вулканів.
Конфігурація вулканічного поля швидко змінюється — за 4 місяці між польотами Вояджера-1 і Вояджера-2 встигли потухнути одні вулкани і з'явитися інші.
Рельєф Іо теж швидко змінюється — повністю за декілька сотень років.
Найбільші виверження вулканів виносять речовину зі швидкістю 1 км/с на висоту близько 300 км. Жерла багатьох вулканів мають гігантські розміри.
Одночасно на поверхні планети зафіксовано виверження 10 вулканів.
Конфігурація вулканічного поля швидко змінюється — за 4 місяці між польотами Вояджера-1 і Вояджера-2 встигли потухнути одні вулкани і з'явитися інші.
Рельєф Іо теж швидко змінюється — повністю за декілька сотень років.
Найбільші виверження вулканів виносять речовину зі швидкістю 1 км/с на висоту близько 300 км. Жерла багатьох вулканів мають гігантські розміри.
Слайд #7
Чудо третє: Вулкани Іо
Одночасно на поверхні планети зафіксовано виверження 10 вулканів.
Конфігурація вулканічного поля швидко змінюється — за 4 місяці між польотами Вояджера-1 і Вояджера-2 встигли потухнути одні вулкани і з'явитися інші.
Рельєф Іо теж швидко змінюється — повністю за декілька сотень років.
Найбільші виверження вулканів виносять речовину зі швидкістю 1 км/с на висоту близько 300 км. Жерла багатьох вулканів мають гігантські розміри.
Одночасно на поверхні планети зафіксовано виверження 10 вулканів.
Конфігурація вулканічного поля швидко змінюється — за 4 місяці між польотами Вояджера-1 і Вояджера-2 встигли потухнути одні вулкани і з'явитися інші.
Рельєф Іо теж швидко змінюється — повністю за декілька сотень років.
Найбільші виверження вулканів виносять речовину зі швидкістю 1 км/с на висоту близько 300 км. Жерла багатьох вулканів мають гігантські розміри.
Слайд #8
Чудо четверте: Кільця Сатурна
Структура кілець Сатурна виглядає так – є три широких кільця – A, B і C.
Ці кільця видно в телескоп, а між кільцями A і B можна розрізнити щілину Кассін.
Хоча ця щілина не єдина – є і більш дрібні, але їх побачити важче.
Крім цих трьох великих кілець, є й більш вузькі і слабкі – D, E і F.
Розташовані від Сатурна вони в такому порядку – D, С, В, A, F, Є.
Найяскравіший з них – кільце B – в ньому найбільша щільність частинок.
Структура кілець Сатурна виглядає так – є три широких кільця – A, B і C.
Ці кільця видно в телескоп, а між кільцями A і B можна розрізнити щілину Кассін.
Хоча ця щілина не єдина – є і більш дрібні, але їх побачити важче.
Крім цих трьох великих кілець, є й більш вузькі і слабкі – D, E і F.
Розташовані від Сатурна вони в такому порядку – D, С, В, A, F, Є.
Найяскравіший з них – кільце B – в ньому найбільша щільність частинок.
Слайд #9
Чудо четверте: Кільця Сатурна
Структура кілець Сатурна виглядає так – є три широких кільця – A, B і C.
Ці кільця видно в телескоп, а між кільцями A і B можна розрізнити щілину Кассін.
Хоча ця щілина не єдина – є і більш дрібні, але їх побачити важче.
Крім цих трьох великих кілець, є й більш вузькі і слабкі – D, E і F.
Розташовані від Сатурна вони в такому порядку – D, С, В, A, F, Є.
Найяскравіший з них – кільце B – в ньому найбільша щільність частинок.
Структура кілець Сатурна виглядає так – є три широких кільця – A, B і C.
Ці кільця видно в телескоп, а між кільцями A і B можна розрізнити щілину Кассін.
Хоча ця щілина не єдина – є і більш дрібні, але їх побачити важче.
Крім цих трьох великих кілець, є й більш вузькі і слабкі – D, E і F.
Розташовані від Сатурна вони в такому порядку – D, С, В, A, F, Є.
Найяскравіший з них – кільце B – в ньому найбільша щільність частинок.
Слайд #10
Чудо п'яте: Велика червона пляма на Юпітері
Велика червона пляма — атмосферне утворення на Юпітері, найпомітніша особливість на диску планети.
Пляма перебуває приблизно на 22° південної широти і переміщається паралельно екватору планети.
Крім того, газ у ВЧП обертається проти годинникової стрілки з періодом оберту близько 6 земних діб.
Велика червона пляма — атмосферне утворення на Юпітері, найпомітніша особливість на диску планети.
Пляма перебуває приблизно на 22° південної широти і переміщається паралельно екватору планети.
Крім того, газ у ВЧП обертається проти годинникової стрілки з періодом оберту близько 6 земних діб.
Слайд #11
Чудо п'яте: Велика червона пляма на Юпітері
Велика червона пляма — атмосферне утворення на Юпітері, найпомітніша особливість на диску планети.
Пляма перебуває приблизно на 22° південної широти і переміщається паралельно екватору планети.
Крім того, газ у ВЧП обертається проти годинникової стрілки з періодом оберту близько 6 земних діб.
Велика червона пляма — атмосферне утворення на Юпітері, найпомітніша особливість на диску планети.
Пляма перебуває приблизно на 22° південної широти і переміщається паралельно екватору планети.
Крім того, газ у ВЧП обертається проти годинникової стрілки з періодом оберту близько 6 земних діб.
Слайд #12
Чудо шосте: Пояс астероїдів
Головний пояс астероїдів — сукупність астероїдів, розташованих між орбітами Марса та Юпітера.
Складається приблизно з 580 000 астероїдів. Ширина поясу — від 100 до 300 млн км.
У ньому є порожнини, в яких астероїдів майже нема.
Вони мають назву проміжкі Кірквуда та утворилися гравітаційною дією Юпітера.
Головний пояс астероїдів — сукупність астероїдів, розташованих між орбітами Марса та Юпітера.
Складається приблизно з 580 000 астероїдів. Ширина поясу — від 100 до 300 млн км.
У ньому є порожнини, в яких астероїдів майже нема.
Вони мають назву проміжкі Кірквуда та утворилися гравітаційною дією Юпітера.
Слайд #13
Чудо шосте: Пояс астероїдів
Головний пояс астероїдів — сукупність астероїдів, розташованих між орбітами Марса та Юпітера.
Складається приблизно з 580 000 астероїдів. Ширина поясу — від 100 до 300 млн км.
У ньому є порожнини, в яких астероїдів майже нема.
Вони мають назву проміжкі Кірквуда та утворилися гравітаційною дією Юпітера.
Головний пояс астероїдів — сукупність астероїдів, розташованих між орбітами Марса та Юпітера.
Складається приблизно з 580 000 астероїдів. Ширина поясу — від 100 до 300 млн км.
У ньому є порожнини, в яких астероїдів майже нема.
Вони мають назву проміжкі Кірквуда та утворилися гравітаційною дією Юпітера.
Слайд #14
Чудо сьоме: Вулкан Олімп на Марсі
Висота Олімпу — 22 км відносно його основи.
Це в кілька разів більше за найвищі гори на Землі.
Олімп досягає до 540 км завширшки й має круті схили по краях висотою до 7 км.
Причини утворення цих гігантських круч поки не знайшли переконливого пояснення.
Висота Олімпу — 22 км відносно його основи.
Це в кілька разів більше за найвищі гори на Землі.
Олімп досягає до 540 км завширшки й має круті схили по краях висотою до 7 км.
Причини утворення цих гігантських круч поки не знайшли переконливого пояснення.
Слайд #15
Чудо сьоме: Вулкан Олімп на Марсі
Висота Олімпу — 22 км відносно його основи.
Це в кілька разів більше за найвищі гори на Землі.
Олімп досягає до 540 км завширшки й має круті схили по краях висотою до 7 км.
Причини утворення цих гігантських круч поки не знайшли переконливого пояснення.
Висота Олімпу — 22 км відносно його основи.
Це в кілька разів більше за найвищі гори на Землі.
Олімп досягає до 540 км завширшки й має круті схили по краях висотою до 7 км.
Причини утворення цих гігантських круч поки не знайшли переконливого пояснення.
Слайд #16
Дякую за увагу!
