Презентація на тему «Венера» (варіант 6)

Венера

Венера - друга від Сонця велика планета Сонячної системи. Одна з планет земної групи, по своїй природі подібна до Землі, але менша за розміром.

Фізичні характеристики
Середній радіус 6051,8 ± 1,0 км
Площа поверхні 4,60×108 км²
Маса t4,8685×1024 кг
Сонячна доба t116,75 діб

Венера — внутрішня планета, і на земному небосхилі не віддаляється від Сонця далі 48°. Венера — третій за яскравістю об'єкт на небі; її блиск поступається лише блиску Сонця та Місяця. Належить до планет, відомих людству з найдавніших часів.

Дослідження

Вже 1610 р. Галілео Галілей за допомогою телескопічних спостережень вивчав зміну фаз у Венери, тобто зміну її видимої форми від диска до вузького серпа.
У 1761 р. очікувалося рідкісне небесне явище: проходження Венери перед диском Сонця. Багато астрономів готувалися до цієї події і навіть споряджали експедиції в далекі краї для його спостережень.

Готувалися до спостережень і російські астрономи. Їх організатором був Михайло Васильович Ломоносов. Він направив дві експедиції до Сибіру, організував спостереження в Петербурзі, на університетській обсерваторії, сам же вирішив спостерігати вдома в невелику трубу з метою вивчення явища як такого.

Коли чорний диск Венери вже сходив з сонячного диска, Ломоносов помітив, що тонка дуга на краю Сонця зігнулася, як би піднесена диском Венери, і утворився яскравий виступ - "пупир", за висловом Ломоносова. Потім "пупир" лопнув і диск Венери злився з темним фоном неба.
Так чи інакше, в кінці XVIII століття стало зрозуміло, що Венера оточена щільною атмосферою і потужним хмарним шаром.

Зйомки «Венери-15, −16» виявили близько 150 ударних кратерів діаметром від 8 до 140 км. Великий вік поверхні свідчить про дуже низьку інтенсивність змін різних форм рельєфу вітровою чи акумуляційною ерозією, хімічним вивітрюванням та іншими поверхневими факторами. В багатьох кратерів частина викидів поводить себе як плинна субстанція, утворює спрямовані, зазвичай в один бік від кратера, великі потоки довжиною в десятки кілометрів, а іноді й більше.

Ендогенні геологічні процеси — базальтовий вулканізм і розломна тектоніка — панують над екзогенними процесами. Не виявлено ніяких слідів діяльності рідкої води на планеті.

Для земного спостерігача Венера не відходить від Сонця далі ніж на 48 °. Це пояснюється тим, що вона розташована ближче до Сонця, ніж Земля. Протягом 585 діб чергуються періоди її вечірньої і ранкової видимості.