- Головна
- Готові шкільні презентації
- Презентація на тему «Органічний світ Гімалаїв»
Презентація на тему «Органічний світ Гімалаїв»
150
Слайд #1
Презентація на тему:
“ Органічний світ Гімалаїв ”
“ Органічний світ Гімалаїв ”
Слайд #2
Природа Гімалаїв живе по законам поясності. Слони живуть в нижньому поясі стадами, харчуються здебільшого листям дерев, травою, а також бананами. За розміром вони дещо менші за африканських слонів
Слайд #3
У нижньому поясі також водяться тигри. Це небезпечні тварини. Вони харчуються переважно парнокопитними тваринами. Живуть невеликими родинами. Вони особливо небезпечні для людини.
Слайд #4
В межах нижнього ярусу Сагарматхі проживає чорний гімалайський ведмідь. У нього на грудях є біла пляма у вигляді латинської букви v. Влітку вони проживають там, де є багато горіхів, меду і ягід. Ведмеді люблять поласувати термітами та іншими комахами і їх личинками. Взимку, зазвичай ,спускаються в долини на висоту близько 1000м. Чорні гімалайські ведмеді вирізняються своїм жахливим характером і тримають жителів гір в страху. Нерідко трапляються такі ситуації, коли вони нападають на людей без причини. Також завдають шкоди вівцям, козам, коровам нападаючи на них.
Слайд #5
Основний ареал проживання барса знаходиться на висотному діапазоні між 3700 і 4000м. За розмірами ця кішка поступаєтья леопарду: довжина тулуба десь 100 – 110 см, а довжина хвоста доходить до 90 см. Сніговий барс полює на гірських козлів і баранів:горала, кабаргу, не гидує навіть гризунами, зайцями, ховрахами. Іноді полює на домашніх тварин. Ця тварина занесена до Червоної книги.
Слайд #6
Гімалайські вовки проживають в Індії, Китаї і Монголії. В дикій природі їх залишилось не більше 350 шт. Вони мають сіру, густу шерсть. Живуть невеликими зграями. Харчуються переважно дрібними тваринами.
Слайд #7
Проживає на території Гімалаїв в широколистих лісах. Вона відрізняються від звичайних панд своїм рудим забарвленням шерсті на голові і спині, а також малими розмірами. Харчується переважно листям з дерев, проте в її раціоні є також горіхи, та ягоди. Нерідко для того щоб поласувати листям вона залазить на дерева.
Слайд #8
Парнокопитні тварини з роду голубих баранів. Проживають в високій частині Гімалаїв на території Непалу, Китаю, Пакистану і Індії.
Вони мають цікаве забарвлення шерсті – передня частина шиї і грудей яскраво чорні, така ж чорна смуга на боках, живіт білий, ноги чорно-білого кольору.
У них дивовижні роги. Їх довжина досягає 80 см, на голові вони так низько посаджені, що здається, що баран в шапці,а далі роги закручуються майже горизонтально наверх розходячись сильно в сторони і вниз, і тільки трішки загострені кіньчики дивляться вниз.
Вони мають цікаве забарвлення шерсті – передня частина шиї і грудей яскраво чорні, така ж чорна смуга на боках, живіт білий, ноги чорно-білого кольору.
У них дивовижні роги. Їх довжина досягає 80 см, на голові вони так низько посаджені, що здається, що баран в шапці,а далі роги закручуються майже горизонтально наверх розходячись сильно в сторони і вниз, і тільки трішки загострені кіньчики дивляться вниз.
Слайд #9
Велика тварина бурого кольору. Висота 90 -100 см. Живе стадами на крутих схилах Гімалаїв, що покриті лісами. Ведуть тари такий же спосіб життя як і козли, самці мають такий же запах. Відрізняються продовгуватою, вузькою головою і прямою мордою. Роги порівняно невеликі, довжиною – 38 см, досить плоскі з боків. Вони близько розташовані один від одного, сильно закручуються назад. У самок роги маленькі. З домашніми козами схрещуються, але гібриди безплідні.
Слайд #10
Він живе в лісах, які межують з субальпійськими чагарниками та альпійськими лугами. Діапазон проживання в Гімалаях 2200 – 4300 м.,. Під шкірою живота самця кабарги знаходиться секрет особливої залози – мускус, який здавна цінувався на Сході як основа парфумів, ліків і збуджуючих засобів. Тому на сьогодні існує велика загроза знищення цих тварин.
Слайд #11
Найбільший серед оленів Південної Азії. Його середня висота досягає 140 см, дорослий самець має масу до 320 кг. Олень харчується різними плодами, травою, листям дерев і кущів.
Слайд #12
Гірський кінь монгольського походження. Поширений в Бірмі, Непалі, Бангладеші і сусідніх районах.
Ця порода тварин значно відрізняється від звичайних коней своїм розміром. Адже вона значно менша. Висота в холкі до 122 см . Масті: гніда , рижа, і сіра всіх відтінків.
Ця порода тварин значно відрізняється від звичайних коней своїм розміром. Адже вона значно менша. Висота в холкі до 122 см . Масті: гніда , рижа, і сіра всіх відтінків.
Слайд #13
Водиться в лісах Гімалаїв середнього ярусу. Розміри його невеликі, десь 10-15 см ( без хвоста). Колір хутра - коричневий. Харчується злаковим насінням та горіхами.
Слайд #14
Водяться в мішаних лісах середнього поясу, біля річок. За розмірами вони невеликі 15-20 см. Мають густу шерсть середньої довжини. Харчуються злаковим насінням та різними травами.
Слайд #15
Ця тварина водиться в мішаних і хвойних лісах . Білка помічає свою територію і живе там одна. Розміри її невеликі 15 – 30 см. Двічі на рік линяє: літом – руда, взимку - сіра. Має великий пухнастий хвіст. Живуть білки на деревах в дуплах. Особливо активні навесні, влітку і восени, менш активні взимку. Харчуються ягодами, насінням, гіллям,горіхами, особливо люблять шишки сосни і ялини. Розмножуються два рази на рік. Через 4 тижні з'являються від двох до семи дитинчат. Самостійними вони стають через 10 – 12 місяців. Тривалість життя білки 7 років.
Слайд #16
Ця птиця із роду курячих. Постійно проживає в лісах біля річок, де багато вологи. Із харчів полюбляє насіння, ягоди, плоди,зелене листя і паростки багатьох видів диких рослин. Часто їсть також терен, шипшину, кукурудзу. Птах любить сидіти в чагарниках терну. Пересувається здебільшого пішки, уникаючи підійматися вгору.
Слайд #17
Ця птиця із роду курячих. Постійно проживає в лісах біля річок, де багато вологи. Із харчів полюбляє насіння, ягоди, плоди,зелене листя і паростки багатьох видів диких рослин. Часто їсть також терен, шипшину, кукурудзу. Птах любить сидіти в чагарниках терну. Пересувається здебільшого пішки, уникаючи підійматися вгору.
Слайд #18
Проживає у нижньому поясі Гімалаїв , в вологих широколистих лісах. Вона унікальна тим, що здатна переміщуватися в повітрі на досить значні відстані, планеруючи за допомогою шкірних перетинок, які знаходяться на її кінцівках.
Слайд #19
Це дерево живе в середньому 1000 років. Діаметр стовбура може перевищувати 2м. В Гімалаях дуб росте в широколистих і мішаних лісах. Деревина ядра дуба мертва і заповнена особливими отруйними речовинами – тілами, які консервують деревину і тим самим запобігають процесу гниття. Колір ядра - від світло - бурого до темно – бурого.
Слайд #20
Висота деяких дерев досягає 10 – 15 м. Листя його мають темно – зелене забарвлення, більш світле з нижньої сторони, вони жорсткі, елептичні, края трішки хвилясті. Квітне дерево дрібними жовто- білими квітами, зібрані в пучки і розташовані в пазухах листя. В листопаді дозрівають плоди – чорно – сині яйцеподібні кістянки. Дерево ароматне, листочки і плоди використовують в якості прянощів з четвертого року життя,коли дерево начинає приносити плоди.
Слайд #21
Дерево росте в східній частині Гімалаїв. Майже всі бамбуки досягають великих розмірів, висота до 38 м, діаметр 25 см, Цвіте дерево раз в 25 років. Для бамбука характерний швидкий ріст.
Слайд #22
Ростуть в підніжжях гір. Вони зустрічаються в районах густих лісів з достатньою вологою і багатими на перегній грунтами. В висоту вони досягають до 20 м,. Магнолія має овальні і досить великі квіти. Зазвичай вони нагадують за формою бокал. Квіти мають від шести до дев'яти пелюстків, а по центру розташований пестик.
Слайд #23
Список використаної літератури
1. Воронов А.Г. и др. Биогеография мира. – М., 1985 2. Второв П.П., Дроздов М.М. Біогеография. – К., 1982
3. Герасимов И.П. Біосфера Землі. – М., 1976
4. Зедлаг У. Животный мир Земли. – М., 1975
5. Кобышев Н.М. География животных. - М., 1988
1. Воронов А.Г. и др. Биогеография мира. – М., 1985 2. Второв П.П., Дроздов М.М. Біогеография. – К., 1982
3. Герасимов И.П. Біосфера Землі. – М., 1976
4. Зедлаг У. Животный мир Земли. – М., 1975
5. Кобышев Н.М. География животных. - М., 1988