Презентація на тему «Маргарет Тетчер» (варіант 3)

Маргарет Тетчер

Баронеса (1992) Ма́ргарет Те́тчер (англ. Margaret Hilda Thatcher, *13 жовтня 1925) — прем'єр-міністр Великої Британії (Консервативна партія Великобританії) в 1979—1990. Перша і поки єдина жінка на цій посаді, відома в політичних колах як «залізна леді».
Підпис

Біографія
Будинок, де Маргарет Тетчер народилася в Grantham, Лінкольншир

Маргарет Тетчер (у дівоцтві Робертс) закінчила Оксфордський університет в 1950 році. Була першою жінкою-головою університетської асоціації консервативної партії. У 1951 році вийшла заміж за підприємця Деніса Тетчера. У 1954 році отримала свідоцтво адвоката. У 1959 році була вибрана депутатом Палати громад. У 1961—1964 роках парламентський секретар міністерства пенсій і соціального забезпечення. У 1970—1974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти і науки в кабінеті Едварда Хіта. З лютого 1975 року лідер Консервативної партії.
Оксфордський
університет

У 1979 році стала прем'єр-міністром. На цій посаді Тетчер доклала максимум зусиль для реформування британської економіки і всього суспільства. Було приватизовано багато державних компаній з метою підвищення ефективності їх діяльності.
Під час Фолклендського конфлікту Тетчер проявила себе як рішучий політик і лідер держави, задіявши всі військові і дипломатичні можливості для відновлення суверенітету Великобританії над островами. Рішучими діями, непохитним слідуванням обраному курсу (незважаючи на жорстку критику), Тетчер заслужила прізвисько «залізна леді». У листопаді 1990 року вона залишила пост лідера партії і посаду прем'єр-міністра.
Маргарет Тетчер на мисі Канаверал

Прем'єрство Тетчер було найтривалішим в XX столітті. Навіть у XIX столітті довше, ніж вона, британський уряд очолювали тільки лорд Ліверпуль і Гладстон (причому Гладстон не поспіль).
Після виходу у відставку написала книгу «Мистецтво управління державою».
Меморіальна дошка на батьківщині Маргарет Тетчер
26 червня 1992 Тетчер присвоєний титул баронеси
(у своєму праві) і герб.
Дама Ордену підв'язки. Постійний член Більдерберзького клубу.

За підсумками виборів 3 травня 1979 консерватори впевнено перемогли, отримавши 43,9% голосів і 336 місць у Палаті громад (лейбористи отримали 36,9% голосів і 269 місць у Палаті громад), і 4 травня Тетчер стала прем'єр-міністром. На цій посаді Тетчер здійснила енергійні зусилля з реформування британської економіки і всього суспільства. Були приватизовані багато державних компаній, значна частина яких була збитковою. Тетчер також провела приватизацію на ринку комунальних послуг, а також приватизувала "British Telecom". У результаті масової приватизації багато британців стали акціонерами, що лягло в основу «народного капіталізму».
Внутрішня політика
Маргарет Тетчер обрана лідером опозиції 18 вересня 1975

У фінансовій сфері уряд Тетчер боровся з інфляцією і бюджетним дефіцитом. Для скорочення останнього застосовувалися непопулярні заходи: скорочення дотацій залишилися державним підприємствам, скорочення допомоги депресивним регіонам, скорочення соціальних допомог. Паралельно знижувалися прямі податки і робилися кроки з розвитку дрібного бізнесу. Податок на додану вартість, так само як і інші непрямі податки, при Тетчер були збільшені. Були проведені реформи пенсійної системи та системи соціального страхування.

У той же час, під час першого прем'єрського терміну Тетчер відбувся значний економічний спад (не в останній мірі на спад у Великобританії вплинула загальна рецесія), а державні витрати лише збільшилися. Але на підсумки виборів 1983 року в значній мірі вплинув Фолклендський конфлікт. Під час Фолклендського конфлікту Тетчер задіяла всі військові і дипломатичні можливості для відновлення суверенітету Великобританії над островами. Ця політика була схвально зустрінута британцями, що помітно зміцнило похитнулися позиції консерваторів і лідерство Тетчер в партії перед парламентськими виборами 1983 року. Тетчер також дотримувалася жорсткої лінії в проблемі Ольстера, результатом чого стала голодування ірландських республіканців, 10 учасників якої померли після 46-73 днів голодування. На парламентських виборах 1983 року керовані Тетчер консерватори отримали підтримку 42,4% виборців, в той час як лейбористи отримали лише 27,6% голосів. Цьому сприяла також і криза в лейбористській партії, яка пропонувала подальше збільшення державних витрат, відновлення державного сектора в колишньому обсязі та збільшення податків для багатих. Крім того, в партії відбувся розкол, і впливова частина лейбористів («банда чотирьох») заснувала Соціал-демократичну партію, яка виступила на цих виборах разом з ліберальною партією. Нарешті, багато виборців сподівалися, що Тетчер трохи пом'якшить свою позицію по найбільш болючих питаннях.

Під час другого прем'єрського терміну Тетчер, не роблячи послаблень у проведеній політиці, продовжувала проведення колишнього економічного курсу, а також почала активну боротьбу з впливом профспілок: були прийняті закони про заборону на примус до вступу до профспілки, про заборону «страйків солідарності», про обов'язкове попереднє попередження роботодавців про початок страйку і про обов'язкове таємне голосування для ухвалення рішення про початок страйку.
Маргарет Тетчер з Рональдом Рейганом у Кемп-Девід

Вона переконувала британців, у тому, що ці заходи допоможуть збільшити демократичність профспілок. Разом зі значними скороченнями на приватизованих збиткових підприємствах і швидким зростанням безробіття ця політика перетворювалася на великі страйки. Ще в 1981 році в Брікстоні відбулися серйозні заворушення, які пов'язувалися із зростанням безробіття, проте уряд Тетчер не став пом'якшувати свою економічну політику, що була причиною зростання безробіття.
Тетчер з першою леді США Ненсі Рейган на Даунінг-стріт 10, 1986

Весною 1984 року шахтарі почали страйк після рішення про закриття нерентабельних вугільних шахт, а вже влітку до шахтарів приєдналися працівники транспорту та металургії. Страйк охопив всю країну й охопив багато галузей економіки. Для мінімізації наслідків страйку уряд Тетчер збільшив видобуток нафти в Північному морі і збільшив імпорт нафти, а також стежив за забезпеченням роботи тих, хто через страх втратити роботу не примкнув до страйкуючих і налаштовував громадську думку проти учасників страйку та профспілок.

Результатом дій уряду стало закінчення страйку в 1985 році. Однак для боротьби зі зростаючим безробіттям уряд Тетчер також переглянув систему допомоги безробітним: стимулювалися неповний робочий день, більш ранній вихід на пенсію і професійна перепідготовка на більш затребувані спеціальності. Крім того, стимулювався розвиток дрібного бізнесу. Незважаючи на значний рівень безробіття на початку та в середині 80-х, завдяки відходу від традиційної повоєнної політики повної зайнятості багато хто промислові підприємства зуміли значно поліпшити свою конкурентоспроможність, скоротивши витрати. У свою чергу, це сприяло економічному зростанню.
У 1984 році Ірландська республіканська армія здійснила замах на Тетчер, підірвавши бомбу в готелі в Брайтоні під час конференції консерваторів. Тетчер не постраждала і на наступний день відкрила партійну конференцію.

На парламентських виборах 1987 консерватори знову перемогли, отримавши 42,2% голосів проти 30,8% у лейбористів. Це було пов'язано з тим, що Тетчер, незважаючи на прийняті їй жорсткі і непопулярні заходи в економіці і соціальній сфері, вдалося добитися стабільного економічного зростання. Що почали активно надходити до Великобританії іноземні інвестиції сприяли модернізації виробництва і збільшенню конкурентоспроможності продукції, що випускається. При цьому уряд Тетчер довгий час вдавалося зберігати інфляцію на дуже низькому рівні. Крім того, до кінця 80-х завдяки заходам, що вживаються значно скоротився рівень безробіття.

Зовнішня політика
У зовнішній політиці Тетчер орієнтувалася на США і підтримувала ініціативи Рональда Рейгана щодо СРСР. У той же час, Тетчер, на відміну від багатьох консерваторів, прохолодно ставилася до ідеї подальшого зближення з ЄЕС, що стало однією з причин її відставки. Значну розголосу набула в 1986 році «справу Вестленда», Тетчер доклала всіх зусиль до того, щоб «Westland», національний виробник вертольотів, і авіабудівна компанія «British Aerospace», відмовилися від пропозиції про злиття з боку європейських компаній на користь пропозиції «Вестленду» від американської компанії «Sikorsky Aircraft».
Маргарет Тетчер і Рональд Рейган в Білому домі (1988)

Кабінет міністрів Тетчер на зустрічі з Кабінетом Рейгана в Білому домі, 1981

Роль Британської Співдружності при Тетчер зменшилася. Розчарування Тетчер в цій організації пояснювалося підвищеним, з її точки зору, інтересом Співдружності до врегулювання становища на півдні Африки на умовах, що не відповідали вимогам британських консерваторів. Тетчер розглядала Співдружність лише як корисну структуру для ведення переговорів, яка не становила великої цінності.
Президент США Джордж Буш-старший нагородив Тетчер Президентською медаллю Свободи, 1991

Рішучими діями Тетчер заслужила прізвисько «залізна леді» за непохитне проходження вибраному курсу, незважаючи на нападки і критику. У листопаді 1990 року через внутрішньопартійних розбіжностей залишила посаду лідера партії і крісло прем'єр-міністра. Посада прем'єр-міністра зайняв більш ліберальний Джон Мейджор.
Тетчер відвідує меморіал маркування п'яті роковини нападу
9.11, на фото з Діком Чейні та його дружиною

Маргарет Тетчер на зустрічі на вищому рівні в G7 Уільямсберг в 1983 році, послідовно зліва направо: П'єр Трюдо, Гастон Торн, Гельмут Коль, Франсуа Міттеран, Рональд Рейган, Ясухіро Накасоне, Маргарет Тетчер, Амінторе Фанфану.

Тетчер на державні похорони Рональда Рейгана, червень 2004 р.

Тетчер з Михайлом Горбачовим (ліворуч) і Брайан Малруні (у центрі)
на похороні Рейгана.

Тетчер веде переговори з тодішнім секретарем оборони США Дональдом Рамсфельдом і головою Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Пітером Пейсом, 12 вересня 2006

Прем'єрство Тетчер було найтривалішим в XX столітті, з часів Солсбері (1885, 1886-1892 і 1895-1902), і самим тривалим безперервним перебуванням на посаді з часів лорда Ліверпуля (1812-1827).