Презентація на тему «Петро І»

Петро І

Петро Олексійович Романов – молодший син царя Олексія Михайловича від другого шлюбу з Наталією Наришкіною, народився 30 травня 1672 року. У квітні 1682 Петро був зведений на престол після смерті бездітного царя Федора Олексійовича. Однак сестра Петра та Івана, царівна Софія, і родичі першої дружини Олексія Михайловича, Милославські, використали стрілецьке повстання. в Москві для палацового перевороту. У травні 1682 "старшим" царем був оголошений Іван, а Петро — "молодшим" царем при правительці Софії.У серпні 1689, озброєні загони дворян, зібрані гінцями Петра Олексійовича, оточили Москву, Софія була відлучена від влади і поміщена в Новодівочий монастир.Після смерті Івана Олексійовича у 1689 Петро Олексійович став єдинодержавним царем.

ВІЙСЬКОВІ РЕФОРМИ
В ході військових реформ Петра була скасована колишня військова організація: дворянське і стрілецьке військо і полки "нового ладу" (військові частини, сформовані в XVII столітті в Росії за зразком західноєвропейських армій). Ці полки пішли на формування регулярної армії і склали її ядро. Разом з реорганізацією сухопутної армії Петро приступив до створення військово-морського флоту. До 1700 року Азовський флот налічував понад 50 кораблів. В ході Північної війни був створений Балтійський флот, який до кінця царювання Петра I налічував в своєму складі 35 великих лінійних зовнішніх кораблів, 10 фрегатів і близько 200 галерних (грібних) суден з 28 тисячами матросів. При Петрі I армія і флот отримали однотипну і струнку організацію, в армії були утворені полки, бригади і дивізії, на флоті — ескадри, дивізії і загони, була створена кавалерія єдиного драгунського типу. Для управління діючою армією була введена посада головнокомандувача (генерал-фельдмаршала), на флоті — генерал-адмірала. Була проведена реформа військового управління. Замість Наказів Петро I заснував в 1718 році військову колегію, у веденні якої перебувала польова армія, "гарнізонні війська" і всі "військові справи". Остаточний устрій Військової колегії був визначений указом 1719 року. У військовий час на чолі армії стояв Головнокомандувач. При ньому створювалися Військова рада (як дорадчий орган) і польовий штаб на чолі з генерал-квартирмейстером (помічникои головнокомандувача).

Уклавши союз з Данією та польським королем Августом Фредериком, Петро І розпочав Північну війну 1700-1721 проти Швеції, в якій українські козацькі формування брали участь як у складі військ короля Швеції Карла XII так і у складі московських військ. Після відкритої підтримки гетьманом Іваном Мазепою Карла XII, Петро наказав знищити гетьманську столицю — Батурин. Північна війна, що тривала з перемінним успіхом, закінчилась Ніштадтським миром 1721, який закріпив за Росією колишні шведські володіння в східній Балтиці — Інгерманляндію (з новою столицею царства — Санкт-Петербургом), Естляндію, Ліфляндію, частину Фінляндії і забезпечив Московії вигідне стратегічне становище в Курляндії.

Після заключення гетьманом І. Мазепою угоди зі Швецією (1706) та шведсько-української поразки у Полтавскій битві 1709 за наказом Петра І була зруйнована гетьманська столиця Батурин, а його жителі винищені. За різними оцінками, було знищено понад 14 тисяч жителів Батурина разом із жінками та дітьми. Саме місто після пограбування було вщент спалене й зруйноване, включно із церквами, яких у 20-тисячному місті було аж 40, та монастирем. Понад 30 тисяч явних і неявних прихильників Мазепи було посаджено на палю, колесовано, четвертовано, повішено чи позбавлено життя іншим чином. Для залякування мирного українського населення трупи невинно убієнних сплавляли на плотах.

Петергоф (палацово-парковий ансамбль)- музейний комплекс палаців і парків 18-19 століть на відстані 29 кілометрів від Санкт-Петербурга. Характер Петра І відбився і на забудові в Петергофі. З одного боку - це парадна, царська резиденція європейського зразка, з другого - маленька садибка особи, що полюбляла невеликі садочки і низькі і теплі кімнати, де було затишно працювати чи вештатись в халаті і гризти солоні лимони чи огірки, які він полюбляв. Кам'яний палац для царя створили на пагорбі (Верхні палати), за ним - бароковий Верхній сад, а до моря викопали канал з ковшом-гаванцем. Нижній парк також прикрасили всіма тими павільйонами, що притаманні садам бароко - тут і павільйн Ермітаж, і Вольєри для птахів, і Оранжерея, і фонтани-жарти, паркові лави, партери тощо. Це і була парадна резиденція російського монарха.

Петро І замінив Боярську думу Сенатом, який розробляв нові закони, контролював державні фінанси й адміністрацію. «Табель про ранги» 1722 встановив порядок присвоєння чинів у військовій і цивільній службі не за знатністю, а за особисті здібності та заслуги. Своєрідною колегією став Синод - колегіальний орган управління церквою.

Після перемоги в Північній війні і укладення Ніштадтського миру у вересні 1721 року Сенат і Синод вирішили піднести Петру титул імператора всеросійського з наступним формулюванням: "як звичайно від римського сенату за знатні справи імператорів їх такі титули публічно ним в дар приношені і на статутах для пам'яті у вічні пологи підписані".
22 жовтня (2 листопада) 1721 року Петро I прийняв титул, не просто почесний, свідчення про нову роль Росії в міжнародних справах. Пруссія і Голландія негайно визнали новий титул російського царя, Швеція в 1723, Туреччина в 1739, Англія і Австрія в 1742, Франція і Іспанія в 1745 і, нарешті, Польща в 1764 році.

20 грудня 1700 року за указом царя Петра I Новий рік у Російській Імперії святкують, «…за прикладом усіх християнських народів…» 1 січня, причому як і раніше — за юліанським календарем. У XVIII столітті практично всі протестантські держави переходять на григоріанський стиль, натомість у Російській імперії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на землях, що входили до її складу не збігався з західноєвропейським.

У Росію картопля потрапила наприкінці XVII століття за Петра I з Голландії. Є чимало версій, що пояснюють, як саме опинилась картопля в Росії. За однією з них, Петро I під час своєї подорожі по Голландії вклав кілька картоплин в мішок, який у 1716 році отримав з Роттердама граф Б. Шереметьєв з словом розіслати бульби по всій Росії "на розплоду". Бажаного результату, однак, це не дало. Церква не проявила до картоплі якої-небудь уваги. Потуги церковників зводилися до того, щоб переконати народ відмовитися від "чортового яблука" і не вирощувати його. Важко пояснити цю поведінку здоровим глуздом. Як би там не було, але вже з середини XVIII століття вирощували картоплю в більшості губерній Росії. У 1765 році за ініціативою Державної медичної колегії Сенат видав указ "Про розлучення та вжиття земляних яблук, які називаються в інших місцях" тартуфелямі "або" картоплею ". У всі губернії розіслали насіннєвий матеріал, прагнучи пом'якшити голод.

На самому початку 18 ст. цар був стурбований зовнішнім виглядом підданих. Зближення з заходом проявилося і в тому, що Петро I докладав багато зусиль до того, щоб російська людина і зовнішністю був схожий на європейця. 26 серпня 1698, на наступний день після прибуття з-за кордону, цар виступив у ролі цирульника. Він велів подати йому ножиці і особисто обрізав бороди у шокованих цією витівкою бояр. Подібну операцію Петро повтори кілька разів, вирішивши покінчити із старою російською бородою. Законодавчо було встановлено обкладення податком тих, хто носив бороду. Знатні і багаті платили по 50 крб. за бороду, решта по 2 гривні. Так само Петро I організував боротьбу з довгополі сукнею. 12 лютого 1699 гості прибули на бенкет виряджені в традиційну російську одяг - в шовковий сіряк яскравого кольору, поверх яких були вдягнуті каптани з довгими рукавами. Поверх каптанів була ферязь - довге широке плаття з оксамиту, потім шуба і хутряна шапка. Цареві не подобався цей пишний одяг, аджевін утрудняє рух і заважає роботі. На бенкеті Петро I взяв ножиці і почав вкорочувати рукави. Тому в січні 1700р. в Москві, в ряді людних місць були повішені листи з царським указом: боярам, думним чинам, служивим, наказним і торговим людям носити іноземні короткі каптани.