Презентація на тему «Війна на Тихому океані»

Війна на Тихому океані
(7 липня 1937 - 14 серпня 1945)

Війна на Тихому океані — складова Другої світової війни і передуючі їй міжнародні збройні конфлікти, які мали місце у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Велася між країнами Осі на чолі з Японською імперією та Союзниками на чолі з Республікою Китай, США, Великобританією та СРСР.

У японській історіографії війна носила назву
«Великої Азійської війни»
і сприймалася як визволення країн Азії від західних колонізаторів та прозахідних урядів.
Захоплення союзниками тихоокеанських островів
(лютий 1943 - жовтень 1944)

Розвиток воєнних дій в Європі мав безпосередній вплив на становище в Тихоокеанському басейні. В японських правлячих колах велася дискусія щодо стратегії війни. Плану нападу на СРСР протиставлялася зваблива перспектива загарбання колоніальних володінь США, Англії, Франції та Голландії у басейні Тихого океану. Капітуляція Франції та Голландії, а згодом і поразка німецьких військ під Москвою вирішили суперечку на користь південного варіанту.

Напад на Перл-Харбор

7 грудня 1941 p., коли гарнізон і екіпажі військових кораблів були на сніданку, з японських авіаносців злетіли літаки і разом з підводними човнами здійснили несподіваний напад на американську військово-морську базу Перл-Харбор на Гаванських островах.

З точки зору швидкого ефекту, напад на Перл-Харбор обернувся успіхом для Японії, який перевершив усі очікування тих, хто планував операцію. Нейтралізація тихоокеанського флоту США на 6 місяців дозволила Японії захопити більшу частину Південно-Східної Азії, включаючи Гонконг, Бірму, Голландську Ост-Індію, Сингапур та Філіппіни. Однак відмова США від перемир'я і неможливість отримати допомогу від союзників призвели до поразки Японії. З 22 японських кораблів, які брали участь у нападі на Перл-Харбор, до кінця війни залишився тільки один.

Майже водночас з нападом на Перл-Харбор японські війська завдали сильного удару по англійській далекосхідній ескадрі в районі Сінгапура, потопивши кілька англійських військових кораблів.
11 грудня війну Сполученим Штатам Америки оголосили Німеччина та Італія. Разом з Японією вони 18 січня 1942 р. підписали угоду про розмежування зон військових операцій. В японську зону ввійшли території і води від Уральського хребта до західного узбережжя американського континенту. Італії і Німеччині відводились території від Уралу на захід до східного узбережжя Америки та Американський континент.
Війна між Сполученими Штатами Америки, Німеччиною та Італією.

До літа 1942 р. японські війська завоювали Малайзію, англійську військово-морську базу Сінгапур, Бірму, острови Індонезії та Філіппіни, Гонконг, вторглися у Південно-Західний Китай, окупували острови Гуам, Уейк, Нову Британію, Соломонові острови та частину островів Нової Гвінеї.

8 серпня 1942 р. англо-американські сили розпочали наступ на Соломонові острови і Нову Гвінею.
Наприкінці 1942 – на початку 1943 pp. успішні операції союзників на тихоокеанському узбережжі призвели до поразки японського флоту, остаточно позбавивши Японію військової ініціативи.

З серпня 1942 року по лютий 1943 японські та американські війська билися за контроль над островом Гуадалканал. Обидві сторони понесли важкі втрати, але в цій битві на виснаження зрештою перемогли Сполучені Штати.
З червня і до кінця 1943 року союзні війська після запеклих боїв зайняли острова Гілберта, Соломонові (крім острова Бугенвіль, де бої тривали до кінця війни), західну частину острова Нова Британія і південно-східну частину Нової Гвінеї.
З 1 по 23 лютого 1944 американські війська оволоділи Маршалловим островами, з 15 червня по 10 серпня - Маріанські і з 15 вересня по 12 жовтня - західною частиною Каролінських островів. Боротьба за північну частину Нової Гвінеї тривала з січня по вересень 1944 року.

2 вересня 1945 року був підписаний Акт про капітуляцію Японії . Цей день вважається останнім днем Другої Світової Війни .