Презентація на тему «Культова арабо-мусульманська архітектура» (варіант 2)

«Культова арабо-мусульманська архітектура»
Тимошенко Діана

У результаті арабських завоювань VII—IX ст. виникла величезна держава — Арабський халіфат (у складі Аравійського півостріва, сучасних Іраку, Ірану, більшої частини Закавказзя, Середньої Азії, Сирії, Ізраїля, Йорданії, Єгипту, Північної Африки, Іспанії та Португалії, Північної Індії). У результаті арабських завоювань розвинулась культура, яка мала в цих країнах спільні особливості. Провідним типом монументальних споруд арабських країн були мечеті. Спільним для всіх мусульманських культових споруд у всіх країнах є наявність зали для моління зі священною нішею, що розташовується в стіні, зверненій у бік Мекки.

У формах мусульманського мистецтва втілилися традиції різних художніх шкіл і течій. Із Єгипту прийшли колонні зали, з Візантії — мистецтво мозаїки. Найдавніші мечеті створювалися як наслідування храмів Візантії. Місце поклоніння мусульман називається масджид, або мечеть. Термін «масджид» перекладається буквально як «місце схилення колін». Архітектурними особливостями мечеті є мінарет і купол. Мінарет — висока вежа, що завершується ліхтарем, куполом або шатром, із якого муедзин закликає віруючих на молитву. Вежа мінарету може бути чотиригранною, круглою і навіть у формі спіралі. Мінарети звичайно прикрашає візерункова цегельна кладка, різьблення по каменю, ажурні ґрати балконів.

Архітектурні особливості мечеті залежать від її призначення. Соборна мечеть (джамі) — для колективних молінь опівдні у п'ятницю. У ній є кафедра, з якої імам — глава мусульманської громади — виголошує обов'язкову п'ятничну проповідь. Кафедра (мінбар) завжди розташована праворуч від священної ніші (міхраба), перекритої аркою; стрілчасте закінчення міхраба символізує зв'язок того, хто молиться, з небом; із верхньої точки міхраба до центра ніші звисає лампа. Це символізує слова Корану (головної книги мусульман): «Аллах — світло небес і землі. Його світло зорово є нішею; у ній — світильник; світильник — у склі; скло — ніби перлова зірка».
Соборна мечеть
(джамі)

Міхраб

Заміська мечеть (мусала) — становить собою відкритий майданчик зі стіною, зверненою до Мекки.
Колонна мечеть — ще один тип мечеті мусульманського світу. В її центрі розташований відкритий квадратний або прямокутний двір, огороджений галереєю з арками.
Колонна мечеть

Ще один тип мечеті — медресе, що виконує функцію школи. Тут віряни вивчають арабську мову, Коран.
Медресе оздоблюють різьбленням по каменю, стуку (алебастровій штукатурці), дереву й теракоті та полив'яними плитками.
Зазвичай медресе відкривали при великих мечетях. У них го-тували служителів культу (імамів), учителів початкових мусульманських шкіл — мектебів, а також службовців держапарату.

Однією з характерних рис синтезу мистецтв у монументальному арабському зодчестві є важлива роль декоративних форм. Особливе значення має орнамент (арабески — складний орнамент із геометричних фігур і стилізованих рослинних мотивів, який подеколи містить каліграфічні східні написи), що монохромним мереживом, барвистим килимом укриває стіни і склепіння будинків (багатим оздобленням славилися навіть численні громадські лазні, у спорудженні яких використовувався досвід зведення римських терм).

В архітектурі жител здавна були вироблені прийоми планування будинків із внутрішніми подвір'ями та із захищеними від спеки терасами.
Спільні для багатьох народів Близького й Середнього Сходу особливості архітектури були пов'язані із природно-кліматичними умовами країн і можливостями будівельної техніки (наприклад, використання особливих конструкцій із глини, цегли й каменю). Були створені різноманітні форми арок — стрілчасті, підковоподібні, фестончасті; винайдені особливі системи склепінчастого перекриття.

Під час поширення ісламу на нові землі, для потреб вірян не лише будували нові храми, але й пристосовували ті, що вже існували, здебільшого християнські. З-поміж найвідоміших — храм Св. Софії в Царгороді (Стамбулі), а також мечеті Багдада.

Мечеть Аль-Харам — головний священний храм мусульман, у внутрішньому подвір'ї якого знаходиться Кааба. Є об'єктом обов'язкового паломництва — хаджу (у Корані мечеть Аль-Харам згадано 15 разів). Розташовано у Мецці в Саудівській Аравії.
Сьогодні до мечеті ведуть 4 головних входи і ще 54 додаткових, не беручи до уваги входів на 2-й і нижній рівні. Площа мечеті складає 309 000 м2 і може вмістити до 700 000 чоловік. Мечеть має 9 мінаретів заввишки 89 м, 11 сходів та 7 ескалаторів. Комплекс освітлюється за допомогою двох електростанцій. Мечеть оснащено радіо- і телестудіями, а також кондиціонерами.

Без Блакитної мечеті (Ахмедіє) султана Ахмета I неможливо уявити Стамбул. Мечеть (побудована 1616 року) розташована навпроти храму Св. Софії і мала, за задумом султана, перевершити за красою християнський храм.
Офіційно Блакитну мечеть називають мечеттю Султана Ахмеда. А назвою «Блакитна» вона зобов'язана 200 000 кахлям блакитного кольору, що прикрашають її зсередини.
Архітектором мечеті був Мехмет-Ага, який створив цей шедевр архітектури за 7 років. Будівля має всі характерні для архітектури мечетей ознаки. Незвичним у Блакитній мечеті є тільки те, що у неї 6 мінаретів: 4, як зазвичай, з боків, а 2, дещо нижчі,— у зовнішніх кутах внутрішнього подвір'я. У легендах ідеться про те, що цим султан спричинив гнів старійшин Мекки (релігійний центр ісламу).

У центрах мусульманського світу у різні часи змінювалися розміри веж, їх пропорції, елементи композиції, характер оздоблення. Цікавою є форма мінарету аль-Мальвія в Самаррі на березі Тигру. Він був частиною комплексу Великої мечеті міста, найбільшої в мусульманському світі, яку почали будувати 847 року. Велика мечеть займала площу 38 000 м2 і являла собою типовий зразок арабської колонної мечеті з велетенським подвір'ям, молитовною залою і мінаретом. Мінарет має незвичну форму: на квадратній основі зрізаний конус, охоплений зовнішнім спіральним обходом-пандусом. Можливо, його архітектор узяв за взірець вавилонський зикурат Етеменанкі.

У VII–VIII ст. територія, на якій зараз розміщені країни Лівія, Алжир, Туніс і Марокко (тоді ця територія називалася Магриб), і Південна Іспанія ввійшли до складу халіфату. У Магрибі та Іспанії арабська архітектура збагатилася нововведеннями. Застосовувалися різноманітні декоративні форми арок: підковоподібні, багатолопатеві, з фестонами. Ці тенденції мальовничості в архітектурі отримали назву мавританського стилю.
Мавританський стиль

Столицею мавританської Іспанії стала Кордова. Вона нараховувала сотні мечетей, навчальних закладів. Колонна мечеть Кордови (785 р.) налічує 800 колон, арки утворюють складну перехресну композицію і яскраво пофарбовані, простір мечеті висвітлюється сотнями висячих срібних лампад.
Ще один відомий архітектурний пам'ятник — Альгамбра в Гранаді (резиденція еміра). Це палац, до системи якого входять два різнорівневих двори: миртовий дворик і дворик із фонтаном і фігурами 12 левів. Арки цієї споруди мають спільну для мусульманської архітектури особливість: їхнє сітчасте склепіння переходить у висячі сталактити (декоративні конструкції з нависаючим один над одним об'ємами з нішеподібним вирізом).
Колонна мечеть
Кордови

Альгамбра в Гранаді

Таким чином, середньовічні архітектори Арабського Сходу створили нові типи монументальних культових і світських будівель:
мечеті — молитовні будинки мусульман;
мінарети — вежі, з яких закликають вірян на молитву;
медресе — мусульманські духовні училища;
караван-сараї та криті ринки, що відповідали розмаху торговельної діяльності міст;
палаци правителів, укріплені цитаделі, фортечні стіни з воротами й вежами;
мавзолеї — монументальні похоронні споруди, що містять камеру із останками померлого й поминальну залу.