Презентація на тему «Моя улюблена книга» (варіант 1)

“моя улюблена книга”
Підготував
Савчук Олександр

“Тепло наших тіл”(“warm bodies”)
Айзек Маріон

Айзек Маріон народився в 1981 році на північному заході Вашингтона і все життя провів поблизу від Сіетла. Він не одружений, у нього немає дітей , він не ходив до коледжу і ніколи не вигравав призи. Старший брат підтримав його фінансово, коли Айзек вирішив опублікувати свою першу книгу « The Inside » (2008). У тому ж році він спільно з ілюстратором Сарою Музі опублікував за свій рахунок графічний роман «Анна» , про дівчинку-привида, яка закохалася в живого хлопчика. Було випущено всього 50 екземплярів книги. У 2010 році Айзек закінчив свій другий роман-«Тепло наших тіл» , випуском якого на цей раз займалося видавництво Vintage . Роман став успішним і права на його екранізацію вже викуплені. Творці фільму позиціонують проект як щось середнє між картина- ми «Сутінки » і « Зомбі на ім'я Шон ». Режисером «Тепло наших тіл» призначений Джонатан Лівайн. На даний момент Айзек Маріон продовжує писати і збира- ється випустити збірку своїх оповідань.

Американському блогеру Айзеку Маріону удача посміхнулася несподівано , сліпуче і абсолютно заслужено. Велике видавництво в пошуках нерозкритих талантів виявило його оригінальний роман , який перевертає з ніг на голову концепцію сучасної міфології хоррору ,книга негайно справила грандіозний фурор і лягла в основу сценарію для фільму. Нині готується екранізація . Світ вражений чумою і стоїть на межі вимирання. Небіжчики ходять по землі і норовлять зїсти живих , які , залишившись в катастрофічній меншості , ледь тримають оборону.

Зміни починаються , коли один зомбі , чиє ім'я за життя почи- налося на "Р", рятує дівчину, замість того щоб її з'їсти. Дружба зав'язалася між представ- никами ворогу- ючих сторін та загрожує обом поганими на- слідками. Але Р і Джулі, самі то- го не підозрюю- чи , тримають в руках простий і єдиний ключ до порятунку світу .

За книгою знято фільм.Слоган фільму: Cold body, warm heart (“холодне тіло, гаряче серце”)

Головні герої
Ніколас Холт
Тереза Палмер

Чому саме ця книга?
Я зазвичай упереджено ставлюся до зомбі-теми і книг про них, але ця книга - щось. Я був у захваті від неї. Не дивлячись на те що моменти "поїдання" не з приємних, автору вдалось не викликати неприємного почуття до головного героя. Я не відчував до нього огиду, скоріше навпаки , мені було шкода його. Всі зомбі колись були людьми зі своїми почуттями. Розвиток стосунків і “олюднення" дуже сподобалися. Не кожному автору вдається зробити книгу про жорстоких зомбі такою тонкою і романтичною. В ній показали становлення власного “Я”.

Історія частково заснована на трагедії Шекспіра - «Ромео і Джульєта», про це можна здогадатися по іменах героїв. «Р» - «Ромео», «Джулі» - «Джульєта», «Перрі» - «Паріс», «М» - «Меркуціо», «Нора» - «медсестра» Джульєти (персонаж Нори у книзі - медсестра).

Приховані мотиви
Але в цій книзі, на мій погляд романтика не на першому місці. Хоч це і в якійсь мірі пародійна комедія-жахів, але мораль у ній безумовно є. І полягає вона в тому, що відображає дійсне життя нашого часу. Нехай ми всі виглядаємо, як нормальні люди, але по суті більшість з нас є саме «зомбі». Ми не прислухаємося до інших ми ні з ким не розмовляємо, кожен живе у своєму зомбі-світі. І думає лише про те, як би «зжерти мозок» собі подібного ... інакше «зжеруть» мій.

В книзі є цитати, якими не можливо не поділитися
Сіра шкіра, трупний запах, запалі очі - і все.   Я міг би бути схожим на живого, якому пора у відпустку.
Світ не ідеальний, і не сподівайся, що коли-небудь він таким стане. Він такий, який є, а як у ньому жити - вирішувати тобі.
Хотіти змін - це перший крок. Але другий - це добиватися їх.

Я пам'ятаю, яка любов була колись. Мішанина емоцій та біології. Витримати всі перевірки, занести багато спільного, пройти вогонь, воду і мідні труби - ось чого вона вимагала. Любов була тортурами, вправою в самокатуванні, любов була живою. Нова любов простіше. Легше. І слабкіше.
Все стало спокійніше. Простіше. Самий вірний знак, що ми мертві.
Напевно, кінець світу таки настав. Міста, по яких ми блукаємо, такі ж прогнилі, як і ми. Я не знаю, що сталося. Чума? Війна? Соціальний крах? Або просто ми?

Так про що ж роман? Про любов, про відданість, про прагнення побачити більше, про оптимізм, який дуже потрібен людям, про добро, про борг. Але все це не зводиться до простої догми. Все це необхідно відчути в кожному слові, між рядків, в образах і героях. Це дуже незвичайний роман, який ламає звичні стереотипи. Головний герой в кінці роману перетворюється на Людину, автор бажає це всім теперішнім «людям».

Це роман для кожного. Він вчить нас бути людьми тоді, коли життя здавалося б вже закінчилося.Кохання у романі зробило із зомбі людину, а що ж зробить людьми нас?