Презентація на тему «Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця»

Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — це міжнародний гуманітарний рух, в якому беруть участь близько 97 мільйонів добровольців у всьому світі.
Метою діяльності руху є за-
хист людського життя та здоро-
в'я, запобігання людським стражданням
та їх полегшення, незалежно від раси,
релігійних та політичних поглядів.

Поштовхом до створення такої організації послужили враження молодого швейцарця А.Дюнана, який опинився в числі нейтральних очевидців битви при Сольферіно в Італії 24червня 1859. До кінця дня на полі битви залишилося бл. 40000 мертвих і поранених. Жахнувшись страждань людей, на які ніхто не звертав уваги, Дюнан організував групу допомоги, що складалася з добровольців. Вони закуповували все необхідне, розміщували поранених і доглядали за ними
Повернувшись до Швейцарії, Анрі Дюнан не міг стерти з пам'яті цю страхітливу картину. Він узявся за перо, щоб розповісти світові про цю драмі війни, так багато раз повторювалася. У 1862 році була закінчена його книга "Спогад про Сольферіно". Як тільки книга, надрукована на його власні гроші, вийшла з друку, Дюнан розіслав її європейським монархам того часу, політичним діячам, військовим, філантропам, друзям. Успіх виявився миттєвим і перевершив всі очікування. Книга сильно схвилювала Європу, так як багатьом була невідома жорстока реальність полів битв.У ті часи в Женеві існувало Благодійне товариство, президентом якого був адвокат Густав Муанье. "Книга Спогад про Сольферіно потрясла мене "- писав він. Будучи людиною дії, Муанье запропонував Дюнану переговорити про цю книгу з іншими членами Товариства.В ході зустрічі була створена комісія з п'яти членів. Крім самого Анрі Дюнана і Густава Муанье до її складу увійшли генерал Гийом-анрі Дюфур і доктора Луї Аппія і Теодор Монуар - всі швейцарські громадяни. Комісія зібралася вперше 17 лютого 1863 і назвала себе "Міжнародним комітетом допомоги пораненим ". [2, с. 56]У наступні місяці ці п'ять членів Комітету вели напружену діяльність, в результаті якої в жовтні 1863 року в Женеві відбулася міжнародна конференція, в якій взяли участь представники шістнадцяти держав. З цієї нагоди був обраний відмітний знак - червоний хрест на білому фоні.

Відмітний знак
Знак мав на меті виділяти, а отже, і охороняти тих, хто надає допомогу пораненим воїнам
Червоний хрест на білому фоні був першим захисним символом, який був затверджений в 1864 році Женевською конвенцією. Він повторював швейцарський прапор, було змінено лише кольори - хрест став червоним, а тло білим.

Національні товариства
Національні товариства Червоного Хреста. До 1900 товариства Червоного Хреста були організовані майже в 30 країнах. Розроблялися великі програми діяльності у воєнних умовах. У той же час у Червоного Хреста з'явилися і нові, мирні завдання, спрямовані на подолання наслідків стихійних лих і розвиток охорони здоров'я. На сьогоднішній день ці завдання вирішуються в рамках широкої мережі програм з охорони здоров'я, надання гуманітарної допомоги та зміцненню безпеки, а також загальних та спеціальних освітніх програм. Національні товариства - незалежні добровільні організації, хоча і отримують повноваження від своїх урядів. Міжнародне визнання ці суспільства отримують при виконанні таких умов: уряди їхніх країн повинні суворо дотримуватися рішення Женевських конвенцій; діяльність національних товариств повинна бути схвалена їхніми законними урядами, а самі суспільства повинні дотримуватися статут і керуватися засадничими принципами Міжнародного Червоного Хреста.

Ліга товариств Червоного Христа
Ліга товариств Червоного Хреста - об'єднання національних організацій, створене в 1919. Первинною метою Ліги було вироблення програми взаємодопомоги і розвитку, розрахованої на мирний час. Сьогодні в число основних завдань Ліги (яка має постійний секретаріат в Женеві) входять допомогу новоствореним товариствам Червоного Хреста, об'єднання дій різних його груп, розширення сфери діяльності та ресурсів національних організацій та координація їх зусиль у разі міжнародних стихійних лих. Ліга товариств Червоного Хреста включає 106 національних організацій із загальною кількістю членів понад 188 млн. чоловік. Ліга утримується на добровільні пожертвування її членів.

Символи руху:
Червоний хрест
ЧервониЧервоний хрест на білому фоні був першим захисним символом, який був затверджений в 1864 році Женевською конвенцією. Він повторював швейцарський прапор, було змінено лише кольори - хрест став червоним, а тло білим. Це є цілком зрозумілим, оскільки засновник міжнародного комітету Анрі Дюнан був швейцарцем.

Червоний півмісяць
Під час російсько-турецької війни (1876-1878), Османська імперія використовувала символ Червоного Півмісяця замість Червоного Хреста, оскільки уряд вважав цей символ образливим для мусульманських солдатів. В 1877 році МКЧХ зобов'язав Російську імперію, в повній мірі поважати недоторканість всіх осіб та будівель, які знаходяться під захистом Червоного Півмісяця. Згодом аналогічне зобов'язання, щодо Червоного Хреста було отримано від уряду Османської імперії.

Червоний кристал
Символ був визнаний офіційно як «Емблема третього протоколу» 8 грудня 2005 з метою включення в якості повного члена ізраїльську організацію Маген Давид Адом (Червона зірка Давида). Неофіційно він відомий як «червоний кристал».

Червоний лев із сонцем
Символ використовувався іранською організацією Червоний лев із сонцем і був визнаний Міжнародним рухом у 1923 році.

Червоний щит Давида
Червона зірка Давида — символ ізраїльської організації Маген Давид Адом. Вона не є офіційно визнаним символом Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного півмісяця. Рух неодноразово відмовляв у її визнанні, аргументуючи це тим, що червоний хрест не є символом християнства, а зроблений за зразком прапора Швейцарії зі зміною кольорів. Якщо допустити єврейський символ, то на аналогічний зможе претендувати будь-яка релігійна організація. Під тиском Національного комітету США, який з 2000 по 2006 рік відмовлявся платити Міжнародному комітету членські внески, було запропоновано і визнано новий символ - червоний кристал.

Український Червоний Хрест
Український Червоний Хрест (УЧХ) — національна форма
організації з такими самими завданнями, що й міжнародний
Червоний Хрест, постала у квітні 1918 з ініціативи
Всеукраїнського з'їзду лікарів
у Києві на базі існуючих в Україні місцевих
товариств Російського Червоного Хреста.
Серед організаторів і членів Центрального
Комітету УЧХ були лікарі Євмен Лукасевич і
В. Матюшенко (згодом гол. Закордонного бюро УЧХ).
УЧХ співпрацював з Міжнародним Комітетом Червоного
Хреста у Женеві, представником до якого від УЧХ був Є. Бачинський.
Представники УЧХ були також у Відні (Андреас Окопенко), Белграді
(Дмитро Дорошенко), Італії та інших країнах. В еміграції УЧХ
продовжував існувати з доручення екзильного уряду УНР, але не мав
права належати до Міжнародного Червоного
Хреста.

Історія
30 серпня 1941 у Львові проголосив про понов-
лення своєї діяльності Український Червоний
Хрест (УЧХ), організований під протекторатом
митрополита Андрея Шептицького — для
допомоги й опіки над полоненими, хворими і
потребуючими (гол. О. Курчаба, згодом Т. Воро-
бець), з осередками у Києві (Ф. Богатирчук) та
Рівному (X. Кононенко), які співпрацювали
з львівською централею[1]. 1942 німці
ліквідували УЧХ у Львові, а його діяльність перебрав на території
ГГ відділ суспільної опіки при Українському Центральному
Комітеті (УЦК). 1943 — 49 п. н. УЧХ діяла підпільна «Служба
здоров'я» при УПА (гол. довший час К. Зарицька).