- Головна
- Готові шкільні презентації
- Презентація на тему «Народна картина « козак Мамай»»
Презентація на тему «Народна картина « козак Мамай»»
387
Слайд #1
Народна картина« козак Мамай»
Презентація Каменчук Марії
Презентація Каменчук Марії
Слайд #2
Козак Мамай
Слайд #3
Козак Мамай (козак-мамай, козак-бродяга) — ідеалізований образ козака і українців загалом в Україні. Захисник українського народу, степовик,мандрівник, воїн, мудрець, казкар і характерник в одній особі. Його образи можна зустріти майже в кожній хаті поряд з іконами. З іменем (назвою) тісно пов'язаний стародавній термін «мамаювати» (мандрувати, козакувати, вести козачий спосіб життя), «ходити на мамая» (іти навмання, куди очі дивляться).
Слайд #4
Оповіді про козака Мамая можна зустріти серед народних легенд, переказів, примовок. Та чи не найкраще його образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах; кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.
Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.
За народними переказами козак Мамай був православним, мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, що давало право простим людям шанувати його як святого і вішати у хаті його образ поряд з образами інших святих.
Короткі відомості
Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.
За народними переказами козак Мамай був православним, мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, що давало право простим людям шанувати його як святого і вішати у хаті його образ поряд з образами інших святих.
Короткі відомості
Слайд #5
Козак Мамай, якого чорт спокушає до випивки. 19 ст.
Слайд #6
Картини з козаком Мамаєм часто супроводжуються віршами.
Слайд #7
Хоч дивися на мене, та ба — не вгадаєш!Відкіль родом і як зовуть — нічирчик не знаєш!Коли трапилось кому у степах бувати,То той може прізвище моє угадати.А в мене ім'я не одно, а єсть їх до ката!Так зовуть, як налучиш, на якого свата;Жид з біди за рідного батька почитає;Милостивим добродієм ляхва називає;А ти як хоч назови — на все позволяю,Аби лиш не крамарем — за те то полаю.Тепер бачу на світі біда, що мене сцурався рід.Не бійсь, як був багат,То тобі казали: Іван-брат.А тепер, як нічого немає,То ніхто не знає.А як розживеться голота — та загуля,То тоді до чорта роду, і всяк пізнає!Відкіль родом я на світі —Всяк із вас хочет знать приміти.Жен в Січ немає,Всяк теє знає.Хіба скажеш з Рима родом,Або з пугача дід мій плодом?Но в тім собі мислиш,Інаково лівиш!У нас сугаків тільки сліди]
Дикі коні нам сосѣдиТа Дніпрово стрем'я —То наше плем'я.Трохи ляхва угадала,Що лошака даровала.Глянь на герб знаменитий,Він висить на дубі.Правда, як кінь в степній волі,То так козак не без долі,Куди хочет — туди скачет,За козаком ніхто не заплачет.Гай-гай" Як я молод бував, що то в мене за сила була!Було ляхів борючи, і рука не мліла,А тепер і вош сильніша від ляхів здається,Плечі і ноги болять, як день попоб'єшся!Так-то, бачу, недовга літ наших година:Скоро цвіте і в'яне, як у полі билина.Хоча ж мені і не старшно на степу вмиратиТа тілько жаль, що нікому буде поховати:Татарин цурається, а лях не приступить,Хіба яка звіряка за ногу в байраки поцупить.І справді, пристарівшись, на Русь піти мушу,Ачей там [о]бпоминають попи мою душу.Тілько ж мені і нечас і де вмирати,Бо ще ж мене влечет охота з ляхами гуляти.[А жай мені що-небудь крикнуть для смерті.]Лиш жиду або ляху мушу іще носа втерти!
На картині, що зберігається в Державному музеї українського образотворчого мистецтва у Києві, написано такий вірш-монолог:
Дикі коні нам сосѣдиТа Дніпрово стрем'я —То наше плем'я.Трохи ляхва угадала,Що лошака даровала.Глянь на герб знаменитий,Він висить на дубі.Правда, як кінь в степній волі,То так козак не без долі,Куди хочет — туди скачет,За козаком ніхто не заплачет.Гай-гай" Як я молод бував, що то в мене за сила була!Було ляхів борючи, і рука не мліла,А тепер і вош сильніша від ляхів здається,Плечі і ноги болять, як день попоб'єшся!Так-то, бачу, недовга літ наших година:Скоро цвіте і в'яне, як у полі билина.Хоча ж мені і не старшно на степу вмиратиТа тілько жаль, що нікому буде поховати:Татарин цурається, а лях не приступить,Хіба яка звіряка за ногу в байраки поцупить.І справді, пристарівшись, на Русь піти мушу,Ачей там [о]бпоминають попи мою душу.Тілько ж мені і нечас і де вмирати,Бо ще ж мене влечет охота з ляхами гуляти.[А жай мені що-небудь крикнуть для смерті.]Лиш жиду або ляху мушу іще носа втерти!
На картині, що зберігається в Державному музеї українського образотворчого мистецтва у Києві, написано такий вірш-монолог:
Слайд #8
Колекцію картин «Козак Мамай» зберігає та експонує Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».
Музей Івана Гончара у м. Київ
Музей Івана Гончара у м. Київ
Слайд #9
Опис: Невідомий художник. Козак-бандурист. XVIII ст. Тиньк, олія. Національний художній музей України.
Слайд #10
Опис: Козак Мамай. Невідомий художник. Олія. Одеський художній музей. 1728 рік
Слайд #11
Опис: Невідомий художник. "Сидить козак під вербою". Перша пол. XIX ст. Олія.
Слайд #12
Опис: Невідомий художник. Козак-бандурист. XIX ст. Полотно, олія. 50,5х69,5. Національний художній музей України.
Слайд #13
Опис: Невідомий художник. Козак-бандурист. Поч. XIX ст. Національний художній музей України.
Слайд #14
Опис: Козак Мамай. Полотно, олія. 70х83. Національний художній музей України.
Слайд #15
ОписУкраїнська: Козак-бандурист. Близько 1890. Олія. Полтавський художній музей.
Слайд #16
Опис: Пам'ятник козаку Мамаю на Майдані незалежності.