Презентація на тему «Становлення грошової одиниці України»

Становлення
грошової одиниці
України

Ухвалена Верховною Радою У PCP 16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет України стверджувала самостійність республіки у питаннях створення банківської, цінової, фінансової, митної, податкової системи, формування державного бюджету. Держава прийняла рішення про запровадження власної грошової одиниці. Вищою кредитною установою УРСР оголошувався Національний банк України.

Скориставшись повноваженнями, наданими Декларацією, 3 серпня 1990 р. Верховна Рада УРСР ухвалила закон "Про економічну самостійність Української PCP", статті якого регулювали питання розвитку банківської та грошової системи. 22 жовтня 1990 р. було прийнято постанову Ради Міністрів "Про захист споживчого ринку в Українській PCP", яка передбачала запровадження з 1 листопада карток споживача з купонами одноразового використання.

Скориставшись повноваженнями, наданими Декларацією, 3 серпня 1990 р. Верховна Рада УРСР ухвалила закон "Про економічну самостійність Української PCP", статті якого регулювали питання розвитку банківської та грошової системи. 22 жовтня 1990 р. було прийнято постанову Ради Міністрів "Про захист споживчого ринку в Українській PCP", яка передбачала запровадження з 1 листопада карток споживача з купонами одноразового використання.

У листопаді 1990 р. Верховна Рада схвалила документ, який на тривалу перспективу визначав напрями економічного розвитку республіки — Концепцію переходу до ринкової економіки. Одним із основних кроків на цьому шляху, без якого проведення глибоких економічних реформ було неможливим, мало стати запровадження національної грошової одиниці.

Розбудова системи використання карток споживача з купонами, невдалі спроби московського керівництва щодо реформування й оздоровлення грошової системи довели неспроможність подальшого використання радянського карбованця як повноцінного засобу обігу. Ця грошова одиниця вже не могла слугувати основою для створення української національної валюти.

На грошовому ринку України дедалі частіше почав використовуватись долар США, німецька марка та інші вільноконвертовані валюти. В цих тяжких умовах, з метою збереження контролю над функціонуванням товарно-грошових відносин, Президія Верховної Ради України, під тиском демократичного крила парламенту — Народної Ради — 3 вересня 1991 р. прийняла постанову "Про введення в обіг на території республіки купонів багаторазового використання".

Нова українська грошова одиниця запроваджувалася в обіг з 1 січня 1992 р. Спочатку сфера її використання обмежувалась придбанням лише продовольчих товарів, і лише згодом — промислових. Для розрахунків за товари вартістю до 1 карбованця за одиницю (літр, кілограм) допускалося використання монет радянського карбування. Купони багаторазового використання не відразу безперешкодно приймалися у банківських розрахунках. Незважаючи на значний промисловий потенціал України, важким завданням для уряду стало налагодження виробництва українських карбованців і своєчасне забезпечення ринку достатньою кількістю готівки. На той час у республіці не було виробничих потужностей, здатних виготовляти надійно забезпечені грошові знаки.

Друкувалися вони на папері невисокої якості і мали недостатній захист від фальшування. Ним був лише водяний знак типу "шеврон" — чотири рівномірно розташовані в шаховому порядку смуги. На купюрах були відсутні позначення їх порядкового номера та серії.
На всіх номіналах першої емісії (від 1 до 100 карбованців) купонів багаторазового використання були вміщені однакові зображення: на лицевому боці — зображення сестри легендарних засновників Києва Либеді — фрагмента пам'ятника, спорудженого для вшанування 1500-ліття заснування столиці України; справа від нього — назва держави — "Україна", під якою — номінал купюри, назва грошової одиниці — "український карбованець", назва емісійної установи — Національний банк України та дата емісії — 1991.
На звороті — зображено архітектурний комплекс київського Софійського собору, а також вміщене у чотирьох кутах розташоване в розетках цифрове позначення номіналу купюри. Відрізнялися купони цієї серії лише за позначенням номіналу та кольором друку. Кольорова гама окремих номіналів нагадувала звичні для населення радянські рублі: 1 карбованець — світло-жовтого кольору, 3 — темно-зеленого, 5 — синього, 10 — рожевого і т. д.

У процесі проведення в Україні грошової реформи великого значення надавалось налагодженню карбування власної монети. Перед її виготовленням точилася дискусія щодо назви національної грошової одиниці. В результаті обговорення різноманітних пропозицій було прийнято рішення, що тимчасовою грошовою одиницею стане український карбованець, який після стабілізації становища в економіці країни буде замінено українською гривнею. Дане рішення, що ґрунтувалося на давніх традиціях історії монетної справи в Україні з часів Київської Русі та національно-визвольних змаганнях 1917—1920 рр., не викликало будь-яких застережень. Натомість, довго обговорювалося питання щодо назви розмінної монети. Термін "копійка", звичний для населення з царських та радянських часів, здавався непридатним для цього. В процесі дискусії пропонувались різні назви — "сотий", "рєзана", "гріш", "шаг" та ін. На пропозицію відомого художника Василя Лопати, комісія, створена Верховною Радою, спочатку затвердила як назву української розмінної монети термін, "шаг".

У червні—серпні 1991 р. було виконано ескізи для монет номіналом 1, 5, 10 та 25 шагів. Однак постанова Президії Верховної Ради України "Про розмінну монету України" від 2 березня 1992 р. затвердила термін "копійка" як назву однієї сотої національної грошової одиниці — гривні. Згідно з нею, передбачалось налагодити карбування таких розмінних номіналів: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25 та 50 копійок, а також 1 гривня.

У процесі монетного виробництва виникла потреба переглянути склад номіналів розмінних монет. На основі вивчення світового досвіду було вирішено зупинитися на семи найбільш вживаних номіналах: 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок масовим тиражем не випускалися, а ті екземпляри, котрі нині трапляються серед колекціонерів, є зразками або технологічними пробами. У зв'язку з наростанням інфляційних явищ виготовлена розмінна монета не запроваджувалась в обіг, а нагромаджувалась у сховищах Національного банку України з метою наповнення грошового ринку на завершальному етапі грошової реформи, пов'язаному з введенням національної грошової одиниці — гривні.

Фінансова спекуляція на грошовому ринку України утримувалася майже протягом року. Лише підписаний 7 листопада 1992 р. Указ Президента України Леоніда Кравчука "Про реформу грошової системи України" припинив з 12 листопада 1992 р. функціонування рубля в грошовому обігу України. Замість нього тимчасовою грошовою одиницею став український карбованець — єдиний законний засіб платежу на території держави.

У 1992 р. в обігу з'явилися українські карбованці нового випуску — купюри значно вищих номіналів у 100, 200, 500 та 1000 українських карбованців. Зовнішній вигляд цих грошових знаків дещо змінився: на їх лицевому боці з'явилося повне зображення пам'ятника легендарним засновникам Києва, а також серія та номер купюр. Зворотна сторона залишилась майже такою ж, як і купюр першої серії.

Розвиток інфляційних процесів в Україні привів до появи на грошовому ринку у 1993 р. українських карбованців щораз вищих номіналів. Спочатку це були 2 000 та 5 000 українських карбованців, на яких уперше було вміщено зображення малого державного герба — тризуба. Згодом, У Другому півріччі, було випущено 10 000,20 000,50 000 та 100 000 українських карбованців.

1994—1995 рр. не принесли очікуваного спаду інфляції та стабілізації на грошовому ринку України. Саме тоді в обігу з'явилися найбільші номінали українських карбованців: 200 000 (16 травня 1994 р.), 500 000 (9 грудня 1994 р.) та 1000000 (12 травня 1995 р.). На відміну від попередніх випусків, ці купюри були виконані на значно вищому поліграфічному рівні. Вони стали багатоколірними, мали кращий захист від фальшування. Змінився їх зовнішній вигляд. На лицевому боці перших двох купюр пам'ятник Володимиру Великому було перенесено на їх правий бік, а на звороті з'явилося зображення будівлі Національної опери України. На найбільш вартісній купюрі містились пам'ятник Тарасу Шевченкові у Києві (аверс) та головний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка (реверс).

1994—1995 рр. не принесли очікуваного спаду інфляції та стабілізації на грошовому ринку України. Саме тоді в обігу з'явилися найбільші номінали українських карбованців: 200 000 (16 травня 1994 р.), 500 000 (9 грудня 1994 р.) та 1000000 (12 травня 1995 р.). На відміну від попередніх випусків, ці купюри були виконані на значно вищому поліграфічному рівні. Вони стали багатоколірними, мали кращий захист від фальшування. Змінився їх зовнішній вигляд. На лицевому боці перших двох купюр пам'ятник Володимиру Великому було перенесено на їх правий бік, а на звороті з'явилося зображення будівлі Національної опери України. На найбільш вартісній купюрі містились пам'ятник Тарасу Шевченкові у Києві (аверс) та головний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка (реверс).

За відсутності на грошовому ринку України стабільної національної валюти в країні почала використовуватися вільно конвертована валюта — розпочалась так звана "доларизація" економіки. Згідно з Указом Президента України від 19 березня 1992 р. "Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності", суб'єктам підприємницької діяльності дозволялось проводити розрахунки у вільно конвертованій валюті (окрім російського рубля). Дане положення мало діяти аж до запровадження національної валюти. З 1 серпня 1995 р. використання іноземної валюти як засобу платежу на території України було заборонене.

Сучасна гривня

Сучасна гривня

Сучасна гривня

Сучасні
колекційні
монети

Сучасні
колекційні
монети

Дякую за увагу!
Підготувала
учениця 4Б курсу
Донець Анна