Аналіз страхових продуктів на страховому ринку України
Категорія (предмет): СтрахуванняВступ
Специфічність економічної категорії страхування обумовлює три основні ознаки:
· випадковий характер настання руйнівної події;
· надзвичайність нанесеного збитку, що характеризується натуральними і грошовими вимірювачами;
· об'єктивна необхідність попередження, подолання наслідків зазначеної події і відшкодування матеріального й іншого збитку.
Зазначені ознаки у своїй сукупності свідчать про наявність страхового ризику в діяльності людей і про необхідність захисних мір для забезпечення безупинного, безперебійного процесу і зберігання життєвого рівня населення.
Саме в страховому ризику, а також у захисних мірах складається сутність економічної категорії, страхового захисту, майнових інтересів товариства. Економічна сутність страхування полягає в розкладанні збитків, понесених однією особою, між множиною інших осіб, яким загрожує однорідна небезпека.
Аналіз страхових продуктів на страховому ринку України
Сьогодні в Україні в більшості випадків страховий поліс (страхове свідчення) не розглядається як гарантія захисту особистих і майнових інтересів від непередбачених випадків.
Основною ланкою системи державного страхування є регіональне керування державного страхування та інспекції, що входять у "НАСК Оранта". Під час інспекції призначене проведення більшості видів добровільного й обов'язкового страхування: укладання договорів, оцінка майна, визначення і виплата страхових сум (у межах лімітів).
Роботу з особистого і майнового страхування серед населення безпосередньо проводять позаштатні агенти державного страхування. Їм надане право від імені органів державного страхування укладати з громадянами договори страхування і видавати страхові свідоцтва та квитанції встановленого зразка зі своїм підписом і печаткою інспекції. Зазначену роботу страховий агент повинний проводити на визначеній ділянці з оплатою його праці на комісійних основах.
Органи державного страхування організовують роботу інспекцій, безпосередньо проводять деякі види страхування, розраховують і підтверджують значні суми виплат страхового відшкодування, проводять ревізії підпорядкованих підрозділів, контролюють використання засобів на проведення заходів щодо попередження загибелі, ушкодження застрахованого майна, тощо.
Характерною ознакою державного страхування є участь у ньому багатьох державних і громадських організацій. Вона реалізується при розробці умов страхування, урахуванні й оцінці майна і проведенні обов'язкового страхування, укладання договорів добровільного майнового та особистого страхування, визначенні причин виникнення матеріального збитку, обставин, пов'язаних із страховими випадками, що вже відбулися. З огляду на те, що при проведенні майнового й особистого страхування припадає вирішувати питання, що потребують спеціальних знань, до роботи страхових органів залучаються спеціалісти-експерти відповідних професій.
Державне страхування спрямоване на забезпечення формування і розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм, захисту інтересів страхувальників.
Державне регулювання цих процесів повинно сприяти посиленню ролі на страховому ринку товариств, що мають міцну фінансову і правову основу, і водночас не пропускати на нього спекулятивні або фіктивні компанії, що можуть завдати шкоди, як страховій справі, так і страхувальникам.
Сучасний етап розвитку страхування в Україні зумовлюється низкою специфічних особливостей:
· страхування належить до фінансових інститутів національної економіки, що найдинамічніше розвиваються;
· під впливом розвитку ринкових відносин змінюється і характер страхової діяльності, що проявляється в появі нових і розвитку різних видів страхування, трансформації форм і методів організації страхової справи, збільшенні кількості стабільно функціонуючих страхових компаній;
· існує тенденція до прискореного процесу самоорганізації вітчизняного страхового бізнесу. Водночас нинішній рівень розвитку страхування є неприпустимо низьким для ринкових умов господарювання;
· триває тенденція концентрації страхового капіталу і поділу ринку страхових послуг; вітчизняні страхові компанії характеризуються досі ще низькою фінансовою місткістю;
· інституціональному середовищу вітчизняного страхового ринку притаманна нерозвиненість традицій.
Поступальному розвиткові ринку перестрахування в Україні заважають:
· нестача місткості перестрахувальних компаній;
· обмежений платоспроможний попит на продукти прямого страхування; не конкурентоспроможність українських перестрахувальних компаній порівняно із зарубіжними перестраховиками та їхнім представництвами в Україні;
· недостатня фінансова стійкість і надійність українських перестраховиків; відсутність інвестицій в українські перестрахувальні компанії; недосконалість системи державного регулювання страхування і перестрахування;
· орієнтація страховиків на податкозбережні схеми і технології;
· відсутність кваліфікованих спеціалістів, адаптованих сучасних перестрахувальних технологій і методик;
· неефективний менеджмент перестрахувальних компаній;
· брак державної підтримки перестрахувальної галузі.
Стратегія розвитку страхового ринку України має бути орієнтована передусім на досягнення належного рівня особистого страхування, зокрема його довгострокових (накопичувальних) видів. При цьому найзацікавленішою в розвитку ринку особистого страхування в країні має бути держава. По-перше, проблема пошуку коштів для розв’язання державних проблем має першочергову значущість, і саме особисте страхування, разом із страхуванням життя, дасть змогу залучити додаткові кошти, що є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів. По-друге, особисте страхування компенсує дефіцит державних соціальних гарантій. Довгострокове особисте страхування (зокрема пенсійні ануїтети) забезпечує отримання додаткового доходу, що не залежить від розміру державних виплат, у тому числі через старість і інвалідність. Наявність розвиненого ринку особистого страхування знижує навантаження на видаткову частину бюджету, зменшуючи витрати держави на соціальне забезпечення громадян. Отже, держава зможе зосередитися на захисті найменш забезпечених верств населення. По-третє, розвиток особистого страхування, як однієї з найбільш працемістких і наукомістких галузей страхування, веде до утворення нових робочих місць.
Для подальшого розвитку вітчизняного страхового ринку необхідний збалансований розвиток обов’язкових і добровільних видів страхування. Для цього треба встановити основи обов’язкового страхування, до яких входять принципи і вимоги до його здійснення, посилити контроль за проведенням обов’язкового державного страхування і страхування, що здійснюється із залученням бюджетних коштів.
Систематичний розвиток нових страхових продуктів – інновативність – як один з наріжних принципів маркетингу в страхуванні має охоплювати усі сфери страхової діяльності: від укладання договорів страхування до пошуку нових сфер інвестування і сучасних методів корпоративного управління.
За оцінкою фахівців, 2008-2009 р. став перехідним для ринку страхування. Головні зміни на страховому ринку України мають відбутися в 2010-2015рр. За умови внесення кардинальних змін до страхового законодавства, обсяг страхового ринку України в найближчі два-три роки може збільшитися на 40-50%. Прогнозується, що протягом зазначеного періоду відбудеться зростання ринку реального страхування приблизно в 10 разів.
Подальший розвиток страхового ринку зумовлюватиметься формуванням і реалізацією довгострокової стратегії та активної поточної політики держави в страховій сфері. Стан ринку визначатиметься ступенем принципового обмеження юридичної (державної) обов'язковості як методу реалізації страхової політики та рішучого розширення сфери дії економічної обов'язковості.
Становлення повноцінного страхування життя базуватиметься на підвищенні рівня добробуту населення України, розширенні практики корпоративного страхування життя, формування інституту актуаріїв (з обов'язковим законодавчим закріпленням основ діяльності, пов'язаної з розрахунками страхових тарифів, резервів, аналізом реалістичності інвестиційних програм і дестабілізуючих чинників).
Отримають розвиток і такі перспективні види страхування, як страхування дітей для здобуття освіти, для чого необхідна координація зусиль страховиків з міністерством освіти і науки, міністерством праці та соціальної політики та іншими зацікавленими міністерствами та відомствами.
Розширюватиметься страхування професійної діяльності компаній-учасниць фондового ринку, метою якого є мінімізація ризиків учасників фондового ринку, зміцнення їх фінансової стійкості та підвищення економічної безпеки їх операційної діяльності.
Висновки
Розроблення основних напрямів стратегічного розвитку страхового ринку має передбачати зміну його сьогоденної моделі:
· пріоритетом якої є страховик, що нав’язує споживачам вигідні йому види обов’язкового страхування, інші страхові продукти незалежно від стану їхнього платоспроможності, на модель, пріоритетом якої має бути страхувальник;
· орієнтованої на масове споживання стандартизованих страхових продуктів, на модель, орієнтовану на врахування індивідуальних особливостей і потреб споживачів страхових послуг;
· що фактично ігнорує брокерів і консультантів, відводячи їм другорядну роль так званої “інфраструктури” чи “каналів продажу” стандартизованих страхових продуктів, на модель, для якої характерним буде розвиток у країні ринкового механізму страхового посередництва.
Стратегія необхідна для розвитку вітчизняного страхового ринку в цілому, його галузевих і регіональних сегментів, окремих страхових компаній і посередників, систем управління продажем.
Список використаної літератури
1. Марчук Є.К. Про розвиток страхового ринку // Україна-Business. — № 68. — 2007. — С. 1-2.
2. Залєтов О.М. Проблеми інтеграції на страховому ринку України. // Финансовые услуги №1-2, 2009, 10-13 с.
3. Залєтов О.М. Убезпечення життя: Монографія.-К.:Міжнародна агенція «БІЗОН», 2006.- 688с.