Аналіз використання виробничих запасів

Категорія (предмет): Економіка підприємства

Arial

-A A A+

ЗМІСТ

Вступ

Характеристика та склад виробничих запасів
Аналіз наявності та структури виробничих запасів
Аналіз надходження виробничих запасів
Аналіз використання виробничих запасів
Аналіз результатів інвентаризації виробничих запасів
Узагальнення результатів аналізу та шляхи удосконалення аналітичної роботи
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

Вступ

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні висувають дедалі нові й нові вимоги до бухгалтерського обліку, як до основного засобу контролю за веденням господарської діяльності підприємств. Тому удосконалення бухгалтерського обліку пов’язане з вирішенням актуальних завдань в економіці України: збільшення обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), зниження собівартості продукції.Виробничі запаси — важлива складова частина національного багатства країни. Матеріали — предмети, які є матеріально-речовою основою виготовленої продукції. Вони беруть участь у виробничому процесі одноразово і переносять свою вартість на кінцеву продукцію повністю.Вирішення цих завдань можливо при забезпеченні підприємств необхідними матеріальними цінностями, без яких неможливий виробничий процес.

Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об’єктивності основного показника діяльності підприємства — обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Важливим інструментом виявлення внутрішньовиробничих резервів економії та раціонального використання матеріальних ресурсів є економічний аналіз.

Метою дослідження є розкриття методики аналізу виробничих запасів та надання пропозицій щодо вдосконалення виробничих запасів, а також пошук резервів підвищення ефективності використання виробничих запасів.

Отже, аналітичне дослідження виробничих запасів актуальне і має практичне значення.

Під час аналізу матеріальних запасів підприємства досліджується рух матеріалів, їх оцінка, а також правильне відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Над даною темою працювали такі економісти: Савицька Г.В., Петрова В.І., Стражева В.І. та інші видатні вітчизняні та зарубіжні автори.

Аналіз надходження та руху матеріалів є дуже актуальним, адже ефективне використання матеріалів призведе до зменшення витрат, собівартості продукції, підвищення рентабельності, матеріального та фінансового становища підприємства.

Основними завданнями даної курсової роботи є аналіз наявності та руху виробничих запасів. А саме: аналіз змін у структурі виробничих запасів, порядку їх надходження та ефективного використання, вплив на рух виробничих запасів результатів інвентаризації та переоцінки, узагальнення результатів аналізу шляхом виявлення внутрігосподарських резервів та розробка аналітичних альтернатив удосконалення даної ділянки діяльності підприємства.

Курсова робота ґрунтується на матеріалах базового підприємства ТОВ „Рембудсервіс”. Дане підприємство займається виробничою та торгівельною діяльністю.

При написанні курсової роботи для проведення економічного аналізу за даною темою використовуються такі методи: діалектичний метод пізнання, метод наукової абстракції, методи конкретного і абстрактного, логічного та історичного дослідження, системного та порівняльного аналізу. Дані методи аналізу дають змогу зробити всебічний економічний аналіз, що дасть змогу зробити більш достовірні дані, на основі яких можна зробити висновок про діяльність підприємства.

Аналіз діяльності підприємства приведено в табл. 1.

Таблиця 1

Основні економічні показники

діяльності ТОВ „Рембудсервіс”за 9 місяців 2002 — 2003 рр.

Показники

9 місяців

Темп

росту, %

2002 р.

2003 р.

Статутний капітал, тис. грн.

75,0

74,7

-0,40

Дохід (виручка) від реалізації продукції, грн.

4865,0

3212,3

-33,97

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

4004,0

1790,8

-55,27

Валовий прибуток (збиток), тис. грн.

611,0

1097,2

+79,57

Чистий прибуток (збиток), тис.грн.

523,0

900,3

+72,14

Витрати на оплату праці, тис.грн.

792,0

672,3

-15,11

Виробничі запаси, тис. грн.

192,0

195,6

+1,87

Аналізуючи основні економічні показники діяльності ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002 року та 9 місяців 2003 року ми можемо зробити висновок, що статутний капітал підприємства практично не змінився. Дохід від реалізації продукції за 9 місяців 2003 склав 3212,3 грн. що на 33,97 % менше ніж за аналогічний період минулого року. В свою чергу зменшилася собівартість реалізованої продукції на 55,27% Але незважаючи на це валовий прибуток підприємства у звітному періоді збільшився на 79,57%, а також на 72,14 % збільшився чистий прибуток підприємства. А витрати на оплату праці зменшилися на 15,11 %. це свідчить про не досить рівномірну роботу підприємства в 2003 році. Якщо така тенденція буде зберігатися до кінця року то підприємство може отримати збитки за результатами фінансового року.

Тут спостерігається пряма залежність одного показника від іншого, і це призводить до коливань в показників діяльності підприємства, і в свою чергу маже викликати нестабільність в діяльності підприємства в цілому.

Керівництво ТОВ „Рембудсервіс” постійно стежить за змінами своїх економічних показників і робить все можливе для їх покращення та підвищення ефективності виробництва.

Основними джерелами інформації для аналізу матеріалів ТОВ „Рембудсервіс” слугують бухгалтерські документи про надходження, вибуття, списання (журнали, виписки з банку, рахунки-фактури, платіжні доручення та вимоги, видаткові та прибуткові касові ордери, об’яви, касову книгу та інше), а також показники фінансової звітності: “Баланс підприємства” (форма № 1), “Звіт про фінансові результати підприємства” (форма № 2)., матеріальний звіт.

Для більш поглибленого аналізу окремих показників використовуються також дані поточного бухгалтерського обліку (матеріали внутрішнього аудиту, висновків різних експертиз, інформація про рух матеріалів, баланси на відповідні дати, картки складського обліку, лімітно забірні картки, накладні).

Раціональне використання матеріальних запасів – один з важливих факторів росту виробництва. Таким чином значення аналізу розрахунків по руху матеріальних запасів складається на основі того, що є необхідним засобом вивчення економічної ситуації ТОВ „Рембудсервіс”, а також складовою частиною нових методів планування і управління в умовах переходу до ринкових відносин.

Характеристика та склад виробничих запасів

В основі розвитку людського суспільство лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Для підприємства, щоб виготовити продукцію, надати послуги важливо мати виробничі запаси.

Виробничі запаси — це товарно-матеріальні цінності, які вносять до інвентаризаційного опису за кожним окремим найменуванням. При фактичній перевірці встановлюють наявність сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, готової продукції тощо.

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємств, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні. Оборотні виробничі фонди — певна сукупність предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється ( 6,С.315). Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється, створюють Матеріальні умови, для здійснення технологічних процесів і роботи устаткування, збереження і транспортування сировини та готових виробів. До складу оборотних фондів включаються виробничі запаси. Виробничі запаси є складовою частиною економічних ресурсів, які, в свою чергу, є основним елементом економічного потенціалу країни (6,С.378). Під виробничими запасами розуміють різні елементі виробництва, що використовуються як предмети праці у технологічному процесі. Вони цілком споживаються у кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію (5,С.246). Вчений Покропивний С.Ф. визначає виробничі запаси як предмети праці, які підготовлені для запуску у виробничий процес ( 9,С. 127).

Існує ще декілька думок щодо визначення суті матеріальних ресурсів і виробничих запасів. Матеріально-виробничі запаси — засоби виробництва, що надійшли на підприємство і ще не використовуються у виробничому процесі, їх обсяг створюється у таких розмірах, які б забезпечували рівномірну, безперебійну роботу підприємства (3,С.91).

Матеріальні ресурси є предметами, на які спрямована праця людини з метою отримання готової продукції. Предмети праці споживаються у виробничому процесі та повністю переносять свою вартість на продукт, змінюються після кожного виробничого циклу (10,С.69).

Виробничі запаси — різні речові елементи виробництва, що використовуються в якості предметів праці у виробничому та іншому господарському процесі. Вони повністю споживаються у кожному циклі і повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Матеріальні ресурси — різноманітні речові елементи, що використовуються переважно як предмети праці для виготовлення продукції та обслуговування виробництва.

Виробничі запаси — це запаси засобів виробництва, які знаходяться на складах суб'єктів господарювання та потрібні для забезпечення безперервного виробничого процесу, це лише ті предмети праці, які ще не приймають участь у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму (15,С.74). Це останнє визначення, на мою думку, є найбільш повним і яскраво відбиває економічну суть предмета дослідження. Крім того, поняття матеріальних ресурсів є більш широким поняттям ніж виробничі запаси, адже останні включають лише предмети праці.

Виробничі запаси — входять до складу товарно-матеріальних цінностей, які являють собою сукупність виробничих запасів і готової продукції, що відображаються в активі балансу підприємства. Товарно — матеріальні цінності ГМЦ розглядаються як сукупність предметів праці і продуктів праці, хоча більшість з них є предметами праці. Всі засоби. які можуть служити людині для задоволення її потреб називаються благами. Всі корисності, які не надаються юди задарма і в готовому вигляді, а є результатом праці носять назву цінностей. Сукупність цінностей, що знаходяться у розпорядженні господарства чи підприємства складають його майно(20,С.625).

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючої позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності при визначенні результаті в господарської діяльності підприємства; при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до оборотних активів, тому можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року, або одного операційного циклу. Запаси є значною частиною активів підприємства, які являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку (13.С.213).

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси"( 7) запаси є активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу |продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Визнання — це процес опису, оцінки та включення до фінансового звіту певної статті. Отже, визнання передбачає словесний опис статті та визначення грошової суми, в якій елементи звітності, а саме такий елемент як активи — запаси можуть бути відображені в балансі.

Запаси визнаються активом, якщо:

існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;
їх вартість може бути достовірно визначена.

При цьому передбачається, ймовірні, майбутні економічні вигоди, пов'язані із законами, надходитимуть на підприємство тільки тоді, коли ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на запаси, перейдуть до підприємства.

Так, при визначенні того, чи відповідає об'єкт запасів першому критерію визнання, підприємству потрібно оцінити ступінь впевненості щодо надходження майбутніх економічних вигод на основі наявних доказів на момент первісного визнання. Наявність достатньої впевненості у тому, що підприємство матиме майбутні економічні вигоди ґрунтується на підтвердженні того, що воно отримає вигоду у зв'язку з використанням активу запасів та погоджується на пов'язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризик та вигода, пов'язані з правом власності на запаси, вже перейшли до підприємства.

Перед тим, як це станеться, операцію з придбання активу може бути скасовано, і через це актив не може визнаватися.

Другий критерій визнання, як правило, задовольнити нескладно, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість.

Отже, об'єкт запасів слід визнавати як актив у разі задоволення всіх перелічених умов:

суттєві ризики і вигоди, пов'язані з власністю на об'єкт запасів, передані підприємству;
підприємство отримало як подальшу участь керівництва у формі, що, як правило, пов'язана з володінням, так і ефективного контролю за запасами;
собівартість запасів може бути достовірно визначена;
є ймовірність, що економічні вигоди, пов'язані з окремим об'єктом запасів надійдуть на підприємство.

Слід зазначити, що в економічній літературі даний об'єкт обліку різні автори називають по-різному: "запаси", "складські запаси", "виробничі запаси", матеріально-виробничі запаси", "товарно-матеріальні запаси".

Згідно з П(С)БО 9 до запасів відносяться:

сировина, основні, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;
незавершене виробництво;
товари;
малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП);
молодняк тварин на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства (як готова продукція).

Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.

Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші — змінюють тільки свою форму і розмір( мастильні матеріали і фарби), треті — лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси, або хімічного складу (МШП).

Розрізняють економічну і технічну класифікацію(16,С.172). В основу економічної класифікації покладено роль виробничих запасів у господарському цесі.

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" МШП все ж таки виділені в окрему групу засобів, але вартісного критерію їх відмінності від основних засобів немає. Дещо змінний критерій терміну використання. До МШП тепер відносяться предмети, які використовуються протягом періоду, що не перевищує один рік, або протягом нормального операційного циклу (якщо він більше року).

Тобто, до МШП належать засоби праці, які мають відносно короткий строк корисного використання, настільки короткий строк, що капіталізувати їх вартість, тобто включити до витрат виробництва за допомогою амортизації, немає сенсу. Саме такі засоби праці, незалежно від вартості, цілком справедливо вважаються швидкозношуваними, і їх необхідно обліковувати як запаси.

3 іншого боку МШП, строк корисного використання яких більше одного у повинні обліковуватися у складі інших необоротних активів і по ним нараховується знос (24, С.25).

Виділення зі складу основних засобів оборотних МШП у особливу групу, не дивлячись на такий же характер їх використання на підприємстві, як і основних засобів, зумовлено двома причинами. По-перше, таке виділення очищує категорію основних засобів від усякого роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими, з невеликим, як правило, терміном служби. У складі основних засобів при такому виділення з їх складу МШП залишаються предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства. По-друге, таке виділення дає можливість підприємству купувати (поновлювати) малоцінні та швидкозношувані предмети за рахунок своїх оборотних коштів таким же чином, як і матеріали, в той же час, як основні засоби поновлюються лише шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.

Таким чином, за своїм характером оборотні МШП аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку їх придбання — матеріалам.

За місцями знаходження МШП поділяються на предмети на складі та в експлуатації.

Ця класифікація має важливе значення для їх планування та обліку(14,С.5). МШП можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації (наприклад, в цехах або конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників.

Запаси виробництва поділяються на такі групи: сировина, основні і допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати; незавершене виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі (16,С. 173).

Сировина і матеріали — це предмети праці, з яких виготовляють продукцію, вона утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Сировина — це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) видобувної промисловості (вугілля, руда, тощо), а матеріали — продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор тощо).

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне (для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює зміни матеріалів); моторне (для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії) і господарське (для опалення).

Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання.

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних пропесів.

Напівфабрикати — це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва — це залишки, що утворились у процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю або частково втратили споживчі якості (тирса, стружка тощо).

Можливо, це викликано тим, що поділ запасів на сировину, матеріали, паливо тощо умовний, навіть в межах одного підприємства те, що вчора було придбано як товар, завтра може стати сировиною, або матеріалами, і навпаки, будівельні матеріали можуть стати паливом, а паливо — сировиною і т.д. це тим більш ймовірно, чим більше видів діяльності проводить підприємство, або в ситуації, коли одне підприємство здійснює поставку запасів іншому. Тим більше, один і той же вид запасу може бути одночасно і матеріалом і паливом. У цьому випадку їх відносять до тих або інших видів запасів за ознакою пере важності використання на цьому підприємстві.

В залежності від технологічних ознак запаси класифікуються на групи, підгрупи, види за найменуванням, типом, сортом, розміром і подібними ознаками. Така класифікація виробничих запасів одержує відображення в опрацьовуваних на підприємствах номенклатурах — систематизованих переліках матеріалів.

Надходження виробничих запасів та їх реалізація підприємством викликає появу таких податків як ПДВ і податок на прибуток, оскільки, при цьому, виникає податковий кредит, валові витрати при придбанні запасів і податкове зобов'язання при їх реалізації.

Аналіз наявності та структури виробничих запасів

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми.

До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела — це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення виробничих запасів і напівфабрикатів, економія виробничих запасів у результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку — це різниця між загальною потребою у визначеному виді матеріалу і сумою власних внутрішніх джерел її покриття.

У процесі аналізу перевіримо забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фактичне виконання.

Необхідною умовою виконання плану виробництва на базовому підприємстві по виробництву продукції (товарів, робіт, послуг), зниженню її собівартості, зростанню прибутку і рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволена екстенсивним шляхом (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів) або інтенсивним (більш економним використанням запасів у процесі виробництва продукції.

Основні задачі аналізу матеріальних запасів на промисловому підприємстві полягають у забезпеченні щоденного дослідження їх надходження, збереження на всіх етапах руху, аналіз та планування норм необхідних запасів, використання матеріальних запасів у виробництві на базі технічно — обґрунтованих норм їх використання. За допомогою аналізу використання матеріальних ресурсів можливим стає своєчасне виявлення матеріальних запасів та їх залишків, які, у подальшому, підлягають реалізації у відповідності з діючим порядком, що і розроблено на підприємствах.

Правильна і раціональна організація матеріальних запасів забезпечується чіткою системою і суворим порядком оформлення операцій, щодо їх руху.

Аби вірно проводити аналіз матеріальних цінностей необхідно вивчити їх структуру, яка передбачає групування їх за економічним призначенням, виходячи з функціональної і технологічної ролі та значення у виробничому процесі і технологічними властивостями, на сировину і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети, ін.

Проаналізуємо наявність на підприємстві виробничих запасів, за 9 місяців 2002 та 2003 років. Для аналізу використовуємо дані відомості обліку витрачених матеріальних ресурсів, яку ведуть економісти планового відділу. Ці дані представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз наявності виробничих запасів на ТОВ “Рембудсервіс”

за 9 місяців 2002- 2003 р.р.

Показники

9 місяців

Відхилення, +;-

2002р

2003р

Матеріали, тис. грн.

Запасні частини, тис.грн.

МШП, тис.грн.

Разом

25441

1090

6870

33401

23873

6064

5264

35204

-1568

+4974

-1606

+1803

Проаналізувавши дані таблиці 2.1 можна зробити висновок, що за 9 місяців 2003 року сума матеріальних запасів, які були використанні для виробництва продукції збільшилась 1803 тис.грн., з одного боку позитивно, але з іншого, якщо проаналізувати структуру виробничих запасів підприємства на досить добре. Зокрема за 9 місяців 2003 р. в порівнянні з аналогічним періодом зменшилося використання матеріалів на 1568 тис.грн., а запасні частина збільшилися на 4974 тис.грн., це може свідчити про те, що підприємство виконувало гарантійний ремонт власних виробів, що були реалізовані раніше, також відбулося зменшення МШП на 1606 тис.грн.

Надходження матеріалів, запасних частин, палива та малоцінних та швидкозношуваних предметів аналізуються за допомогою таких первинних документів, як акт закупки товарно-матеріальних цінностей, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів (дод. К), накладна (дод. Л).

Тепер на основі даних таблиці 2.2 розглянемо та проаналізуємо структуру матеріальних запасів.

Таблиця 2.2

Аналіз структури матеріальних запасів ТОВ “Рембудсервіс”

за 9 місяців 2002 — 2003 р.р.

Вид матеріальних запасів

9 місяців 2002 р.

9 місяців 2003 р.

Абсолютне відхилення +,-

Сума,

тис.грн.

Питома вага ,%

Сума,

тис.грн.

Питома вага, %

Матеріали

Запасні частини

МШП

Разом

25441

1090

6870

33401

76,17

3,26

20,57

100

23873

6064

5264

35204

67,82

17,23

14,95

100

-1568

+4974

-1606

+1803

Проаналізувавши дані таблиці 2.2 можна зробити висновки, що сума використаних матеріалів протягом 9 місяців 2003 року зменшилась на 1568 тис.грн. також зменшилась їх і питома вага на 8.36%, питома вага запасних частин зросла на 13.97% і частка МШП зменшилась на 5.62%. Це свідчить про не досить ефективну роботу підприємства в аналізуємому періоді.

Оскільки основною діяльністю ТОВ “Рембудсервіс” є виготовлення та реалізація продукції, то питома вага матеріалів у витратах на виготовлення продукції досить велика.

Отже, з цього видно, що ТОВ “Рембудсервіс” має не досить широку номенклатуру виробничих запасів з таблиці 2.2., видно, найбільшу частку матеріальних запасів складають матеріали, а найменшу — малоцінні та швидкозношуючі предмети. Це свідчить про те, що матеріали у виробничому процесі підприємства відіграють більшу роли, ніж МШП, паливо та запасні частини.

Проаналізувавши їх структуру за функціональним призначенням можна зробити висновки, що підприємство стало більш економно використовувати матеріальні запаси.

Для більш точних і об’єктивних висновків буде приведено аналіз використання та інвентаризації матеріальних цінностей і результати якого будуть викладені у наступних параграфах.

3. Аналіз надходження виробничих запасів

Необхідною умовою виконання плану випуску продукції є своєчасне і повне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Саме тому, так важливо провести своєчасний та достовірний аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, зокрема тарою, запасними частинами і малоцінними швидкозношувальними предметами.

Початковою і кінцевою точкою матеріального потоку є склад підприємства. На підприємство матеріальні цінності надходять від постачальників. Для безперервного надходження матеріальних цінностей необхідно вірно організувати матеріально-технічне постачання. Рівень організації матеріально-технічного постачання визначається якістю розрахунку планової необхідності підприємства в матеріальних ресурсах, ступінню обґрунтування планів матеріально-технічного постачання; своєчасністю представлення відповідними службами підприємств планових заявок на матеріали та заключення прямих угод з постачальниками, конкретністю угод; ступінню забезпеченості

підприємств матеріальними ресурсами; наявністю понад нормованих запасів або недопоставок окремих видів матеріальних ресурсів.

Питаннями забезпечення матеріальними ресурсами на підприємстві займається спеціальний підрозділ – відділ матеріально-технічного постачання, складські і транспортні служби. При цьому значну увагу приділяють аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами плановий і технічний відділи, головні адміністратори підприємства.

В процесі аналізу необхідно, насамперед, дати оцінку того, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основними і допоміжними матеріальними ресурсами.

Для проведення аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами спочатку потрібно з’ясувати загальні обсяги їх надходжень та порівняти їх з обсягами відповідних минулих періодів.

Так, на ТОВ “Рембудсервіс” за 9 місяців 2002 та 2003 рр. в обліку надходження матеріалів, зафіксовано дані відображені в таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Аналіз надходження матеріалів ТОВ “Рембудсервіс”

за 9 місяців 2002-2003 рр.

(тис. грн.)

Назва

9 місяців

2002 р.

9 місяців

2003 р.

Відхилення

абсолютне (+,-)

Цемент

Скло

Гіпсокартон

Інші допоміжні матеріали

Разом:

18256

19068

25863

15863

79050

17896

15239

19821

13266

66222

-360

-3829

-6042

-2597

-12828

Аналізуючи дані таблиці 3.1 можемо зробити висновок про скорочення надходження матеріалів на ТОВ “Рембудсервіс” за 9 місяців 2003 року у порівнянні з аналогічним періодом 2002. Це зокрема пояснюється скороченням обсягів реалізації товарів (робіт, послуг) підприємства. При аналізі надходження матеріальних ресурсів необхідно оцінити ритмічність постачання. Адже певна невиконання поставок, недопостачання можуть привести до часткової або повної зупинки виробництва.

На досліджувальному підприємстві постачання матеріалів ведеться не за запланованими договорами постійними поставками, а за фактом виникаючої потреби, разовими партіями. Це пояснюється, насамперед, специфікою виробництва. Тому коефіцієнт ритмічності постачання матеріалів розрахувати неможливо.

Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: внутрішнім, або інтенсивним та зовнішнім, або екстенсивним. Екстенсивний шлях – це збільшення виробництва, добування або закупки матеріальних ресурсів, він насамперед, пов’язаний із збільшенням витрат. Інтенсивний, або внутрішній шлях дозволяє задовольнити потреби підприємства у матеріалах, паливі, тарі, МШП тощо за рахунок більш економного витрачання в процесі виробництва тих запасів, які підприємство вже має, а також виробництвом окремих видів виробничих запасів потужностями підприємства. Адже, економія сировини та матеріалів у процесі виробництва рівнозначна збільшенню їх виробництва або закупівлі, а використання власного виробництва здешевлює готову продукцію, створює нові робочі місця, дозволяє скоротити витрати.

ТОВ “Рембудсервіс” деякі види запасних частин створюються у цехах підприємства. Це матриці, ножі тощо. Структурне співвідношення запасних частин власного виробництва до загальних обсягів запчастин. Аналізуючи ситуацію по надходженню на ТОВ “Рембудсервіс” матеріалів в цілому, можна зробити висновок про стабільність обсягів постачання. Його ж скорочення стосується, насамперед, запасних частин, надходження яких як з внутрішніх так і зовнішніх джерел зменшилося внаслідок повного припинення виробництва окремого виду продукції, та скорочення деяких інших. Загальна ситуація з постачанням потребує подальшого покращання – укладання договорів на постійне постачання погоджене з ритмом роботи підприємства, нарощування, а не скорочення виготовлення виробничих запасів за рахунок власних потужностей, посилення контролю за якістю запасних частин та інших матеріальних запасів.

4. Аналіз використання виробничих запасів

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво i-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається,).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Важливе місце в вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи посідає економічний аналіз, якому властивий потужний арсенал способів та прийомів дослідження господарських процесів за будь-який відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління і прийняттю оптимального управлінського рішення.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які б враховували б всі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе. Через це майже кожний показник має елемент умовності.

Першу групу складають первинні показники витрат матеріальних цінностей: спільне і питоме витрачання, матеріалоємність, коефіцієнті % корисного використання матеріальних цінностей, витрачальний коефіцієнт виходу продукції.

Друга група — це показники розрахунково-аналітичні. Вони є похідними від первинних показників і використовуються при кількісному аналізі .структури і динаміки споживання матеріальних ресурсів. Це передусім різні економічні індекси; для відносного зіставлення норм і фактичних витрат, витрат поточного і минулих періодів; для вивчення структурних зрушень тощо.

3 викладеного видно, що всі автори групують показники за різними ознаками. Майже всі вони під системою показників використання матеріальних ресурсів розуміють систему показників матеріалоємність, в той час як остання є лише одним з узагальнюючих показників використання виробничих запасів.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

В процесі аналізу необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні технологічні процеси.

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Питома матеріаломісткість може бути розрахована, як у вартісному, так і в натуральному чи умовно – натуральному вираженні. Загальна матеріаломісткість залежить від структури виготовленої продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Для того, щоб впевнитись в правильності використання виробничих запасів та відображення їх в обліку проводиться інвентаризація, яка буде висвітлена в наступному питанні курсової роботи.

5. Аналіз результатів інвентаризації виробничих запасів

Інвентаризація – перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і співставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних засобів контролю та збереженням оборотних активів і роботою матеріально-відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції або коли інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані.

Обов'язковим є проведення інвентаризації при зміні матеріально-відповідальних осіб.

При інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обміну і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) (додаток 18) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість у якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці, розрахунок природної нестачі, визначаються кінцеві результати інвентаризації.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться не рідше одного разу на рік за станом не раніше 1 жовтня звітного року для об'єктивного відображення цих цінностей в річному звіті. Схема 1 інвентаризації виробничих запасів наведена нижче.

Якщо вартість нестач буде перевищувати вартість лишків, то різниця у вартості має бути віднесена на винних матеріально-відповідальних осіб. На досліджуваному підприємстві СУ-126 нестач під час інвентаризації не виявлено.

Якщо цінності, яких не вистачає. коштують дешевше тих, що їх перекривають, то різниця відноситься на зменшення собівартості продукції (затрат на виробництво, робіт, послуг).

Лишки матеріальних цінностей, не зараховані як пересортиця, оприбутковуються з внесенням їх вартості за зменшення собівартості продукції. Нестачі списуються в межах норм природного збитку на собівартість продукції, робіт, послуг. Нестачі понад тих, що можуть бути списані, як природній збиток, а також по тих матеріальних цінностях, по яких не може бути природного збитку, відносять за рахунок матеріально-відповідальних осіб.

За вмотивованим рішенням інвентаризаційної комісії вартість нестач може бути віднесена на інших винних фізичних чи юридичних осіб шляхом висунення до них претензій через суд або арбітраж.

Фактичні залишки, виявлені при інвентаризації переносять до складського обліку в облікові записи бухгалтерії.

На досліджуваному підприємстві під час проведення інвентаризації, як свідчить інвентаризаційний опис нестач та лишків матеріалів не виявлено.

6. Узагальнення результатів аналізу і шляхи аналітичної роботи

Робота підприємств в умовах ринкової економіки висуває нові вимоги і ставить нові завдання перед економічним аналізом використання матеріальних ресурсів і виробництва продукції, вирішення яких неможливо без посилення їх управлінської спрямованості. В умовах ринкової економіки стабільна діяльність підприємства залежить як від внутрішніх можливостей ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, які є в розпорядженні підприємств, так і від зовнішніх умов, до яких належать податкова політика держави і ринкова кон'юнктура.

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можливо без вдосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

Відомим і незаперечним фактом є те, що сировинні, матеріальні і паливно-енергетичні ресурси є найважливішою складовою національного багатства держави. Тому у комплексі заходів по створенню системи бухгалтерського обліку особлива роль відводиться формуванню повної і достовірної інформації про наявність, рух і використання матеріальних ресурсів на підприємстві. Крім того, перехід до ринкових відносин, поєднаний із змінами в економічному секторі, вимагає альтернативних підходів до вирішення питань методики і організації обліку матеріальних ресурсів.

Аналітичну роботу на підприємстві мають право проводити всі служби наприклад: служба головного механіка — аналізувати стан ремонтів і витрати на них; служба головного енергетика — перевіряти витрати на енергію; планово-економічний відділ — проводити комплексні аналітичні роботи, організовувати аналітичну роботу і контролювати виконання її результатів/4/.

Для удосконалення аналітичної роботи на базовому підприємстві необхідно створити громадське бюро економічного аналізу для пошуків резервів виробництва за допомогою цільових аналізів. Це дасть змогу протягом короткого часу розробити організаційно-технічні заходи щодо мобілізації резервів. Крім того необхідно поділити роботи з економічного аналізу між економічними службами і громадським бюро. Економічні служби мають робити комплексний аналіз результатів виробничо-господарської діяльності підприємств його окремих дільниць і служб; громадське бюро мають вивчати як використовувались окремі види матеріальних ресурсів, яка ефективність окремих технологічних і організаційних рішень.

Створення в автоматизованій системі управління підприємством окремої підсистеми аналізу є найбільш прогресивною формою організації аналітичної роботи. Завдання такої підсистеми — одержувати своєчасно всю необхідну інформацію, оперативно опрацьовувати її в потрібних для кожної функціональної підсистеми розрізах і бути сполучною ланкою, яка узгоджує роботу окремих підсистем для досягнення спільної мети. Ця підсистема має включати всі аналітичні завдання, потрібні для інших функціональних підсистем.

Завдяки використання такої підсистеми значно підвищується аналітичність інформації, вихідні дані розробляються у вигляді таблиць, графіків, діаграм, тобто в наочних формах, які полегшують використання їх в процесі виконання необхідних завдань.

На останньому етапі аналізу ефективності використання матеріальних запасів необхідно встановити можливості подальшого зниження норм витрат матеріалів і матеріальних витрат, невикористаних у звітному році. Вивчення конкретних умов виробничо-господарської діяльності аналізуємого підприємства дозволяє зробити висновки про те, що такі можливості на підприємстві є. Також, маються всі умови для впровадження у виробничий процес нових промислово-технічних заходів по вдосконаленню виробництва, яке б дало можливість знизити витрачання матеріалів, палива, запасних частин та малоцінних та швидкозношуваних предметів.

В практиці роботи підприємства об’єктивність та повнота підрахунку резервів залежить від цілеспрямованості їх пошуку, яка визначається структурою затрат на виробництво.

Резервами росту об’єму продукції(робіт, послуг)можуть бути – покращення плану матеріально – технічного забезпечення, підвищення ефективності використання палива, запасних частин і малоцінних та швидкозношуваних предметів, зменшення матеріаломісткості продукції по затратам палива, запасних частин, МШП, та поліпшення запасів.

Частка матеріалів у витратах на виробництво продукції за 9 місяців 2002 — становила 89,51%, за 2003 рік – 89,34 також значну частку у витратах становить паливо, яка зросла за 2003 рік на 2,19%. Найменшу частку у витратах складають малоцінні та швидкозношувані предмети, яка за 2003 рік зменшилась на 0,45%. Також зменшилась частка запасних частин у витратах за 2003 рік на 1,57%, що свідчить про те, що на підприємстві не було значних пошкоджень основних засобів, а тому витрати на їх ремонт невеликі.

На рівень матеріаломісткості впливає чимало факторів. Їх слід виділити і виключити із суми матеріальних витрат та обсягу продукції для оцінки рівня матеріаломісткості продукції. Щоб уявити формування рівня матеріаломісткості в цілому, необхідно знати долю участі кожного підприємства в формуванні цього показника.

Аналіз питомої матеріаломісткості готової продукції, дозволяє з’ясувати ефективність виробництва однорідної продукції на різних підприємствах галузі. Особливу увагу підприємства повинні приділяти заходам по удосконаленню виготовлення продукції.

Матеріаломісткість за 9 місяців 2003 рік, порівняно з 9 місяцями 2003 року збільшилась на 55,6 %, матеріаловіддача зменшилась на 37,28%, а питома вага матеріалів у витратах на виробництво збільшилась на 45,45%.(табл. 3.1)

При знижені матеріаломісткості продукції по затратам наших виробничих запасів виникає їх економія, яка створює можливість отримати додаткову продукцію, отже, зростає продуктивність праці, фондовіддача основних фондів, прибуток підприємства, рентабельність виробництва. Збільшення затрат на матеріали, паливо, запасні частини, МШП змушує підприємство додатково залучати їх виробництво, що означає. Втрати у випуску продукції.

Щоб попередити помилки розрахункового відділу, бухгалтерії та інших відділів керівництву ТОВ „Рембудсервіс”необхідно застосовувати у своїй роботі ПЕОМ, а також необхідно використовувати нові пакети прикладних програм, які зараз існують у великій кількості і асортименті. Вони дозволяють поліпшити полегшити працю людини.

Отже, узагальнення результатів аналізу є дуже важливим етапом роботи, так як на цій стадії роблять відповідні висновки та приймають управлінські рішення щодо надходження, збереження та використання матеріалів, палива, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів.

ВИСНОВКИ

В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання матеріалів. Поліпшенню ресурсоснабжения сприяє упорядкування первинної документації, широке впровадження типових уніфікованих форм, підвищення рівня механізації й автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення строгого порядку приймання, збереження, витрати сировини і матеріалів. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього і поточного контролю за дотриманням норм запасів і витратою матеріалів, приділити велика увага вірогідності оперативного обліку допоміжних матеріалів. Проводити оперативний аналіз використання матеріалів.

У ході дослідження фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудсервіс” були докладно розглянуті питання аналізу наявності, руху і використання матеріалів на підприємстві.

В умовах фінансової нестабільності і низкою платоспроможності на промислових підприємствах України ТОВ „Рембудсервіс” в основному працює на давальницькій сировині з закордонними фірмами. Як давальницьку сировину на підприємстві використовуються сировина і матеріали. Оплата послуг по переробці давальницької сировини виробляється коштами в іноземній валюті, а іноді частиною давальницької сировини і зробленою готовою продукцією.

Впровадження аналізу допоможе більш раціонально використовувати наявні матеріальні ресурси, зокрема знаходити внутрішні резерви для збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції. Аналіз повинен займати одне з провідних місць в процесі управління виробничою діяльністю, бо облік без застосування аналізу не може привести до раціональних і ефективних рішень по удосконаленню виробничого процесу.

Аналіз виробничих запасів на ТОВ „Рембудсервіс” майже повною мірою забезпечує раціональне й ощадливе використання матеріалів, схоронність матеріалів, дотримання законності доцільності господарських операцій з матеріалами, а також їхня ефективність.

За результатами аналізу виробничих запасів на ТОВ „Рембудсервіс” за 9 місяців 2002 – 2003 р.р. було встановлено, що структура виробничих запасів суттєво змінилася (див. табл. 2.1.). За результатами аналізу згідно цієї таблиці встановлено, що за 9 місяців 2003 року сума матеріальних запасів, які були використанні для виробництва продукції збільшилась 1803 тис.грн., з одного боку позитивно, але з іншого, якщо проаналізувати структуру виробничих запасів підприємства на досить добре. Зокрема за 9 місяців 2003 р. в порівнянні з аналогічним періодом зменшилося використання матеріалів на 1568 тис.грн., а запасні частина збільшилися на 4974 тис.грн., це може свідчити про те, що підприємство виконувало гарантійний ремонт власних виробів, що були реалізовані раніше, також відбулося зменшення МШП на 1606 тис.грн. відповідно зменшилась кількість надійшовших виробничих запасів за аналізує мий період (див. табл. 2.2). Згідно таблиці встановлено, що , що сума використаних матеріалів протягом 9 місяців 2003 року зменшилась на 1568 тис.грн. також зменшилась їх і питома вага на 8.36%, питома вага запасних частин зросла на 13.97% і частка МШП зменшилась на 5.62%. Це свідчить про не досить ефективну роботу підприємства в аналізуємому періоді.

На основі цього можна зробити висновок, що на підприємстві мають місце фінансово – господарські негаразди, які відбиваються практично на всіх видах діяльності підприємства в аналізуємому підприємстві.

Список використаних джерел

Анализ хозяйственной деятельности в промышленности ІІ – видання / Под ред. Стражева В.И. – Минск: Універсітєцкое, 2002.-267с.
Аудит: Практическое пособие /А.Кузминский, Н.Кужельний и др. – К.: “Учетинформ”, 1996. –283с.
Балабанов Л.А. Финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 224с.
Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности М.: Финансы и статистика, 1995.- 1200с.
Бланк И.А. Основы финансового менеджента. Т.1. – К.: Ника-Центр, 1999. – 592с.
Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. – К.: Молодь, 1997. – 1000с.
Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Автори: проф. Ф.Ф.Бутинець, доц. Н.М.Малюга. – Навч. Посібник для студентів вузів. – Житомир. ЖІТІ, 2002. – 480с.
Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 608с.
Войтюк Д. Грошові потоки: класифікація та вплив на грошову масу і грошову базу //Економіка України. – 2002. — №5. – С.22-26.
Волков И.М., Грачева М.В. Проектный анализ: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000. – 423с.
Основи економічної теорії / За ред. Предборського В.А. – К.: „Кондор”. – 2002. – 621с.
Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Поприливного. – Вид. 2 – ге та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528с.
Економіка виробничого підприємства : Навч. посібник / Й.М. Петрович, О.І. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За заг. ред. Й.М. Петровича. – 3 — тє вид., випр. – К.: Т-во „Знання” 2002. – 405с.
Волков Н.Г. Бухгалтерский учет операций с наличной и безналичной иностранной валютой. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 2002. – 180с.
Голов С. Звіт про рух грошових коштів згідно МСБО //Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. — №2. – С.5-13.
ГоловС., Єфименко В.І. Фінансовий та управлінський облік. – К.: ТОВ “Автоінтерсервес” 2000.- 544с.
Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года: Практическое пособие. – К.: Редакция газеты «Бухгалтерия. Налоги. Бизнес», 2000. – 256с.
Грачова Р.О. Грошові потоки – звітність, планування, аналіз //Галицькі контракти. – 1999. — №4. – С.61-69.
Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати //Економіка України. – 2000. — №2. – СЧ.62-67.
Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в украине. – К.: А.С.К., 2000. – 639с.
Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р. // Вісник Податкової служби України — 1997.- №10. — С.7-14.
Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу: Затв. Наказом Головного управління Держаного казначейства України №90 від 30.10.98 р. // Все про бухгалтерський облік — 1998. — №118. — С.15-21.
Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. // Українська інвестиційна газета – 2000. -№3. – С.7 – 32.
Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. – К.: Либідь, 1995. – 215с.
Лисецький В. Парадоксы денежного обращения //Бизнес. – 1999. -№8. – С.6-7.
Литвин Ю.Я., Олійник В.М., та ін. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в сільському господарстві: підручник /За ред. заслуженого діяча науки і техніки України, Академіка АН вищої школи України Ю.Я.Литвина. – Тернопіль: “Тернопіль”, 1998. – 378с.
Нидлз Б., Андерсон Х. Принципы бухгалтерського учета. – Финансы и статистика. 1996. – 496с.
Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи, теорії та практики – 2000.- 245с.
Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. – К.: РВО “Поліграфкнига”, 2002. – 348с.
Про оподаткування прибутку підприємств, Закон України № 334/94 ВР від 28.12.94 (зі змінами та доповненнями). //Все про бухгалтерський облік. – 2003р. — №20.- С.29-34.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку N 88 від 24.05.95 //Все про бухгалтерський облік.- 2003. №19 (598). – С.75-80. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. // Українська інвестиційна газета – 2000. — №3. – С.2 – 6.
Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України, № 996-ХІ від 16.07.1999р. //Все про бухгалтерський облік. – 2000. — №11 (436). – С.3-6.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”: Затв. наказом Мінфіна України №246 від 20.10.1999р.//Все про бухгалтерський облік.- 2000. №11(436). – С.88-91.
Положення (Стандарт) Бухгалтерського Обліку № 21 № 193 від 10.08.2000. //Все про бухгалтерський облік. – 2002р. — №1.- С.25-30.
Піхоцький В.Ф. Контроль готівкових розрахунків //Фінанси України – 2002. — №8. – С.15-18.
Управленческий учет /Под ред. Палия И.О., Вандер Вила. – М.: ИНФРА – М. 2001. – 480с.
Фінанси підприємства. Підручник /За ред. професора А.М.Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ. 2002. – 368с.
Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. К.: КНЕУ, 2000. – 260с.:іл.
Терещенко С. Отчет движении денежних средств //Бухгалтерия: право. Налоги. Консультации. – 2000. — №28 (391). – С. 134-137.
Чебанова Н.В., Котенко М.Н. Бухгалтерский учет: торговые и посреднические предприятия: Учебное пособие – 4-е изд. Доп. И перераб. – Харьков. Олант Друк. 2000. – 456с.

Аналіз використання виробничих запасів

ЗМІСТ

Вступ

Характеристика та склад виробничих запасів

Аналіз наявності та структури виробничих запасів

Аналіз надходження виробничих запасів