Аварії і катастрофи

Категорія (предмет): БЖД та охорона праці

Arial

-A A A+

1. Базовий понятійно-термінологічний апарат

Аварія — (від італ. avaria, з араб. авар — пошкодження, збитки, пошкодження корабля чи вантажу) це: небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю (стаття 1 Закону України від 14.12.1999 № 1281-XIV «Про аварійно-рятувальні служби»);

пошкодження, вихід із ладу, руйнування, що сталося з техногенних (конструктивних, виробничих, технологічних, експлуатаційних) або природних причин;

відмова мережі, споруди водопостачання й каналізації (ВК) або їх конструктивних елементів, у зв’язку з якими порушується працездатність об’єкта.

Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Стихійне лихо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні цінності.

Землетруси — підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії, що викликають коливання земної поверхні, спричиняють деформацію земної кори та деформування чи руйнування інженерних споруд.

Вулканізм — сукупність явищ, обумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню.

Сель — стрімкий потік великої руйнівної сили на басейнах гірських річок, що складається із суміші води та крихких, ламких порід і виникає внаслідок інтенсивних дощів чи танення снігу, а також прориву завалів і морен.

Карстове провалля — западина на поверхні землі, яка виникла внаслідок розчинення гірських порід поверхневими чи підземними водами. Це явище пов’язане з розчиненням природними водами гірських порід. В деяких областях України рівень ураження карстовими процесами сягає 60—100 % території. Характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля).

Зсуви — зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень. Вони характерні для зон тектонічних зрушень, високих терас, схилів ерозійних систем, рік та водосховищ. Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ.

Обвал — відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння.

Осип — це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Абразія — це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському узбережжі.

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

2. Функції МВС та Головного управління командувача Національною гвардією України щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру

Міністерства та  інші  центральні  органи  виконавчої   влади забезпечують відповідно до затверджених положень про них виконання функцій щодо запобігання  і  реагування  на  надзвичайні  ситуації техногенного та природного характеру.

У виняткових випадках для координації дій із забезпечення режиму НС постановою Верховної Ради України або Указом Президента України, командувача Національною гвардією України може бути доручено спільно з Міністром внутрішніх справ та Головою Служби Безпеки України створити оперативний штаб на чолі з комендантом території, який є відповідальним за підтримання правопорядку і забезпечення безпеки громадян у ввіреній йому території.

Органи, що здійснюють управління на відповідній території, мають право видавати обов’язкові до виконання на відповідній території накази і розпорядження з питань забезпечення режиму надзвичайного стану.

З введенням НС, як уже підкреслювалося, відбувається обмеження прав і свобод. Але, постановою Верховної Ради України або Указом Президента України про запровадження НС, встановлюється перелік і межі надзвичайних заходів, що застосовуються в умовах НС. Додаткові заходи можуть запроваджуватись або затверджуватись окремою постановою Верховної Ради України.

На період дії НС можуть запроваджуватися такі заходи:

  • встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де введено НС;
  • обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
  • посилення охорони громадського порядку і об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення і народного господарства;
  • заборона проведення мітингів, вуличних маніфестацій, мітингів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;
  • заборона страйків.

Так, на Національну гвардію покладаються такі завдання (жирним шрифтом виділено нові завдання):

—         охорона та оборона важливих державних об’єктів, участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на цих об’єктах;

—         здійснення пропускного режиму на об’єктах, що охороняються;

—         охорона дипломатичних представництв в Україні;

—         екстрадиція, конвоювання осіб, взятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, до судів та їх охорона під час судового засідання;

—         здійснення заходів з припинення масових заворушень;

—         переслідування і затримання осіб, взятих під варту та осіб, що втекли з-під варти;

—         участь у заходах, пов’язаних із припиненням терористичної діяльності;

—         участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного та/або надзвичайного стану і в заходах, пов’язаних з припиненням діяльності не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань;

—         участь у забезпеченні громадської безпеки, громадського порядку, в тому числі в умовах надзвичайного стану або в зоні надзвичайної екологічної ситуації, а також під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

—         супроводження спеціальних вантажів.

Спеціально уповноваженим державним органом військового управління Національної гвардії України є Головне управління Національної гвардії України, яке очолюватиме командувач Національної гвардії України. Командувач Національної гвардії України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Заступники командувача призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням командувача. Таким чином, на відміну від Внутрішніх військ, що входять до структури МВС України, Національна гвардія стане самостійним утворенням, що підпорядковуватиметься виключно Президенту України.

Національна гвардія складатиметься з Головного та регіональних управлінь; військових частин оперативного призначення, спеціальних моторизованих військових частин; військових частин спеціального призначення; військових частин з охорони і оборони державних об’єктів; військових частин і підрозділів з екстрадиції та конвоювання; військових частин і підрозділів з охорони дипломатичних представництв; авіаційних військових частин; навчальних закладів та допоміжних установ.

Список використаної літератури

  1. Омельченко Л. Основи безпеки життєдіяльності: Підручник для 9 класу загальноосвітньої школи/ Лідія Омельченко,. — Х.: Ранок: Веста, 2003. — 126 с.
  2. Пістун І. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Ігор Пістун,; Худ.: К. І. Мозгова, В. Б. Гайдабрус. — 2-ге вид.,стер.. — Суми: Університетська книга, 2003. – 300 с.
  3. Ткачук А. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ А. І. Ткачук, С. О. Кононенко. — Кіровоград: Б. в., 2006. — 199 с.
  4. Яремко З. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Зіновій Яремко,; М-во освіти і науки України, ЛНУ ім. І. Франка. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 317 с.
  5. Ярошевська В. Безпека життєдіяльності: Підручник/ Віра Ярошевська,; М-во науки та освіти України, Укр. держ. ун-т водного госп-ва та природокористування . — Київ: ВД «Професіонал», 2004. — 559 с.