План

Вступ

Поняття бюджетного дефіциту.

Світовий досвід прояву дефіциту бюджету.

Причини бюджетного дефіциту в Україні.

Основні методи покриття бюджетного дефіциту в Україні.

Висновки.

Список використаних джерел

Вступ

У складі централізованих фінансів ведуча роль відводиться державному бюджету. Бюджет як економічна категорія являє собою складну систему соціально-економічних відносин, що розвиваються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованих фінансових ресурсів, що створюється на різних рівнях управління народним господарством і призначених для обслуговування суспільних потреб. При цьому державний бюджет інтегрує всі соціально економічні відносини, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованого грошового фонду країни.

Необхідність створення цього фонду зумовлена, передусім, потребами в фінансових коштах, виникаючих у держави в зв'язку з виконанням ним своїх політичних, економічних і інших функцій:

а) фінансове обслуговування виробничої і невиробничої сфери;

б) створення певних пропорцій в суспільному розвитку;

в) утримання апарату управління країною;

г) податкових служб;

д) правоохоронних і судових органів;

е) армії і т.д.

Це зумовлює виділення фінансових ресурсів з державного бюджету і становить витратну частину останнього. Формування цих ресурсів державного бюджету здійснюється на основі різних джерел прибутків, основну частину яких складають податки, що стягуються з юридичних і фізичних лиць. Сукупність надходжень всіх джерел, становить прибуткову частину державного бюджету України. Як правило, прибуткова частина державного бюджету менше витратної, різниця між ними є дефіцит державного бюджету.

Буде правильно передбачити, що величина дефіциту, а також його форма (активна або пасивна), кардинально впливають на всі економічні і фінансові процеси, що відбуваються в цивілізованій державі.

Постає цікаве питання про те, що ж буде відбуватися з економікою і фінансами, при збільшенні або зменшенні розмірів дефіциту, які процеси (позитивні і негативні) відбуваються при цьому.

Звищевикладеного, на мою думку, витікає актуальність теми бюджетного дефіциту і його граничних розмірів.

Мету контрольної роботи дослідити економічну суть бюджетного дефіциту і джерела його покриття.

Задачами написання контрольної роботи є:

всебічне дослідження поняття бюджетного дефіциту;

розглянутисвітовий досвід вияву дефіциту бюджету;

назватипричини бюджетного дефіциту в Україні;

охарактеризувати основні джерела покриття бюджетного дефіциту в Україні.

Предметом дослідження є бюджетний дефіцит.

Об'єктом дослідження є бюджетна система України.

Дане питання всебічно розглядалося і вивчалося різними економістами, в різний час і в різних країнах. З них потрібно відмітити таких, як Василік О.Д., Родіонова В.Н., Федосов В.М., Гордеєва Л.П., Редіна Н.И., Розпутенко И.В. і іншими.

Принаписанні контрольної роботи використовувалися закони і нормативні документи, статті і монографії з газет і журналів, підручники і учбові допомоги, статистична література.

Переходимо до викладу поняття бюджетного дефіциту.

1. Поняття бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцитце перевищення витрат бюджету над його прибутками.

У економічній і фінансовій літературі, зустрічається різне трактування поняття бюджетного дефіциту (дефіциту бюджету). Хоч великої відмінності в них немає, доцільно привести деякі з них:

Гордеєва Л.П. в своїй книзі «Фінанси України», дає більш об’ємне визначення Дефіциту бюджету: Бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва, в процесі використання грошових коштів поверх закріплених джерел прибутків бюджетів, що є, внаслідок зростання граничних витрат виробництва.

Розпутенко И.В. в своїй монографії «Бюджетний процес» говорить про Дефіцит бюджету як про фінансове явище: Бюджетний дефіцит явище фінансове, яке не обов'язково відносити до розряду надзвичайних, виняткових явищ. Але коли економіка знаходиться в кризовому стані, фінансовий кредитні зв'язки неефективні, а уряд не спроможний тримати під контролем фінансову ситуацію в країні, тоді бюджетний дефіцит явище надзвичайно загрозливе, що вимагає здійснення не тільки термінових і ефективних економічних заходів (по стабілізації економіки, фінансовому оздоровленню господарства і, але і прийняття відповідних політичних рішень.

Визначення авторів, приведені вище, показують значущість дефіциту бюджету в економічному і фінансовому житті держави, але для повного освітлення питання необхідний всебічний його розгляд.

За своїй природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії, який визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), а з іншою — законами Інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він об'єктивно приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції — те пасивну.

Змістомрегулювання бюджетного дефіциту якраз і є те, щоб в умовах готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту не тільки ефективно пристосуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни.

Оволодіння цією політикою дозволяє суспільству в залежності від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятну величину дефіциту бюджету.

З поняттям дефіциту бюджету тісно пов'язане поняття «державний борг». Він являє собою загальну накопичену суму всього позитивного сальдо бюджетів федерального уряду за вирахуванням всього дефіциту, яке мало місце в країні.

Прицьому розрізнюють внутрішній і зовнішній борг держави. Перший звичайно виступає у вигляді заборгованості по банківських кредитах, і коштах, отриманих від розміщення облігацій державної позики, неоплачених пенсій, посібників і т.д.

Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, т. е. нестачі бюджетних коштів в порівнянні з потребою в них для фінансування усього необхідного об'єму державних витрат. Тимчасова незбалансованість бюджетів, в основному пов'язана з циклічним характером виробництва, а також надзвичайними подіями. Вона мала місце і в домонополістичний період розвитку суспільного виробництва.

Однак в цей час дефіцитність державних бюджетів і наявність державного боргу перестало бути феноменом суспільного розвитку і перетворилося в регулярне, стабільне економічне явище (в країнах з розвиненою ринковою економікою). Це пов'язано з тим, що за останні два десятиріччя в цих країнах повторюються кризові явища в економіці і в політиці. Циклічні кризи, доповнені структурними, а також значні кошти, що йдуть на забезпечення обороноздатності країн, спричиняють велике напруження всієї системи державних фінансів і особливо її центральної ланки державного бюджету. Це і зумовлює бюджетний дефіцит.

Важливозазначити, що в зарубіжній літературі розрізнюють реально, структурний і циклічний дефіцит бюджету, що спостерігається.

Під реально що спостерігається розуміється дефіцит, об'єм якого рівний загальним прибуткам (грошовим надходженням) від федеральних податків за мінусом витрат на державну закупівлю і трансфертні платежі.

Структурний дефіцитявляє собою обчислену різницю між федеральними прибутками і витратами, при певній фіскальній політиці (діючий рівень оподаткування і поточних витрат), і базовому рівні безробіття (6%). Коли економічна система входить в період спаду, а рівень безробіття підвищується поверх базового, дефіцит бюджету, що реально спостерігається перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплати посібників по безробіттю і іншим соціальним програмам, а також часткове через падіння прибутків населення. Різницю між дефіцитом бюджету, що реально спостерігається і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

Разом з тим потрібно зазначити, що дефіцит бюджету не так «нешкідливе» явище. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі веде до втрати 52 тис. робочих місць.

Бюджетний дефіцит значно посилює напруження на ринку позикових капіталів, викликає зростання позикового процента, перешкоджає зниженню високих процентних ставок. (Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів в рік).

Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межі національної політики, бюджетний дефіцит посилює розв'язання економічних і соціальних проблем не тільки в конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах.

Можна вважати дефіцит державного бюджету важливим чинником в економічній і фінансовій діяльності держави, а шляхи і способи подолання дефіциту бюджету, — найважливішим інструментом розв'язання багатьох фінансовий економічних проблем. Внаслідок цього найважливішою фінансовою проблемою сучасності є проблема раціонального фінансування бюджетного дефіциту.

У умовах економічної кризи, стагнації виробництва, величезного зовнішнього і внутрішнього державного боргу, бюджетний дефіцит, як правило, приймає традиційно пасивну форму, що тяжіє до законів інфляції. Тому здійснюваний державою фінансовий маневр повинен бути зорієнтований головним чином на пресингову соціальну підтримку населення, фінансове забезпечення утворення, охорони здоров'я, управління, оборони і підтримку ряду виробництв державного сектора.

Не можна не сказати ще про одну функцію бюджетного дефіциту в економіці країни, функції контрольної, адже по величині дефіциту і по характеру його змін можна судити про негативні явища в економіці, явища що обумовлюють інфляцію грошової одиниці. Правда не завжди можна зробити однозначний висновок, без урахування інших зовнішніх і внутрішніх чинників. Як приклад можна привести вересневу девальвацію гривни в Україні, рівень інфляції підвищився (3,8 % у вересні, 6,2 % в жовтні, 12,8 % з початку року), а бюджетний дефіцит має величину менше розрахункової (2,2 % у вересні, 3,3 % допустимий згідно з Законом «Про Державний бюджет на 1998 рік»). Можна передбачити, що чималу роль тут зіграв різкий викид девальвованої гривни в оборот, і відповідно з'явилася можливість додаткового фінансування бюджету України.

Бюджетний дефіцит це, перевищення витратної частини бюджету над його прибутковою частиною. Він має як об'єктивний, так і суб'єктивний характер, що зумовлено станом справ в економічному житті держави.

Увсіх країнах з розвиненою економікою, бюджетний дефіцит має місце з року в рік, тому економісти стали вважати його закономірним явищем, а в деяких умовах інструментом, що дозволяє ефективно впливати на певні процеси, що відбуваються в економіці.

Правильна економічна політика держави направлена на покриття бюджетного дефіциту, дозволяє вирішити багато які фінансово-економічні проблеми, насамперед проблеми безробіття і скорочення Державного боргу.

2. Світовий досвід прояву дефіциту бюджету

Для більш глибокого розгляду і розуміння предмета дослідження, необхідно ознайомитися з проявами бюджетного дефіциту в інших країнах і насамперед, в країнах з розвиненими ринковими відносинами.

Практично неможливо уявити собі державу, в якій бездоганно працюють всі фінансовий економічні важелі, стимулюючі притоку коштів до бюджету, а державні витрати не перевищують прибутків. Як свідчить світовий досвід, прикладів країн, в яких оптимально вирішені проблеми бюджетного дефіциту, трохи хіба що Німеччина, Японія і Швейцарія. Навіть Сполучені Штати Америки протягом тривалого періоду щорічно мають відчутний дефіцит державного бюджету, який в останні роки досягає 200 млрд. доларів в рік, що становить 15 — 20 % всіх витрат або 3 — 6 % валових внутрішніх продукти. Більше того, проблема дефіциту (збільшення внутрішнього боргу і витрат на його обслуговування) довгий час є однією з основних проблем внутрішньої політики США. Це підтверджують останні вибори в Конгрес США, де в центрі політичних дебатів було питання дефіциту державного бюджету. По досвіду США, обслуговування Державного боргу (мається на увазі оплата процентів кредиторам) є важкою ношею для будь-якої держави, оскільки постійно відтягає на себе певну частку оборотних коштів і приводить до збільшення дефіциту бюджету держави. У свою чергу зростання останнього обтяжує економіку необхідністю постійного вишукування коштів для його погашення і як наслідок приводить до нового витка зростання як внутрішнього, так і зовнішнього боргу держави. Коло замикається, і для того, щоб його розірвати необхідно видозміна економічної політики країни і, передусім законодавчої бази, кардинальне реформування банківської системи (зниження ставки банківського процента насамперед ), перегляд системи льготування, оптимізація податкової політики.

Як не сумно, ідеального рішення проблеми «надходження – витрати — дефіцит» не існує ніде в світі. Навіть в найбільш розвинених країнах це перманентний діалектичний політико-економічний процес.

Навіть збіглий розгляд світового досвіду вияву бюджетного дефіциту показує, що багато які, процвітаючі сьогодні країни, мали в минулому значний дефіцит державного бюджету.

Так США, у важкі 1943 45 роки, мали дефіцит державного бюджету в розмірі 105 230 % від рівня прибутків, або 50 70 % від витрат, або 22 31 % від валового внутрішнього продукту.

У США, Німеччині, Великобританії і Франції, починаючи з 1974 р., не було жодного державного бюджету, що не мав дефіциту.

До початку 90-х років бюджетний дефіцит у витратній частині бюджету США складав — 11,6%, у Франції становив 9,6%, в Японії — 15,6%, Італії — 25,2%.

Стихійно складався в 1991 році дефіцит бюджету СРСР, він досяг майже 20,7 % валових національних продукти.

У 1995 році Державна Дума Росії прийняла федеральний бюджет з прибутками в 175 трлн. рублів, витратами 248,3 трлн. рублів і дефіцитом в 73,2 трлн. рублів, що становило 29,5 % витрат.

Бюджетний дефіцит значно посилює напруження на ринку позикових капіталів, викликає зростання позикового процента, перешкоджає зниженню високих процентних ставок. Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межі національної політики. Так, високий позиковий процент, встановлений в США в середині 80-х років, викликав значний стік капіталів з Західної Європи. За оцінками західних економістів, в цей час США поглинає до 15% всіх накопичень капіталістичного світу.

Прагнучи перешкодити стоку капіталу, західноєвропейські країни також вимушені підвищувати процентні ставки, що приводить до зменшення фінансових можливостей національної промисловості відносно розширення виробництва. Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів в рік.

Високі процентні ставки викликають негативний ефект у валютній області, приводять до дорожчання товарів за рубежем, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку труда. Економічна утрата в експортних галузях важко відбивається на банківській системі, приводячи до банкрутства деяких банків.

Проте, світовий досвід показує, що деякі країни успішно вирішують проблему збалансування бюджету держави, його прибутків і витрат. Насамперед це країни з розвиненими ринковими відносинами. Як приклад збалансованого бюджету, можна привести бюджет Японії (найбільш показовий бюджет останніх років) свідчить про те, що в Японії ефективно вирішується проблема покриття дефіциту бюджету. Важливу роль тут зіграли заходи щодо проведення ревальвації національної грошової одиниці.

Величезну роль в збалансуванні бюджетів західних країн грає могутня законодавча база, що захищає національного виробника. Наприклад, закони, що стосуються антимонопольних і антидемпінгових заходів в державі. Проведення в життя політики захисту дрібного і середнього виробника на внутрішньому ринку, і національного виробника від завзятих імпортерів (в тому числі що користуються не легітимними субсидіями), дає позитивні результати у вигляді збільшення частки вітчизняної продукції і відповідно податку на прибуток (прибуткової частини бюджету). Також необхідно відмітити більш детальний підхід до вивчення бюджетного дефіциту в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Виявлення прихованого дефіциту, аналіз причин його виникнення, а так само розгляд залежності пов'язаної з виявами дефіциту бюджету по структурі (структурний дефіцит) і в циклічності (циклічний дефіцит), дозволяє виявити першопричини і деталізувати дефіцит бюджету як явище. Природно вирішувати проблему, знаючи про неї все, або майже все, набагато легше.

Трохи детальніше необхідно зупинитися на проблемі так званого «прихованого дефіциту». За оцінками зарубіжних фахівців до його появи приводить невміле складання бюджету, невірна оцінка макро показників статей прибутків, що використовуються при складанні, а також використання останніх не в повному об'ємі. Надалі, в ході бюджетного процесу уряд вимушено проводити періодичний перегляд витратної частини бюджету, що в кінцевому результаті, приводить до секвестру окремих статей останнього. У свою чергу сукупність скорочених статей бюджету приводить до або прихованого дефіциту бюджету, що нагромаджується, а це не що інше, як збільшення державного боргу і відповідно збільшення витрат по його обслуговуванню, і як слідство, збільшення реального дефіциту бюджету країни.

Більш глибокий аналіз досвіду передових країн показує, що не можна не враховувати як внутрішній Державний борг заборгованість держави перед своїми громадянами по виплаті пенсій і заробітної плати працівників бюджетної сфери. Така заборгованість є не що інше, як збільшення витратної частини бюджету і природно повинні збільшувати реальний бюджетний дефіцит.

Як показує світовий досвід, бюджетний дефіцит є проблемою міжнародною і присутній в бюджетах всіх країн з розвиненими ринковими відносинами. Актуальність його скорочення відмічається урядами багатьох країн, в тому числі і урядом Сполучених Штатів Америки, самої могутньої і економічно розвиненої країни в світі.

Розв'язання проблеми дефіциту бюджету (або хоч би зменшення його частки в бюджеті держави) залежить від правильності підходу уряду до її оцінки і введення цивілізованих заходів направлених на скорочення бюджетного дефіциту.

Прийняття продуманих законів направлених на підтримку національного виробника і розвиток виробництва загалом, а так само розробка механізму їх виконання, найбільш вірний шлях, ведучий до збалансованого бюджету держави.

3. ПРИЧИНИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ

Переходячи до розгляду третього розділу роботи необхідно, передусім, сказати про ті умови, в яких знаходиться економіка нашої країни в цей час і розглянути деякі цифри.

За 9 — ть місяців поточного року в порівнянні з відповідним періодом минулого року ВВП не збільшився на 0,5 %, як передбачалося раніше, а навпаки, знизився на таку ж величину. Обсяг промислового виробництва знизився на 0,3 %. Більше за половину підприємств України працюють збитково. Біля 42 % продукції реалізовано по бартеру, відповідно знижуються надходження до бюджету. За станом на 1 жовтня зібрано 52,6 % від очікуваного об'єму надходжень ПДВ.

Тепер про наповнюваність бюджету. За 9 — ть місяців поточного року до зведеного бюджету України поступило 18,86 млрд. гривень (82 % з них податкові платежі 15,47 млрд. гривень). На початок листопада до бюджетів всіх рівнів поступило 19,2 млрд. гривень, що становило 64,6 % того, що планується на рік. Дефіцит Зведеного бюджету за 9 — ть місяців 1998 року становив 1.554.2 тис. гривень, що становить 2,2 % валових внутрішніх продукти, (для порівняння в 1992 р. дефіцит бюджету в Україні становив 7,2%, в 1994 р.-9,6%, в 1997 р. 5,5% валового внутрішнього продукту).

Потрібно врахувати величину інфляції: у вересні вона становила 3,8 %; в жовтні 6,2 %; з початку року вже 12,8 % (12, що планується %).За даними на 1 листопади, загальна заборгованість по виплаті зарплати становила 6,54 млрд. гривень, в тому числі в бюджетній сфері 3,84 млрд. гривень, пенсій 2,08 млрд. гривень. Ціни споживчого ринку за 9 — ть місяців збільшилися на 6,2 %. Приріст цін (тарифів) на платні послуги населенню залишився вище, ніж на продовольчі і непродовольчі товари (відповідно 10,2 %, 3,5 %, 6,7 %), це при зниженні реальних прибутків населення на 6,6 % (номінальні підвищилися на 6 %). Доцільно привести цифри, що характеризують офіційне безробіття (по прогнозу до кінця року): в 1998 році 4,62 % (в 1997 році 2,33 %). Приріст становитиме 2,3 %, (По проекту «Основних параметрів економічного і соціального розвитку України на 1999 рік»). У 1999 році очікується 6,2 %. Декілька слів хотілося б сказати про вересневу девальвацію гривни. Різка девальвація обумовила появу нових незапланованих джерел прибутків бюджету, за рахунок додаткового притоку грошей в економіку. З'явилася можливість частково вирішити проблему пошуку додаткових механізмів фінансування і як наслідок можливість підтримки стогнуючої економіки шляхом запозичення коштів на внутрішньому ринку. По прогнозах на 4 — й квартал 1998 року, незаплановані кошти можуть становити 300 – 500 млн. гривень і більше. Правда не треба забувати про те, що бюджет наповнюється гривнами, але гривнами девальвованими.

Розглянемопричини бюджетного дефіциту в Україні, основні з них такі:

1. низька ефективність суспільного виробництва;
2. низька результативність зовнішньоекономічних зв'язків;
3. нераціональна структура бюджетних витрат;
4. неефективний бюджетний механізм, який не дозволяє державі використати його як стимул розвитку економіки і соціальної сфери.

Перша причина криється в невірній економічній політиці, яку проводить уряд України по відношенню до виробників і як наслідок цієї політики, знижується рентабельність підприємств, падає ефективність суспільного виробництва, збільшується собівартість продукції і відповідно меншають надходження в державний бюджет. Відсутність належної законодавчої бази, незріле податкове законодавство і слабий механізм контролю і виконання, спричиняють за собою щорічне зменшення валового внутрішнього продукту. На сьогоднішній день стан справ в державі такий, що державний борг України досяг критичної позначки 40 – 45 % валового внутрішнього продукту (при великій частці короткострокових позик). Вельми показовий той факт, що заборгованість по заробітній платі і соціальним виплатам чомусь не враховуються Кабінетом Міністрів як державний борг. Як бачимо при досягненні державного боргу 60 % валових внутрішніх продукти і вище (для випадку довгострокових зобов'язань), держава автоматично поповнює чорний список країн потенційних банкротів.

Друга причина (низька результативність зовнішньоекономічних зв'язків), зумовлена не конкурентоздатністю Українських товарів на зовнішньому ринку, а також жорсткими антидемпінговими процедурами дискримінації української продукції на ринку чорних металів, західними країнами виробниками. У свою чергу перше антидемпінгове законодавство на Україні знаходиться в зародковому стані і захистити свого національного виробника, ні по яких видах продукції (від несумлінної конкуренції) держава поки не в змозі, (хіба що незграбними методами імпортного мита).

Третя причина криється в невмінні раціонально спланувати витрати державного бюджету і правильно зібрати заплановані прибутки. Якщо уважно переглянути Закон України « Про Державний бюджет України на 1998 рік», то звичайно можна помітити певну невідповідність деяких цифр. У статті першій, затверджені прибутки бюджету в сумі 21.101.050,9 тис. гривень і витрати в сумі 24.481.773,9 тис. гривень, а також встановлений граничний розмір дефіциту державного бюджету України в сумі 3.380.723 тис. гривень (3,3 % від ВВП або 13,8 % від витрат бюджету). Як приведено вище, загальна заборгованість по виплаті зарплати становила 6,54 млрд. гривень, в тому числі в бюджетній сфері 3,84 млрд. гривень, пенсій 2,08 млрд. гривень. Такі суми ніде не закладені. У статті третій встановлений граничний розмір державних зовнішніх позик України в 1998 році в сумі 3.079.100 тис. доларів США, або 5.850.300 тис. гривень (по курсу 1,9 гривень за 1 долар США). На кінець 1998 року реальний зовнішній борг складе порядку 10.840.000 тис.$ США (по курсу що планується Кабінетом 4 гривни за 1$ США це становитиме 43.360.000 тис. гривень), більше за 43 млрд. замість запланованих 5,85 млрд. гривень. Перегляд цифр приведених нижче наводить на роздуми з приводу турботи уряду про державу, населення і економіку. Охорона навколишнього природного середовища і ядерна безпека 69.927,6 тис. гривень; ліквідація надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха 78.790 тис. гривень; архітектура (підстаття в «Будівництві») 7.290 тис. гривень; інші послуги пов'язані з економічною діяльністю 169.792 тис. гривень, з них:

Загальнонаціональна космічна програма України 55.000 тис. гривень; Національна програма досліджень і використання ресурсів Азовсько-Чорноморського басейну і інших районів Світового океану 5.000 тис. гривень; створення Національної депозитарної системи і системи моніторинга фондового ринку 4.000 тис. гривень; фонд охорони навколишнього середовища (підстаття в «Державних цільових фондах») 4.300 тис. гривень; Фонд України соціального захисту інвалідів 50.000 тис. гривень. Необхідно привести ще одну цифру, яка за оцінками різних експертів була збільшена в декілька разів. Тут потрібно відмітити суму витрат на державне управління 1.075.314,9 тис. гривень.

Третя причина стає зрозумілою з приведених вище цифр, неефективний бюджетний механізм, який не дозволяє державі використати його як стимул розвитку економіки і соціальної сфери.

Ще раз виділимо основні причини бюджетного дефіциту в Україні:

низька ефективність суспільного виробництва;

низька результативність зовнішньоекономічних зв'язків;

нераціональна структура бюджетних витрат;

неефективний бюджетний механізм, який не дозволяє державі використати його як стимул розвитку економіки і соціальної сфери. Додати тут можна лише думка про те, що відсутність належної законодавчої бази, практично унеможливлює вирішення вищеперелічених причин.

4. ОСНОВНІ методи покриття ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ

Приступаючи до викладу четвертого розділу роботи і знаючи положення справ в державі (фінансова криза і криза економіки загалом ), непросто розглядати питання про подолання дефіциту бюджету. Повного розв'язання даної проблеми, швидше усього не існує взагалі. Можна лише розглядати основні напрями проведення заходів направлених на скорочення величини бюджетного дефіциту в Україні. Як вже говорилося вище, держава потребує прийняття і проведення в життя пакету законів направлених на стабілізацію економіки, фінансів і вихід з кризи. Раціональне планування, вдосконалення бюджетного процесу і ретельна розробка структури статей прибутків і витрат, повинні стати першочерговою задачею держави на сучасному етапі розвитку суспільства.

Для розуміння проблеми бюджетного дефіциту і пошуку шляхів по його скороченню, необхідно враховувати наступне:

Бюджетний дефіцит це зло, але ще більшим злом будуть всякі непродумані спроби загнати його в сиредину.

Перевищення прибутків над витратами не є необхідною межею здорової економіки, яка іноді може мати і дефіцит;

Дефіцит розміром у 2-3% валових національних продукти повністю допустимо в економіці будь-якої держави, в тому числі і України.

Для покриття дефіциту можуть бути використані різні форми державного кредиту.

Секвестр витратної частини бюджету не є повним розв'язанням проблеми, а буде лише сприяти збільшенню прихованого дефіциту бюджету України. Для ліквідації дефіциту необхідно лікувати саму економіку.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту необхідно включити заходи, які стимулювали б притоку коштів до бюджету країни і сприяли б скороченню державних витрат. До них відносяться:

1. Зміна напрямів інвестування бюджетних коштів в галузях економіки з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни.
2. Більш широке використання фінансових пільг і санкцій, які стимулюють зростання суспільного виробництва.
3. Різке скорочення сфери державної економіки і державного фінансування.
4. Скорочення військових витрат.
5. Збереженняфінансування тільки самих важливих соціальних програм, неприйняття нових.
6. Не надання кредитів державним структурам.
7. Створення умов для залучення іноземних інвестицій.

Проблема дефіциту бюджету і способів її рішення власне результат економічної політики будь-якого уряду. Тільки неймовірно міцна економіка і гранично-благополучне суспільство можуть дозволити собі бажати забезпечити основні пріоритети:

1. сприяння підприємництву, розвитку виробництва, ділової активності через обдумані соціальні витрати;
2. жорстка антиінфляційна політика через мінімальний дефіцит державного бюджету.

Що стосується України, то тут проблема мінімального дефіциту бюджету перебуває в своїй ембріональній стадії і поки що не має свого раціонального рішення.

Цього можна досягнути хіба що в уяві за допомогою нескладних цифрових маніпуляцій (наприклад, віднесенням кредитів Національного банку України до прибутків). Реально в житті цього можна досягнути тільки шляхом повного параліча виробництва через непомірні податки або через жорстке обмеження навіть самих необхідних витрат.

Цей висновок підтверджується зокрема практикою виконання бюджетів 1991-1995 років, коли кожна романтична спроба досягнути мало дефіцитного або навіть бездефіцитного (Закон про державний бюджет України на 1994 рік) бюджету закінчувалися провальним фактичним дефіцитом. Тут необхідно зазначити, що спроба Кабінету Міністрів закласти до бюджету на 1999 рік величину дефіциту 0,6 % від Валового Внутрішнього Продукту, нагадує людину наступаючу двічі, на одні і ті ж граблі.

Взагалі дефіцит державного бюджету — хоч і серйозна проблема, але не головна трагедія для будь-якої економіки, в тому числі і Української. Як відмічалося вище, США десятиріччями мають відчутний дефіцит державного бюджету, але це не заважає їм залишатися економічно самої могутньою державою світу. Більш того стратегія дефіцитного державного фінансування, як інструмент державної політики, передусім у важкі періоди соціально економічної перебудови, в спрощеній інтерпретації не що інше, як суть нової економічної теорії, яка з'явилася в противагу класичної, жорсткої монетарної. Нині в економічній теорії існують різні, концептуально різні погляди на проблему дефіциту і державного боргу. У певних умовах бездефіцитний бюджет може бути набагато шкідливіше для економіки.

У проблемі дефіциту державного бюджету головне спосіб фінансування дефіциту, а не його наявність і розмір (в деяких умовах це якраз може бути одним з інструментів успішної соціально економічної політики).

Нормальний, загальновизнаний спосіб не інфляційного фінансування дефіциту державного бюджету випуск і розміщення в країні внутрішньої державної позики. Цей метод широко використовувався в СРСР навіть в кращі часи соціалістичної економіки. Цей метод отримує все більше використання в Росії. Цей метод є основним в західних економіках. Реальні гроші держава може лише позичити і тільки у реальних їх власників громадян, підприємств, банків, а також зарубіжних джерел. Останнє не є розв'язанням проблеми, а буде лише тимчасовим її відтяганням і навіть ускладненням. Цей шлях тільки посилює фінансову залежність України від зарубіжних кредиторів, перекладає її рішення на майбутні покоління.

Проблема дефіциту державного бюджету в нормальній економіці це не стільки проблема безпосереднього його впливу, скільки проблема негативного впливу державного боргу і витрат по його обслуговуванню.

Висновки.

У кінці роботи важливо відмітити наступне: навіть при тому, що бюджетний дефіцит і державний борг — самі по собі не є катастрофічними явищами, їх збільшення може вести до серйозних негативних наслідків не тільки економічного, але і чисто політичного характеру. Адже довір'я народу до бюджетної системи, до бюджетного пристрою країни визначає довір'я уряду, довір'я реформам, що проводяться. Це довір'я неможливо в умовах незбалансованого бюджету — головного фінансового документа країни, в умовах зростаючого внутрішнього і зовнішнього боргу. І це повинно, нарешті, привернути пильну увагу уряду, і виявитися в конкретних результатах.

Список використаних джерел

1. Государственные и муниципальные финансы/Под ред. А.М. Бабич, Л.Н. Павлова. – М.:Финансы, ЮНИТИ, 1999. – 328 с.
2. Сумароков В.Н. Государственные финансы в системе макроэкономи-ческого регулирования. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 224 с.
3. Финансы/Под ред. В.М. Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 308 с.
4. Финансы/Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Сабанти. – М.: Юрайт-М, 2001. – 354 с.
5. Финансы/Под ред. П.И. Вахрина, А.С. Нешитого. – М.: Москва, 2000. – 239 с.
6. Шиллер М.Н., Брэдли С.Л. Макроэкономика сегодня. – М.: Дело ЛТД, 1998. – 702 с.
7. Экономическая теория/Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 305 с.
8. Амиров В.Б., Богачева О.В. Проблемы укрепления бюджетов субъектов РФ и местного самоуправления/Финансы/ 1997, № 9, с.9-11.
9. Белова В.Л. Ведениев макроэкономику: бюджетный дефицит/социально-политический журнал/ 1998, № 6, с.15.
10. Дьяконова Л.А. Организация управления финансовыми ресурсами в регионе /Финансы/ 1999, № 8, с. 9-12.
11. Мирзалиев М.Н. Составление местных бюджетов/Финансы/ 1999, № 12, с. 12-14.
12. Павлова А.А. Источники финансирования бюджетного дефицита/Экономист/ 1998, № 1, с. 76-80.