Вступ.

1. Міжнародний розвиток туризму у світі на сучасному етапі.

2. Розвиток туризму Болгарії.

2.1. Історія Болгарії.

2.2. Сучасна Болгарія.

2.3. Адміністративний поділ.

2.4. Історичні міста Болгарії.

2.5. Курорти, заповідники, народні парки.

2.6. Додаткова інформація для туристів.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Сучасна індустрія туризму — одна з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства і розглядається і як самостійний вид економічної діяльності, і як міжгалузевий комплекс.

На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку XXI ст. туризм за обсягами доходу справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. За результатами 2001 року, туристична галузь утворила 12 % світового внутрішнього продукту і поглинула більше 11 % витрат споживачів.

Розглядаючи підсумки 2005 року, ВТО відзначає, що найбільша кількість туристів відвідує Європу — 57,7 %. Це й зрозуміло, бо в жодній іншій частині світу на досить невеликому просторі не знайти такого різноманіття ландшафтів, культур, історії та народів. Унікальний європейський туристичний продукт робить Європу визнаним лідером ринку у сфері туризму та подорожей. Майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму, але особливо вражаючих результатів досяг, як і передбачалось, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де кількість подорожуючих зросла на 15 %. Ще 16,7 % подорожують Північною Америкою, 3,2 % — Латинською Америкою, 3,4 % — приїздять на Близький Схід, 1,8% — в Африканські країни, 1,7 % — в Австралію.

В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків. За чисельністю працівників індустрія туризму також стала однією з найбільших у світі — в ній зайнято понад 260 млн. чол., тобто кожний 10-й працюючий. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. доларів США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США.

Протягом десятків років Болгарія є улюбленим туристичним місцем українців і росіян. Болгарські курорти, добре відомі своїм чудовим кліматом, пропонують гостям хороші готельні умови, низькі ціни й високу якість туристичних послуг. Ось чому можливість повноцінно відпочити, побувати в цікавих екскурсіях приваблює до Болгарії тисячі українських громадян.

Територія Болгарії — важливе перехрестя шляхів між Європою та Азією — була заселена ще в далеку давнину. З першої половини VII ст. на південь від Дунаю поселилися племена слов'ян. Разом з протоболгарами слов'янські племена в 681 році створили державу Болгарію, яка займала територію сучасної Північної Болгарії.

На сьогоднішній день у Болгарії налічується 40 тисяч історичних пам’ятників, що відносяться до різних епох, 190 православних монастирів, 38 культурних центрів, більше 300 музеїв і галерей, а також сім об’єктів, включених у Список культурної спадщини ЮНЕСКО.

Болгарія також може похвалитися різноманітною й мальовничою природою: 380 км берегової лінії із золотими пісками, 16 гірських вершин, безкрайні долини й височини, понад 600 мінеральних джерел, безліч гірських і підземних печер, чисте морське й гірське повітря, різноманітна флора й фауна.

Болгарія — визнаний лідер пляжного відпочинку. Однак поступово країна починає розвивати суміжні напрямки. На більшості курортів уже можливі заняття серфінгом, дайвінгом, водними лижами й підводною археологією. У портах Балчика, Варни, Свети-Уласа, Несебиру й Бургасу пропонують в оренду яхти. Розвиваються й бальнеологічні курорти, де благодійний вплив підземних джерел і гірського повітря можна доповнити екзотичними spa-процедурами.

У мальовничих гірських куточках розташована велика кількість готелів, туристичних баз і баз відпочинку, більшість з них функціонують протягом цілого року. Наші найбільші курорти — це Боровец (Рила), Пампорово (Родопи), Банско (Пирін), Вітоша, Юндола (Родопи), Трявна, Габрово, Априлци, Троян, Тетевен.

Значний інтерес для туристів являють також болгарські міста-музеї, такі, як Арбанаси, Банско, села — пам'ятки архітектури та етнографічні музеї і заповідники Боженди, Етира, Жеравна тощо.

Останнім часом почався розвиток MICE-індустрії. У країні з’являються 4- і 5-зіркові готелі з конгрес-центрами, переговорними кімнатами й усіма необхідними умовами для проведення ділових зустрічей і конференцій. На Болгарію звертають увагу такі готельні гіганти, як Sheraton, Hilton, Kempinski і Radisson. На хвилі розвитку ділового туризму почав рости інтерес до гольфу.

За даними Федерального агентства з туризму Болгарії, із січня по вересень 2007 року країну відвідали 4,5 млн іноземців (ріст у порівнянні з аналогічним періодом минулого року склав 7,5%). З їхнього числа 3,3 млн — громадяни Євросоюзу (у цьому сегменті ріст досяг 30%). Частіше інших у Болгарію приїжджають туристи з Румунії (613 тис.), Німеччини (562 тис.), Греції (558 тис.), Великобританії (404 тис.), Чехії (149 тис.) і Швеції (116 тис.).

Мета: охарактеризувати туристичні центри та пам`ятні місця Болгарії

Завдання:

— показати розвиток міжнародного туризму на сучасному етапі;

— розкрити історичне минуле Болгарії;

— клімат, природні ресурси;

— адміністративний поділ;

— розвиток економіки в країні;

— історичні місця Болгарії;

— дати характеристику курортним зонам, заповідникам, паркам;

— надати корисну інформацію для туристів (віза, національна кухня та інш).

Об`єктом дослідження є туристичні місця Болгарії

Предмет дослідження теоретичні основи вивченняміжнародного туризму, країнознавства, зокрема Болгарії.

Структура роботи: робота складається із вступу, 2-розділів, висновків, списку використаних джерел (33), додатків (А-Г) і має загальний обсяг 86 сторінок.

1. Міжнародний розвиток туризму у світі на сучасному етапі

У сучасному світі туризм — це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем [19, с. 34].

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Закон України "Про туризм" визначає туризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною.

За Н.Ф.Реймерсом, туризм — це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм — це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями [25, с. 18].

Як бачимо, будь-яке визначення поняття "туризм" виключає момент отримання прибутку під час туристичної подорожі. Отже, туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

Туризм можна розглядати в широкому і вузькому значенні.

В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут вашого переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а постійні виїзди на рибалку чи в ліс — уже туризм. Прогулянка магазинами по дорозі на роботу — це не туризм, а от відвідування ярмарку або цілеспрямована поїздка в торговий центр в іншому місті належить до туризму, якщо ця поїздка не здійснювалась за товарами, які регулярно купуються для повсякденних потреб [25,с. 19].

У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок (або за рахунок організацій, що їх послали), окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків. Фактично організацією туризму, у вузькому значенні, займаються спеціальні організації (туристичні фірми, бюро, агентства та ін.), які в загальному називаються суб'єктами туристичної діяльності [25, с. 19].

Згідно із законом України "Про туризм", суб'єкти туристичної діяльності — це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг [1, с. 2].

Таким чином, суб'єкти туристичної діяльності обслуговують людей (туристів), які тимчасово виїхали зі свого постійного місця проживання.

Отже, турист — особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін від 24 годин до шести місяців, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів:

— мотивації подорожей;

— способу подорожей і розвитку транспортних засобів;

— кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи:

1 -й, початковий етап, — до 1841 р.

2-й, етап становлення туризму як галузі, -з 1841-1914 pp.

3-й, етап формування індустрії туризму, — з 1914 — 1945 pp.

4-й, етап монополізації туристичної індустрії, — з 1945 р. до наших днів [25, с. 27].

Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших його проявів до сучасного рівня.

Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.

Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.

Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури — ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей.

Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати й інші цілі:

— розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі;

— пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей деяких природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування;

— бурхливий розвиток різних релігій, паломництво, відвідування святих місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою здійснення подорожей.

Незважаючи на розширення мети подорожування, розвиток напрямів і навіть будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та паломництва, туризм як такий ще не має комерційної спрямованості.

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці, розвиток торгових ярмарків, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати.

Велику роль в процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг та невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень.

У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

XIX століття — це період видатних наукових відкриттів і впровадження їх у практику. Революційні перетворення в галузі механізації і укрупнення виробництва мали для розвитку туризму велике значення. Перш за все, це було пов'язано з подальшим розвитком різних напрямків сфери послуг, одним з яких став туристичний бізнес. Тому початком 2-го етапу в розвитку туризму можна вважати 1841 рік, коли англійцем Томасом Куком здійснена перша комерційна туристична поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено залізницею з метою прогулянки 600 чоловік — членів товариства тверезості. У 1847 році Томас Кук створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 році Т.Куком організована велика подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 році — в Північну Америку [25, с. 31].

Томас Кук вперше створив специфічний туристичний продукт — тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.

Ідею Т.Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40-50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристичні бюро.

У зв'язку з розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі.

Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійського континентів.

Розвиток туристичної індустрії привів до створення у 1898 році Міжнародної ліги туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі.

Туристична активність була перервана Першою світовою війною, після закінчення якої туризм знову активно розвивається. Так почався 3-й етап — етап індустріалізації туризму.

Глибоке опрацювання багатьох аспектів, велика організаційна робота по залученню і обслуговуванню туристів, планування і підготовка маршруту, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів — все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу. Саме в цей період туристична діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристичні послуги.

Туристична індустрія — це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Після закінчення Другої світової війни туристична індустрія отримує ще більш могутній поштовх до розвитку. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного розподілу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя широких верств населення — цс ті загальні тенденції, які характеризують початок 4-го етапу. Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. В кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало туристичний ринок, призвело до різноманіття туристичний продукт, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, мстою і вимогами до рівня сервісу.

Таким чином, розвитку туризму у світі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.

В середині XX століття уряди багатьох країн світу звернули серйозну увагу на розвиток туризму, і в 1947 році розрізнені міжнародні туристичні організації були об'єднані в Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Його дійсними членами стали як державні, так і недержавні офіційні національні організації 116 країн світу.

Необхідність постійних міжнародних контактів з метою розвитку і координації туристичних обмінів, погодження політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів діяльності стала причиною реорганізації в 1969 році згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН неурядової організації МСОТО в міжурядову Всесвітню туристичну організацію (ВТО).

ВТО — провідна спеціалізована міжнародна міжурядова організація у сфері подорожей та туризму, що діє під патронатом ООН, об'єднує 139 країн — дійсних членів (початок 2003 p.), представлених відомствами з туризму, а також 88 асоційованих членів і 350 приєднаних членів. Штаб-квартира у Мадриді. Статут ВТО прийнято 27 вересня 1970 року. Починаючи з 1980 року, цей день святкується як Всесвітній день туризму. Головний орган ВТО — Генеральна Асамблея (ГА), що скликається кожних два роки. Керівними органами є Виконавча Рада і Секретаріат ВТО. Важливі документи, прийняті ВТО та за її участі: Резолюція конференції ООН з міжнародного туризму і подорожей (Рим, Італія), Манільська Декларація зі світового туризму (Філіппіни, 1980), Документ Акапулько, прийнятий Всесвітнім форумом з туризму (Мексика, 1982), Хартія туризму і Кодекс туриста, ухвалені VI сесією ГА ВТО (Болгарія, 1985), Гаазька Декларація з питань туризму, прийнята Міжпарламентською конференцією з питань туризму (1989), Глобальний етичний кодекс туриста, прийнятий XIII сесією ГА ВТО (Чилі) [23, с. 48].

При вивченні світового туризму необхідно брати за основу теоретичний метод аналізу, який підтримується емпіричними дослідженнями. Найбільш ефективні теорії міжнародної торгівлі і міжнародних фінансів, які разом створюють економічну теорію світогосподарських зв'язків. До них належать:

— теорія абсолютних переваг;

— теорія порівняльних переваг;

— теорія співвідношення факторів;

— теорія життєвого циклу продукту;

— теорія подібності країн, які в сукупності пояснюють позицію країни в міжнародному туристичному обміні, світовий поділ та загальне спрямування розвитку туристичних потоків.

Розглянемо теорію абсолютних переваг у туристичній індустрії. Справді, деякі країни мають унікальні туристичні ресурси: рідкісні природні місця, такі як Ніагарський водоспад у США, гора Джомолунгма в Непалі та ін.; пам'ятники архітектури та мистецтва — піраміди фараонів у Єгипті, Тадж Махал в Індії, Акрополь у Греції, Колізей в Італії тощо. Унікальні природні пам'ятники та витвори мистецтва, створені людиною, визначають монопольне становище тієї чи іншої країни і спонукають туристів приїздити до неї.

Свою абсолютну перевагу така країна може ще більше посилити інноваційною політикою, яка дозволяє їй створювати специфічні продукти туризму і тим самим забезпечувати собі хорошу спеціалізацію в міжнародному туризмі.

Інновації в туристичному секторі здебільшого охоплюють індустрію гостинності, яка все більше використовує новітні , технології в готельному бізнесі та індустрії розваг, формування нового туристичного продукту і маркетинг. Завдяки застосуванню передових методів управління та активному використанню сучасних інформаційних засобів і нових матеріалів, інновації також можуть істотно знизити ціну туристичного продукту.

У 1817 році Давид Рікардо розвинув ідеї Адама Сміта і ще більше зміцнив доводи на користь вільної торгівлі. Підрахувавши робочий час, необхідний для виробництва заданої кількості вина і сукна в Англії і Португалії, він показав вигідність зовнішньої торгівлі для країни, коли вона спеціалізується на виробництві тих продуктів, які може виробляти більш ефективно, ніж інші країни, без урахування абсолютних переваг. Інакше кажучи, країна відмовляється від виробництва товарів, в яких вона має абсолютну перевагу і спеціалізується на інших, більш ефективних виробництвах, при цьому купує в інших країнах з меншими ресурсами ті товари, від виробництва яких вона відмовилась. На прикладі Португалії Д.Рікардо показав, що при абсолютній перевазі у виробництві вина і сукна ця країна поступилась виробництвом сукна Англії з тим, щоб самій спеціалізуватись на виробництві більш вигідного для неї товару – вина [25, с. 39].

Це і є теорія порівняльних переваг, яка повністю пояснює і характер двосторонніх обмінів продуктами міжнародного туризму, як результат різниці» між країнами.

На ціну туристичного продукту впливають витрати на транспорт, проживання і супутні послуги, які, у свою чергу, залежать від цілого ряду складових, що різні в кожній країні — це податкова політика держави, застосування нових технологій, ціни на пальне, продукти харчування, інші види послуг. Разом з вивченням порівняльних цін враховується також якість обслуговування. Для збереження конкурентоспроможності і завоювання порівняльних переваг окремим країнам необхідно підтримувати високий рівень обслуговування, як це роблять такі країни, як Великобританія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Італія, де ціни відносно високі.

Більш точну відповідь на питання "Які саме товари забезпечують країні абсолютну і відносну переваги?" дає теорія, розроблена для розвитку міжнародного туризму. Виникають додаткові місця розміщення, харчування, транспортний зв'язок, розвиваються природні та історико-культурні центри туризму. Тому країни, які можуть керувати великим внутрішнім попитом, готові задовольнити і міжнародний попит.

Для визначення внутрішнього попиту застосовують такі показники: чисельність населення, ВВП (валовий внутрішній продукт) на душу населення, кількість місць проживання та інші. До країн із високим внутрішнім попитом належать Франція, Німеччина, Великобританія, Ірландія та ін. Отже, і міжнародні обміни найчастіше відбуваються між країнами, які мають подібні умови прийому та обслуговування гостей.

Досягнуті багатьма країнами економічні показники розвитку туризму та стандарти туристичного обслуговування можуть служити для України орієнтиром на перспективу. Аналіз даних про дохід від іноземного туризму в розрахунку на душу населення показує, що особливо швидко туризм розвивається в країнах Європейського Союзу, а найбільші туристичні обміни відбуваються між сусідніми країнами. Найважливіші фактори, які стимулюють цей процес, такі:

— високий рівень безпеки подорожей у країнах ЄС (цей фактор займає перше місце в опитуваннях туристів);

— висока якість та широкий спектр туристичних послуг;

— вільне пересування в межах Європейського Союзу та Шенгенської

— групи країн, відсутність прикордонного та митного контролю;

— введення з 1 січня 2002 року єдиної валюти — євро.

Крім цих факторів, значний розвиток туризму в кінці XX та на початку XXI століття пояснюється рядом інших причин. Найголовнішою з них слід визнати посилення процесу індустріалізації — зміцнення економічних зв'язків між країнами і континентами на основі поглибленого територіального розподілу праці і безпосередньо пов'язаного з ним розширення науково-технічних і культурних зв'язків. Важливу роль відіграють досягнення науково-технічної революції, особливо в галузі транспорту і нових інформаційних технологій. Розвитку туризму сприяє збільшення грошових доходів населення ряду країн, підвищення рівня освіти та культури, а також зростаюча втома від життя у великих містах. Чимале значення мають і здійснювані в багатьох країнах спеціальні програми, направлені на активізацію туристичного руху: скасування обмеження на ввезення валюти, будівництво готелів та доріг, широка реклама об'єктів туризму, ціна на туристичні послуги та ін.

Водночас існують чинники, які стримують розвиток світового туризму або негативно впливають на нього, причому в Україні їх значно більше, ніж в країнах, які є основними постачальниками туристичного продукту.

Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми:

1. Війна, неспокій, політична нестабільність (74 %).

Як бачимо, саме цей фактор найбільше стримує туристів від здійснення закордонних поїздок до тієї чи іншої країни.

Однак практика показує, що вплив цього фактора набагато вагоміший і стосується він не лише держави, в якій спостерігається політичний неспокій, але й країн, сусідніх із нею. Найяскравішим прикладом, що характеризує цю ситуацію, може бути Близький Схід. На відносно невеликій території тут сконцентровані досить привабливі місця для відпочинку.

Однак динаміка розвитку туризму в згаданому регіоні підлягає різким коливанням. Так, через військові дії в Лівані в середині 80-х років спостерігався різкий спад потоку туристів та доходу від нього в цілому по регіону. В 1986 році Близький Схід відвідало на 17,6 % іноземних туристів менше, ніж в 1985 році, а доходи за аналогічний період скоротились на 16,5 %. Після початку військових дій в районі Перської затоки в 1991 році у цьому регіоні побувало на 6,62 % іноземних туристів менше, ніж в 1990 році, а надходження від туризму в 1991 році зменшились на 14,4 % в порівнянні з попереднім роком.

Усі намагання урядів держав даного регіону збільшити кількість подорожуючих до своїх країн перекреслюються одним повідомленням про зростання напруженості в регіоні. Від цього потерпають не тільки державні бюджети, що недораховуються значних валютних надходжень, але й окремі підприємства, яким зменшення потоку туристів завдає великі збитки.

2. Екологічні проблеми (57 %).

Цей фактор характерний, насамперед, для України, у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС в 1986 р. Інститутом Вивчення Вільного Часу зазначено, що в 1985 році екологічні проблеми хвилювали лише 30% потенційних туристів (на кінець 90-х — вже 57%). Тут дається взнаки негативний вплив аварії на ЧАЕС. Кількість іноземних туристів, що відвідали Київ у 1986 році, знизилась більш ніж у 5 разів порівняно з 1985 роком, і тільки нещодавно вона почало поступово зростати. Негативний ефект екологічного чинника посилюється також його довгостроковим характером, адже зміна свідомості суспільства відбувається набагато повільніше, ніж ліквідація наслідків екологічної катастрофи.

3. Хвороби та епідемії (55 %).

Вплив цього фактора особливо істотний для африканського континенту. На сьогоднішній день обсяги туризму в цьому регіоні не перевищують 2% від світового рівня, при цьому його основна частина припадає на країни Північної та Південної Африки. Туризм в центральній її частині практично не розвинутий, хоча, на думку фахівців, для цього є непогані можливості, зокрема для розвитку екологічного та екзотичного видів туризму, які останнім часом набувають все більшої популярності. Факторами, які гальмують розвиток туризму в Центральній Африці, є невивченість цього регіону і численні хвороби та епідемії, які тут постійно спалахують.

Одним із засобів боротьби з ними може стати обов'язкова вакцинація всіх туристів, які прямують до цього регіону, що, до речі, вже проводиться в більшості розвинутих країн при організації подорожей в райони зі складною епідеміологічною ситуацією. Однак виникнення нових джерел епідемій, виявлення нових вірусів та невивченість попередніх ще довго будуть відвертати туристів від ідеї відвідування цього регіону.

4. Природні катаклізми та катастрофи (49 %).

Складність впливу цього фактора полягає в тому, що природні катастрофи можуть відбуватись практично в будь-якому регіоні, а передбачити і, тим більше, попередити їх фактично неможливо. Руйнівна дія природних катастроф спрямована, перш за все, на існуючу туристичну і транспортну інфраструктуру. І хоча від прояву форс-мажорних обставин такого роду ніхто не застрахований, їх виникнення може призвести до відкладання туристом поїздки в цей регіон на невизначений час або навіть до її відміни. В цьому випадку, як і при екологічних катастрофах, великого значення набуває психологічний аспект, що стримує туриста від поїздки до регіонів, які потерпіли від стихійного лиха, навіть після ліквідації наслідків природних катастроф.

Ці чинники є найбільш характерними для регіонів з підвищеною сейсмічною активністю. Зокрема, внаслідок землетрусів у Японії та Каліфорнії (США) регіони, що постраждали, недорахувались до 50 % туристів як в період ліквідації наслідків землетрусів, так і в перші кілька місяців після ліквідаційного періоду.

5. Злочинність (44 %).

Останнім часом цей фактор набуває все більшого значення. Маються на увазі не лише поодинокі випадки нападу, пограбування або навіть вбивства туристів, але й сплановані терористичні акти. Наочним прикладом вищевикладеного є випадок, який трапився наприкінці 1997 року в Єгипті, коли група європейських (в основному німецьких) туристів, які подорожували вздовж берегів Нілу, була розстріляна ісламськими фундаменталістами. Через це в 1998 році, за попередніми підрахунками, Єгипет втратив 25-30 % іноземних туристів від запланованої кількості. Різко зменшилась кількість туристів в США після терористичних актів 11 вересня 2001 року та ін [23, с. 51-53].

Світовий туризм та його ринки стикаються з постійними змінами у демографії, зміною життєвих цінностей та швидким розвитком технологій. Освіта, спосіб життя та набутий досвід формують вимоги споживача в туристичній індустрії.

Основні тенденції у зміні вимог та очікувань завтрашніх туристів такі:

— зростання рівня освіченості, вимогливості у своїх потребах та туристичного досвіду, вимагають все вищих стандартів обслуговування;

— вони все більше потребують справжніх цінностей і чогось надзвичайного та незвіданого;

— вони стають старшими та багатшими, більш фізично і розумово активними і потребують більш активних форм відпочинку;

— вони все більше поважають себе, віддають перевагу комфорту і не хочуть витрачати зайвий час на дорогу до місця відпочинку і назад;

— вони хочуть чогось навчитися і самовдосконалитись, тому потребують більшого, аніж просто розваг та відпочинку;

— вони хочуть брати участь у житті країни та громади, куди вони приїхали і оволодіти новими навиками;

— вони все більше потребують таких видів відпочинку, які не чинять негативного впливу на культурне та природне довкілля;

— вони все більше хочуть отримати послуги, які будуть адекватними до затрачених коштів, і віддають перевагу ситуації, коли наочно можна побачити, за що платиш, при цьому їхня оцінка співвідношення ціни і якості стає все глибшою і обгрунтованішою.

Сьогодні необхідно врахувати основні тенденції розвитку туризму на сучасному етапі, які у світовому туризмі характеризуються:

— тяжінням до незайманої природи, що асоціюється з поняттям краси, і у зв'язку з цим розвитком екологічного туризму;

— поширенням індивідуальних туристських подорожей;

— розвитком елітарного туризму (мисливського, наукового, конгресного);

— розвитком нетрадиційних (екстремальних) видів туризму.

Важливе значення для розвитку як іноземного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Сучасна індустрія туризму — одна з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства і розглядається і як самостійний вид економічної діяльності, і як міжгалузевий комплекс.

На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку XXI ст. туризм за обсягами доходу сраведливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. За результатами 2001 року, туристична галузь утворила 12 % світового внутрішнього продукту і поглинула більше 11 % витрат споживачів.

В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків. За чисельністю працівників індустрія туризму також стала однією з найбільших у світі — в ній зайнято понад 260 млн. чол., тобто кожний 10-й працюючий. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. доларів США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США.

Згідно з прогнозами експертів Всесвітньої туристичної організації (ВТО), на початку XXI ст. обсяги міжнародного туризму зростатимуть щороку в середньому на 4 %. Хоча за 2001 рік кількість туристів досягла рекордної цифри — біля 700 млн. чол., збільшившись більше ніж на 7 %, в зв'язку з подіями 11 вересня в США щорічні темпи зростання зменшаться. Очікується зростання туристичного руху у світі з 700 млн. туристів щорічно до 937 млн. у 2010 році, за рахунок чого передбачається збільшення доходів до 1100 млрд. доларів США. Якщо ж до результатів міжнародного туризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростуть принаймні вдвічі [33, с. 49].

Туризм є вагоме джерело створення робочих місць, і, за прогнозами, впродовж наступних п'яти років у світі створюватиметься 2500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.

Розглядаючи підсумки 2005 року, ВТО відзначає, що найбільша кількість туристів відвідує Європу — 57,7 %. Це й зрозуміло, бо в жодній іншій частині світу на досить невеликому просторі не знайти такого різноманіття ландшафтів, культур, історії та народів.

Унікальний європейський туристичний продукт робить Європу визнаним лідером ринку у сфері туризму та подорожей. Майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму, але особливо вражаючих результатів досяг, як і передбачалось, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де кількість подорожуючих зросла на 15 %. Ще 16,7 % подорожують Північною Америкою, 3,2 % — Латинською Америкою, 3,4 % — приїздять на Близький Схід, 1,8% — в Африканські країни, 1,7 % — в Австралію [33, с. 50].

Знаючи мету подорожей, прихильність до різноманітних видів розміщення, розподіл туристичних потоків за соціальним статусом, статтю та віком і ефективно використовуючи їх, можна наперед спланувати фінансові потоки, які істотно вплинуть на економіку тієї чи іншої країни.

Отже, основною рушійною силою розвитку туризму залишаються економічні вигоди, які він надає. Так, туризм стимулює розвиток елементів інфраструктури — готелів, ресторанів, підприємств торгівлі тощо. Він зумовлює збільшення доходної частини бюджету за рахунок податків, що можуть бути прямими (плата за візу, митний збір) або непрямими (збільшення заробітної плати робітників спричинює збільшення сум прибуткового податку, що сплачується ними в бюджет). Крім цього, як зазначалося вище, туризм має широкі можливості для залучення іноземної валюти і різного роду інвестицій.

Він сприяє диверсифікації економіки, утворюючи галузі, що обслуговують індустрію туризму, забезпечує зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації.

Також вплив туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності та розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів.

Особливе місце відводиться туризму у створенні робочих місць і розв'язанні проблеми зайнятості. Кількість робочих місць щоденно збільшується, не вимагаючи при цьому великих витрат. Туризм охоплює багато секторів економіки і цим ускладнює визначення точної оцінки кількості працівників, зайнятих у сфері туризму. Крім того, вирішення проблеми реальної оцінки ускладнюється ще й специфічним характером праці (сезонність, робота за сумісництвом, тимчасова робота тощо). І все ж кількість зайнятих у туристичній сфері постійно зростає.

Важливе значення має вклад туризму в платіжний баланс країни, який виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів у країні і витратами резидентів цієї ж країни за кордоном.

Таким чином, ми визначили економічні функції туризму та їх вплив на економіку.

Але не менш важливі є соціальні функції туризму, особливо якщо розглядати туризм як форму розумового та фізичного виховання, що реалізується через гуманітарно-соціальні функції, основними з яких є:

— виховна — формує відчуття патріотизму, колективізму, моральних та етичних цінностей;

— освітня — поповнює та закріплює знання з питань краєзнавства, природознавства, топографії, рекреалогії; знайомство з культурою і традиціями країн і народів світу тощо;

— оздоровча — оптимальний режим фізичних навантажень, використання сприятливого впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та громадської гігієни, розвиток адаптивних можливостей, підтримка організму на належному рівні фізичної підготовки;

— спортивна — створення бази загальної фізичної підготовки, досягнення максимальних результатів у спорті, спеціальна підготовка до змагань.

Виходячи з цього, можемо розглядати туризм і як популярну форму організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

І ще один дуже важливий фактор — вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище. Цей вплив може бути прямим, опосередкованим, позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, але, керуючи цим розвитком, можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивний.

Позитивний вплив включає охорону і реставрацію пам'ятників природи, історії, культури, створення національних парків і заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу.

Негативний вплив, на жаль, більший, зокрема, це вплив на якість води в річках, озерах, морях та на якість повітря, зростання викидів шкідливих речовин транспортними засобами, самовільне розміщення тимчасових баз відпочинку, забруднення відходами навколишнього середовища, самовільне розпалювання вогнищ, понівечення історичних пам'ятників вандалами.

Деякі види туристського відпочинку, такі як полювання, риболовля, збирання рослин, завдають негативного впливу живій природі і призводять до зменшення чисельності або навіть до повного зникнення фауни та флори певних територій та інше. Зростання населення в туристських регіонах, будівництво нових туристичних потужностей потребує залучення якомога більшої кількості природних ресурсів, що, у свою чергу, збільшує навантаження на навколишнє середовище.

2. Розвиток туризму Болгарії

2.1. Історія Болгарії

Назва країни — Болгарія — походить від болгар, войовничих тюркомовних кочівників з Центральної Азії, що змішалися зі слов'янськими племенами придунайських рівнин в VII – VIII століттях. Територія Болгарії була заселена ще в далеку давнину.

Територія сучасної Болгарії була заселена ще у кам'яному віці. У бронзовому віці там жили фракійські племена, у 11-6 ст. до н.е. тут існувала фракійська держава. У 1 ст. до н.е. цей регіон був завойований римлянами, фракійці поступово романізувалися. Після поділу Римської імперії територія Болгарії залишилася за Візантією [21, с. 40].

Територія Болгарії — важливе перехрестя шляхів між Європою та Азією — була заселена ще в далеку давнину. З першої половини VII ст. на південь від Дунаю поселилися племена слов'ян. Разом з протоболгарами слов'янські племена в 681 році створили державу Болгарію, яка займала територію сучасної Північної Болгарії. На чолі держави став хан Аспарух, а її столицею — місто Пліска.

Протягом наступних століть Болгарія значно розширила свої кордони, зміцнила військовий і політичний авторитет в Європі. Прийняття християнства як офіційної релігії (865 р.) за часів князя Бориса відіграло важливу роль у завершенні процесу створення болгарської народності.

Після створення Кирилом та Мефодієм слов'янської писемності та літератури (855 р.) Болгарія перетворилась в перший слов'янський культурний центр.

У 1396 році країна була завойована турками-османами. Протягом п'яти століть болгарський народ зазнавав жорстокої феодальної експлуатації, був позбавлений будь-яких політичних прав.

У 1878 році Болгарія знову одержала незалежність.

Після першої та другої Балканських воєн (1912-1913 рр.), а згодом першої світової війни Болгарія втратила частину своїх територій (Північна Добруджа відійшла до Румунії, Македонія — до Греції, частково до Сербії, пізніше — до Югославії).

В ніч з 8 на 9 вересня 1944 року в Болгарії перемогло народне повстання. Монархічний устрій був повалений. В 1946 році Болгарія була проголошена республікою, а через рік була прийнята перша Конституція НРБ.

Болгарська опозиція тоталітарній владі виникла в 1989 році, коли в Центральній і Східній Європі почали відбуватися зміни державних режимів.

Суспільно-політичне життя в Болгарії різко активізувалось. Було реанімовано декілька десятків нових партій, заборонених в 1948 році.

В червні 1990 року відбулися перші демократичні вибори до Великих народних зборів на багатопартійній основі. Змінивши назву на "Болгарська соціалістична партія" (БСП), колишні комуністи отримали на виборах, в червні 90-го року, більше половини місць в парламенті. БКП/БСП зіграла основну роль у формуванні спільно з опозицією, представленою Союзом демократичних сил, коаліаційного уряду

У липні 1992 року була прийнята нова Конституція.

Економічна криза 1996-1997 років загострила політичну ситуацію в країні, призвела до падіння рейтингу соціалістів.

У результаті перемогла опозиція в особі Об'єднання демократичних сил спочатку на президентських виборах у листопаді 1996 року (президентом був обраний Петр Стоянов), а потім на дострокових парламентських виборах 19 квітня 1997 року. До парламенту увійшли наступні коаліції та партії:

— Об'єднання демократичні сил (ОДС), що складається з Союзу демократичних сил (СДС) — 26 депутатів та Народного союзу (НС) — 14 депутатів;

— Болгарська соціалістична Партія (БСП) — 58 депутатів;

— Об'єднання національного спасіння — 19 депутатів.

— Болгарський бізнес-блок (БББ) — 12 депутатів.

У місцевих органах влади після муніципальних виборів 1997 року більшість складали члени БСП.

Першочерговим завданням нового уряду на чолі з І.Костовим стала підготовка до заснування в липні 1997 року Валютної ради — міжнародного органу фінансового контролю, що узяв на себе найбільш важливі функції Болгарського народного банку і міністерства фінансів (емісія грошей, котування національної валюти, кредитування бюджету, приватних банків і підприємств, регулювання соціальних витрат і ін.).

На місцевих виборах 16 і 23 жовтня 1997 року демократи й соціалісти перемогли приблизно в однаковій кількості міст і сіл; це стало величезним розчаруванням для Союзу демократичних сил, який сподівався повторити свій успіх із парламентських виборів і усунути соціалістів від влади й на місцях.

Експерти й урядовці звинувачують у такому результаті цілу низку причин: болючі економічні реформи, що вдарили по рівню життя й збільшили безробіття, непопулярну в народі підтримку урядом повітряних ударів НАТО проти Югославії і нездатність уряду подолати корупцію.

Такий відносний неуспіх СДС став сигналом для Прем'єр-міністра — демократа Івана Костова для прискорення болісних реформ. Водночас стояло складне завдання: зробити їх привабливішими для народу, а ще — викорінити корупцію.

На парламентських виборах 2001 року в Болгарії із абсолютною більшістю голосів перемогла коаліція, очолювана колишнім болгарським монархом Сімеоном ІІ Саксен-Кобург-Готом. Вперше після встановлення демократії в країнах Східної Європи на політичну сцену повертається монарх. 18 червня 2001 президент Болгарії Петар Стоянов закликав колишнього короля країни Симеона ІІ сформувати коаліцію, і спробувати уникнути помилок колишніх прем'єрів.

Національний рух під проводом Симеона ІІ випередив своїх конкурентів з відривом у майже 30 відсотків і таким чином здобув більшість місць у парламенті. За ним ідуть Об'єданані демократичні сили прем'єр-міністра Івана Костова (18 відсотків ) та соціалістична партія (із 17-ма відсотками).

Син Короля Бориса ІІІ, Симеон ІІ є родичем Британської королеви Єлизавети. Він успадкував трон у віці 6-ти років після несподіваної смерті батька у 1943. Через 3 роки разом із матір'ю й сестрою Марією Луїзою Симеон залишає Болгарію після суперечливого референдуму щодо скасування інституту монархії. Родина спершу оселилася в Єгипті, пізніше Іспанія надала їм політичний притулок. У віці 18 років король Симеон офіційно виголосив свою прихильність монархії. Він закінчив військову академію у США, одружився із іспанською аристократкою і має 4-ох синів і одну доньку. Один з синів Симеона був радником президента Петара Стоянова. Вітаючи Симеона із перемогою президент закликав його врахувати досягнення попередніх урядів: "Навіть коли у Вас є шанс керувати країною за власними принципами, краще послуговуватися здобутками, потенціалом та досвідом інших політичних партій, а також провідних болгарських діячів" [27, с. 96-97].

Перемогу на останніх президентських виборах у Болгарії отримав Георгій Прванов — лідер Болгарської соціалістичної партії. За словами секретаря Політради Соцпартії України Віталія Шибка, Болгарія, слідом за Польщею, де нещодавно на парламентських виборах перемогли також соціалісти, продемонструвала виборцям ефективність партійної виборчої системи в умовах демократичного суспільства.

2.2. Сучасна Болгарія

а) Географічне розташування

З точки зору географічного місцезнаходження Болгарія більше ніж сусідні країни заслуговує на назву балканської країни, оскільки через її територію проходить Стара Платна "Балкан" (стара назва Хемус). На півночі Болгарію з Румунією розділяє Дунай (за винятком Добруджі). На заході вона межує з Сербією і Македонією, на півдні — з Грецією і Туреччиною. На сході природним кордоном є Чорне море, яке з'єднує РБ з Україною, а чорноморські протоки Босфор і Дарданелли — з Середземноморськими країнами [27, с. 98].

У Болгарії виділяють три географічні області: Дунайська рівнина; гірський масив, що складається з двох різних систем — Балкани і Родопи; і Південно-східна рівнина, що охоплює Марішський басейн або історично стару частину Ромелії.

Гори

Балкани або Стара Платна — найдовший гірський ланцюг на півострові, на честь якого він названий. Він належить до системи Альп і Карпат і простягається від Сербського кордону, що знаходиться поблизу річки Тімок, яка впадає в Дунай, до Чорного моря (мис Єміне). У західній своїй частині біля вершини Шипка Стара Платна піднімається на висоту від 1500 до 2376 м (на вершині Ботве). Балкани мають глибокі тунелі в надріччі ріки Іскр.

Південний схил Старої Платни відносно крутий, а північний — плавно спускається до Дунайської рівнини. Вершини вкриті багатою рослинністю: пасовища на гірських хребтах, ліси, серед яких переважають букові дерева.

Завдяки природним захисним умовам рельєфу біля підніжжя Балкан знаходилася колиска двох Перших болгарських королівств: Плиска, Проспав і Тирново. Використовуючи місцеві висоти і пересіченість місць, тут були збудовані неприступні фортеці.

На південь — Середня гора — Центральний масив, розташований паралельно до Старої Платни. Найвища її вершина — Богдан (1604 м). Її схили спускаються рівномірно полого до Тракійської рівнини. Між Середньою Горою і Балканами з заходу на схід простягається долина ріки Тунджа. Це відома Рожева долина, головним центром якої є місто Казанлик.

Такий тектонічний вік мають також гори Странджа і Вітоша. Остання височить з південно-західного боку Софії і є природним продовженням Середньої Гори над Панчерівським пасмом. Звідси беруть початок річки Іскр і Струма. Найвища точка Вітоши — Чорний верх (2290 м). Цю гору перетворено в національний парк, який є чудовим місцем для туризму і відпочинку. Своєю різноманітною флорою вона весь рік приваблює любителів природи. Вітошу називають "легенями" столиці.

Странджа простягається на південний схід від надріччя Тунджі майже до Стамбула. Більша її частина знаходиться в Туреччині. Масив Странджі вважається старотектонським (утвореним у давні часи). Її вершини не дуже високі і заокруглені.

Родопи — найширший гірський масив у Болгарії. На півночі і сході межують з долиною річки Мариця, на заході — з рікою Места. На півдні частина Роден знаходиться на грецькій території. Найвища вершина — Голям Пернік (Великий Пернік) — 2191м.

Дві інші гори розташовані на захід від рік Места і Струма і тісно поєднані з Родопським масивом, у першу чергу з Рілою. Велично підноситься її вершина Муссам (2925 м), яка є найвищою точкою на Балканському півострові. Круті схили Ріли, вкриті снігом весь рік, її мальовнича природа і клімат, Рільський монастир, схований у її надрах, зачаровує і приваблює багатьох туристів [27, с. 100].

На південь знаходиться Пірин — гора вітрів і бурь. Часто цю назву пов'язують з ім'ям бога грози Перуна. Найвища вершина — Віхрен (2915 м). З усіх болгарських гір Пірин найкраще зберегла свою дику одвічну природу. Схили вкриті соснами і ялинами. Тут квітне едельвейс.

На захід від річки Струми розташовані вершини Беласиця, Осогою, Огрітден.

Рівнини і долини

На північ від Старої Платни і на південь від Дунаю простягається Дунайська рівнина. Це велике плато з висотою над рівнем моря в середньому 150м, розсічене численними ріками, які беруть свій початок з Балкан і впадають в Дунай.

На схід від міста Русе до Чорного моря розташована Добруджанська рівнина. Дещо менше посічений рельєф Лудогір'я (Деліорман), що займає майже чверть території країни. Дунайська рівнина є житницею всієї країни, оскільки дає більше ніж половину всього врожаю зернових культур.

Південно-східна рівнина обмежена Середньою Горою з півночі і Родопами з південного заходу. Більша частина її території займає басейн річки Мариця. Часто цю рівнину називають Верхньою Тракією і зіставляють з Нижньою Тракією або Грецькою Тракією. Це область, яка завжди славилася своєю родючістю.

Земля багата на фрукти та овочі, великі виноградники перемежовуються з насадженнями льону, конопель, з плантаціями рису, бавовни і тютюну найкращого сорту.

Слід також згадати і підбалканську Софійську рівнину і долину річки Струма, де стигнуть ранні овочі.

Гідрографія. Водні ресурси

Незважаючи на густу річкову мережу, Болгарія крім річки Дунай не має інших судноплавних річок. Притоки Дунаю беруть свій початок в Старій Платні, за винятком ріки Іскр, яка бере початок з Вітоши. У Чорне море впадають річки: Провадийська, Камчія, Ропотамо, Диявольська ріка, Велека, Резовська ріка та інші. Останні три річки беруть свій початок з гори Странджа. Ріка Мариця і її найбільша притока Тунджа збирають води з південних схилів Старої Платни і північних схилів Родоп.

Ріки Струма і Мариця впадають в Егейське море. Вони несуть води з Ріли і Пірину, а також з гір, що межують з Сербією і Македонією. Ріка Места також впадає в Егейське море, а бере початок з Пірину.

Басейни річок Дунаю і Мариця покривають дві треті території двох великих рівнин.

У західних частинах Родоп споруджені водні системи і водосховища. Наприклад, Батак, водосховище Васіл Коларов, гідро-енергосистема Арда, водосховища Студьон кладенець (Холодний кладенець), Кирджалі та Івайловград. Неподалік Софії знаходиться водосховище Іскр. Крім того, є водосховища Георгій Димитров, Білий Іскр, Петрохім, Бразинці та інші [27, с. 103].

б) Клімат. Тваринний та рослинний світ

За кліматичною ознакою країна поділяється на три зони.

У північній Болгарії помірно континентальний клімат. Клімат Тракійської рівнини за багатьма своїми характеристиками наближається до середземноморського. Середньорічна температура — 12С. Січневі температури коливаються від -2С на півночі до плюсових температур на півдні. У липні середні температури — +23-24С.

На Чорноморському узбережжі відзначено менші температурні амплітуди. Наприклад, у Варні середня січнева температура — +3С, а влітку — близько +21С. Осінь тут м'яка і тепла.

Кількість опадів у країні, звичайно, залежить від регіону (гірський або рівнинний). У Дунайській рівнині річна кількість опадів — трохи більше 600 мм. Найбільша кількість опадів випадає на початку літа. У Тракійській рівнині менше опадів, тут посухи дають про себе знати з серпня.

У Східній Добруджі кількість опадів за рік становить менше ніж 450 мм. Приблизно така ж середньорічна кількість опадів у надріччі Тунджі і Мариці — близько 500 мм.

У гірських областях дощів найбільше — в середньому понад 1000 мм (Балкани, Родопи, Ріла і Пірин).

Флора і фауна

Три типи клімату (континентальний, середземноморський і степовий) пояснюють розмаїття місцевої природи.

Багато видів рослин, які вже зникли в європейських країнах, ще зустрічаються в Болгарії. В країні можна нарахувати понад 3200 видів різних рослин. Майже скрізь залежно від якості землі посаджені економічно вигідні культури. Є зони, де зберігається природна рослинність. Це гирла річок Камчія і Ропотамо, у горах на півдні, регіони в Передбалканах, Стара Платна, деякі острови і частини Дунаю.

Ліси займають приблизно третину (29 %) території.

У Болгарії зустрічаються голчатолистяні ліси — сосна, ялина, ялинка, біла ялина та інші. Широколистяні ліси, в основному дуб і бук, граб, ясен, липа, ліщина переважають у Старій Платні, Середній Горі і Странджі, схили яких вкриті молодими соснами.

Дикий каштан зустрічається в Старій Платні (біля Берковиці) і на Беласиці.

Болгарська фауна — суміш європейських видів центральних і північних областей, а також середземномор'я. Серед них переважають кажани. Шакал не є рідкістю в Странджі. З великих птахів багато бородатих орлів. Із ссавців, які вже майже зникли, водяться ведмеді, вовки, ліани, дика кішка оленя, сарна та інші. Пелікани, куріпки, фазани, рябчики населяють резервати.

У Болгарії водиться багато видів морської і річкової риби. Зустрічається майже 50 видів земноводних і плазунів. Різноманіття комах може задовольнити навіть найвимогливіших колекціонерів. У Болгарії можна нарахувати понад 1100 видів різних метеликів. І, нарешті, не можна забути про печерних мешканців, кількість яких становить більш як 75 видів.

Болгарія одна з тих небагатьох країн, в якій туристичний сезон не закінчується ніколи – залежно від того, перевагу якому відпочинку ви віддаєте.

Любителям пляжного відпочинку хотілося б порекомендувати період з червня до кінця вересня – ідеальний час для загару і купання в теплому морі. Хоча офіційно купальний сезон в Болгарії відкритий з травня по жовтень. Середня температура повітря на морських курортах в травні +20°С, червні +25°С, липні і серпні +26-28, а у вересні + 25°С. Саме тому краще всього приїздити до країни в липні і серпні, коли денна температура достатньо жарка, але рідко вища +30°С градусів. І, щоб вас не лякала можлива жара в Болгарії, скажу відразу, що на узбережжі це рідкість – з моря віє освіжаючий бриз, що приносить з собою освіжаючу прохолоду. Крім того в Болгарії періодично йдуть дощі, тому не забудьте узяти з собою парасольку. Найбільший дощовий місяць – червень, найбільш суха пора року – початок осені [21, с. 41].

в) Державний устрій. Економіка

Болгарія — республіка з парламентським правлінням (за Конституцією РБ, прийнятою 12 липня 1992 року).

Глава держави — Президент, який обирається населенням країни шляхом прямого таємного голосування на 5 роки і не більше, ніж на 2 строки. До функцій Президента входить: представництво держави в міжнародних відносинах, призначення Уряду після схвалення його складу Парламентом. Президент є головнокомандуючим Збройними силами країни, головою Консультативної Ради національної безпеки.

Законодавчу владу здійснюють Народні збори — постійно діючий Парламент, що складається з 240 депутатів, які обираються на 4 роки. Система виборів пропорційна.

Виконавчим органом влади є Рада Міністрів (уряд), до складу якого входять Голова, заступник голови і міністри. Органом місцевого самоврядування є общинна рада, вона обирається населенням на 4 роки.

Політичні партії

Союз демократичних сил (СДС) створений 7 грудня 1989 р. як опозиційна правляча партія (БКП), коаліція політичних партій і громадських рухів. Виступає за встановлення громадянського суспільства, політичного плюралізму, багатопартійної системи, гарантію всіх прав і свобод людини, формування в Болгарії демократії західноєвропейського зразка.

"Євролівиця" створена на початку 1990 року як нова політична формація соціал-демократичного напрямку. "Євролівиця" виступає за проведення економічних реформ і відмову від популізму, інтеграцію країни з європейськими структурами, співробітництво з Росією та країнами СНД.

Болгарська соціалістична партія (БСП) стала правонаступницею Болгарської комуністичної партії. У вересні 1990 року було прийнято програму подальшого оновлення і перетворення БСП в сучасну ліву партію демократичного соціалізму.

Рух за права і свободи (РПС) створений 4 січня 1990 року. Переважну більшість членів становлять етнічні турки. Одним з головних завдань РПС розглядає зміну настроїв у суспільстві по відношенню до мусульманського населення Болгарії. У програмній декларації визначені заходи з розвитку турецької етнічної меншини.

Зовнішня політика

Член ООН з 1955 року. Після розпаду Організації Варшавського договору Болгарія постала перед проблемою вибору союзників. Перевагу було віддано інтеграції в ЄС. Прагнення стати повноправним членом цієї організації було чітко сформульоване на початку 90-х і ратифіковане парламентом країни 15 квітня 1993 року. У лютому 1995 року Болгарія стала асоційованим членом ЄС. У цьому ж році РБ подала прохання про членство в ЄС.

Керівник Єврокомісії Р.Проді, який перебував з візитом у Софії з 12 по 13 січня 2000 р., заявив, що Болгарія краще, ніж інші країни "другої хвилі" підготовлена до переговорів з ЄС і отримає до 2006 року 1,8 млрд. євро по різноманітним програмам. Буде продовжено фінансування по програмі ФАР, а також розпочнуться 2 нові програми-ІСПА (розвиток інфраструктури) та САПАРД (сільське господарство) [21, с. 43].

Р.Проді заявив, що держави другої хвилі (Болгарія, Румунія, Литва, Латвія, Словаччина і Мальта) вестимуть переговори з ЄС з однакових тем, що дасть можливість ЄС порівнювати ступінь готовності країн-кандидатів.

Розширення НАТО — одне з найактуальніших питань болгарського суспільства. Концепція національної безпеки передбачає приєднання Республіки Болгарії до НАТО. Більшість населення країни вважає, що цей процес передчасний, так як НАТО все ще залишається оборонним союзом, а не організацією колективної безпеки.

Дипломатичні відносини між РБ та Альянсом встановлені 13 липня 1990 року, а вже через рік, 12-14 червня, країну вперше відвідав генсек НАТО Манфред Вернер. 14 лютого 1994 року Болгарія підписала Рамковий документ і приєдналася до програми НАТО "Партнерство заради миру".

З 4 грудня 1997 року згідно з рішенням уряду РБ відкрито постійну дипломатичну місію при НАТО та ЗЄС у Брюсселі.

Регулярно проводяться засідання Вищого політичного комітету НАТО — Болгарія (у форматі 19+1).

22 жовтня 2001 року Прем"єр-міністр РБ Сімеон Саксгобургготский і міністр закордонних справ країни Соломон Пасі відвідали штаб-квартиру НАТО і на черговому засіданні Північноатлантичної ради Альянсу підтвердили рішучість Болгарії отримати членство у цій організації.

6 лютого 2002 року Брюссель відвідав Президент Болгарії Георгій Пирванов.

Враховуючи величезний політичний, економічний, військовий потенціал НАТО, болгарське керівництво, в першу чергу, зосередило свою активність у напрямку тіснішого співробітництва з країнами Альянсу.

РБ — член МВФ та МБРР, розвиває співробітництво з ЄБРР.

Болгарія є членом Чорноморського економічного співробітництва та Асоційованої Ради Центральноєвропейської Ініціативи, Чорноморського клубу, в рамках яких розвивається регіональне співробітництво між Україною і Болгарією.

Економіка Болгарії завжди носила відкритий характер, значна частина ВНП країни формується через зовнішню торгівлю.

Болгарія експортує продукцію машинобудування, кальційовану соду, хімічні добрива, медикаменти, тютюн, овочі, фрукти у свіжому та переробленому виді.

В імпорті переважають енергоносії, сировина для металургійної та хімічної промисловості, автомобілі і товари народного споживання.

Важлива галузь — туризм (до 1 млн. туристів щорічно відвідують країну).

Ознаки пожвавлення, що намітилися в економіці країни протягом 1994-1995 рр. (ВВП збільшився відповідно на 1,8 і 2,6%), не змогли перебороти глибокої кризової тенденції в економіці, що розпочалася в 1990 році. Нестійкість виразилася, зокрема, у значному дефіциті держбюджету, пов'язаному з низьким збиранням податків в умовах збитковості держпідприємств, а також із величезним державним боргом, що перевищував обсяг ВВП на 20%.

Остання обставина і слугувала однією з причин кризи, що виникла у 1996 році. Інша причина — повільні темпи реформування економіки. Уряд на чолі із соціалістом Ж.Віденовим (1995-1996 рр.), як і всі попередні кабінети з 1990 року, не наважився на прискорення реформ, побоюючись високих соціальних витрат. Практично була зупинена приватизація. Уряд намагався зберегти контроль над виробничою сферою, не допустивши при цьому економічного спаду; гальмувалася діяльність іноземних інвесторів.

В умовах слабкості фінансової дисципліни, корумпованості вищого керівництва банків, кошти платників податків і дрібних вкладників перекачувалися у приватні банки і нерідко вивозилися за межі. У результаті діяльності фінансових пірамід багато людей втратили свої кошти. Значні кредити, видані банками у вигляді позичок збитковим підприємствам, здебільшого повернути не вдалося.

Ситуація погіршувалася в 1996 році, особливо в другому півріччі. Болгарія понесла значні збитки внаслідок введення ембарго на торгівлю з колишньою Югославією. Додаткові труднощі викликала "хлібна криза". Незважаючи на гарний врожай попереднього року, у 1996 році стало не вистачати хліба через масований експорт зерна в 1995-му і широкої контрабанди. На початку 1997 року перед Болгарією постала необхідність імпортувати 450-500 тис. тонн продовольчого зерна.

У другій половині 1996 року були закриті 64 хронічно збиткові промислові компанії, у листопаді оголошені банкрутами 9 комерційних банків і ще декілька банків узяті під особливий контроль. Розвиток фінансової кризи призвів до скорочення валютних резервів країни, швидкого падіння курсу лева, росту інфляції. За наявності величезного державного боргу валютні резерви зменшилися протягом 1996-го із 1236 млн. дол. до 506 млн. Курс долара з 70,7 лева за 1 долл. на початку року підскочив до 500 левів під кінець року і 2000 наприкінці лютого 1997 року. Споживчі ціни в грудні 1996 року виросли на 310,8 відсотків у порівнянні з груднем 1995, тобто більш як у 4 рази.

Різко знизився рівень життя більшості населення. Якщо в 1990 році середня заробітна плата складала 200 дол., то до кінця 1996 року вона впала до 25-30 дол. За межею бідності знаходилося 80 відсотків населення, рівень безробіття на кінець року наблизився до 17 відсотків економічно активного населення.

Найбільш вагомими результатами економічної політики уряду вважається досягнення певної макроекономічної і фінансової стабілізації; подолання падіння обсягів виробництва в окремих галузях промисловоті; зростання довіри до банківської системи; позитивні результати у боротьбі зі злочинністю; залучення до країни іноземного капіталу (найбільші інвестиції з ФРН).

Проблематичним залишається обслуговування зовнішнього боргу держави, складна ситуація у промисловості (сьогодні виробничі потужності підприємств використовуються на 60 відсотків, лише 10 відсотків підприємств Республіки Болгарії працють на повну потужність).

В програмі "Болгарія — 2001" уряд Об'єднаних демократичних сил взяв на обов'язок знайти альтернативні варіанти поставкам енергоносіїв з Російської Федерації. Це питання тісно пов'язане з економічною безпекою країни. Республіка Болгарія не має власних паливно-енергетичних ресурсів і завжди буде змушена їх купувати.

У вересні 2001 року державний зовнішній борг Болгарії знизився на 286,2 млн. дол. завдяки проведенню платежів за основним боргом та списанню викуплених урядом облігацій Brady. На кінець вересня минулого року державний зовнішній борг Болгарії склав 8,441 млрд дол проти 8,727 млрд. дол. місяцем раніше [21, с. 45].

2.3. Адміністративний поділ

Офіційна назва: Народна Республіка Болгарія (НРБ).

Державний устрій: Болгарія — республіка з парламентським правлінням (за Конституцією РБ, прийнятою 12 липня 1992 року).

Глава держави — Президент, законодавчу владу здійснюють Народні збори, виконавчим органом влади є Рада Міністрів (уряд).

Географічне положення: площа Болгарії 111 000 км.

Максимальна відстань із заходу на схід 520 кілометрів, з півдня на північ — 330 кілометрів.

Болгарія має спільний кордон на півночі з Руминією, на заході з Югославією, на півдні- з Грецією та Турцією. Четверту частину території займають ліси, одні з найгустіших в центральній Європі.

Площа: 111 тис.кв.км

Адміністративний поділ: 9 областей, які поділяються на 273 общини.

Населення — 7,845 млн. чол.(грудень 2002 року) В країні також проживають етнічні турки, цигани, греки, вірмени.

Столиця: Софія, (1,17 млн.жителів на 2001).

Найбільші міста: Пловдив(358 тис.), Варна(294 тис.), Русе(180тис).

Мова: Офіційна мова- болгарська, яка належить до групи слов'янських мов.

На всіх курортах, в туристичних центрах та готелях персонал володіє російською, англійською, німецькою, французькою мовами.

Релігія: Переважає православне християнство.

Державне свято:3 березня — День визволення від османського іга ( 1878 р.).

Державний прапор: Державний прапор Болгарії складається із білої, зеленої та червоної горизонтальних полосок з гербом у лівій верхній частині.

Біла полоса — символ миру та свободи, зелена- природні багатства країни, червона- символ мужності і крові патріотів, яка пролита у боротьбі за незалежність.

Прапор у такому вигляді існує ще з 1947 року.

Державний герб: Герб Республіки Болгарії являє собою стоячого на задніх лапах золотого коронованого лева на червоному фоні у формі щиту, під яким напис:

"Сила в об'єднанні". Щит тримають два золотих коронованих прямостоячих левів з лівої та правої сторін. Вони стоять на зхрещених дубових гілках із жолудями.

Членство у міжнародних організаціях: Болгарія — член ООН (з1955).

За період з 1880 року по 1999-й кількість населення Болгарії зросла з 3,155 млн. до 8,98 млн. осіб. Цьому сприяли територіальні зміни і природний приріст населення. Середня щільність населення на сьогодні становить 75 осіб на 1 кв. км.

Рівень народжуваності в 1997 році становив 71 дитина на 10 тис. жителів, а смертності — 144 особи.

Починаючи з 1990 року спостерігається тенденція до депопуляції. У 1990-му чисельність населення зменшилася на 0,4%, у 1994 — на 3,8%, а в 1996 — на 5,4%.

За даними офіційної болгарської статистики, тривалість життя в Болгарії у 1994 році становила 67,3 року у чоловіків і 74,8 року — у жінок.

Швидкими темпами зростає кількість міського населення, у 1996 році в містах проживало 70% болгарів, що суперечить історичній уяві про країну як сільську.

Етнічні корені

Болгари належать до південної групи слов'ян. Проте у формуванні болгарського етносу брали участь три етнічних гілки: фракійці, слов'яни і булгари.

Фракійці мешкали на території нинішньої Болгарії з 1 ст. н.е. У VI-VII ст.ст. сюди з-за Дунаю та з Вісли перемістилися окремі слов'янські племена, вони жили поруч з фракійцями, а з часом почали домінувати. Приблизно в цей самий час прийшли також на ці землі витіснені хазарами з Волги булгари (протоболгари) — тюркський народ азійського походження, який у V ст. н. е. мав свої держави між Волгою та Уралом.

До Х ст. болгари за своєю етнічною основою стали явно слов'янами. Однак вони зберегли назву "болгари", бо в VII-VIII ст.ст. у політичному житті домінувала булгарська аристократія. Прийняття християнства як офіційної релігії у 864 році і введення та поширення слов'янської абетки (кирилиці) сприяли процесу національного об'єднання.

Болгарська мова належить до південнослов'янської групи індоєвропейської сім'ї і є найдавнішою із слов'янських писемних мов.

У 862 або 863 році брати Кирило та Мефодій із Салонік створили староболгарську абетку (глаголицю). Російська її версія — церковнослов'янська — сприяла поширенню грамотності у Східній Європі.

Сучасна болгарська мова сформувалася в період національного відродження (ХVIII-XIX ст.ст.), переважно на основі народного діалекту. В 1945-му абетку було спрощено шляхом виключення деяких літер, які не становили фонетичної цінності.

Етнічні та релігійні групи

Болгарія досить однорідна за етнічним і релігійним складом. Переважну більшість населення становлять болгари (85,67%), включаючи невеликий відсоток "македонців", які офіційно вважаються етнічними болгарами.

Найбільша національна меншина — турки. За даними перепису 1992 року, налічують 800 тис. осіб або 9,43% населення.

Крім того, на території Болгарії мешкають цигани — 3,69%, вірмени — 0,16%, румуни, євреї, греки та інші (разом близько 1%) [33, с. 51-52].

2.4. Історичні міста Болгарії

Софія — столиця Болгарії. Один з найдавніших і красивіших міст Європи. Найбільше місто Балканського півострова. Населення — 1,5 млн. жителів. Софія розташована в Софійській улоговині. З усіх боків оточена горами, найвища з них — Витоша, перетворена в національний парк — улюблене місце відпочинку городян. На вершину Витоши можна добратися по підвісній канатній дорозі. Улітку й узимку тут проводяться численні екскурсії. Відкрито гірськолижний курорт.

Ще в III тис. до н.е. на місці Софії існувало поселення. Так що Софії біля п'яти тисяч років. В I тис. до н.е. тут жило фракийское плем'я сердов, що заснувало місто Сердика. Але в IV в. місто було зруйновано Пилипом II Македонським. На рубежі I-II вв. н.е. римський імператор Траян дав Сердике своє родове ім'я — Ульпия. В III в. н.е. Ульпия стала головним містом римської провінції Дакии. В IV в. імператор Костянтин Великий говорив про нього: «Сердика — мій Рим», і навіть збирався перенести в неї столицю Римської імперії.

Пам'ятників архітектури фракийской і римської пори в Софії уцелело небагато.

В IV в. римська Ульпия-Сердика була зруйнована готами, а в V в. — гунами. При імператорі Юстиніанові місто було відновлено. Нинішня своя назва — Софія — місто одержала приблизно в 1382 році. В епоху Середньовіччя тут побували й печеніги, і серби, і угорці, і лицарі-хрестоносці Фрідріха Барбароссы. В 1880 році Софія стала столицею Болгарії.

Багата історія міста не могла не залишити численних нагадувань про себе. Софія вражає чисельністю й красою архітектурних і історичних пам'ятників.

Один з найдавніших пам'ятників Болгарії — собор Святої Софії — один з головних християнських храмів. По імені цього храму болгарська столиця й одержала свою нинішню назву. За свою довгу історію собор не раз руйнувався й відновлювався. Був споруджений ще в римські часи, в VI-VII вв. Раніше на місці собору стояли дві церкви, зруйновані при навалі готів і гунів. Підлоги обох маленьких церков були выложены мозаїкою, що частково збереглася дотепер. Собор Святої Софії — унікальне архітектурне спорудження. Храм являє собою трехнефную купольну базиліку, хрестоподібну в плані, що дуже незвичайно для настільки раннього періоду. Будинок увінчаний плоским куполом. Підвальна частина призначалася для поховань. Після всіх перипетій історії древнього внутрішнього оздоблення не збереглося. Біля Софійського собору встановлений пам'ятник болгарському просвітителеві XVIII в. Паисию Хиландарскому.

Самий знаменитий храм Софії — собор Олександра Невського. Символ звільнення від османського ярма. Спорудять на згадку російських солдатів, що впали в боях за звільнення Болгарії. Архітектор — А.Н. Помаранч. Будівництво почалося в 1912 році й тривало вісім років. Собор спорудять на самім видному місці в центрі Софії. Висота храму — 50 м 52 див, площа — 2 600 м2. Складний із граніту й білого каменю й прикрашений скульптурно-декоративними елементами: карнизами, фризами, колонами й т.д. Так само в оздобленні храму присутні елементи російського церковного зодчества. Над прикрасою собору трудилися такі художники як У Васнецов, М. Мясоєдов, А Кисельов, Д. Киплиг, А. Митов, С. Іванов і інші. Усього вони створили близько 400 добутків [21, с. 48].

Крім цих двох чудових соборів на центральній площі Софії, площі Олександра Невського, розташований будинок бібліотеки імені Кирила й Методія. Це найбільше в Болгарії книгосховище, що нараховує більше 1800 рукописних і стародруків. Перед бібліотекою встановлений пам'ятник Кирилові й Методієві

До сходу від Софійського собору розташовується невеликий затишний парк, у центрі якого піднімається так званий Докторський пам'ятник, присвячений російським військовослужбовцям — лікарям і іншим медичним працівникам, що загинули в російсько-турецьку війну 1877-1878 р. Пам'ятник створений по проекті архітектора А. И. Томишко італійцем Луиджи Фарабоско в 1882-1884 р.

Багата пам'ятниками й площа Олександра Батенберга. Тут розташовується церква Св. Миколи, або Російська церква. Храм зведений в 1912-12914 р. під керівництвом архітектора Преображенський і присвячений російським воїнам, що впали під час Російсько-турецької війни. Так само, на цій площі перебуває колишній царський палац. У часи турецького панування тут був конак — адміністративний будинок, резиденція турецького правителя. Зараз тут перебуває Національна картинна галерея й Етнографічний музей.

Церква Св. Георгія — найбільш значний пам'ятник, що дійшов до нас, древньої Сердики. За свою полуторатысячелетнюю історію цей будинок неодноразово перебудовувався й міняв своє призначення. Спочатку це був мавзолей, потім лазня. Із прийняттям християнства воно було перетворено в баптистерій (крещальню), а згодом у звичайну церкву. На початку XVI в. турки влаштували в ній мечеть. Сьогодні церква славиться своїми чудовими фресками [21, с. 48].

Тому що в часи османського панування заборонялося будувати християнські церкви, люди змушені були будувати непримітні храми без куполів і веж. Прикладом такої архітектури служать три збережені в Софії церкви XV-XVI вв.: Св. Петки, Св. Параскєви Самарджийской і Св. Миколи. Зовні ці будинки зовсім непримітні, але усередині вони багато прикрашені стародавніми іконами, різьбленими іконостасами й древніми розписами.

При турках у Болгарії побудовано багато мечетей. У Софії було 15 великих мечетей, але залишилося тільки три. З них лише одна збереглася до наших днів майже в первісному виді — Баня-баши-мечеть. Поруч із мечеттю перебуває мінеральне джерело. Різнобарвні кахлі прикрашають стіни Мінеральної лазні. Перед будинком у скверику б'ють фонтанчики гарячої мінеральної води, що володіє лікувальною дією.

На рубежі XIX-XX вв. безліч будинків у Софії було споруджено по проектах австрійських архітекторів. Наприклад, архітектори Герман Хельмер і Фердинанд Фельнер створили в 1907 році проект Національного театру імені Івана Вазова. З тих пор будинок неодноразово перебудовувався, але зміни не спотворили його неокласичний вигляд.

Софія славиться не тільки історичними пам'ятниками, але й своїми музеями. У столиці їх налічується більше двадцяти. Варто відвідати Археологічний музей, Національну художню галерею, Церковний історико-археологічний музей. Можна побувати в Галереї Союзу болгарських художників. Тут на декількох поверхах представлені основні напрямки сучасного мистецтва, насамперед — живопису.

Із центра столиці ходять екскурсійні автобуси в пригород Софії, де перебуває одна з головних культурно-історичних визначних пам'яток Болгарії — Боянская церква, включена ЮНЕСКО в число пам'ятників всесвітнього культурного значення. Так само можна відвідати Гору Витоша.

Варна — третій по величині місто Болгарії (301 тис. жителів). Розташований на березі моря, він здавна був великим економічним і торговим центром країни.

Сьогодні Варну називають «царицею Чорного моря», «перлиною болгарського узбережжя», «літньою столицею» і ін. Історія Варни йде далеко в глиб століть. Тут жили ще доісторичні люди, про що свідчать останки епохи палеоліту й неоліту. У варненском некрополі знайдене саме старе у світі золото, датируемое 4 тис. років до н.э. [21, с. 50]

Перше відоме поселення Одессос, засноване тут в 585 р. до н.е., належало грекам. У часи римського панування Одесі став одним із самих значних торгових центрів імперії. При візантійському пануванні в місті почалося активне будівництво церков і монастирів. Назва Варна з'являється перший раз в IV в. і має, безсумнівно, слов'янське походження. В 1393 р. із всіх чорноморських міст Варна перша попадає під турецьке рабство. В XVIII і XIX вв. Варна стає жвавим портовим і торговим центром. Після звільнення від турецького рабства в 1878 р. торгівля розвивається ще більш інтенсивно, що зв'язано з будівництвом порту (1906р.).

Римський, візантійський і турецький періоди історії Варни залишили слід в архітектурному обличчі міста. Тут можна зустріти масу визначних пам'яток цих часів. Наприклад, руїни римських терм — одна з визначних пам'яток Варни. Перший будинок був споруджений тут в II в. при імператорі Адріанові. З тих пор до IV в. воно багато разів перебудовувалося. Одне із приміщень терм ніколи було прикрашено чудовими скульптурами Ники, Гермеса, Геракла.

У Варні можна зустріти й прекрасні пам'ятники XIX в.: Годинна вежа (1880), Успенський собор (кінець XIX в.), житлові будинки кінця XIX в. Недалеко від центра розташований Приморський парк у стилі барокко — дійсний острівець спокою й тиші. На території парку розташований Палац культури й спорту, Планетарій, зоопарк і дельфінарій. Цікаво побувати на Варненском озері, з'єднаному штучним каналом з морем. На березі озера на пагорбі, що називається Генуэзским, видні залишки стародавньої базиліки. Сьогодні Варна — великий культурний центр. Щорічно тут проводиться фестиваль «Варненское літо», що збирає тисячі артистів і шанувальників їхнього таланта із усього миру.

Тирново

Тирново — одне із самих мальовничих міст Болгарії, розташований у північного підніжжя Старої Планины на двох берегах ріки Янтра. У стародавності Тырново був столицею Болгарії. Сьогодні місто залучає туристів із усього миру й викликають їхнє замилування не тільки своїм незвичайним плануванням, але також своїми численними стародавніми архітектурними пам'ятниками. Це дивне, неповторне місто. Візантійські хроністи називали його неймовірним неправдоподібним баченням.

Місто має статус національного історичного комплексу і є популярним об'єктом міжнародного туризму.

Все місто вмістилося на крутих гірських схилах, міські квартали розташовані амфітеатром. Багато будинків як би нависають над рікою. У багатьох крапках міста влаштовані оглядові площадки, звідки відкриваються мальовничі пейзажі. З Тирновом зв'язані всі головні події історії Болгарії. Ключова дата в історії міста 1185 р., коли в Тирнове увінчалося успіхом повстання болгарського народу проти візантійського панування. Із цим містом зв'язаний блискучий період духовного розквіту Другого Болгарського царства, коли культура, мистецтво й література переживали епоху так званого Тирновского Ренесансу. В 1393 р. місто було спалено турками. Майже всі тырновские палаци й храми були знищені. Після цього місто занепало й відродилося тільки в XVIII в. До наших днів збереглися чудові зразки оригінальної архітектури Тырново. Звивиста Янтра обгинає три скелястих півострови — Святу Гору, Царевец і Трапезицу. На цих горах розташовувалися головні центри середньовічного Тир ново [21, с. 51-52].

Царська й патріарша резиденції розташовувалися на пагорбі Царевец, які оточували високі кріпосні стіни. Сьогодні можна побачити відновлену частину стін, воріт і веж. Звідси звичайно починаються всі екскурсії по місту. Тут же збереглися стародавні руїни резиденції болгарських царів. На вершині гори піднімається чудовий Патріарший собор (собор Піднесення), відновлений на старому фундаменті. Стіни храму прикрашені фресками сучасного болгарського художника Теофана Сокерова, що зображують сцени болгарської історії й епохи національного Відродження.

На настільки ж важкодоступному й добре укріпленому пагорбі Трапезица жила аристократія — бояри й вище духівництво. Тут теж була міцність, у якій у випадку небезпеки вкривалося населення міста.

Третій центр середньовічного Тирнова — Свята Гора — була притулком для ченців. Тут в XII-XIV вв. розташовувався найбільший центр просвящения — відома Тирновська школа. Зі Святою Горою зв'язана діяльність багатьох представників болгарської духовної культури

Міські квартали Тирнова, розташовані в підніжжя Царевца й Трапезици, теж можуть багато чого розповісти про древню історію Болгарії. Сама стара частина міста зветься Асенова Махала. Тут збереглася чудова церква Св. Дмитра Солунского (побудована до 1185 р.), у якій було проголошено незалежне Друге Болгарське царство. Фрески храму — самі ранні добутки Тырновской школи живопису.

Церква Сорока святих мучеників, так само розташована в Асеновой Махале, побудована в 1230 р. на згадку перемоги болгар над візантійськими військами эпирского деспота Феодора Комнина під Клокотницей. У роки турецького панування церква була перетворена в мечеть і перебудована. У притворі частково збереглися фрески.

Ще одна визначна пам'ятка Асеновой Махали — церква Свв. Апостолів Петра й Павла (XIII-XIVвв.). Це одна із кращих церков Тырнова. Над входом зображені два небесних заступники церкви — свв. Петро й Павло, а так само св. Іоанн Рильский і сцени їхніх житій святих. Великий інтерес представляють прекрасні фрески й архітектурне оздоблення. Фрески церкви — чудовий зразок художньої школи Тырново, для якої характерна індивідуальність персонажів («Святі батьки», «Пророк Данило в ямі з левами», «Деисус», «Св. Христофор», «Ангел», «Оплакування Христа» і т.д.) [21, с. 53].

У старих районах міста перебуває безліч найцікавіших будинків періоду Болгарського Відродження. Більшу роль в обличчі міста зіграли архітектурні добутки, створені талановитим зодчим Николой Фичевым. Їм були побудовані п'ять церков, конак, оригінальний житловий будинок («будинок з мавпочкою»). Одним із кращих створінь Фичева є церква свв. Костянтина й Олени, зведена в роки турецького панування на скелястому уступі над Янтрой. Вона являє собою одну з найбільш значних тырновских церков

Цікаво просто побродити по місту, оглянути стародавні житлові будинки. Як правило, їхні балкони й еркери повиті рослинами. Приліплені один одному вони створюють начебто стіни квітів. Часто зустрічаються невеликі майстерні, у яких працюють золотих справ майстри, гончарі, різьбярі по дереву, ткачі, кондитери. У центрі міста відкриті бари, ресторани. Увечері на пагорбі Царевец можна побачити цветомузыкальное шоу «Кольори й звук».

Пловдів

Пловдів – друге за величиною місто Болгарії. Він має тисячолітню історію, його засновником був Філіп Македонській. Пам’ятники цієї епохи виняткові – мармуровий Римський театр на 3 тис. місць і стадіон вражають розмірами і гармонією. Місто розташоване на шести горбах в центрі обширної Фракійської низовини. Старе місто зберегло дивовижний за красою цілісний архітектурний ансамбль епохи Болгарського національного відродження. Місто відоме своїм щорічними весняними і осінніми міжнародними ярмарками.

Копрівштіца – невелике гірське містечко, де в 1876 р. спалахнув повстання проти турецьких поневолювачів. Побудовані 100 років тому, будівлі неповторної архітектури повністю збереглися.

Періодично в Копрівштіце проводиться Національний фольклорний фестиваль за участю ансамблів зі всіх куточків країни, що налічують сотні виконавців.

Мелник – найменше містечко в Болгарії (близько 600 жителів). Розташований в живописній місцевості біля підніжжя Пірінськіх гір серед величезних піщаних пірамід.

Безліч туристів відвідує Болгарію заради прекрасних чорноморських курортів. 378 км – така протяжність болгарської берегової смуги, від румунської межі на півночі до турецької межі на півдні. Довга низка просторих піщаних пляжів, глибоких заток і скелястих берегів, що збігають до моря лісистих горбів виноградників. Сучасні морські курорти чергуються з рибальськими селищами і кемпінгами, що втрачаються в зелені.

Варна і Бургас — два крупні міста, які по-праву можна назвати столицями північної і південної курортних зон, є перш за все туристськими центрами і не порушують гармонії побережжя.

На сьогоднішній день у Болгарії налічується 40 тисяч історичних пам’ятників, що відносяться до різних епох, 190 православних монастирів, 38 культурних центрів, більше 300 музеїв і галерей, а також сім об’єктів, включених у Список культурної спадщини ЮНЕСКО [21, с. 54].

2.5. Курорти заповідники, народні парки

Болгарія також може похвалитися різноманітною й мальовничою природою: 380 км берегової лінії із золотими пісками, 16 гірських вершин, безкрайні долини й височини, понад 600 мінеральних джерел, безліч гірських і підземних печер, чисте морське й гірське повітря, різноманітна флора й фауна.

Болгарія — визнаний лідер пляжного відпочинку. Однак поступово країна починає розвивати суміжні напрямки. На більшості курортів уже можливі заняття серфінгом, дайвінгом, водними лижами й підводною археологією. У портах Балчика, Варни, Свети-Уласа, Несебиру й Бургасу пропонують в оренду яхти. Розвиваються й бальнеологічні курорти, де благодійний вплив підземних джерел і гірського повітря можна доповнити екзотичними spa-процедурами.

Курортні комплекси з красивими, романтичними назвами – ”Золоті Піски”, ”Сонячний Берег”, ”Албена”, ”Сонячний День”, ”Рів'єра” ”Камбію” і курортні селища Русалка, Елініте, Дюни відповідають всім вимогам сучасного туризму.

Болгарські курорти відособлені від міського гармидеру і напруги повсякденного життя крупних міст, тому що вони знаходяться за їх межами. Проте всі вони розташовані недалеко від туристських об’єктів, що дає можливість займатися різними видами туризму.

Великою перевагою болгарських курортів є гармонійне поєднання краси природи з творіннями людських рук, а також атмосфера гостинності і домашнього затишку.

У літні місяці температура повітря не перевищує +28 °С, вода зігрівається до +25 °С. У травні і вересні загальна тривалість сонячного дня складає 240 годину, а в липні і серпні – понад 300 годину місяць. Море чисте і прозоре. Немає приливів і відливів.

Рибні запаси скумбрии, ставриди, камбали, пеламіди, лефера приносять задоволення любителям рибного лову.

Несебир, Созополі Балчик — нe менш привабливі і стародавні рибальські містечка. У невеликих приватних готелях добре обслуговують і уважні до гостей.

Привертають туристів і сотні мінеральних джерел (більше 500), розкиданих по всій Болгарії. Римські і візантійські імператори зцілялися ними, а тому будували біля них поселення. В даний час це відомі далеко за межами країни бальнеологічні курорти ”Писаря”, ”Кюстенділ” ”Санданські” та інші. Болгарські мінеральні води слабо мінералізовані, відрізняються значним цілющим ефектом. Їх температура варіюється від +10 до +102° С (найгарячіше джерело – ”Сапарева-лазні”). Хімічний склад води в джерелах відрізняється великою різноманітністю. ”Нареченскі-лазні” за показником радіоактивності входять в десятку найбільш відомих в світі. Останніми роками на узбережжі Чорного моря разом із старими бальнеологічними курортами ”Св. Костянтин і Олена” ”Поморіє” створено нові – ”Албена” (готель ”Добруджа”), ”Золоті Піски” (готель ”Амбассадор”), ”Сонячний Берег” (готель ”Бури гаснув”). Створені на всіх курортах бальнеологічні центри оснащені сучасним устаткуванням і мають кваліфікований медичний персонал.

Останнім часом почався розвиток MICE-індустрії. У країні з’являються 4- і 5-зіркові готелі з конгрес-центрами, переговорними кімнатами й усіма необхідними умовами для проведення ділових зустрічей і конференцій. На Болгарію звертають увагу такі готельні гіганти, як Sheraton, Hilton, Kempinski і Radisson. На хвилі розвитку ділового туризму почав рости інтерес до гольфу.

За даними Федерального агентства з туризму Болгарії, із січня по вересень 2007 року країну відвідали 4,5 млн іноземців (ріст у порівнянні з аналогічним періодом минулого року склав 7,5%). З їхнього числа 3,3 млн — громадяни Євросоюзу (у цьому сегменті ріст досяг 30%). Частіше інших у Болгарію приїжджають туристи з Румунії (613 тис.), Німеччини (562 тис.), Греції (558 тис.), Великобританії (404 тис.), Чехії (149 тис.) і Швеції (116 тис.) [33, с. 81].

Приблизно дві третини Болгарії складають гірські масиви, що вражають різноманіттям – від скелястих масивів Пірінськіх і Рільськіх гір до м’яких, округлих вершин Родопських гір. Найважливіша перевага болгарських гір – їх первозданна природа. У лісах багато дичини, а в річках – риби. Багато квітів і інших видів рослинності, що давно зниклі в Європі, тут збережені. У чотирьох найкрасивіших гірських масивах – Родопи, Ріла, Пірін, Вітоша – знаходяться сучасні гірські курорти.

Болгарські гори пропонують величезні можливості для приємного й корисного проведення дозвілля на лоні природи. Автотуристи можуть розраховувати на досить розгалужену мережу доріг, що забезпечує доступ до найцікавіших природних, історичних і культурних визначних пам’яток, до всіх населених пунктів і курортів.

Безмежні можливості пішохідного туризму, для якого не існує сезонних перешкод. В основному для потреб пішохідного туризму в Болгарії побудовано понад 300 туристських будиночків — хатин і високогірних заслонів, досить густа мережа яких дозволяє завершувати найдовші переходи в рамках одного дня. Позначені маршрути становлять тисячі кілометрів, що забезпечує високий ступінь надійності при пересуванні в гірській місцевості.

У Болгарії прийнято чотирьохколірне стрічкове маркування, характерне для більшості європейських країн з розвиненим пішохідним туризмом. Основні кольори — червоний, синій, зелений і жовтий, а білий — допоміжним. Варто знати, що червоним кольором у принципі позначені гребені гір. Зимове маркування складається з жовто-чорних металевих стовпів висотою від 3 до 4 метрів, ними позначаються порівняно найбільш безпечні місця пересування на маршрутах при досить великій глибині сніжного покриву.

У сезоні 2007 року досить високим виявився попит на новорічний відпочинок на гірськолижних курортах Болгарії Особливою популярністю, як і в попередні роки, користується Банско, на другому місці — Боровець, на третьому — Пампорово. На всіх цих курортах активно будуються нові готелі. Але вони не завжди виявляються готовими до початку сезону, тому туристи воліють їхати в старі, “перевірені” готелі. Цього року також був відзначений ріст популярності апарт-отелей з усією необхідної для відпочинку інфраструктурою. Вони успішно конкурують із 4-5-зірковими готелями завдяки більш низькії вартості проживання.

По завершенню новорічних свят на гірськолижних курортах почалося традиційне зниження цін. Тури подешевшали на 15-20%, і, на думку експертів, така ситуація буде спостерігатися до 25 січня, тобто до початку студентських канікул. Ця практика дозволяє забезпечити заповнюваність готелів — невисокі ціни в сполученні з ідеальними умовами для катання туристів. За словами представників туристичного бізнесу Болгарії, відразу після 1 лютого ціни будуть підвищуватися, але ненабагато. Збільшення не перевищить 10-15%.

У сімейному отеленні можна знайти місце за 7,5 євро, а приватна квартира буде коштувати 6 євро за ніч (без сніданків). Проживання в сімейному отеленні з урахуванням вартості сніданку обійдеться в 10-12,5 євро, у тризірковому отеленні — 50 євро у двомісному номері, у чотиризірковому — 60-70 євро.

На більшій частині маршрутів, зокрема в горах Рила, Пірин на верхових ділянках, на стовпах крім відповідних номерів є таблички з позначенням азимуту. Болгарські гори надають прекрасні можливості для занять лижним спортом на чотирьох великих лижних базах. Це Боровець (Рила), Пампорово (Родопи), Алеко (Вітоша) і Банско (Пірин). Найвищим коефіцієнтом володіє Боровець, де проводяться змагання на кубок Європи по гірськолижному спорті.

Існують також бази місцевого значення, такі як Семково, Панічіште, Рильскі озера, Мальовиця й Говедарци в Рилі, Безбог у Пірині, Петрохан, Кому, Стражата, Беклемето, Плевен, Узана, Чумерна в Стара-Планіне, Здравець, Бяла-Черква, Персенк, Юндола, Марціганиця в Родопах, Ветровала й Конярника на Вітоші й деякі інші. Прекрасними умовами для катання на лижах мають не тільки альпійські схили Рили й Пірина, але й такі гори як Стара-Планіна, Родопи, Вітоша, Осогово. Болгарські гори мають у своєму розпорядженні ідеальні умови для альпінізму — одного із самих атрактивних і емоційних видів спорту із числа тих, котрими займаються в природних умовах.

У країні є десятки об’єктів, здатних викликати цікавість у найзапекліших скелелазів Європи. Перші місця, поза конкуренцією, займає Мальовиця (2730 м). Інші відомі об’єкти альпінізму — це Віхрен і Стипалата в горах Пірин, Вратцата, Лакатник, Райскіте-Скали, Севернія-джендем, Миглиж і Каранділа в Стара-Планіна, Комініте й Резньовете на Вітоше, Ждрелото (ущелина) на Ерме. Створено гарні умови й для занять іншими видами спорту, такими як гірський марафон, маунтинбайк, дельта- і парапланеризм, рафтинг і каякінг.

Краса, розмаїтість і доступність болгарських гір роблять їх бажаним об’єктом внутрішнього й міжнародного туризму. Про здоров’я й безпеку життя туристів і спортсменів у горах піклується відмінно організована й екіпірована гірничо-рятувальна служба (ГРС) з 15 відмінно навченими собаками. Близько 50 штатних і 700 добровільних позаштатних рятувальників контролюють всю територію болгарських гір. Своєю самовідданою працею, любов’ю до людей і до гір вони залишають в аматорах природи почуття спокою й упевненості. Центральний цілодобовий пост ГРС розміщується в столичному кварталі Лозенець. Застава підтримує постійний радіозв’язок з більш ніж 250 туристськими будинками й постами ГРС. Ланки ГРС успішно брали участь у ліквідації наслідків землетрусів і інших стихійних лих у Туреччині, Греції, Вірменії, Єгипті й у власній країні. З 2000 року АТ Страхова Компанія “Вітоша — живіт” займається страхуванням охорони здоров’я на час перебування в горах. За 20 левів у рік потерпілим надається перша допомога при нещасних випадках у горах, доставка й лікування в медичних установах [21, с. 60-61].

Гірськолижному туризму, як і всьому туризму в Болгарії, почали, нарешті приділяти належну увагу.

Болгарські гірськолижні курорти вже стали популярними не тільки в західних туристів, але й у туристів з колишнього СРСР, країн Варшавського договору, як прекрасного місця проведення зимової відпустки з усіма можливостями для гірськолижного спорту. Зимовий туризм у Болгарії зараз не поступається за рівнем обслуговування класичним курортам, таким як, наприклад, у Швейцарії, але значно дешевше останніх.

Цілодобова безпека на трасах забезпечується цілодобовим чергування патрульних груп, у розпорядженні яких є сучасно обладнані потужні сани-амбулаторії, двомісні мотосани, а також спеціально навчені собаки для порятунку при сході лавин.

При необхідності використовується гелікоптер. База, як правило, у початкової станції кабінкового ліфта. Всі ліфти оновлені й модернізовані! Всі основні траси освітлені, для забезпечення гарного й безпечного відпочинку гостей Болгарії. Для всіх бажаючих, новачків у гірськолижному спорті, пропонуються заняття з інструкторами, а також прокат гірськолижного спорядження.

До речі в Болгарії за останні кілька років виробництво болгарського спорядження розвивається швидкими темпами й, очевидно, не поступається за якістю виробам західного виробництва, тому що виготовляється по ліцензіях визнаних авторитетів у даній області виробництва.

Діти 4 років можуть відвідувати дитячий садок у готелях (як правило: 09.00 — 16.30 і з 19.00- 07.00). Для доросліших дітей — 7-літнього віку — є лижний дитячий садок, що перебуває теж поблизу з місцем проживання або в ньому.

Харчування в ресторанчиках і місцях, де можна смачно й недорого пообідати, або просто посидіти за чашкою кави або чаю, слухаючи приємну музику — їх багато на кожному метрі на будь-якому болгарському курорті, самих різних категорій і видів, для будь-якого смаку! Можна повечеряти в середньому /овочевий салат, суп, основне м’ясне блюдо з гарніром, напій, без алкоголю/ за 8-9$. Скрізь гостям пропонується й безліч нічних розважальних закладів і дискотек.

Справжніми святами для гостей курортів є лижні карнавали, а лижні вечори із врученням дипломів запам’ятовуються надовго. Заходи й екскурсії крім природних самостійних спусків на лижах, прогулянки на санях (не тільки вдень, але й уночі), панорамні тури на вертольоті, вечори болгарського фольклору, дегустація вин і оригінальних страв болгарської національної кухні. На будь-якому курорті можете записатися й на екскурсії по країні.

Найкрупніший в Болгарії гірський курорт ”Пампорово”, розташований в центрі Родопськіх гір, однаково привабливий і зимою, і літом. Вплив Середземного моря досить чутливий, а тому клімат м’який і приємний. Зима триває п’ять місяців (з початку грудня до кінця квітня), умови для гірськолижного спорту відмінні.

Боровец – старий гірсько-кліматичний курорт, розташований на висоті 1350 м на північних схилах гір Ріла, в 73 км від Софії. Це і найвідоміший болгарський зимовий курорт, де проводяться крупні міжнародні змагання по гірничо-лижному спорту. Для розміщення туристів тут є 12 готелів різних категорій (від 2- до 4-звездочных), а також 4 курортних селища. Для комфорту гостей є безліч ресторанів, барів, дискотек, нічних клубів і кафетеріїв.

Вітоша знаходиться всього в декількох кілометрах від столиці. Туристський комплекс розташований на висоті 1800 м біля підніжжя вершини Черні-Врих (2290 м). Це самий високогірний в Болгарії курорт.

Бансько – старовинне містечко і найновіший зимовий курорт в Пірінськіх горах, в 160 км від Софії. Тут є відмінні умови для гірсько-лижного спорту – гори переважно альпійського характеру (3 вершини заввишки 2900 м). Саме містечко привертає культурними пам’ятниками, у тому числі і будинками-музеями, яких тут налічується 120.

Великий інтерес у гостей Болгарії викликають її монастирі. Розкидані по всій території країни, що притулились біля підніжжя гір або розташувалися на горбах, як правило, в мальовничій місцевості, болгарські монастирі завжди були і залишаються справжніми скарбницями народного духу і таланту.

Захоплення гостей викликають фрески в монастирських церквах, унікальні іконостаси (різьблення по дереву з позолотою), багаті колекції ікон, що містять зразки починаючи з XIV ст. Монастирі і в даний час продовжують своє релігійне життя. Найбільшим і красивим зі всіх болгарських монастирів є Рільській, який знаходиться в Рільськіх горах, в 123 км на південь від Софії; заснований монастир в X ст. Бачковській монастир знаходиться в 30 км на південь від Пловдіва, в Родопських горах; побудований монастир в XI ст. Преображенській монастир, розташований під величезними прямовисними скелями, в 6 км від Веліко-Тирново; побудований монастир в XIV ст.

Цікаві також для відвідин: Роженській монастир, розташований під р. Мелник; Троянський монастир – в 10 км від р. Троян; живописний Дряновській монастир в горах Стара-Планіна, у Дрянова; Гложенській монастир – недалеко від Тетевена.

Болгарія утвердилась як країна, що надає відмінні умови для бізнесових зустрічей і конгресного туризму. Тут проводяться різні міжнародні конгреси, симпозіуми, наради і зустрічі. Останніми роками в Болгарії проходили такі форуми, як Генеральна асамблея Всесвітньої туристської організації, 23 сесія Генерали ний конференції ЮНЕСКО і т.д.

Відмінні умови для цих форумів (спеціально обладнані зали і кваліфікований персонал) надають Софія, Варна, Пловдів, Веліко-Тирново, Русе, Санданські, Благоєвград; на курортах ”Албена”, ”Сонячний Берег”, ”Боровец”.

Своєрідним туристським ресурсом Болгарії є її колоритний фольклор. Звичайно фольклор – це минуле народу, відновлений спогад про пісні і танці попередніх поколінь, про одяг і прикраси, про ремесла і звичаї. Болгарський же фольклор – це не тільки спогад, але і щоденне життя народу.

Літні курорти Болгарії

Святі Костянтин і Олена – один з найстаріших морських курортов Болгарії. Тут і безліч лікувальних джерел, і багата зеленими насадженнями природа. Саме не тільки відпочинок, але і можливість поліпшити стан свого здоров'я щорічно привертає туристів на цей курорт.

Сонячний берег – один з наймолодших морських курортів Болгарії. Він тягнеться уздовж щонайдовшого пляжу на болгарському узбережжі. Комплекс достатньо віддалений від шосейних і залізничних ліній, далекий від великих міст, що сприяє комфортному і спокійному відпочинку.

На території парку Золоті піски знаходиться однойменний курорт. Унікальність цього курорту в тому, що тут можна помилуватися на братів наших менших (оленів, кабанів, зайців, червоних білок, орлів, соколів, фазанів). Крім того, на території курорту Золоті піски знаходиться відкритий для відвідин монастир Аладжа, красивий настінний живопис зберігся в ньому і до сьогоднішніх днів. Привабливий цей болгарський курорт і відомими лікувальними центрами. Добиратися туди найближче, і тому зручніше, з Варни.

Албена — також одне з кращих місць для відпочинку в Болгарії, цінується завдяки своїй екологічній чистоті. Неглибке дно йде в морі на декілька сотів метрів, тому вода тут прогрівається досить швидко. Курорт Албена цікавий ще і тим, що неподалік знаходиться природний заповідник "Балата" – неймовірно красивий союз моря і ліанового лісу.

Ще одна перевага Болгарії для сімейного відпочинку: близькість наших культур. Місцеві жителі завжди гостинні стосовно росіян і їхніх маленьких дітей. Загальна мова можна знайти практично в кожній ситуації

Дитячі курорти

Директор болгарського туроператора "Амбассадор Вояж" і керівник болгарського відділу компанії "Астравел" Алла Кухаренко дає для батьків і їхніх маленьких дітей наступні рекомендації:

Курорти "Сонячний Берег" і "Албена" варто вибрати тим, хто збирається більшість часів провести на море й для кого важливий дрібний пляж, де буде комфортно маленьким дітям;

Курорт "Золоті піски" привабливий безліччю дитячих атракціонів;

Курорт "Св. Костянтин" пропонує спокійний, тихий відпочинок у тіні чудових прибережних парків.

Дитячий відпочинок в Болгарії

Міжнародний комплекс відпочинку “Чавдар”, м. Обзор

Спеціальні ціни для України на 2008 р.

Ціна туристичної подорожі в МКВ "Чавдар" :

— 345 Євро для дітей віком до 16 років. (15 днів, 14 ночей).

Для дітей віком від 16 років ціна вища на 30 Євро, від 18 років — 50 Євро.

Точні ціни були визначені 1 квітня 2008р., після закінчення Міжнародної виставки UІTT 2008 "Украина — Путешествия и Туризм".

http://uitt-kiev.com/ , під час якої відбулися переговори:

Туроператора "Альпана", Україна — http://www.alpana.com.ua/more/1/

Туроператора "Рики-А" , Болгарія — http://www.riki-a.net

Туроператора "Инвестимпекс Интернешънъл" ООД, Болгарія — http://www.avtov.info/festival_ru.html

В ціну враховано:

— проїзд автобусом, Київ — МКВ "Чавдар" — Київ

— проживання в окремих будиночках (по 3-4 чол),

— 4-х разове харчування,

— курортний збір,

— медична страховка,

— керівник групи (на 15 дітей віком до 16 років),

— анімаційна програма,

— сприяння оформленню необхідних документів, консультації.

В ціну не враховано:

— комісійні Турагентам — 5-10% від ціни Туроператора Альпана,

— болгарська віза — 35 Євро для дітей віком від 16 років і дорослих,

— транзитна румунська віза — 15 дол., (ціна уточнюється),

— экскурсійна програма — 40 Євро, (ціна уточнюється),

— сухий пайок на дорогу додому,

— послуги зв'язку,

— проїзд автобусом, Бориспіль — Київ — Бориспіль — (ціна уточнюється)

Батьки мають право додатково оплатити працю керівника групи, якому дозволяють вивезти дитину за кордон.

Проїзд здійснюється комфортабельними автобусами класу "Люкс", болгарською фірмою "Riki_A" http://www.riki-a.net по маршруту: Київ, Житомир, Вінниця, Кам'янець-Подільський, Чернівці, румунська таможня, Румунія, болгарська таможня, Бальчик, Албена, Кранево, Золоті Піски, Св. Константин, Варна, Обзор, МКВ "Чавдар" [21, с. 70].

Ці й інші курорти користуються високою суперечкою в туристів з України й інших країн миру. Поки ще вільні місця є майже у всіх популярних готелях, але якщо хочеться одержати можливість максимального вибору, то з покупкою турів на початок серпня краще поквапитися.

Варіантів розміщення на чорноморських курортах Болгарії існує безліч: від бюджетних "двох зірок" до шикарних 5-звездочных готелів. Тип харчування можна вибрати за власним бажанням: комусь переважно мати тільки сніданки, а хтось звик відпочивати по системі "усе включено". При цьому "звездность" готелів повністю відповідають європейському рівню

Варто також відзначити, що більшість курортних комплексів на узбережжя Чорного моря мають відкриту територію для всіх туристів. Тому, навіть вибравши готель середнього рівня, ви будете мати доступ до найкращих пляжів і самих цікавих розваг для себе й своїх дітей.

Вартість туру, залежно від курорту і категорії готелю обійдеться вам від 200 до 600$. В середньому, тур з авіаперельотом, страховкою, розміщенням в 2-містному номері і харчування «все включено», обійдеться вам приблизно в 350$ з людини. Екскурсії у вартість туру звичайно не входять і оплачуються окремо.

Гірськолижні курорти одні з найбільш популярних видів зимового відпочинку в Болгарії. Сезон відкривається у середині грудня і закривається у середині березня.

Екскурсійні поїздки по країні найзручніше здійснювати в період з травня по жовтень, коли встановлюється рівна і тепла погода. Оскільки в Болгарії є на що подивитися, рекомендуємо узяти з собою зручний одяг і взуття. Також рекомендуємо вам узяти з собою рушники, оскільки користуватися готельними на пляжах заборонено.

Якщо ви все ж таки вирішили не зв'язуватися з турфірмами, а подорожувати самостійно, то авіапереліт обійдеться вам в середньому 430$ в один бік. До Болгарії також можна добратися морем. З Одеси ка Варни ходить пором з красивою назвою «Кримська стріла», подорож на якому займе 9 годин. Дорослий квиток від Одеси ка Варни в економкласі обійдеться вам в 130$, якщо відразу брати зворотний квиток, то 175$. Існує система знижок для студентів, учасників бойових дій, інвалідів всіх груп і моряків, але не забудьте узяти з собою відповідне посвідчення. Також є спеціальний груповий тариф.

2.6. Додаткова інформація для туристів

Кількість українських громадян, які бажають відвідати Республіку Болгарія, дещо зменшилася через введення візового режиму між Україною та РБ, але поки що рано робити висновки, бо курортний сезон лише розпочався. Про це сказав кореспонденту Укрінформу завідувач консульської служби болгарського посольства в Україні Павел Пейчев. За його словами, консульським відділом посольства щоденно видається близько 550 віз.

Туристам доцільніше оформляти документи для відвідання РБ через туроператорів, вважає болгарський дипломат. За його словами, в туристичних агентствах не тільки досконало знають болгарське й українське законодавство, але й забезпечують перевезення туристів, розміщення в готелях, надають перекладача. Якщо ж поїздка організовується самостійно, наголосив Павел Пейчев, у консульський відділ посольства слід пред"явити квиток в обидва кінці, або документ, який підтверджує бронювання місць у готелі.

Візи для дітей до 16 років та осіб, яким понад 60 років, оформлюються безкоштовно, повідомив Павел Пейчев. Туристичні візи видаються протягом трьох днів, звичайні в"їзні — протягом тижня. Посольство РБ робить все можливе, щоб українські туристи віддавали перевагу болгарським курортам, наголосив Павел Пейчев.

Місцевий час

GMТ + 2. У Болгарії час переводиться з літнього на зимовий у ті ж самі дати, що й у всій Європі.

Грошова одиниця

Грошова одиниця — лев, що складається із 100 стотинок. Не дозволяється ввозити і вивозити леви з Болгарії. Іноземна валюта може ввозитися і вивозитися з Болгарії без обмеження і декларації. Обмін валюти здійснюється в банках, обмінних бюро (зустрічаються дуже часто), в готелях, на прикордонних пунктах, вокзалах та в інших місцях.

Обмінний курс болгарського лева до основних валют (на 27.02.02):

1 EUR = 1.95583 лева

1 USD = 2.25274 лева

1 GBP = 3.21049 лева

Пошта і телефон

Поштові картки, конверти і марки Ви можете знайти в усіх готелях, філіях пошти і т.д. Пошта йде в Європу довго — приблизно один тиждень. Ви можете телефонувати з готелю або пошти, використовуючи автоматичні коди.

Візовий режим

Найзручніше для туристів оформляти документи через туроператорів. Необхідні такі документи: закордонний паспорт, 1 кольорова фотографія паспортного формату і туристичний ваучер. Якщо ви надумали подорожувати самостійно, вам необхідно мати білет або документ, який підтверджує його бронювання. Заповнюється формуляр-заява, яка отримується у консульському відділі посольства. Туристичні візи безплатні для дітей до 16 років і для дорослих після 60 років, сплачується лише сума в 20 американських доларів за електронну обробку поданих документів.

Процедура видачі туристичних віз спрощена до мінімуму. Зазвичай візи оформляються протягом 7 робочих днів, а термінові — 3 днів. Рішення про видачу туристичних віз приймається безпосередньо у посольстві, яке оформляє документи ще швидше. Туроператори використовують спеціальний пропуск для доступу до консульської служби. Видача паспортів здійснюється після проведення їх опису, до якого включаються найнеобхідніші дані претендентів на отримання візи. На літній сезон розширено склад консульської служби, а відтак і прискорилися темпи обробки документів.

Вартість візи до Болгарії 35$, а для дітей до 16 років візу видають безкоштовно. Термін оформлення візи до 12 днів.

Якщо вам потрібна звичайна туристична віза, то тут все просто – візи можна оформити через турфірму і самостійно. Для того, щоб оформити візу до Болгарії, потрібно зібрати комплект документів:

1. Дійсний закордонний паспорт громадянина України і копія сторінки з фотографією;

2. Анкета-заява на отримання візи;

3. Кольорове фото – 1 шт., розмір 3,5х4,5 см;

4. Туристичний ваучер, виданий відправляючою українською турфірмой, і його ксерокопія.

Якщо збираєтеся відправитися до Болгарії в індивідуальному порядку, то замість ваучера від турфірми потрібно підготувати квиток туди і назад або підтвердження того, що у вас досить засобів для подорожі в обидві сторони. Плюс знадобиться показати факт того, що у вас є фінанси для проживання в Болгарії на весь період відпочинку з розрахунку 40$ на людину в день.

Умови отримання бізнес-візи.

Підставою видачі такої візи є запрошення болгарської фірми, яке зареєстроване в Болгарській торгово-промисловій палаті. Запрошення має бути підтверджене відповідною службою країни і передбачає повну упорядкованість документів болгарської фірми (сплачені податки, відсутність митних заборгованостей). Можлива видача одноразової і багаторазової в'їзних віз. Остання передбачає подання договору із співробітництва та реєстраційне свідоцтво в Україні. В залежності від строку візи (рік, півроку, 3 місяці або 30 днів) вартість її становить 120, 90, 60 або 50 доларів США.

З 30 травня громадяни України зможуть відвідати Болгарію за спрощеним візовим режимом.

Згідно з угодою між Кабінетом Міністрів України і урядом Республіки Болгарія про взаємні поїздки громадян, укладеною 24 квітня, забезпечено максимальну лібералізацію візового режиму поїздок українських громадян до Болгарії. Він був введений болгарською стороною 1 жовтня 2001 року. Угода, зокрема, передбачає відмову від віз для громадян України – власників дипломатичних і службових паспортів, членів морських екіпажів та екіпажів повітряних суден цивільної авіації, а також для осіб, які мають дозвіл на перебування або постійне місце проживання на території Болгарії [21, с. 75].

Отримувати візи без наявності запрошення зможуть особи, які мають нерухомість на території Болгарії, а також особи, які знаходяться в законному шлюбі з громадянином Болгарії, незалежно від місця їхнього проживання.

Безкоштовні візи видаватимуться громадянам України, які є учасниками культурних заходів та спортивних змагань, організованих через центральні державні відомства по культурі та спорту, особам віком понад 60 років, неповнолітнім (до 16 років), слухачам фахових курсів, організованих вищими навчальними установами або державними відомствами по науці та освіті, а також туристам, які оформили путівки через туристичні агентства.

Ввезення і обмін валюти до Болгарії у принципі не обмежені, але суму понад 1000$ необхідно вписувати в митну декларацію. Ще один момент: вивіз валюти не повинен перевищувати суму, вказану в декларації при в'їзді в Болгарію. Понад 20 тис. болгарських левів (або еквівалент в іноземній валюті) можна вивозити з дозволу Болгарського народного банку. Один лев складається з 100 стотинок. У обігу знаходяться монети 1, 2, 5 і 10 левів, а так само банкноти 20, 50, 100, 200, 500, 1000, 2000, 5000, 10000 левів. Курс національної валюти до американського долара складає 2-3 лева за один долар США.

Унаслідок сильної інфляції курс національної валюти весь час міняється, його краще дізнаватися на місці. Пункти обміну валют зустрічаються на кожному кроці. Самі леви вивозити або ввозити в країну не можна. Тому невитрачені леви краще обміняти перед від'їздом з країни. Для цього необхідно показати довідку про первинний обмін з обмінного бюро.

Аналогічні правила в'їзду, виїзду, транзитного перебування та тимчасового перебування на території України встановлюються і для громадян Республіки Болгарія.

Болгар попереджали ще торік про можливі негативні наслідки запровадження візового режиму для громадян України. Попереджали і про те, що туристичному бізнесу країни загрожує зменшення кількості українських відпочиваючих. Очевидним було й збільшення клопотів для персоналу болгарських консульств. Із приводу першого попередження висновки робити поки що зарано. Візовий режим було запроваджено тільки в жовтні минулого року, а тому про будь-які тенденції в болгарському туризмі поточного року можна буде судити тільки по завершенню літнього сезону. Відносно другого — негатив явний. Черги біля болгарського посольства стали звичайним явищем. Із одного боку, це мало б тільки радувати болгар, оскільки шеренги бажаючих отримати візи є найліпшим доказом, що болгарські курорти все ще користуються попитом серед українців. Однак і проблем відповідним болгарським службам додалося.

Частка українських туристів, що їдуть відпочивати до Болгарії, насправді не така вже й велика. Тому складається враження, що били в Києві дарма на сполох з приводу ліквідації безвізового режиму iз Софією. Торік кількість українських відпочиваючих у Болгарії становила приблизно 70 тисяч чоловік (варто зазначити, що цифра з кожним роком зростає, оскільки ще три роки тому вона становила лише 50 тисяч громадян). Утім, для порівняння варто зазначити, що загальний потік туристів до Болгарії з-за кордону минулого року становив 2,8 млн. осіб. Зрозуміло, що зникнення з курортних просторів Болгарії українців на турбізнесі країни сильно не позначиться. Тим більше, що з кожним роком зростає кількість громадян Німеччини та скандинавських країн, які бажають відпочити в Болгарії. Щоправда, й відмовлятися від своїх традиційних відпочиваючих — із колишніх радянських республік — болгари також не збираються. Починаючи з червня, болгарське посольство запланувало низку заходів, реалізація яких має полегшити отримання віз. Другий секретар Посольства Республіки Болгарія Александра Добрева розповіла «Дню», що в рамках таких заходів було збільшено кількість консулів із двох до трьох, а кількість технічного персоналу — із чотирьох до десяти. Софія має також намір на додачу до двох існуючих консульств — у Києві та Одесі — відкрити третє, в Донецьку. Крім того, консульство в Києві планує перейти з 1 червня на новий графік роботи, у дві зміни: із восьмої до 14-ої години та з 14-ої до 22-ої. У посольстві таке нововведення розглядають як турботу про заявників на отримання віз, аби вони при бажанні могли прийти у більш зручний для себе час. До того ж, вважають дипломати, прийшовши, приміром, у вечірню пору, громадянам не доведеться вистоювати в черзі під спекотним літнім сонцем.

Проблем вистачає і в іншому. Перед ліквідацією безвізового режиму в минулому році уряди Болгарії та України схвалили Угоду про взаємні поїздки громадян, якою передбачався цілий ряд категорій осіб, яким видається безкоштовна віза або спрощується процедура їх отримання. Безкоштовні візи, зокрема, мають право отримувати учасники культурних та спортивних змагань, діти до 16 років, пенсіонери після 60 років. Проте коли болгарська сторона ратифікувала цей документ ще у вересні минулого року, то українська демонстративно не поспішала аж до квітня цього року. Таким чином, болгарські громадяни зможуть користуватися пільгами, передбаченими цим документом, тільки з червня. Виходить, що Софія в односторонньому порядку досі видавала безкоштовні візи для деяких категорій громадян, а українська — ні. Вартість віз для в’їзду в Болгарію не така вже й низька: звичайна віза коштує $50, а термінова — $60. У посольстві переконують, що це рівно стільки, щоб можна було покрити всі необхідні витрати при оформленні. Так, $20 коштує обробка інформації про заявника комп’ютерною мережею Євросоюзу, а $30 — безпосередньо сама віза. Частково радіти можуть туристи, оскільки вони, оформлюючи всі необхідні документи через турагентство, не сплачують за саму візу ані цента, а от за її комп’ютерну обробку двадцятидоларову суму доведеться викласти. Звісно, для багатьох українців, для яких відпустка у Болгарії вважалася найдешевшим закордонним відпочинком (а в деяких випадках і дешевшим, ніж вітчизняний, кримський), навіть така «поблажка» б’є по гаманцю. Виправдають себе чи ні перераховані зусилля Болгарії, зрозуміло буде тільки по завершенню турсезону. Однак і те, що роблять у посольстві само по собі заслуговує на увагу. Особливо тих країн, які мають вже з наступного року запровадити візовий режим для українських громадян — Польщі та Угорщини [21, с. 76-77].

Відповідно до правил, встановлених Митним законом, кожний громадянин віком більше 16 років під час кожної подорожі може ввезти без сплати податку і ПДВ такі речі:

— 1 літр міцного алкоголю,

— 2 літра вина,

— до 200 цигарок,

— 500 грамів кави,

— 100 грамів чаю,

— медикаменти для власних потреб.

Режиму тимчасового ввозу-вивозу підлягають речі власного вжитку, якими подорожуючий користується під час поїздки.

Заборонено ввіз і вивіз, реекспорт і транзит наркотичних засобів, вогнепальної зброї і боєприпасів, карантинних шкідників, шкідливих або небезпечних для здоров'я людей харчових продуктів, хімічних речовин. За спеціальним режимом контролюється ввіз рідкісних видів рослин і тварин, вогнепальна зброя спортивного, культурного, мисливського призначення, жива дичина, мисливські трофеї, пам'ятки культури. Заборонені для вивозу дикорослі лікарські рослини, тварини, їх яйця і гнізда. При порушенні умов режиму ввозу-вивозу або транзиту речі конфіскуються на користь держави.

Вартість туру, залежно від курорту і категорії готелю обійдеться вам від 200 до 600$. В середньому, тур з авіаперельотом, страховкою, розміщенням в 2-містному номері і харчування «все включено», обійдеться вам приблизно в 350$ з людини. Екскурсії у вартість туру звичайно не входять і оплачуються окремо.

Якщо ви все ж таки вирішили не зв'язуватися з турфірмами, а подорожувати самостійно, то авіапереліт обійдеться вам в середньому 430$ в один бік. До Болгарії також можна добратися морем. З Одеси ка Варни ходить пором з красивою назвою «Кримська стріла», подорож на якому займе 9 годин. Дорослий квиток від Одеси ка Варни в економкласі обійдеться вам в 130$, якщо відразу брати зворотний квиток, то 175$. Існує система знижок для студентів, учасників бойових дій, інвалідів всіх груп і моряків, але не забудьте узяти з собою відповідне посвідчення. Також є спеціальний груповий тариф.

Святкові і неробочі дні:

1 січня – Новий рік,

3 березня – День звільнення Болгарії від османського ярма,

Великдень (звичайно на тиждень пізніше, ніж в Західній Європі),

1 травня – Свято праці,

24 травня – Національний день слов’янської культури і писемності,

25 грудня – Різдво Христове.

Телефони:

Поліція – 166

Швидка допомога – 150

Дорожня допомога – 146

Кухня.

Основу болгарської кухні складають численні страви з овочів, але картоплю до столу подають рідко. Удосталь білого хліба і свіжих фруктів та овочів. Гарячу їжу болгари їдять двічі в день: на обід і вечерю. Поширені кисломолочні продукти. Вважається, що саме вони сприяють болгарському довголіттю.

Прочитати меню в болгарських ресторанах просто – болгари користуються кирилицею. Вибір страв місцевої і європейської кухні звичайно широкий навіть в невеликому ресторані.

З перших страв виділяється таратор – холодний суп з йогурту, огірків, часнику і тертих горіхів. Для непідготовленого туриста набір може показатися дивним, але це смачна і корисна страва. Можна замовити борщ.

Одне з найпопулярніших м’ясних страв в Болгарії – мусака – картопля, запечена шарами з сиром, м’ясом, яйцем і іншими компонентами. У мусаку кладуть також помідори або перець. Практично у всіх ресторанах Болгарії подають чушки – солодкий перець в різному вигляді, кебапче – короткі м’ясні ковбаски, зажарені на сковороді або в духовці. До гарячих м’ясних страв можуть запропонувати соус з солодкого перцю – лютеницу. М’ясо рідко подають із смаженою картоплею. Звичайний гарнір – соковиті тушковані овочі.

Суть болгарської кухні добре відображає гювеч – це овочі з шматками баранини, запечені в духовці. На стіл подаються великими порціями.

З холодних закусок можна вибрати плоскі ковбаси ”луканка” і ”суджук”. У меню багато кисломолочних продуктів і сирів. У переробку йде навіть козине і овече молоко.

З молока овець в гірських долинах Болгарії готую сир кашкавал. Для любителів гострих відчуттів рекомендується база – рослинний кефір із смаком солодких огірків. У містах Болгарії повсюдно продаються горішки: солоні, очищені, в шоколаді, з карамеллю і т.д. У магазинах можна придбати салати без консервантів. Популярні різні піци. Баніца – несолодке листкове тісто, перекладене солоним сиром під назвою ”сирені”, а також м’ясом або шпинатом. Баніци продаються в закладах швидкого харчування. Варіанти її наповнення можна вибирати на місці.

У Болгарії багато вин. У деяких магазинчиках вино продається на розлив, і його вартість значно нижче, ніж в пляшках.

Вартість обіду в кафе – близько 5-7 левів, в ресторані середнього класу – близько 30-40 левів.

Висновки

Протягом десятків років Болгарія є улюбленим туристичним місцем українців і росіян. Болгарські курорти, добре відомі своїм чудовим кліматом, пропонують гостям хороші готельні умови, низькі ціни й високу якість туристичних послуг. Ось чому можливість повноцінно відпочити, побувати в цікавих екскурсіях приваблює до Болгарії тисячі українських громадян.

За 2007 рік з метою туризму країну відвідало загалом 2755717 осіб — на 17,1% більше, ніж у 2005 року, з них — понад 70 тисяч українців — це на 18% більше, ніж у 2005 році.

Про чудову природу і клімат Болгарії, про її історію і культуру, народні традиції і звичаї випущено багато пізнавальної літератури. Звичайно ж, найбільше приваблюють до себе влітку відпочиваючих своїм щедрим сонцем, теплою морською водою, зручними піщаними пляжами, прохолодними парками, оновленими готелями і гарним обслуговуванням курорти болгарського Причорномор'я.

Тут розташована велика кількість курортних центрів: Русалка, Каварна, Балчик, Албена, Кранево, Золоті піски, Чайка, Св. Константан, Варна, Камчия, Бяла, Обзор, Еленіте, Св. Влас, Сонячний берег, Несебир, Поморіе, Бургас, Созопол, Дюни, Приморско, Китен, Ахтопол.

Але Болгарія славиться і своїм гірським туризмом. У мальовничих гірських куточках розташована велика кількість готелів, туристичних баз і баз відпочинку, більшість з них функціонують протягом цілого року. Наші найбільші курорти — це Боровец (Рила), Пампорово (Родопи), Банско (Пирін), Вітоша, Юндола (Родопи), Трявна, Габрово, Априлци, Троян, Тетевен.

Значний інтерес для туристів являють також болгарські міста-музеї, такі, як Арбанаси, Банско, села — пам'ятки архітектури та етнографічні музеї і заповідники Боженди, Етира, Жеравна тощо.

Туризм у Болгарії є однією з прибуткових галузей, що поповнює державний бюджет.

Прямі доходи від туризму в Болгарії становили 2 млрд євро. З 5 мільйонів туристів, які приїхали до Болгарії минулого року, приблизно 80 відсотків — з країн Європейського Союзу і 20 відсотків з інших держав, серед яких Україна, Росія, Молдова, Білорусь, Сербія, Македонія. Причому, виходячи з досвіду, можна констатувати, що 20 відсотків туристів не з країн ЄС залишають у Болгарії грошей не менше, якщо не більше, ніж з Євросоюзної групи держав.

На сьогоднішній день у Болгарії налічується 40 тисяч історичних пам’ятників, що відносяться до різних епох, 190 православних монастирів, 38 культурних центрів, більше 300 музеїв і галерей, а також сім об’єктів, включених у Список культурної спадщини ЮНЕСКО.

Болгарія також може похвалитися різноманітною й мальовничою природою: 380 км берегової лінії із золотими пісками, 16 гірських вершин, безкрайні долини й височини, понад 600 мінеральних джерел, безліч гірських і підземних печер, чисте морське й гірське повітря, різноманітна флора й фауна.

Болгарія одна з тих небагатьох країн, в якій туристичний сезон не закінчується ніколи – залежно від того, перевагу якому відпочинку ви віддаєте.

Любителям пляжного відпочинку хотілося б порекомендувати період з червня до кінця вересня – ідеальний час для загару і купання в теплому морі. Хоча офіційно купальний сезон в Болгарії відкритий з травня по жовтень. Середня температура повітря на морських курортах в травні +20°С, червні +25°С, липні і серпні +26-28, а у вересні + 25°С. Саме тому краще всього приїздити до країни в липні і серпні, коли денна температура достатньо жарка, але рідко вища +30°С градусів.

Болгарія — визнаний лідер пляжного відпочинку. Однак поступово країна починає розвивати суміжні напрямки. На більшості курортів уже можливі заняття серфінгом, дайвінгом, водними лижами й підводною археологією. У портах Балчика, Варни, Свети-Уласа, Несебиру й Бургасу пропонують в оренду яхти. Розвиваються й бальнеологічні курорти, де благодійний вплив підземних джерел і гірського повітря можна доповнити екзотичними spa-процедурами.

Приблизно дві третини Болгарії складають гірські масиви, що вражають різноманіттям – від скелястих масивів Пірінськіх і Рільськіх гір до м’яких, округлих вершин Родопських гір. Найважливіша перевага болгарських гір – їх первозданна природа. У лісах багато дичини, а в річках – риби. Багато квітів і інших видів рослинності, що давно зниклі в Європі, тут збережені. У чотирьох найкрасивіших гірських масивах – Родопи, Ріла, Пірін, Вітоша – знаходяться сучасні гірські курорти.

Гірськолижному туризму, як і всьому туризму в Болгарії, почали, нарешті приділяти належну увагу.

Болгарські гірськолижні курорти вже стали популярними не тільки в західних туристів, але й у туристів з колишнього СРСР, країн Варшавського договору, як прекрасного місця проведення зимової відпустки з усіма можливостями для гірськолижного спорту. Зимовий туризм у Болгарії зараз не поступається за рівнем обслуговування класичним курортам, таким як, наприклад, у Швейцарії, але значно дешевше останніх.

Останнім часом почався розвиток MICE-індустрії. У країні з’являються 4- і 5-зіркові готелі з конгрес-центрами, переговорними кімнатами й усіма необхідними умовами для проведення ділових зустрічей і конференцій. На Болгарію звертають увагу такі готельні гіганти, як Sheraton, Hilton, Kempinski і Radisson. На хвилі розвитку ділового туризму почав рости інтерес до гольфу.

За даними Федерального агентства з туризму Болгарії, із січня по вересень 2007 року країну відвідали 4,5 млн іноземців (ріст у порівнянні з аналогічним періодом минулого року склав 7,5%). З їхнього числа 3,3 млн — громадяни Євросоюзу (у цьому сегменті ріст досяг 30%). Частіше інших у Болгарію приїжджають туристи з Румунії (613 тис.), Німеччини (562 тис.), Греції (558 тис.), Великобританії (404 тис.), Чехії (149 тис.) і Швеції (116 тис.).

У сезоні 2007 року досить високим виявився попит на новорічний відпочинок на гірськолижних курортах Болгарії Особливою популярністю, як і в попередні роки, користується Банско, на другому місці — Боровець, на третьому — Пампорово. На всіх цих курортах активно будуються нові готелі. Але вони не завжди виявляються готовими до початку сезону, тому туристи воліють їхати в старі, “перевірені” готелі. Цього року також був відзначений ріст популярності апарт-отелей з усією необхідної для відпочинку інфраструктурою. Вони успішно конкурують із 4-5-зірковими готелями завдяки більш низькії вартості проживання.

По завершенню новорічних свят на гірськолижних курортах почалося традиційне зниження цін. Тури подешевшали на 15-20%, і, на думку експертів, така ситуація буде спостерігатися до 25 січня, тобто до початку студентських канікул. Ця практика дозволяє забезпечити заповнюваність готелів — невисокі ціни в сполученні з ідеальними умовами для катання туристів. За словами представників туристичного бізнесу Болгарії, відразу після 1 лютого ціни будуть підвищуватися, але ненабагато. Збільшення не перевищить 10-15%.

Згідно з угодою між Кабінетом Міністрів України і урядом Республіки Болгарія про взаємні поїздки громадян, укладеною 24 квітня, забезпечено максимальну лібералізацію візового режиму поїздок українських громадян до Болгарії. Він був введений болгарською стороною 1 жовтня 2001 року. Угода, зокрема, передбачає відмову від віз для громадян України – власників дипломатичних і службових паспортів, членів морських екіпажів та екіпажів повітряних суден цивільної авіації, а також для осіб, які мають дозвіл на перебування або постійне місце проживання на території Болгарії [21, с. 75].

Отримувати візи без наявності запрошення зможуть особи, які мають нерухомість на території Болгарії, а також особи, які знаходяться в законному шлюбі з громадянином Болгарії, незалежно від місця їхнього проживання.

Безкоштовні візи видаватимуться громадянам України, які є учасниками культурних заходів та спортивних змагань, організованих через центральні державні відомства по культурі та спорту, особам віком понад 60 років, неповнолітнім (до 16 років), слухачам фахових курсів, організованих вищими навчальними установами або державними відомствами по науці та освіті, а також туристам, які оформили путівки через туристичні агентства.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про туризм" (15 вересня 1995р.). — К., 1995

2. Закон України "Про страхування": Збірник нормативно-правових актів. — Т 2. — Ужгород, 1999

3. Александрова А.Ю. Международный туризм. — Москва, 2001

4. Балабанов И. Т., Балабанов А.И. Экономика туризма. — Москва, 2000.

5. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. — К.: Палітра, 1997

6. Биржаков М.Б. Введение в туризм. — Москва — Санкт-Петербург: Герда, 2000

7. Гаврилишин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 1994

8. Гаврилишин И.П. Рекреационный рынок мира // Посредник. -1995.- № 40 9. Герасименко ВТ. Основы туристического бизнеса. — Одесса, 1997

10. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности. — Москва, 1996

11. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 року. — Київ, 2002

12. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. — Чернівці: Прут, 1996

13. Ресторанный и гостиничный бизнес. — 2005. — № 4 (8)

14. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. — Москва, 2000

15. Іванова И.О. Маркетингові можливості сучасного готельного бізнесу в Україні. — Львів, 1997

16. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. — Минск: Новое знание, 2001

17. Квартальнов В.А. Туризм. — Москва, 2001

18. Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления. — Москва: Финансы и статистика, 2000

19. Ковалевский Г.В., Абрамов В.В. Проблемы развития туризма в Украине: интегрированый подход // Туристично-краєзнавчі дослідження. — 2004. — Вип.2.

20. Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства. — К., 1997

21. Матеш В. Болгарія запрошує на відпочинок //Міжнародний туризм. -2007. — № 4

22. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. — Москва: Економика, 2000

23. Прейгер Д., Молярчук І. Розвиток іноземного туризму в Україні в контексті розбудови міжнародних транспортних коридорів // Економіка України. — 2006. — № 6

24. Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року. — К.: Держкомтуризм, 1997

25. Пузакова Е.П. Международный туристический бизнес. -Москва, 2001

26. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. -Москва, 2000

27. Романов А. А. Зарубежное туристское страноведение. — Москва, 2001

28. Сейми В.С. Организация международного туризма. — М., 2000

29. Сокол Т.Г. Основи туризмознавства. — К., 1995

30. Туризм в Україні: Статистичний бюлетень. — К., 2006

31. Туристично-краєзнавчі дослідження. — Інститут туризму ФІГУ. — К., 1999. — Вип. 2

32. Федорченко В.К., Лук’янова Л.Г., Дорошенко Т.Т., Мініч І.М. Уніфіковані технології готельних послуг. — К.: Вища школа, 2001. — 237 с.

33. Школа І.М., Григорків В.С, Кифяк В. Ф. Розвиток міжнародного туризму в Україні. — Чернівці, 2005