Діяльність людини та еволюція форми виробів

Вступ.

1. Поняття естетичності виробів та його еволюція.

2. Ергономічні вимоги до товару та його особливості.

3. Естетичні показники якості продукції.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Зростання вимог споживачів до гармонічного поєднання корисних властивостей і естетичного зовнішнього вигляду виробів є характерною рисою розвитку світового ринку. Нині, коли технологія, вартість виробництва й обслуговування в розвинутих країнах приблизно однакові, відрізнити будь-який виріб від подібних до нього можна тільки завдяки використанню в процесі створення нового товару всіх надбань технічної естетики та ергономіки. Саме ці напрямки наукового пошуку є важливими складовими плідної, творчої праці людини, яка бере участь у створенні продуктової інновації. Технічна естетика та ергономіка досліджують особливості взаємодії системи «людина — техніка — середовище» (СЛТС) з метою гармонічного розвитку цих компонентів. Така система містить складники, які взаємодіють: людину, технічні засоби діяльності і середовище, в якому реалізується діяльність людини. СЛТС, де людина (споживач, користувач) є провідним функціональним складником, називають ергатичною системою.

Будь-яке ергономічне розроблення треба розпочинати з аналізу прогнозованої діяльності людини і передбачення особливостей функціонування ергатичної системи. Маркетингові ринкові дослідження сприяють досягненню головної мети такого аналізу — визначенню ролі людини у розв’язанні завдань з допомогою новостворюваної ергатичної системи. Результати досліджень допомагають сформулювати загальні психофізіологічні характеристики майбутньої діяльності, здійснити ранжирування ергономічних чинників впливу на ефективність системи та стан користувача (споживача).

1. Поняття естетичності виробів та його еволюція

Зовнішнім вираженням художнього конструювання є естетичність виробу. З нею пов’язують сукупність властивостей товару, що створюють його художню виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання. Саме ці властивості свідчать про виразність, гармонічність, оригінальність товару, відповідність його середовищу, стилю та моді. Можна сказати, що естетичні дизайнові характеристики визначають рівень естетичної досконалості об’єкта і відображають установлені загальнокультурні норми в процесі естетичного сприймання. Як правило, споживачі сприймають естетичну досконалість товару через його художню виразність, яка охоплює ті властивості, що дають змогу покупцю відрізнити його від багатьох аналогічних. Художня цінність має цілком відповідати естетичним уявленням та культурним нормам, які склалися в суспільстві. До таких властивостей належать:

художньо-інформаційна виразність, котра дає змогу оцінити відповідність зовнішньої форми споживчій суті та призначенню виробу, відповідність товару стилю та моді. Досягається це оригінальністю й образністю творчого задуму, стильовою відповідністю та іншими прийомами й засобами художньої творчості. Велике значення в цій групі показників має відповідність виробу стилю та моді. Якщо йдеться про відносно невелику залежність між зовнішніми ознаками виробів та їхньою ринковою новизною, можна вважати моду головним чинником естетичної цінності виробу. Коли зв’язок між зовнішніми ознаками виробів та їхнім функціональним призначенням міцніший і визначається великою кількістю ринкових факторів, можна говорити про наявність певного стійкого стилю в зовнішніх естетичних ознаках товарів. Отже, художньо-інформаційна виразність виявляється в таких властивостях:

— художньо-образне втілення соціально- та ринково-значущої інформації (образна виразність);

— своєрідність форми, яка виділяє товар з його аналогів (оригінальність);

— сталість ознак форми (стильова визначеність);

раціональність організації форми, яка показує, наскільки вдало форма і конструктивне вирішення продукції відображають її головне призначення, функціональні характеристики (динамічність, швидкохідність, легкість), принцип дії та особливості виготовлення. Крім цього, художня виразність набагато залежить від узгодження форми виробу із застосованими в його конструкції матеріалами, а також від узгодження цілого та частин. Велике значення має зв’язок виробів з їхнім предметним оточенням. Усі формоутворювальні ознаки мають повною мірою відповідати тим умовам, що в них використовуватиметься виріб. Без такої відповідності продукція навіть найсучасніших форм та кольорових рішень може мати вигляд естетично недосконалої. Таким чином, раціональна організація форми товару визначається:

— функціонально-конструктивною обумовленістю, яка свідчить про відповідність форми виробу його призначенню, конструктивному вирішенню та застосованим матеріалам;

— загальною відповідністю умовам його використання;

— загальною відповідністю форми виробу навколишньому середовищу.

цілісність композиції, яка пов’язується із сукупністю таких властивостей виробу, як його просторова структура, її масштабна і пропорційна організованість, тектонічність, пластичність. Як правило, із тектонічністю пов’язують характеристику конструкції та матеріалів, які становлять матеріальну структуру виробу — його міцність, стійкість, взаємодію складових елементів. Пластика визначає красу взаємних переходів об’ємів та обрисів, плавність і гнучкість елементів форми. Беруться також до уваги впорядкованість графічних та зображальних елементів, колорит, декоративність, взаємозв’язок кольорових сполучень і використання декоративних властивостей матеріалів. Отже, композиційна єдність виробу передбачає підпорядкування різних ознак та стильових характеристик одній спільній ідеї;

досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду поєднують властивості, що характеризують естетично вдалий вигляд товару. Це чистота виконання контурів та сполучень, стійкість декоративних та захисних покриттів, ретельність оброблення поверхні, чіткість нанесення фірмових знаків, різних покажчиків. Найефективнішим способом забезпечення досконалості виробничого виконання виробів та стабільності їхнього товарного вигляду є уніфікація і модульна координація комплексу елементів, з яких складається виріб.

Головними естетичними показниками товарів масового попиту є такі, що відображають взаємозв’язок зовнішнього вигляду виробу з його функціональним призначенням, тобто міру відповідності форми, кольору, структури товару його технічним можливостям. Тому вибір естетичних показників дуже складний і зумовлюється призначенням та особливостями споживання товарів.

Естетичні характеристики виробу, разом із мірою досконалості виконання ним функцій і рівнем комфортності у споживанні, становлять найсуттєвіші дизайн-маркетингові характеристики товару. Нині з-поміж сукупності предметів, природних та техногенних чинників, які визначають умови життєдіяльності людини і одночасно ускладнюють їй споживчий вибір, саме дизайн-маркетингові характеристики товарів відображають рівень їхніх споживчих властивостей та можливості просування на ринку.

Основними умовами раціонального художнього конструювання є системний аналіз та пристосування дизайн-об’єктів до навколишнього середовища. Передумовою формування властивостей виробу вважається системний аналіз. Водночас виріб треба розглядати в органічній єдності з його оточенням. Тому, наприклад, дизайнерське розроблення предметно-просторового середовища житла має комплексно формувати й ураховувати спосіб життя та естетичні потреби людини. У сучасному конкурентному середовищі все більшу роль відіграє дизайн-маркетинг. Він передбачає таке дизайнерське розроблення товарів, коли їхні дизайнові характеристики розглядаються як вирішальний чинник просування на ринку. Досягається це відповідним композиційним формоутворенням, об’ємно-пластичним, стильовим та кольоро-графічним вирішенням. Велику роль у забезпеченні конкурентоспроможності товару відіграє його функціональна виразність та кольорове й розмірно-модульне гармонізування форми. Гармонія передбачає співрозмірність елементів, скоординованість форми частин виробу, узгодженість пластичних, кольорових і композиційних характеристик цих частин, загальну композиційну організацію, що забезпечує досягнення цілісності товару як об’єкта естетичного сприймання та оцінювання.

Водночас слід брати до уваги динамізм оточення, мінливість його основних параметрів. Саме це дедалі більше визначає необхідність пошуку оригінальних за художнім задумом конструктивних вирішень і відповідного вимогам середовища образного стилю. У цьому зв’язку безпосереднє відношення до дизайн-маркетингу має також створення розмірно-модульної системи фірмового стилю. Це дизайнерське розроблення передбачає пошук відповідних стилеутворювальних чинників і носіїв фірмового стилю, створення логотипу, фірмової кольорової гами та шрифту. Все більшу роль у створенні конкурентних переваг відіграє також і дизайн реклами. Дизайнерське проектування рекламної продукції має бути завжди спрямоване на формування відповідних рекламних стратегій.

2. Ергономічні вимоги до товару та його особливості

Ергономічність — це сукупність властивостей, які характеризують пристосованість конструкції товару до взаємодії зі споживачем (користувачем) з урахуванням фізико-біологічних особливостей людини.

До головних умов раціонального ергономічного конструювання відносять обов’язковий облік специфічних компонентів системи «людина — техніка — середовище», що виявляються в процесі функціонування виробу. Такими особливостями вважають: вид виробу та особливості його роботи; своєрідність людського організму; умови навколишнього середовища. Однак для переважної більшості споживачів ергономічність будь-якого товару ототожнюється зі зручністю. Зручність використання можна визначити як сукупність усіх властивостей, що характеризують рівень комфортності у взаємодії людини з предметом. Як відомо, споживач передовсім звертає увагу саме на ті властивості виробу, що його цікавлять. Перевагу споживачі віддають корисним результатам, а не технічному процесу їх створення. Найпростіша утилітарна взаємодія людини з речами має місце за використання предметів особистого споживання — одягу, взуття тощо. Ці речі є немовби частиною самої людини, тому вони мусять мати конструкцію й форму, яка б відповідала її анатомії й фізіології. Отже, кожен товар особистого споживання треба оцінювати за мірою пристосованості до людини його корисних властивостей.

Комплекс вимог до відносно простих виробів нескладний, але для сучасного технологічного обладнання, енергонасиченої побутової техніки обов’язковими ергономічними вимогами є: достатність робочого простору; раціональність розміщення та чіткість потрібних покажчиків; зручність нагляду за сигнальними пристроями; нормальний рівень природного та штучного освітлення.

Особливості людського організму визначають можливості й способи впливу людини на виріб під час його використання та технічного обслуговування. Проектуючи нові товари, виходять із розуміння того, що людина має комплекс фізіологічних, психологічних, антропометричних, біомеханічних характеристик.

Особливе значення для створення зручної в експлуатації (комфортної) техніки має відповідність її параметрів основним антропометричним показникам людини.

Таким чином, треба передбачити відповідність виробів санітарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини. Це стосується рівня освітлення, вологості, токсичності, шуму, вібрації тощо.

Антропометричні вимоги базуються на необхідності всебічного врахування в конструкції виробу зросту, маси, розміру людини та окремих частин її тіла. Поряд із цим біомеханічні вимоги сприяють створенню такого виробу, використання якого не призводить до зайвої втоми. Психологічні вимоги мають забезпечити можливість легкого і швидкого формування навичок використання виробу за призначенням.

Отже, головною умовою раціонального ергономічного конструювання є обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина — техніка — середовище», що виявляються під час роботи виробів:

• тип виробу й особливості його функціонування;

• особливості організму людини;

• умови довкілля.

Головним результатом ефективного ергономічного конструювання слід уважати досягнення відповідного рівня комфортності — сукупності позитивних психологічних, психофізіологічних та фізіологічних відчуттів людини, що виникають у процесі її діяльності в разі контакту з навколишніми об’єктами і середовищем.

3. Естетичні показники якості продукції

Багато положень, критерії, оцінки й рекомендації й лежать в основі художнього конструювання виробів, створюючи їх естетичну привабливість як одну з важливих складових їхньої якості й конкурентоспроможності [7].

До групи естетичних показників якості продукції відносяться підгрупи показників: інформаційної виразності, раціональності форми, цілісності композиції, досконалості виробничого виконання, стабільності товарного виду.

У підгрупу показників інформаційної виразності входять наступні одиничні показники якості: знаковості, оригінальності, відповідності моді, стильової відповідності.

Знаковість виробу — це художньо образний вислів соціально значимої інформації, що дозволяє виробу демонструвати собою соціально естетичні погляди й подання суспільства.

Оригінальність виробу — це своєрідність ознак форми, присутність у формі виробу елементів самобутності й своєрідності, що виділяють даний виріб серед інших, аналогічних.

Показник відповідності моді характеризує властивості виробу, що відображають спільність тимчасово пріоритетних естетичних смаків, що існують у даний період естетичні погляди суспільства.

Показник стильової відповідності — це спільність коштів і прийомів художньої виразності, що характеризує відповідність стійких рис форми виробу рівню культурного розвитку споживачів.

У підгрупу показників раціональності форми входять показники:

— функціонально конструктивної обумовленості, що проявляється в забезпеченні відповідності форми виробу його призначенню, конструктивному виконанню, особливостям технології виготовлення й застосовуваних матеріалів;

— ергономічній обумовленості й доцільності, обумовлені виявленістю у формі виробу особливостей взаємодії людини з виробом, що характеризуються способом і зручностями експлуатації.

Цілісність композиції може бути охарактеризована такими показниками:

— організованість об'ємно просторової структури, що проявляється в логічності просторової будови форми, її масштабної, пропорційної й ритмічної організації;

— тектонічность (від грец. tektonikos — стосовний до будівництва), що проявляється в художньому осмисленні реальної роботи конструкцій і матеріалів і характеризує реальну структуру виробу і його окремих конструктивних рішень, відбитих у формі;

— пластичність, що проявляється в логічності взаємопереходів і зв'язків обсягів, площин і обрисів форми й виразність, що характеризує, об'ємної й елементної форми виробу;

— упорядкованість графічних і образотворчих елементів, що проявляється в супідрядності графічних і образотворчих елементів по загальному композиційному рішенню;

— колірного колориту й декоративності, що проявляються у взаємозв'язку колірних сполучень і використання декоративних властивостей матеріалів.

Досконалість виробничого виконання може бути оцінено такими показниками як чистота виконання контурів і сполучень частин виробу, старанність покриттів і обробки поверхонь і сполучень.

Стабільність товарного виду може бути охарактеризована такими показниками як чіткість виконання знаків сертифікації, фірмових і товарних знаків, оформлення супровідної документації; стабільності до ушкоджень при транспортуванні й в експлуатації.

Висновки

В умовах ринкової конкуренції, насиченості ринку різноманітними товарами естетичні показники якості продукції здобувають визначальну роль у забезпеченні її конкурентоспроможності. Ці показники характеризують такі важливі для споживачів продукції властивості як інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, колористичне оформлення, відповідність середовищу, стилю й моді, гармонійність, стабільність товарного виду й ін.

Естетика (від грец. aisthetikos — що почуває, почуттєвий) — наука, що вивчає два взаємозалежних кола явищ: сферу почуттєвого, як специфічне прояв ціннісного відношення людини до миру й сферу художньої діяльності людей. Разом з тим, естетика не обмежується тільки вивченням закономірностей почуттєвого й художнього освоєння людиною миру, але й направляє це освоєння, виробляючи певні критерії естетичної оцінки, програми й прийоми художньої діяльності.

Технічна естетика вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонічного предметного середовища, що створюється різними товарами, для забезпечення найліпших умов праці, побуту та відпочинку людей. Отже, предметом технічної естетики є вивчення естетичних аспектів формування середовища життєдіяльності людини. Саме тому вона становить теоретичні засади художнього конструювання (дизайну), вивчає закономірності розвитку, принципи та методи професійної творчої діяльності художника-конструктора (дизайнера). Створюючи складний товар, дизайнери розробляють спеціальні макети або моделі, за допомогою яких визначають раціональні форми виробу та його складових, підбирають необхідний колір, забезпечують інші естетичні вимоги відповідно до за-питів споживачів. Таким чином, дизайн формує товар як споживчу цінність і робить його корисним, зручним, красивим.

Список використаної літератури

1. Адорно Т.В. Эстетическая теория. — М., 2001.

2. Борев Ю. Б. Эстетика: В 2 т. — Смоленск, 1997.

3. Волкотруб И.Т. Основы художественного конструирования. — К.: Виша шк., 1988.

4. Данилюк В.И. и др. Эргодизайн. качество, конкурентоспособность. — М., 1990.

5. Дивненко О.В. Эстетика. — М., 1995.

6. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. — М., 1991.

7. Доманцевич Н.І. та ін. Естетика товарів народного споживання дизайн. — К., 1 995.

8. Эстетика, оценка качества продукции: Номенклатура показателей и методы оценки. — М.: ВНИИТЭ, 1987.

9. Ильин. Н.М. Эстетика товаров. — М., 2002.

10. Кривцун О.А. Эстетика. — М., 2000