Діловодство
Категорія (предмет): Документознавство, діловодство1. Наукова організація управління виробництвом, її зміст і структура. Загальна характеристика управлінських документів за функціональним призначенням. Основні положення ведення діловодства в органах прокуратури України. Складання номенклатури і формування справ (нарядів) у нотаріаті.
2. Скласти договір оренди, враховуючи вимоги для названого виду договору.
Список використаної літератури.
1. Наукова організація управління виробництвом, її зміст і структура. Загальна характеристика управлінських документів за функціональним призначенням. Основні положення ведення діловодства в органах прокуратури України. Складання номенклатури і формування справ (нарядів) у нотаріаті
1.1. Можливість наукового управління суспільним виробництвом визначається наявністю об'єктивних закономірностей, притаманних об'єкту управління, а також самому управлінню. Важливе значення має характер діючих законів і закономірностей. Їх можна пізнати і діяти у відповідності з ними. Наукове управління передусім залежить від обсягу наукової і практичної інформації, якості її аналізу і загального рівня розвитку наукових основ управління. Останніми можна назвати весь комплекс наукових знань про управління, який представлений відповідною системою наук. Вона включає такі три складові: методологічні й теоретичні основи управління; конкретні науки, які вивчають окремі елементи, функції і процеси управління; науку управління (теорію управління, мистецтво управління). Наукове забезпечення управління означає не тільки широке використання науки при прийнятті рішень, а й глибоке вивчення практичного досвіду, наявних резервів, тобто передбачає системний підхід до вирішення управлінських завдань.
Управління виробництвом вивчають багато наук. Так, управлінські аспекти розглядаються в таких розділах основ економічної теорії, як механізм використання економічних законів, сутність і форми прояву планомірності, механізм товарно-грошових відносин та ін. Філософія розкриває співвідношення об'єктивного й суб'єктивного в управлінні, свідомих і стихійних процесів суспільного розвитку та ін. Загальні закономірності управління розглядає кібернетика, яка вивчає закономірності будь-якого управління в живій і неживій природі, організмах, у суспільстві; праксеологія досліджує закономірності будь-якої ефективної трудової діяльності.
До конкретних наук про управління виробництвом відносяться насамперед система наук яро різноманітні функції управління: планування, аналіз господарської діяльності, управління виробництвом у різноманітних сферах та галузях економіки: в промисловості та її галузях, сільському господарстві, транспорті, регіонах тощо.
Конкретні науки про управління вивчають і окремі елементи або процеси управління: наукову організацію управлінської праці, автоматизовані системи управління, діловодство і т. д. Особливості управління розглядають і такі прикладні науки (або розділи наук), як психологія управління, соціологія управління, юридичні науки та ін. Чим глибший аналіз управління здійснюється окремими науками, тим гострішою стає проблема синтезу даних усіх цих наук, тобто підходу до управління як до цілісної системи знань.
Виявлення загальних характеристик, закономірностей управління означає формування науки управління, яка описує, з'ясовує, вивчає ці закономірності. На їх основі виробляються конкретні принципи, методи, рекомендації стосовно управління економікою в цілому, галуззю, підприємством тощо. Водночас управління як творча діяльність керівника і менеджера не вміщується повністю в межі наукових рекомендацій, інструкцій і формальних моделей. Тут велику роль відіграє досвід, навички, інтуїція, тобто майстерність, або, як її часто називають, мистецтво управління.
Головна ціль науки управління — виявлення закономірностей в управлінні. В межах цієї науки виділяють дві її самостійні частини: теорію керівництва і мистецтво управління.
Теорія керівництва — це загальне вчення про організацію і функціонування системи управління в цілому. Друга частина досліджує мистецтво управління як творче явище за допомогою набору "зразків управління" і виробляє рекомендації для прийняття рішень у конкретних ситуаціях.
1.2. В літературі і практичній діяльності насамперед виділяють функціональні, які мають міжгалузеве значення, та галузеві системи документації. Функціональні системи документації: планова, звітно-статистична, матеріально-технічного постачання, фінансування та ін. — в тому або іншому обсязі властиві для всіх органів управління.
Галузевими прийнято вважати системи документації, які функціонують і, відповідно, відображають діяльність органів галузевого призначення (об'єкти та їх суб'єкти, відділи, управління, виконкоми місцевих рад).
Функціональні і галузеві системи документації, в свою чергу, можна поділити на підсистеми за напрямками діяльності. Можна також розподілити системи документації за рівнем управління, наприклад, системи документації по міністерству освіти, вузу, школі та ін.
Між системами інколи важко провести чіткі межі, оскільки вони дуже тісно взаємопов'язані.
1.3. Аналіз службової документації прокурорсько-слідчої та іншої правоохоронної практики свідчить, що часто-густо оперативні працівники по-різному наносять і фіксують резолюції на службових документах, у тім числі й на листи та заяви від організацій, закладів і підприємств. Так, наприклад, установлені факти, коли до прокуратури району, міста, області й Генеральної прокуратури надходять заяви, скарги, листи, виконані доручення та інші документи — носії інформації, прокурори чи їхні заступники, начальники відділів і управлінь вказаних прокуратур (крім районних, оскільки там немає відділів і управлінь) на цьому документі роблять коротку резолюцію такого змісту: прізвище виконавця, риска, "Прошу розглянути, перевірити чи виконати", дата і підпис автора резолюції. Досить часто бувають і такі резолюції: прізвище виконавця, риска і підпис посадової особи, яка зафіксувала резолюцію. Навіть більше: трапляється, що посадові особи фіксують резолюцію нерозбірливим і незрозумілим почерком, що, м'яко кажучи, викликає стурбованість у підпорядкованого оперативного працівника, оскільки він не може збагнути, що там написано і хто підписав цю резолюцію, внаслідок чого, втрачаючи час, він повинен ходити кабінетами, телефонувати, розпитувати про написане колег.
Варто звернути увагу і на те, що прокурор, начальник РВВС, начальник Служби безпеки, податкової адміністрації та керівники інших відомств, закладів і організацій, а також, відповідно, керівники внутрішніх структурних підрозділів, які мають великий практичний досвід роботи за спеціальністю, повинні своєю резолюцією вказати, в якому напрямі та які дії необхідно виконати. Коли так буде зроблено, то молодому спеціалістові, який закінчив вищий навчальний заклад і прийшов працювати, легше ефективніше виконувати великий обсяг своїх обов'язків. Задля справедливості слід
зазначити, що встановлено факти, коли такі керівники, аби не ризикувати і зняти із себе відповідальність за прийняті рішення за документом, який має великий резонанс, зумисно якомога стисліше фіксували на документі резолюцію. Якщо стосовно цього документа прийнято рішення, що викликає негативний відгук у вищого керівництва (чи без нього в разі нагляду або контролю, відомчої перевірки або повторної скарги тощо), то в такого керівника є маневр для аргументації, що він не давав вказівки, аби виконувач спричинив брак і тяганину в роботі, чим переносить частину своєї вини (чи повністю) на іншого.
Вищенаведені обставини засвідчують: загалом ця прогалина негативно впливає на ефективність поліпшення трудової діяльності.
Чинна Інструкція з діловодства в органах прокуратури, затверджена наказом Генерального прокурора України від 22.12.95, містить невеликий підпункт, який передбачає порядок фіксації резолюції на документах. Однак, гадаю, цього недостатньо, оскільки такий порядок вказання резолюції короткий і не повністю відображає значимість і можливість підвищення ефективності резолюції.
У зв'язку з наявністю цієї проблеми та з метою підвищення ефективності прокурорського нагляду правозастосовної практики інших правоохоронних органів вважаю за необхідне і доцільне доповнити проект нового закону "Про прокуратуру", а також закон "Про міліцію" й інші законодавчі акти, що регламентують діяльність правоохоронних органів, окремою статтею — "Резолюція".
У цій статті необхідно передбачити, що резолюція — це напис на документі та іншому матеріальному носієві інформації, зроблений керівником (або його заступником) установи, структурного підрозділу відповідно до їхніх повноважень, що містить вказівки про виконання документа, реквізити адресата. Резолюція має складатися з таких структурних елементів: прізвище виконавця, зміст доручення, термін виконання, особистий підпис посадової особи, дата. Якщо доручення дано кільком керівникам, то основним виконавцем є особа, яка зазначена першою. Для виконання доручення вона має право скликати всіх виконавців і координувати їхню роботу. Резолюція
фіксується у верхньому правому кутку лицьового боку першої сторінки документа нижче реквізиту "Адресат", паралельно до основного тексту. Резолюція повинна бути написана чорнилом або пастою темного чи блакитного кольору (іноді — машинописом) розбірливо і чітко. Якщо для резолюції замало площі, її можна фіксувати на вільному місці у верхній частині лицьового боку, але не на призначеному для підшивки. Дозволено написання резолюції на окремих аркушах або бланках, якщо документ підлягає поверненню або деталізується процедура і способи його виконання та уточнюються виконавці.
Резолюція на документі має містити певну аргументовану інформацію, викладену максимально стисло, грамотно, точно, зрозуміло та об'єктивно, без повторень та слів, що не мають змістового навантаження. Точність — одна з основних умов забезпечення практичної вагомості інформації вміщеної в тексті резолюції, а також кожного документа. Неконкретно вжите слово може суттєво спотворити зміст написаного, призвести до подвійного тлумачення фрази. Зрозумілість — це вміння писати резолюцію, документ або інший носій інформації доступно і дохідливо. Стислість передбачає вміння уникати непотрібних повторів, надмірної деталізації.
На основі вищевикладеного можна дійти висновку, що порушені питання спрямовані на підвищення ефективності напису й фіксації резолюції на документах, і в результаті мають на меті зміцнення законності й правопорядку, що відповідає вимогам Конституції України, а також демократичним принципам і міжнародним стандартам із забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадянина і людини.
1.4. Номенклатура справ (нарядів) державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса складається на підставі примірних номенклатур, що затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням з Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.
В номенклатуру повинні бути включені всі справи (наряди), які ведуться нотаріусами, а також реєстри, книги, журнали.
Номенклатура справ (нарядів) державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса затверджується завідуючим нотаріальною конторою, приватним нотаріусом і узгоджується з відповідним державним нотаріальним архівом. Про складену номенклатуру справ (нарядів) приватний нотаріус повинен також повідомити відповідну державну архівну установу.
Номенклатура справ (нарядів) державного нотаріального архіву затверджується завідуючим архівом і узгоджується з відповідною державною архівною установою.
Якщо протягом року виникне необхідність в заведенні справ (нарядів), не передбачених номенклатурою, вони додатково вносяться в номенклатуру. Для цього в номенклатурі передбачаються резервні номери.
В кінці року номенклатура обов'язково закривається підсумковим записом, в якому зазначається кількість і категорії фактично заведених за рік справ. Підсумковий запис скріплює своїм підписом особа, відповідальна за ведення діловодства, чи приватний нотаріус.
Цей примірник номенклатури справ (нарядів) є обліковим документом для справ тимчасового зберігання і зберігається в архіві державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, державному нотаріальному архіві постійно.
Всі виконані документи групуються у справи (наряди).
На відміну від інших документів заяви про прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину чи про відмову від спадщини, про оплату витрат за рахунок спадкового майна, про вжиття заходів до охорони спадкового майна, по яких вжиті ці заходи, а також претензії кредиторів зразу ж формуються в окремі спадкові справи, кожна в яких одержує індекс, що відповідає номенклатурі справ (нарядів), потім реєструється в книзі обліку спадкових справ і йому присвоюється номер, що відповідає порядковому номеру в цій книзі.
В спадкову справу підшиваються всі документи, пов'язані з оформленням спадщини за вказаною заявою.
Якщо спадкову справу не закінчено провадженням в поточному році, вона переходить на наступний рік під тим же номером і перереєстрації не підлягає.
Групувати в справи (наряди) слід документи одного діловодного року. В середині справи (наряду) документи систематизуються в хронологічному порядку, причому документ-відповідь повинен розміщуватися після документа-запиту.
Звіти повинні вміщуватися в справі (наряді) того року, до якого вони відносяться за своїм змістом, незалежно від часу їх складання.
Документи, виготовлені із застосуванням засобів обчислювальної техніки, групуються у справи на загальних підставах.
Не допускається включення до справи (наряду) документів, що не відносяться до неї, а також чернеток і проектів документів.
Реєстри, справи (наряди) поточного діловодства і закінчені провадженням до передачі їх в державний нотаріальний архів або на знищення повинні зберігатися у шафах, столах, що замикаються, і запобігають впливу на документи сонячного світла, пилу.
Зберігання документів, виготовлених із застосуванням засобів обчислювальної техніки, проводиться за загальними правилами.
Вилучення і видача будь-яких документів зі справ (нарядів), як правило, не дозволяється.
У виняткових випадках, за вимогою суду, арбітражного суду, прокуратури, органів дізнання і слідства у зв'язку з кримінальними, цивільними та господарськими справами, що знаходяться в їх провадженні, таке вилучення провадиться з дозволу завідуючого державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом, приватного нотаріуса з обов'язковим залишенням у справі завіреної копії вилученого документа і постанови про вилучення, протоколу вилучення або запиту суду, арбітражного суду.
На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.
Закінчені провадженням справи (наряди) тимчасового (більше 10 років) і постійного зберігання після закінчення строку їх зберігання в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса повинні здаватись в державний нотаріальний архів для наступного зберігання і використання.
Справи (наряди) із строком зберігання до 10 років в державний нотаріальний архів не здаються.
При припиненні приватної нотаріальної діяльності у випадках, передбачених статтею 30 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус зобов'язаний в місячний строк передати до державного нотаріального архіву документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, незалежно від строку їх зберігання.
У випадку, коли за станом здоров'я або з інших поважних причин, а також у зв'язку із смертю приватного нотаріуса зробити це неможливо, передачу документів до державного нотаріального архіву провадить постійно діюча експертна комісія, що створюється відповідно Міністром юстиції Республіки Крим, начальником управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у складі не менше 3-х осіб.
Експертна комісія організує свою роботу відповідно дозатвердженого про неї Положення.
По закінченні року посадова особа, яка відповідає за діловодство в державній нотаріальній конторі, приватний нотаріус провадить підготовку справ до архівного зберігання і уточнює систематизацію документів у справах, проводить оформлення справ (нарядів). Справи тимчасового і постійного зберігання вміщуються в тверду обкладинку, документи перекладаються в хронологічному порядку і прошиваються. Аркуші справ нумеруються.
В кінці справи (наряду) на чистому аркуші робиться засвідчувальний запис, наприклад: «В справі (наряді) прошито та пронумеровано 15 (п'ятнадцять) аркушів.
Відповідальний за архів — підпис, дата».
Документи із строком зберігання до 10 років у справи (наряди) не підшиваються, нумерація аркушів не провадиться.
Обкладинки справ (нарядів) тимчасового та постійного зберігання оформляються за встановленою формою. Заголовок на обкладинку справи (наряду) переноситься з номенклатури справ (нарядів) після його уточнення.
Дати на обкладинці повинні відповідати року заведення і закінчення справи (наряду).
На обкладинках справ (нарядів), що складаються з декількох томів (частин), вказуються крайні дати документів кожного тому (частини).
2. Скласти договір оренди, враховуючи вимоги для названого виду договору
ДОГОВІР
найму (оренди) транспортного засобу
Місто Київ, тринадцятого березня дві тисячі дев’ятого року.
Ми: з однієї сторони — я, Липко Юрій Петрович (народився 27.06.1971 року; паспорт серії_ЕВ 154648, виданий Ленінським РВ УМВС в Дніпропетровській обл.. 1.02.2005 року; ідентифікаційний номер 2467954385), проживаю у місті Києві повул. Щорса, 9, іменований далі як "НАЙМОДАВЕЦЬ", та
з другої сторони — я, ПІБ Гаврилюк Володимир Іванович (народився 07.08.1974 року; паспорт серії ЕА 565784, виданий Кіровським РВ УМВС в Кіровоградській обл. 09.06.2003 року; ідентифікаційний номер 3459617541), проживаю у місті Києві повул. Закревського, 64, кв. 105,, іменований далі як "НАЙМАЧ", що разом іменуємося як "СТОРОНИ",
попередньо ознайомлені нотаріусом з загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, володіючи повним обсягом цивільної дієздатності, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, котре повністю відповідає внутрішній волі учасників цього правочину (в тому числі виконавчих органів), маючи на меті реальне настання правових наслідків, —
уклали цей договір про таке:
1. Предмет договору
1.1. НАЙМОДАВЕЦЬ передає, а НАЙМАЧ приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) АВТОМОБІЛЬ марки ВАЗ, модель 2111, 2005 року випуску, білого кольору, котрий має реєстраційний номер 245464, двигун 8775/04, кузов (коляска) № 365366, тип ТЗ — легковий універсал, зареєстрований за НАЙМОДАВЦЕМ у МРЕВ ДАІ м.Києва 2006 року.
Автомобіль, що передається в найм (оренду), належить НАЙМОДАВЦЕВІ на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ЕІ №5477897, виданого МРЕВ ДАІ м.Києва 2006 року.
1.2.За домовленістю сторін зазначений автомобіль можевикористовуватися НАЙМАЧЕМ при здійсненні виробничоїдіяльності (а саме — для службових поїздок персоналу НАЙМАЧА та вантажного перевезення дрібних речей).
У цих межах відповідно до вимог ст. 800 Цивільного кодексу України використання транспортного засобу здійснюється НАЙМАЧЕМ у його діяльності самостійно. При цьому він має право як використовувати автомобіль для власних потреб, так і укладати від свого імені договори перевезення та/чи інші договори відповідно до призначення транспортного засобу без додаткового узгодження цього питання з НАЙМОДАВЦЕМ.
Використання АВТОМОБІЛЯ за адміністративними межами України не допускається.
1.3. СТОРОНИ оцінюють вартість автомобіля, який передається за цим правочином, у суму 42.000 (сорок дві тисячі) грн.
2. Строк договору
2.1. Цей договір найму (оренди) укладається СТОРОНАМИстроком на 1 рік (один) з дня передачі автомобіля НАЙМАЧЕВІ.
СТОРОНИ погоджуються з тим, що при користуванні НАЙМАЧЕМ АВТОМОБІЛЕМ, переданим за цим договором, протягом одного місяця після закінчення строку договору найму (оренди) без заперечень з боку НАЙМОДАВЦЯ договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений у цьому правочині.
2.2.У разі відчуження НАЙМОДАВЦЕМ переданого в найм (оренду) за цим договором автомобіля договір зберігає свою чинність, а до нового власника переходять як права, так і обов'язки НАЙМОДАВЦЯ.
3. Плата за договором
3.1. Плата за користування НАЙМАЧЕМ об'єктом найму (АВТОМОБІЛЕМ) встановлена сторонами у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень, які НАЙМАЧ зобов'язується виплачувати готівкою щомісячно рівними частинами (тобто, по 200 гривень щомісячно) не пізніше 15 (пятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.
3.2. НАЙМАЧ також несе всі витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів.
4. Передання майна наймачеві. Повернення майна наймодавцеві
4.1. Підписання цього договору сторонами розцінюється якпередання АВТОМОБІЛЯ.
4.2. Повернення майна після закінчення строку дії договору найму (оренди) НАЙМАЧЕМ здійснюється на першу вимогу НАИМОДАВЦЯ (з урахуванням вимог п. 2.1 цього договору), заявлену у письмовій формі, що оформляється актом, скріпленим підписами учасників правочину.
Якщо НАЙМАЧ затримав повернення об'єкта найму після заявленої йому вимоги, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна.
4.3. Повернення автомобіля може бути здійснено до закінчення строку дії договору, якщо сторони взаємно домовляться про це.
5. Гарантії та взаємні ствердження сторін
5.1. НАЙМОДАВЕЦЬ за цим договором: — стверджує, що:
•АВТОМОБІЛЬ, який є предметом договору, на момент його укладання нікому іншому в найм (оренду), в позичку тощо не передано, власник речі на день укладання цього правочину не змінений ніяким із передбачених чинним законодавством способів, як внесок до статутного фонду (капіталу) не передано, не заставлено, під податковою заставою, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, будь-яких інших обтяженьнемає;
•згода дружини НАИМОДАВЦЯ – Липко Тетяна Сергіївна на розпорядження зазначеним у договорі спільним сумісним майном подружжя — АВТОМОБІЛЕМ, — шляхом передання його в найм (оренду) викладена у заяві, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко І.В 06. 02.2009 року за реєстром № 51/03, котра додана до документів, що їх передано нотаріусу;
— гарантує, що:
•здійснить передачу зазначеного у договорі АВТОМОБІЛЯ у передбачені у п. 4.1 договору строки у технічно справному стані;
•передасть всю необхідну для повноцінної експлуатації АВТОМОБІЛЯ технічну документацію та обладнання до нього одразу ж після підписання договору, але не пізніше наступного після цього дня;
•не чинитиме перешкод щодо користування АВТОМОБІЛЕМ;
•негайно повідомить НАЙМАЧА про права третіх осіб, якщо такі виникнуть протягом дії договору найму (оренди);
•відшкодує НАЙМАЧЕВІ кошти, затрачені ним на поточний ремонт АВТОМОБІЛЯ, якщо погіршання його технічного стану відбулося з вини НАЙМОДАВЦЯ;
— заявляє, що:
• прихованих недоліків, які відомі НАЙМОДАВЦЕВІ та про які свідомо не був попереджений НАЙМАЧ, АВТОМОБІЛЬ не має;
• обставини, які б перешкоджали вчиненню правочину, та які б умовчувалися НАИМОДАВЦЕМ, не існують.
5.2. НАЙМАЧ за цим договором в особі свого представника:
— стверджує, що:
• АВТОМОБІЛЬ, який передаватиметься за цим договором, оглянуто до підписання договору. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням та про які НАЙМАЧ хотів би зазначити у договорі, на момент огляду виявлено не було;
— гарантує, що:
•не чинитиме перешкод щодо можливості огляду НАИМОДАВЦЕМ переданого в найм (оренду) АВТОМОБІЛЯ;
•здійснюватиме оплату за договором у передбачені у п.3.1 договору строки;
•використовуватиме переданий йому АВТОМОБІЛЬ виключно за призначенням згідно з цим договором;
•не допускатиме погіршення технічного стану АВТОМОБІЛЯ;
•за свій рахунок проводитиме поточний ремонт АВТОМОБІЛЯ, якщо виникатиме така потреба, та здійснюватиме його профілактичне обслуговування;
• своїми коштами та за свій рахунок усуне погіршення стану АВТОМОБІЛЯ, що зменшує його вартість, несправності та поламки, якщо це мало місце в період дії договору;
• здійснюватиме за свій рахунок заміну зношених чи таких, що вийшли з ладу, запчастин (деталей) АВТОМОБІЛЯ; придбаватиме за свої кошти такі запчастини та деталі, або відшкодує НАЙМОДАВЦЕВІ їх вартість;
• власним коштом здійснюватиме заправляння АВТОМОБІЛЯ пально-мастильними матеріалами;
· здійснить страхування АВТОМОБІЛЯ на строк дії цього договору;
•відшкодує збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини;
•відшкодує шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 Цивільного кодексу України;
•власним коштом проведе (здійснить) оцінку балансової вартості автомобіля.
5.3. НАЙМОДАВЕЦЬ та представник НАЙМАЧА взаємно стверджують один одному та повідомляють усіх зацікавлених у тому осіб, що:
—у момент укладання цього договору вони усвідомлювали(і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними;
—дії представника НАЙМАЧА здійснюються у межах його повноважень;
—розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за цим договором;
—при узгодженні умов договору та укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними як учасниками правочину;
—договір укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску;
—договір укладається на вигідних для учасників правочинуумовах і не є результатом впливу тяжких обставин;
—правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним);
—цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним);
—володіють українською мовою, що дало їм можливість вивчити цей договір та правильно зрозуміти його сутність та правові наслідки.
6. Інші умови
6.1. НАЙМОДАВЕЦЬ тапредставник НАЙМАЧА взаємно підтверджують один одному, що невиконання взятих на себе за договором зобов'язань тягне за собою правові наслідки, передбачені чинним законодавством.
6.2.Питання, не урегульовані у цьому договорі (в тому числі і межі відповідальності при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, розірвання договору тощо) вирішуються відповідно до чинного цивільного законодавства.
6.3. Витрати, пов'язані з нотаріальним оформленням цього договору, сторони несуть в рівних частинах.
6.4. Учасники правочину домовились, що вживуть всіх заходів до розв'язання спорів і врегулювання розбіжностей, які можуть виникнути із договору чи в зв'язку з ним (в тому числі й ті, що можуть стосуватися тлумачення договору), шляхом переговорів і, при необхідності, — з укладенням договору про це, який буде посвідчений нотаріально. Обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають також договори про внесення будь-яких інших змін чи доповнень до цього договору найму (оренди).
В разі, коли сторони не зможуть досягти домовленості, спори і розбіжності підлягають розв'язанню (урегулюванню) відповідно до вимог законодавства України.
6.5.Про зміст прав та обов'язків за цим договором, про правові наслідки укладеного нами правочину (в тому числі, але не обмежуючись ст. ст. 215—236, 319, 759—786, 793—797 Цивільного кодексу України), зокрема, про необхідність державної реєстрації цього договору відповідно до вимог ст. 794 Цивільного кодексу нам, СТОРОНАМ у правочині, нотаріусом роз'яснено.
Цей договір складено в трьох примірниках, один із яких призначається для зберігання у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хоменко І.В. (місто Київ, вул. Шевченка, 42а), а два інших, викладених на бланках нотаріальних документів — для НАЙМОДАВЦЯ та НАЙМАЧА (по одному примірнику).
НАЙМОДАВЕЦЬ: Липко Ю.П.
НАЙМАЧ: Гаврилюк В.І.
(Посвідчувальний напис нотаріуса)
Список використаної літератури
1. Бибик С. Ділові документи та правові папери: Листи, протоколи, заяви, договори угоди/ Світлана Бибик, Галина Сюта,. — Х.: Фолио, 2005. — 491 с.
2. Блощинська В. Сучасне діловодство: Навчальний посібник/ Віолетта Блощинська,; М-во освіти і науки України, Інститут менеджменту та економіки "Галицька академія". — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 319 с.
3. Боровський В. Н. Діловодство в банківських установах: Навчальний посібник/ В. Н. Боровський, В. П. Прадун, Р. В. Друзін; Ред. В. Н. Боровський; М-во освіти і науки України, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 223 с.
4. Гавриленко С. Документирование в организации: В помощь секретарю-референту/ С.Д. Гавриленко,. — Минск: Амалфея, 2002. — 125 с.
5. Головач А. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян/ Анатолій Степанович Головач,; А.С.Головач. — Донецьк: Сталкер, 1999. — 349 с.
6. Гончарова Н. Документаційне забезпечення менеджменту: Навчальний посібник/ Наталія Гончарова,; М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т культури і мистецтв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 259 с.
7. Діденко А. Сучасне діловодство: Навч. посібн. для проф.-тех. закл. освіти/ Анатолій Діденко,. — 3-є вид.. — К.: Либідь, 2001. — 383 с.
8. Документы и делопроизводство: Справ. пособие/ [Т. В. Кузнецова и др.]. — М.: Экономика, 2001. — 270 с.
9. Комова М. Діловодство: Навч. посібн. для студентів вищих навчальних закладів/ Марія Комова,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". — Львів: Тріада плюс, 2006. — 217 с.
10. Палеха Ю. Управлінське документування: Навчальний посібник: У 2 ч./ Юрій Іванович Палеха; М-во освіти і науки України, Європейський ун-т. — 2-е вид.. — К.: Вид-во Європейського ун-ту. — 2003- Ч. 1: Ведення загальної документації: (зі зразками сучасних ділових паперів). — 2003. — 327 с.
11. Стенюков М.В. Документы, делопроизводство: Практическое пособие по документационному обеспе-чению деятельности предприятия/ М.В. Стенюков. — 3-е изд. преработ. и доп.. — М.: Приор, 1999. — 143 с.
12. Сучасне діловодство: зразки документів, діловий етикет, інформація для ділової людини/ ред. : В. М. Бріцина. — К.: Довіра, 2007. — 687 с.
13. Хоменко М. Посібник з діловодства: учбовий посібник/ Микола Хоменко, Олена Грабарь,. — 2-е вид., випр. і доп.. — К.: Генеза, 2003. — 103 с.