Дослідження моделі управління грошовими потоками підприємства

Дослідження моделі управління грошовими потоками підприємства (на прикладі ТОВ „Європрод”)

1.1. Характеристика поточної моделі управління грошовими потоками підприємства ТОВ „Європрод”

1.2. Сильні та слабкі сторони моделі управління грошовими потоками

1.3. Розробка концепції внесення змін до поточної моделі управління грошовими потоками

1.4. Висновки

Список використаної літератури

Дослідження моделі управління грошовими потоками підприємства (на прикладі ТОВ „Європрод”) 1.1. Характеристика поточної моделі управління грошовими потоками підприємства ТОВ „Європрод”

ТОВ „Європрод” здійснює господарську діяльність. Здійснення практично всіх видів господарських операцій підприємства генерує певний рух його активів не тільки у вигляді їх надходження і витрачання, але і виді трансформації однієї їх форми в іншу. Цей рух активів функціонуючого підприємства, здійснюваний при їх постійному обороті, є безперервний в часі процесом і визначається поняттям "потік активів"

Найбільш значимими для ТОВ „Європрод” є грошові потоки в безготівковій формі. Організація безготівкових розрахунків базується на таких принципах:

• платежі здійснюються після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг або одночасно з ними;

• платежі здійснюються за згодою платника;

• покупець може відмовитись від оплати розрахункових документів;

• платежі здійснюються за рахунок коштів платника або в установленому порядку за рахунок кредиту банку;

• зарахування коштів на рахунок одержувача повинно виконуватися лише після списання цих сум з рахунку платника.

Для аналізу грошових потоків важливим є їх облік, адже дані обліку є інформаційною базою для аналізу і управління грошовими потоками. Повна оцінка фінансового стану підприємтсва неможлива без аналізу потоків грошових коштів. Основна ціль аналізу грошових потоків заключається у виявленні причин дефіциту грошових коштів і визначення джерел надходження поповнень при контролі поточної ліквідності і платоспроможності підприємства. Ліквідність і платоспроможність підприємства дуже часто знаходиться в залежності від раельногогрошового обороту у вигляді потоку грошових платежів, що відображаються в рахунках бухгалтерського обліку.

Грошовий потік на відміну від прибутку не залежить від облікової політики і об’єктивно відображає прирощення грошових коштів, які можуть бути використані для рефінансування або споживання.

Процесвивчення грошовогопотокупрямим методом розпочинається з аналізу руху грошових коштів за звітний періодпо видам діяльності. Досліджуються структури притоку і відьоку грошових коштів по підприємствув цілому. Далі вивчається динаміка формування негативних і позитивних грошових потоків. Результати проведеного дослідження предствлені у вигляді таблиць та графіків.

На підприємстві всі грошові потоки складаються з вхідних та вихідних потоків (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1.

Вхідні потоки

Вихідні потоки

Особа, яка ініціює потік

Валовий прибуток

Керівник, бухгалтер

Чистий прибуток

Бухгалтер

Витрати на оплату праці

Бухгалтер

Податки

Бухгалтер

Витрати на придбання обладнання

Керівник

Відрахування на соціальні заходи

Бухгалтер

Отже, перший грошовий потік – валовий дохід – це позитивний дохід від операційної діяльності.

За 2005 рік розглянуто лише перших два квартали, по яких видно, що валовий прибуток зростає, його різниця становить 1217 тис.грн.

Настіпний грошовий потік – потік від іншої операційної діяльності.

Розглянемо його таким же чином, дані занесемо до таблиці та побудуємо графік, щоб більш детально прослідкувати цей грошовий потік.

Під кінець звітного періоду (2003 рік)показник зріс більше, ніж удвічі.

У 2004 та 2005 роках цей грошовий потік не спостерігається.

Наведена модель досить ґрунтовно розкриває рух грошей в процесі суспільного відтворення, його послідовність, причинну зумовленість, механізм збалансування та інші характерні риси, що дає можливість глибше зрозуміти це надзвичайно складне економічне явище.

1.2. Сильні та слабкі сторони моделі управління грошовими потоками

Ефективність процесу досягнення економічних цілей підприємства базується на раціональному управлінні фінансовими ресурсами. Однією із основних проблем фінансового управління є проблема підтримання динамічної рівноважної позиції підприємства на шкалі «ліквідність-доходність», що забезпечує максимальне економічне зростання підприємства [8; 9]. Проблема забезпечення ефективного управління фінансовими ресурсами підприємства здебільшого розглядається із застосуванням статичних методів та характеризується аналізом стану підприємства в певний момент часу, що не враховує динамічність процесів діяльності підприємства.

Сучасні методи фінансового управління, що почали розвиватись у межах німецької та французької школи менеджменту, базуються на концепції управління грошовими потоками, що формують єдину систему грошових ресурсів підприємства. Фінансове управління підприємством з позицій управління грошовими потоками відображає динамічний процес функціонування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства та дозволяє досягти поєднання контролю за фінансовою рівновагою підприємства і забезпечення його економічного зростання. Грошові потоки є основними чинниками створення вартості підприємства, отже відображають управління результатом діяльності з позицій сучасного вартісного підходу [4-7;11].

Концепція фінансової рівноваги підприємства дозволяє з єдиних позицій розглядати сукупність грошових потоків підприємства, що мають різні характеристики, та забезпечує їхнє динамічне управління, відображаючи необхідну умову ефективного розвитку підприємства — його ліквідність. Однак слід зазначити, що поняття фінансової рівноваги підприємства, зміст концепції фінансової рівноваги недостатньо висвітлені у вітчизняній літературі, що й обумовило наше дослідження.

Зміст концепції фінансової рівноваги підприємства в межах французької та німецької школи управління визначається як збалансованість грошових потоків підприємства в кожний момент періоду діяльності.

Поняття фінансової рівноваги є відсутнім в межах американської школи управління, однак зміст даної концепції використовується в контексті управління грошовими коштами та визначається як синхронізація грошових потоків. Синхронізація грошових потоків базується на коваріації додатних та від'ємних грошових потоків [3]. У процесі синхронізації грошових потоків має бути досягнуто підвищення рівня кореляції між даними двома видами грошових потоків.

Порушення принципів фінансової рівноваги підприємства негативно впливає на результати його діяльності. При цьому негативний вплив на ефективність функціонування підприємства здійснюють як дефіцитна, так і надлишкова ситуація порушення фінансової рівноваги. Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку підприємства проявляються в зниженні ліквідності та рівня платоспроможності підприємства, зростанні кредиторської заборгованості, зростанні тривалості фінансового циклу підприємства та зниженні показників ефективності використання капіталу підприємства. Негативні наслідки надлишкового грошового потоку підприємства, перш за все, проявляються в тому, що грошові кошти, які не задіяні в обороті підприємства, породжують значні альтернативні витрати.

Система управлінського обліку західних підприємств як один з найважливіших елементів включає оперативний облік руху грошових потоків, без якого неможливим є обґрунтоване прийняття фінансових рішень. У практиці обліку та управління підприємства рух грошових потоків підприємства та дослідження характеристик циклів діяльності підприємства практично не використовуються, що обумовлює ігнорування динамічності процесів діяльності підприємства.

Система показників діяльності підприємства повинна відображати важливу проблему фінансового управління, що полягає в підтримці динамічного процесу діяльності, що спрямований на досягнення максимуму цільової функції підприємства при контрольованій фінансовій рівновазі. Показники діяльності підприємства являють собою носії інформації, що можуть ефективно використовуватись для реалізації, координування та контролю найважливіших процесів діяльності підприємства, а також для ліквідації відхилень, що виникають у цих процесах. Визначимо систему показників як структуровану сукупність окремих показників, що базується на принципах їхнього взаємодоповнення та взаємозалежності та максимально повно й адекватно описує важливі для прийняття рішень процеси підприємства.

З точки зору відповідності системи показників цілям ефективного управління підприємством визначимо наступні вимоги до системи показників: 1) адекватність цілям управління та можливість інтеграції на різних етапах управлінського процесу; 2) врахування основних факторів, що впливають на реалізацію цілей підприємства та врахування взаємозв'язків між ними; 3) врахування особливостей організаційної структури підприємства, деталізація показників для всіх рівнів управління підприємства; 4) висока гнучкість та адаптованість до умов вирішення проблеми; 5) економічність, що полягає в перевищенні результатів від функціонування системи показників над витратами на реалізацію даної системи.

Важливе значення в системі показників діяльності підприємства мають показники аналізу грошових потоків, що забезпечують підтримку фінансової рівноваги підприємства та надають інформацію для оцінки ефективності фінансових рішень підприємства

Фінансова діяльність підприємства тісно пов’язана з основними показниками фінансового стану підприємства, так як саме в процесі фінансової діяльності визначаються джерела фінансування та напрямки розміщення ресурсів, які перебувають в розпорядженні підприємства. Тому фінансова діяльність має враховувати те, що підприємству необхідно підтримувати певний рівень платоспроможності і ліквідності.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

До коефіцієнтів ліквідності відносяться:

1. Загальний коефіцієнт покриття (чи поточний коефіцієнт).

2. Коефіцієнт швидкої (миттєвої) ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Загальний коефіцієнт визначається:

Поточні активи (підсумок II розділу активу + підсумок III розділу активу) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву)!

За цим коефіцієнтом одержують загальну оцінку ліквідності активів. Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань.

Проаналізуємо цей коефіцієнт по роках та щоквартальною

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається так:

Грошові кошти, розрахунки та інші активи (підсумок III розділу активу) / поточні зобов'язання (підсумок III розділу пасиву).

Цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється по вужчому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частина — виробничі запаси.

Виключаються матеріальні запаси не тільки через те, що вони менш ліквідні, а в основному через те, що грошові кошти, які можна одержати у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за затрати на їх закупку. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1 : 1.

1.3. Розробка концепції внесення змін до поточної моделі управління грошовими потоками

Для вдосконалення грошового потоку, слід звернути увагу на управління дебіторською заборгованістю.

Управління дебіторською заборгованістю — це інтегрований процес планування, організації, координації, мотивації та контролю за станом дебіторської заборгованості, який необхідний для досягнення цілей підприємства. Управління цим процесом передбачає прийняття управлінських рішень щодо протилежних процесів: зменшення безнадійної дебіторської заборгованості з одного боку, і зростання обсягів реалізації — з іншого.

Основною функцією, на якій базується процес управління дебіторською заборгованістю, є жорсткий контроль за фінансовими потоками підприємства.

Процес управління повинен бути спрямований на вирішення наступних основних завдань:

• мінімізація фінансових ризиків, пов'язаних з можливістю збитків від списання безнадійних боргів та мінімізація фінансових ризиків, пов'язаних з дефіцитом грошових коштів;
• мінімізація втрат від інфляційного знецінення суми заборгованості;
• мінімізація недоотриманого доходу в зв'язку з неможливістю активного комерційного використання коштів, інвестованих в дебіторську заборгованість;
• перебудова управління за допомогою маркетингу в умовах неплатежів;
• раціональне використання різних механізмів повернення боргів.

Зміст та основна мета управління дебіторською заборгованістю — максимізація прибутку підприємства шляхом управління процесами формування та інкасації дебіторської заборгованості.

Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою правильно та логічно побудованої моделі управління дебіторської заборгованості, яка являє собою послідовність дій, що організовуються та реалізуються підприємством з метою мінімізації інвестицій в дебіторську заборгованість (рис. 2.1).

Управління дебіторською заборгованістю починається з розробки політики управління формуванням дебіторської заборгованості, яка є складовою частиною загальної політики управління обіговими активами та маркетингової політики підприємства. Управління формуванням дебіторської заборгованості спрямоване на розширення обсягу реалізації продукції і полягає в оптимізації розміру дебіторської заборгованості та забезпеченні своєчасної її інкасації.

Підсумовуючи вищенаписане, можна зробити висновок, що використання запропонованої структуро-логічної моделі управління дебіторською заборгованістю дозволяє підприємству:

1. ефективно використовувати фінансові та трудові ресурси,
2. зменшити ймовірність зростання безнадійних боргів,
3. контролювати фінансові надходження,
4. забезпечити зростання інвестиційних можливостей.

При цьому слід враховувати характер та джерела виникнення дебіторської заборгованості, тип підприємства, стадію його життєвого циклу, стан ринкової кон'юнктури та інші фактори.

Досвід у сфері управління інкасацією дебіторської заборгованості доводить, що в деяких випадках процедура інкасації потребує найбільшої частки поточних витрат, пов'язаних із процесом її обслуговування. Для зведення цих витрат до мінімуму слід виявляти певну твердість у фінансових стосунках з позичальником.

1.4. Висновки

Збалансоване економічне зростання підприємства базується на підтримці його фінансової рівноваги та забезпеченні максимізації основного цільового показника — вартості підприємства, основними чинниками формування якої є грошові потоки. Розгляд концепції фінансової рівноваги з позицій управління грошовими потоками та формування системи показників аналізу грошових потоків мають важливе значення для прийняття ефективних оперативних та стратегічних фінансових рішень.

Питання управління грошовими потоками підприємства та прийняття фінансових рішень на основі даного підходу недостатньо розроблені, однак є життєво необхідними для вдосконалення системи управління вітчизняних підприємств.

Одними з основних напрямків вдосконалення управління грошовими коштами, що потребують подальших досліджень, є наступні: вдосконалення системи обліку та підвищення точності прогнозування грошових потоків, оптимізація необхідного резерву грошових коштів підприємства.

Список використаної літератури

1. Долан Эдвин Дж. Макроэкономика. Санкт-Петербург. 1994,стр.27-51.
2. Бертонеш М., Haum P. Управление денежньїми потоками. — СПб.: Питер, 2004.
3. Бланк Й. А. Основы финансового менеджмента: В 2 т. — Т2. — К.: Ника-Центр, 1999.
4. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ. — К.: Молодь, 1997.
5. Дойль П. Маркетинг, ориентированный на стоимость / Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001.
6. Коупленд Т., Коллер Т., Мурин Дж. Стоимость компаний: оценка й управление / Пер. с англ. -М.: Олимп-Бизнес, 1999.
7. Сергеев Й. В., Шипицьін А. В. Оперативное финансовое планирование на предприятии. — М.: Финансы й статистика, 2002.
8. Сорокина Е. М., Братищенко В. В. Автоматизация анализа денежных потоков предприятия. — Иркутск: Изд-во ИГЗА, 2001.
9. Унковская Т. Е. Финансовое равновесие предприятия. — К.: Генеза, 1997.
10. Финансовьій менеджмент: теория й практика: Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой. — 3-є изд., перераб. й доп.- М.: Перспектива, 1998.
11. Хан Д. Планирование й контроль: концепция контроллинга / Пер. с нем.; Под ред. й с предисл. А. А.Турчака, Л. Г. Головача, М. Л. Лукашевича. — М.: Финансы й статистика, 1997.