Джерела і перспективи економічного зростання в економіці України

Вступ.

1. Фактори, що впливають на економічне зростання

2. Види зростання та їх регулювання. Перспективи економічного зростання

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Розвиток економіки держави відбувається під дією цілої низки факторів. Одні з них позитивно впливають на перебіг економічних процесів, забезпечуючи зростання системи господарювання, вплив інших, навпаки, може уповільнити такі тенденції в економіці або взагалі спричинити кризову ситуацію в ній. Тому важливим етапом у дослідженні процесу зростання є вивчення факторів, що впливають на нього, та з'ясування характеру цього впливу.

Для забезпечення умов стійкого економічного зростання не досить ефективного використання наявних економічних потужностей країни. Надзвичайної актуальності набуває питання пошуку джерел економічного зростання. Щоправда, дехто з авторів ототожнює поняття "джерела" зростання і "фактори". На нашу думку, таке ототожнення помилкове. За тлумачним словником української мови, "джерело" — це те, що дає початок чому-небудь, вихідне начало, а "фактор" — це умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища.

Таким чином, коли йдеться про джерела економічного зростання, на наш погляд, можна говорити лише про первісні категорії, такі як земля, корисні копалини та інші природні ресурси, також про кількість вільних трудових ресурсів. А термін "фактор" вживатимемо здебільшого для якісних характеристик, таких як продуктивність праці, ефективність використання природних ресурсів, рівень НТП тощо. Розмежування цих двох понять ускладнюється при розгляді екстенсивного типу зростання, коли фактори, що його зумовлюють, за змістом збігаються з поняттям джерел зростання.

1. Фактори, що впливають на економічне зростання

Фактори, що впливають на економічне зростання, розмаїті, кількість їх доволі велика. Для з'ясування характеру впливу кожного з них треба ідентифікувати й класифікувати їх.

У науковій літературі дуже поширена класифікація факторів економічного зростання, запропонована Кемпбеллом Р. Макконнеллом, згідно з якою економічне зростання країни визначається шістьома складовими. Чотири фактори зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання. Це кількість і якість природних та трудових ресурсів, обсяг капітальних благ й технологія. Такі фактори називають факторами пропозиції, вони є необхідною умовою для забезпечення розширення обсягів виробництва, але недостатньою для забезпечення економічного зростання. Крім того, економічне зростання залежить від фактора попиту, адже вироблені економікою товари й послуги повинні бути підкріплені відповідним рівнем сукупного попиту. Шостою складовою цієї класифікації є фактор ефективності, завданням якого є забезпечення максимально ефективного розподілу ресурсів з метою виробництва найкориснішої для суспільства продукції. У графічному вигляді економічне зростання, зумовлене дією вищезазначених факторів, відображається переміщенням кривої виробничих можливостей вправо.

На наш погляд, це класифікація здебільшого теоретичного характеру. Економісти-науковці, беручи її за основу у своїх працях і доповнюючи новими факторами, часто наштовхуються на неможливість однозначного зарахування того чи іншого фактора до групи факторів пропозиції або попиту. Одним із таких факторів є інвестиції. З одного боку, вони є фактором пропозиції як база розширення виробничого потенціалу, а з другого — фактором попиту, оскільки разом з іншими факторами попиту вони забезпечують необхідний рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються трудові та природні ресурси держави. Л. Шостак факторами, що мають ознаки двох груп, вважає також державні витрати та інфляцію. Так, у різних літературних джерелах одні й ті самі фактори відносять до різних класифікаційних груп, що не сприяє практичному застосуванню цієї класифікації.

В.Є. Воротін, розглядаючи фактори економічного зростання, виділяє групу інноваційних факторів, інвестиційних та групу факторів, що визначаються структурною мобільністю економіки5. На нашу думку, наведена автором класифікація є вдалою з точки зору змісту виділених груп і має практичне підґрунтя, проте вона не охоплює усю розмаїтість факторів, що впливають на економічне зростання. З огляду на це доцільно виділити такі групи факторів, що впливають на зростання економіки держави (запропонована класифікація охоплює як загальні, так і специфічні для перехідних економік чинники економічного зростання):

I. Об'єктивні економічні фактори: дія об'єктивних економічних законів (закон попиту і пропозиції, закон вартості та інші); наявність підприємницьких ризиків; час; циклічні коливання.

II. Фактори державного регулювання економіки: законодавча база; бюджетно-податкова політика; грошово-кредитна політика; політика у сфері зовнішньоекономічної діяльності; соціальна політика; структурна політика; інституційні чинники.

III. Інноваційні фактори: рівень розвитку науки; інноваційна політика; сприяння НТП; технічна оснащеність виробництва, оновлення основних виробничих фондів; інформаційні ресурси.

IV. Інвестиційні фактори: рівень залучення іноземних інвестицій; інвестиційна активність всередині держави; ефективність розміщення інвестиційних ресурсів; капітальні блага.

V. Об'єктивні природні чинники: географічне положення країни; кліматичні умови; наявність корисних копалин, мінеральних ресурсів; багатство флори і фауни; родючість земель.

VI. Демографічні фактори: кількість населення; склад населення; рівень зайнятості; рівень освіти населення.

VII. Суб'єктивні психологічні фактори: ментальність, рівень свідомості нації; ставлення до праці; економічна культура (рівень економічної злочинності, корупція); підприємницькі здібності; загальна соціально-політична атмосфера в державі.

VIII. Форсмажорні фактори: природні катастрофи, стихійні лиха; техногенні катастрофи, аварії; війни, терористичні акти.

Першою групою факторів, від яких залежить економічне зростання, є об'єктивні економічні чинники. Ці чинники мало піддаються впливу з боку людської економічної діяльності, вони є невід'ємною складовою процесу функціонування ринкової економіки. Система господарювання може досягти значного збільшення обсягів діяльності лише за умови всебічного врахування її суб'єктами в процесі свого функціонування дії об'єктивних ринкових законів, наявності підприємницьких ризиків та фактора часу. На окрему увагу заслуговують циклічні коливання економічного розвитку. Перебування економіки країни у фазі піднесення, коли економічні потужності швидко набирають обертів, якнайкраще сприяє економічному зростанню, і навпаки, коли економіка у фазі спаду, кризові явища є серйозною перешкодою на шляху до збільшення макроекономічних показників системи господарювання. У такій ситуації уже не йдеться про нарощування обсягів діяльності національної економіки, головним завданням є збереження досягнень попередніх періодів.

Таким чином, учасники ринку, не маючи змоги впливати на об'єктивні економічні фактори, у процесі свого функціонування, кінцевою метою якого є отримання прибутку, а отже, забезпечення зростання національної економічної системи, повинні намагатися якнайбільше використати їхній позитивний характер та максимально уникнути негативного впливу цих явищ на зростання системи господарювання.

Група факторів державного регулювання економіки відіграє неабияку роль у стимулюванні економічного зростання, адже вона визначає основні напрямки розвитку економіки, міцним підґрунтям якого є якісна законодавча база. Державам з перехідною економікою слід розробляти нормативно-правову базу з особливою обережністю та ретельністю, зважаючи на всі аспекти ринкового способу господарювання. Негативним є досвід нашої країни у розробленні стабільних законодавчих правил. По-перше, зміст законодавчих джерел не завжди трактується однозначно усіма їх користувачами, тому постає потреба у створенні додаткових інструкцій та інших документів роз'яснювального характеру. По-друге, часті зміни нормативно-правових документів не дають змоги суб'єктам підприємницької діяльності нормально функціонувати, розвиватись, а отже, брати участь у забезпеченні ефективного зростання національної економіки.

Стійке економічне зростання можливе лише в умовах реалізації поміркованої фіскальної політики, що не порушує основних принципів оподаткування і здійснюється на підставі прозорого адекватного податкового законодавства.

Одним із завдань монетарної політики у процесі забезпечення економічного зростання є боротьба з інфляційними процесами, які породжують невпевненість суспільства у майбутньому, вносять дисбаланс у пропорцію між споживанням і заощадженнями, знижують купівельну спроможність населення. Крім того, наслідками інфляційних процесів є коливання на фондовому ринку та нестабільний валютний курс національної грошової одиниці. Гіперінфляція перших років незалежності нашої країни спричинила великий спад економіки, відтворення рівноваги якої потребувало зосередження неабияких зусиль. Інфляційні фактори відсувають проблему економічного зростання на другий план, оскільки першочерговим завданням стає припинення спаду макроекономічних показників.

Реалізація монетарної політики є функцією Національного банку України. Він здійснює управління інструментами грошово-кредитного регулювання економіки, результатом якого є безпосередній вплив на економічну активність населення, а отже, на обсяги реального ВВП країни. Невисокий рівень процентних ставок та низький рівень норми резервування для комерційних банків пришвидшують зростання національної економіки.

Шляхом запровадження національної грошової одиниці — гривні — у рамах грошової реформи 1996 року Національний банк забезпечив стабілізацію грошово-кредитного сектору економіки, що позитивно вплинуло на тенденції зростання ВВП держави.

Важливу роль у забезпеченні економічного зростання відіграє структура економіки держави, яка позитивно впливатиме на процеси зростання лише за умов збалансованості економічної системи та відсутності превалювання енергомістких виробництв і підприємств військово-промислового комплексу за недостатнього розвитку сільського господарства, легкої промисловості тощо.

Інституційна складова економічного зростання має бути спрямована на створення механізмів самоорганізації у політичній системі суспільного устрою, які забезпечують політичну консолідацію й формування електоральної більшості у вигляді партії влади і опозиції в парламенті та в суспільстві, забезпечують відбиття інтересів суспільства у макроекономічній політиці, яка формується, що є першою складовою розроблення ефективної макроекономічної політики й основної тенденції економічного зростання у довготерміновому періоді.

Велике значення для економічного зростання мають також технічна оснащеність виробництва та періодичність оновлення основних виробничих фондів. Ці фактори мають прямий вплив на темпи зростання економіки.

Розвиток інформаційних технологій спрощує доступ до знань та інформаційних ресурсів, що формує інноваційний світогляд у суспільстві, завдяки чому стає реальною можливість переходу на інноваційну модель економічного зростання, головною складовою якої є інформаційна індустрія.

Не менше уваги сучасні економісти приділяють вивченню впливу на економічне зростання групи інвестиційних факторів (четверта група). Інвестиційна активність усередині держави має безпосередній вплив на економічне зростання, високий її рівень спричиняє зростання ВВП як у цілому, так і на душу населення. Цьому сприяє повне використання інвестиційних ресурсів держави, в тому числі й заощаджень населення, а також відкритість шляхів руху інвестиційних капіталів як усередині держави, так і назовні — до міжнародних валютних і фондових ринків. Залучення іноземних інвестицій має неабияке значення для розширення виробничого сектору національної економіки.

2. Види зростання та їх регулювання. Перспективи економічного зростання

Сучасна теорія соціально-економічної динаміки і генетики дозволяє сформулювати кілька положень, які мають принципове значення для аналізу стану і перспектив економічного зростання в Україні.

Економічне зростання — феномен набагато складніший, ніж спад або депресія. Воно має свою структуру, чинники, джерела, наслідки. Немає зростання взагалі. Реально існують його конкретні види, виділення яких можливе за різними класифікаційними ознаками. Наприклад, за темпами збільшення головних економічних показників (ВВП, ВВП на душу населення, ефективність виробництва тощо) розрізняють повільне, бурхливе та стале економічне зростання; за ступенем використання економічних ресурсів — екстенсивне та інтенсивне зростання; за характером взаємодії національної та світової економіки — експорторозширююче, імпортоване, імпортозаміщуюче, розоряюче зростання; по відношенню до чинного законодавства — легальне, тіньове та кримінальне зростання тощо. Зрозуміло, що характеристики змісту зазначених та інших видів зростання не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, а тому не можуть не відрізнятися і відповідні механізми їх регулювання. Але загальною метою використання цих механізмів має бути формування і вивільнення створювального потенціалу провідних факторів сучасного економічного зростання — розвинутого професійно-кваліфікаційного та інтелектуально-освітнього потенціалу людини; науково-технічного прогресу; суспільної стабільності та цивілізованого правового середовища; оптимального співвідношення партнерських та конкурентних засад, соціальної справедливості та економічної ефективності.

Сучасному економічному зростанню притаманний глобальний характер, суттєва залежність від конкурентоспроможності конкретних національних економік. Вона визначається вже не стільки класичними порівнянними перевагами, скільки складною системою взаємозв'язаних детермінантів. Головні з них: наявність інтегративно-інноваційних ядер саморозвитку національної економіки і відповідних цілісних відтворювальних контурів; якісний склад і продуктивність факторів виробництва, насамперед, людського капіталу; умови внутрішнього сукупного попиту (обсяг, характер, структура, механізми інтернаціоналізації тощо); стан споріднених підтримуючих галузей; рівень внутрішньої конкуренції; параметри поведінки економічних суб'єктів (ментальні особливості, рівень менеджменту тощо); ефективність регулюючих дій держави і громадянських інституцій. Країни — технологічні лідери реалізують свої конкурентні переваги, дістаючи через механізми і канали міжнародних економічних відносин (торгівлю, рух капіталу, «відплив інтелекту», валютно-фінансові операції) значні додаткові доходи, в тому числі монопольну ренту, економічний прибуток тощо. Зрозуміло, що роль «донорів» виконують менш розвинуті країни.

Отже, досягнення якісного економічного зростання передбачає створення нових і реалізацію наявних національних детермінант конкурентоспроможності в контексті глобального економічного розвитку.

Сучасне економічне зростання — системоутворюючий і нерівномірний процес. Але його стратегічне першоджерело, витоки слід шукати не стільки в лабіринтах світового ринку, скільки в ядрі саморозвитку національної економіки. Це ядро являє собою особливе інтегративно-інноваційне утворення, єдиний і суперечливий сплав найактивніших складових технологічних, економічних і соціальних укладів суспільства. Серед цих складових: а) п'ятий і шостий технологічні уклади, основу яких становлять електронна промисловість, комплексна автоматизація виробництва, інформаційні технології та комунікації, виготовлення конструкційних матеріалів із заданими властивостями, використання природного газу як головного енергоносія, перевезення повітряним і трубопровідним транспортом, біотехнологія, генна інженерія, тонка хімія, штучний інтелект, космічна техніка; б) гармонійне поєднання приватних та асоційованих форм привласнення, підприємництва і господарювання; в) високоінтелектуальний і кваліфікований людський капітал з домінуючими ментальними рисами патріотизму, динамізму, самодіяльності та суспільної відповідальності.

На основі ядра саморозвитку формується відповідний цілісний національно-економічний відтворювальний контур, каркасом якого мають стати могутні інтегровані корпоративні структури (угруповання).

У послідовно-паралельному режимі зазначений контур поступово опановує національний і світовий економічний простір, розширюючи українську складову світових відтворювальних процесів.

Національній економіці можуть бути притаманними кілька ядер саморозвитку з різним рівнем ефективності та конкурентоспроможності. У формуванні на їх основі короткострокових відтворювальних контурів тактичного значення провідну роль, як правило, відіграють механізми ринкового саморегулювання. А створення і розвиток стратегічних контурів постіндустріального типу неможливе без активної цілеспрямованої діяльності держави і базових інститутів громадянського суспільства.

Загалом, сучасна національна теорія економічного зростання не є монополією неокласики або кейнсіанства, марксизму або інституціоналізму. Його цілісний теоретичний образ і відповідні рекомендації для економічної політики можуть бути отримані тільки в процесі ґрунтовного вивчення національної економіки у контексті глобальних процесів із залученням потенціалу світової економічної думки.

Висновки

Категоричний імператив реформ — економічне зростання, спрямоване на подолання тенденцій деіндустріалізації та економічної колонізації країни, становлення ефективної економіки постіндустріального типу. Тепер уже зрозуміло, що тільки на шляху економічного зростання можливі досягнення динамічної макроекономічної рівноваги і системної фінансової стабілізації; запобігання небезпеці «боргової» економіки, подолання дезінтеграції економіки, насамперед її реального та грошово-фінансового секторів. Але тією самою мірою, в якій національній економіці не потрібні абиякі ринкові реформи, їй шкідливе і абияке зростання, особливо зростання заради зростання. Тому головною темою статті є проблематика провідних видів економічного зростання та можливостей їх регулювання.

Отже, у роботі досліджено вплив низки факторів на економічне зростання в умовах перехідної економіки. Класифіковано типи (різновиди) економічного зростання шляхом узагальнення й систематизації наявних типів із доповненням додатковими класифікаційними ознаками та різновидами зростання економічної системи країни.

Таким чином, кожний з розглянутих видів економічного зростання має певні передумови, механізми і результати. Але в державному і громадянському економічному регулюванні слід виходити з того, що в системі видів зростання провідне місце має займати постіндустріальне як стратегічно ефективне. В тактичному плані незаперечна доходотворча роль імпортозаміщуючого та імпортованого видів зростання. А першорядним завданням є легалізація ефективного тіньового зростання та оптимізація експорторозширення.

Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка : Навчальний посібник/ Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -651 с.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. -К.: Знання , 2006. -481 с.

3. Економічна теорія : Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -779 с.

4. Економічна теорія. Політекономія : Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. -3-тє вид., доп. і перероб.. -К.: Знання-Прес, 2004. -615 с.

5. Крупка М. Основи економічної теорії : Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. -К.: Атіка, 2001. -343 с.

6. Лановик Б. Економічна теорія : Курс лекцій/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. -6-те вид., стереотип.. -К.: Вікар, 2006. -405 с.

7. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. -Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. -624 с.

8. Основи економічної теорії : Політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний ред. Г.Н. Климко, . -5-те вид. виправлене. -К.: Знання-Прес, 2004. -614 с.

9. Основи економічної теорії : Посібник/ В. О. Рибалкін, М. О. Хмелевський, Т. І. Біленко та ін.. -К.: Академія, 2002,2003. -351 с.

10. Основи економічної теорії : Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. -К.: Алерта, 2005. -510 с.

11. Основи економічної теорії : Підручник/ О. О. Мамалуй, О. А. Гриценко, Л. В. Гриценко та ін., За заг. ред. О. О. Мамалуя; М-во освіти і науки України. -К.: Юрінком Інтер, 2003. -478 с.

12. Предборський В. А. Економічна теорія : Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ В. А. Предборський, Б. Б. Гарін, В. Д. Кухаренко; Під ред. В. А. Предборського. -К.: Кондор, 2003. -491 с.

13. Уразов А. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . -К.: МАУП, 2005. -323 с.